Провадження № 33/803/1035/25 Справа № 235/5208/24 Суддя у 1-й інстанції - Величко О. В. Суддя у 2-й інстанції - Сєдих А. В.
19 травня 2025 року м.Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Сєдих А.В., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25.02.2025 року, щодо
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовець ЗСУ ВЧ - НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
якого визнано винним в правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік,-
Згідно постанови 28.06.2024 р. о 22 годин 40 хвилин в м. Покровськ, по вул. Захисників України 52, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом TOYOTA HILUX, номерний знак НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння: запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці. Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законом порядку відмовився, чим порушив вимоги п. 2.5 ПДР України та тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
Постановою Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25.02.2025 року ОСОБА_1 визнано винним в правопорушенні, передбаченому ч.1 ст.130 КУпАП та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Не погодившись з постановою суду ОСОБА_1 оскаржив її у апеляційному порядку, вважаючи її незаконною та необґрунтованою. В обґрунтування своїх доводів вказує, що працівники поліції його не зупиняли, на момент прибуття працівників поліції він понад 2 години стояв на узбіччі через несправність авто, а суд не обґрунтував доказами увімкнений двигун автомобіля. Вважає, що працівниками поліції було порушено порядок огляду для військовослужбовців, його огляд мав проводитися за ст. 266-1 КУпАП, а не ст. 266 КУпАП. Вважає недопустимими доказами по справі відеозаписи, на якому не зафіксовано факт руху авто та його зупинку. Вважає недопустимими протокол про адміністративне правопорушення у якому одразу вказано два правопорушення всупереч вимогам ст.254 КУпАП. Вважає, що судом розглянуто справу з спрощеним підходом та зроблено помилкові висновки. Оскільки не було розглянуто його клопотання про виклик для допиту свідків, свідка ОСОБА_2 опитано в телефонному режимі, що суперечить вимогам закону, у допиті свідка ОСОБА_3 відмовлено у допиті. Вказує, що суд розглянув справу у його відсутності та не взяв до уваги його письмові пояснення. Просить постанову скасувати та закрити провадження у справі.
Учасники по справі про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином, що підтверджується наявними матеріалами справи. Клопотань про відкладення розгляду справи, до початку судового розгляду не надходило.
Від ОСОБА_1 на адресу апеляційного суду надійшла заява про розгляд справи за його відсутністю.
Перевіривши матеріали справи про адміністративне правопорушення та доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Статтею 294 КУпАП визначено, що апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданнями провадження в справах про адміністративне правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом.
Як регламентують приписи ст. 280 КУпАП, орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення, зобов'язаний, зокрема, з'ясувати, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність особи, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку встановлюється наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи та інших обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення. Ці фактичні дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, речовими доказами, а також іншими документами, як наголошується в ст. 251 КУпАП.
Доводи апелянта про розгляд справи за його відсутності є безпідставними, оскільки судовий розгляд відкладався у зв'язку із клопотанням ОСОБА_1 оскільки він приймає участь у бойових діях, справу було відкладено, належним чином повідомлено ОСОБА_1 про нову дату, час та місце судового засідання та надано час для підготовки до судового засідання. Проте ОСОБА_1 повторно подано аналогічно першому клопотання з посиланням на те, що він приймає участь у бойових діях.
Апеляційний суд погоджується з судом першої інстанції про можливість у такому випадку розглянути справу у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП, оскільки ст. 268 КУпАП не передбачає обов'язкову участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 130 КУпАП в судовому засідання про розгляді справи. А також долучена ОСОБА_1 до клопотання довідка, в/ч НОМЕР_1 від 29.01.2025 р. про перебування ОСОБА_1 на військовій службі за мобілізацією у в/ч НОМЕР_1 не підтверджувала його участь безпосередньо у бойових діях.
Надана до апеляційного суду довідка ОСОБА_1 не спростовують висновки суду та не вказують про не можливість приймати ним участь у судовому засіданні у суді першої інстанції 25.02.2025 року.
Крім того ОСОБА_1 подав свої письмові пояснення по справи та клопотання, до суду першої інстанції, які судом були взяті до уваги під час розгляду справи.
Відповідно до вимог Конвенції про захист прав і свобод людини розгляд справи повинен відбутися в розумний строк, тривалість якого залежить від складності справи, загальної сукупності доказів, які необхідно дослідити, процесуальної поведінки учасників судового розгляду та особи, яка притягається до адміністративної відповідальності та інших обставин.
Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення, розпоряджаються своїми правами на власний розсуд, однак користуватися ними повинні сумлінно в межах процесуального закону відповідно до їх призначення і тією мірою і в тих формах, які необхідні для досягнення мети провадження у справі.
Так, згідно з ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року, у справі «Смірнов проти України» зазначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки, своєю поведінкою та діями сприяти як найшвидшому судовому розгляду, чого в діях апелянта не вбачається.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.1989 року, виходить з того, що у випадках коли поведінка учасників судового засідання свідчить про умисний характер їх дій направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом, суд має реагувати на вказані випадки законними засобами, аби не було зневільовано ключовий принцип - верховенство.
В цьому ж рішенні Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосереднього його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляд справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Отже ОСОБА_1 був обізнаний про направлення протоколу про адміністративне правопорушення для розгляду до суду, належним чином повідомлений про місце, час та дату судового розгляду, скористався своїм правом ознайомитись з матеріалами справи, подав свої письмові пояснення та клопотання, проте до судового засідання не з'явився, в чергове було надано клопотання про відкладення розгляду справи, без підтвердження на реальну відсутність можливості брати участь у судовому засіданні, зазначене свідчить про зловживання ОСОБА_1 своїм правом передбаченими ст.268 КУпАП та свідомого затягування розгляду справи.
Тому вважаю вірним висновок суду першої інстанції, що керуючись ст. 268 КУпАП справу можна розглянути у відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, яка належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи, на підставі наявних у справі доказів, яких достатньо для прийняття законного та обґрунтованого рішення.
Суд, у відповідності з приписами ст. 252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Дані вимоги закону при розгляді матеріалів за протоколом про адміністративне правопорушення судом першої інстанції дотримані і висновок суду про визнання ОСОБА_1 винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, є правильним, а зміст постанови відповідає вимогам, передбаченими ст. 283 КУпАП, оскільки в ній наведені докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення ОСОБА_1 вказаного адміністративного правопорушення.
Відповідно до диспозиції ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність за даною статтею настає у разі керування транспортним засобом особами в стані алкогольного, наркотичного або іншого сп'яніння, а так само у разі відмови особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.
Відповідно до п. 2.5 ПДД України водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Так, факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджується даними з протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 818725 від 28 червня 2024 року.
Направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Актом огляду на стан алкогольного сп'яніння, у якому зазначені виявлені працівником поліції ознаки сп'яніння.
Диском з відеозаписом на якому ОСОБА_1 пояснив, що керував авто TOYOTA HILUX, номерний знак НОМЕР_2 , від проходження медичного огляду в медичному закладі та продуття на місці зупинки Alcotest Драгер відмовився.
Довідкою про наявність посвідчення водія.
Проаналізувавши докази по справі, вважаю, що в діях ОСОБА_1 міститься склад правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.
Дії ОСОБА_1 правильно кваліфіковані за ч.1 ст.130 КУпАП.
Стягнення суддею накладене відповідно до вимог ст. 33 КУпАП, з урахуванням характеру вчиненого правопорушення, даних про особу, відповідно до санкції ч.1 ст. 130 КУпАП.
Доводи апеляційної скарги про недопустимість доказів відеозапису та протоколу про адміністративне правопорушення, є безпідставними, оскільки відеозапис містить події правопорушення та хід спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції. Відеозапис є належним та допустимим доказом вчинення адміністративного правопорушення і жодних сумнівів своєї достовірності у суду апеляційної інстанції не викликає.
Аналізуючи апеляційні доводи про те, що фабула обвинувачення, викладена у протоколі про адміністративне правопорушення містить факт двох правопорушень, а сам протокол складений у порушення вимог ст.254 КУпАП, апеляційний суд вважає їх такими, що не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч.1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 містить усі необхідні дані, передбачені положеннями ч.1 ст. 256 КУпАП, зокрема, і суть адміністративного правопорушення, що ставиться у провину водію ОСОБА_1 .
Переліки відомостей, які має містити протокол про адміністративне правопорушення, визначений ст.256 КУпАП, Інструкцією з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України 06 листопада 2015 року №1376 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2015 року за №1496/27941, після викладення фабули правопорушення, зазначено норму закону, якою передбачена відповідальність водія за вчинення такого правопорушення - у даному випадку це ч.1 ст. 130 КУпАП.
Таким чином доводи апелянта, якими він обґрунтовує недопустимість доказів по справі, носять суб'єктивний характер і не підтверджені під час апеляційного розгляду, не можуть бути прийняті до уваги судом, оскільки у своїй сукупності зводяться до особистого тлумачення законодавства.
Доводи апеляційної скарги, що ОСОБА_1 не був зупинений працівниками поліції, що автомобілем не керував більше двох годин після приїзду працівників поліції, а докази керування транспортним засобом відсутні, є також неспроможними, факт керування транспортним засобом ОСОБА_1 при встановлених фактичних обставинах справи не викликає сумніву.
ОСОБА_1 на відеозаписі підтвердив факт керування авто, а також в протоколі про притягнення особи до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 пояснив, що керував авто TOYOTA HILUX, номерний знак НОМЕР_2 , від проходження медичного огляду в медичному закладі та продуття «Alcotest 6810» Драгер відмовився, засвідчив своїм підписом. Заперечень у протоколі про не вірно вказані обставини у протоколі вчинення адміністративного правопорушення, як невірно вказаний час керування ним авто, не зазначено.
Доводи апелянта про не розгляд судом його клопотання про виклик для допиту свідків, є безпідставними та спростовуються оскаржуваним рішенням суду, згідно яким суд розглянув вказане клопотання та зазначив, що ОСОБА_3 не є свідком по справі, оскільки не зазначений в протоколі про адміністративне правопорушення.
Щодо допиту поліцейський ОСОБА_2 , суд вказав про не можливість його допиту, оскільки він повідомив, що знаходиться в зоні бойових дій, на службі в м. Покровськ.
Апеляційний суд зазначає, що допит свідків є правом, а не обов'язком суду. У даному випадку судом першої інстанції було досліджено та оцінено сукупність наявних доказів, які стали достатньою для висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.130 КУпАП.
Відносно позиції ОСОБА_1 , що він є військовослужбовцем, та відповідний огляд на визначення ступеню сп'яніння відносно нього, мав проводитись за нормами ст. 266-1 КУпАП, суд зазначає наступне.
Стаття 266 КУпАП, визначає порядок відсторонення осіб від керування транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, та окрім того порядок проведення відповідних оглядів.
Згідно ст. 266-1 КУпАП, визначено проведення оглядів військовозобов'язаних та резервістів під час проходження зборів, а також військовослужбовців Збройних Сил України на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
У даному випадку ОСОБА_1 є особою яка керувала транспортним засобом, був зупинений працівниками поліції поза межами розташування військової частини, а тому огляд відносно нього повинен проводитись відповідно до норм ст. 266 КУпАП, як до водія транспортного засобу.
Таким чином, огляд був проведений працівниками поліції як уповноваженими особами на проведення відповідних оглядів, та ними було вірно застосовані норми Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 є неспроможними, не підтверджуються матеріалами справи, тому судом відхиляються.
Доводи апелянта оцінюються судом апеляційної інстанції як такі, що спрямовані на ухилення ОСОБА_1 від відповідальності за вчинене адміністративне правопорушення, а доводи, що сукупність викладених апелянтом обставин у апеляційній скарзі вказують на те, що протокол про адміністративне правопорушення та долучені до протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 матеріали є недопустимими доказами, є безпідставними, оскільки наведені ним міркування з цього приводу не підтверджені під час апеляційного розгляду.
Суддя апеляційного суду приходить до висновку, що підстави для скасування або зміни постанови судді районного суду відсутні.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, суддя,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Постанову судді Заводського районного суду м. Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 25.02.2025 року, у справі про адміністративні правопорушення передбачених ч.1 ст.130 КУпАП, щодо ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя