Справа № 359/4906/25
Провадження № 2-ві/359/9/25
20 травня 2025 року суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Семенюта О.Ю., вивчивши заяву ОСОБА_1 про відвід судді,-
встановив:
1. Суть процесуального питання, що розглядається суддею.
13 травня 2025 року до Бориспільського міськрайонного суду Київської області через підсистему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 про відвід судді. В обгрунтовання заяви ОСОБА_1 зазначив, що суддя Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєва Л.В. ухвалою від 01 травня 2025 року у справі № 359/4906/25 залишила без руху подану ним заяву про видачу обмежувального припису. Вказує, що чинні вимоги цивільного процесуального кодексу України не містять зазначених суддею обов'язкового надання «доказів місця проживання особи, яка постраждала від домашнього насильства» або «доказів місця проживання особи», а також такої юридичної конструкції як «достеменно відомо». Вважає, що суддя Яковлєва Л.В. вказаною ухвалою вийшла за межі чинного законодавства та без достатньої правової підстави залишила без руху заяву про видачу обмежувального припису, та діяла у спосіб, не передбачений чинним законодавством, а отже прямо чи побічно зловживає своїми правами, заінтересована у результаті розгляду справи та вище зазначені обставини викликають сумнів у неупередженості та об'єктивності судді. Тому, приймаючи до уваги наявні умови для дискримінації при розгляді справи, просить відвести суддю Бориспільського міськрайонного суду Київської області Яковлєву Л.В.
Ухвалою Бориспільського міськрайонного суду Київської області (головуючий суддя Яковлєва Л.В.) від 14 травня 2025 року вказаний відвід визнано необґрунтованим (а.с.35-39).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.05.2025 для розгляду заяви про відвід визначено головуючого суддю Семенюту О.Ю.
Відповідно до вимог ч.8 ст.40 ЦПК України суддя вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи.
Процесуальні правовідносини регулюються главою 3 «Склад суду. Відводи» розділу І «Загальні положення» ЦПК України.
2. Норми процесуального права, якими керується суддя при розгляді заяви.
Відповідно до п.п. 3, 5 ч.1 ст.36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є обставини, що він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи, або є інші обставини, що викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді.
Згідно з ч.4 ст.36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Згідно з ч.2, ч.3 ст.40 ЦПК України питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Відповідно до п.1 ч.3 ст.2, ч.4 ст.10 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є верховенство права. Цей принцип полягає у тому, що суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ратифікованою Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, при оцінці безсторонності суду слід розмежовувати суб'єктивний та об'єктивний аспект. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. Стосовно суб'єктивного критерію, особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Стосовно об'єктивного критерію, то це означає, що при вирішенні того, чи є у цій справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими ( справа «Білуха проти України», №33949/02, 49 - 52, від 09 листопада 2006 року).
Відповідно до роз'яснення Пленуму Верховного Суду України в пункті 10 Постанови «Про незалежність судової влади» №8 від 13 червня 2007 року, процесуальні дії судді, законність і обґрунтованість рішень суду можуть бути предметом розгляду лише в апеляційному та касаційному порядку, визначеному процесуальним законом, відповідно, незгода сторони з винесеним суддею судовим рішенням, а так само прийняття суддею процесуальних рішень, не може бути підставою для відводу судді, а має наслідком право сторони на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення. Особиста безсторонність суду презумується, поки не надано доказів протилежного.
3. Мотиви, якими керується суддя при розгляді заяви.
Встановлено, що на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 квітня 2025року (а.с. 20) цивільна справа за заявою ОСОБА_1 в інтересах постраждалої дитини ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису, була розподілена судді Бориспільського міськрайонного суду Яковлєвій Л.В. Ухвалою судді Бориспільського міськрайонного суду від 01 травня 2025 року (а.с. 21,22) вказану заяву було залишено без руху та надано строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків.
За результатами розгляду заяви про відвід не встановлено будь-яких обставин, які б давали підстави для сумніву в об'єктивності та неупередженості судді Яковлєвої Л.В. при розгляді справи за заявою ОСОБА_1 в інтересах постраждалої дитини ОСОБА_2 про видачу обмежувального припису. Крім того, викладені у заяві про відвід доводи заявника, не підтверджено жодними належними та допустимими доказами.
У даному випадку має місце незгода заявника з процесуальними діями та рішеннями судді, що не може бути підставою для відводу відповідно до ч.4 ст.36 ЦПК України, якою унормовано, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
З огляду на це суддя висновує про відсутність підстав для відводу судді Бориспільського міськрайонного суду Яковлєвої Л.В. від подальшого розгляду цивільної справи №359/4906/25. Тому у задоволенні заяви ОСОБА_1 належить відмовити.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 258, ст.ст.260 ЦПК України, суддя
ухвалив:
У задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді відмовити.
Цивільну справу № 359/4906/25 за заявою ОСОБА_1 в інтересах постраждалої дитини ОСОБА_2 , заінтересована особа ОСОБА_3 про видачу обмежувального припису, повернути до канцелярії суду для передачі раніше визначеному складу суду.
Ухвала не підлягає апеляційному оскарженню та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.Ю. Семенюта