Справа №206/2625/25
2-о/206/162/25
19.05.2025 року Самарський районний суд міста Дніпра у складі:
головуючого судді Румянцева О.П.
присяжних Александрова О.М.
Мінзера О.В.
при секретарі Богатько Д.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпро цивільну справу окремого провадження за заявою Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради, заінтересована особа ОСОБА_1 про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку,
за участю: прокурора Івах Н.А.
представника заявника Малецького Є.Ф.
особи, стосовно якої розглядається заява ОСОБА_1
захисника Довгаля С.М.
15 травня 2025 заявник звернувся до Самарського районного суду із заявою про госпіталізацію ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Свої вимоги заявник обґрунтував тим, що 13.05.2025 року ОСОБА_1 був госпіталізований до психіатричного стаціонару.
За думкою комісії лікарів, хворий становить небезпеку для себе та оточуючих, лікування можливе лише у стаціонарних умовах.
ОСОБА_1 письмової поінформованої згоди на госпіталізацію до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР не давав, що стало підставою для звернення до суду із даною заявою.
У судовому засіданні представник заявника підтримав заяву та просив її задовольнити, прокурор - не заперечував проти задоволення заяви про госпіталізацію.
ОСОБА_1 та його захисник не заперечували проти задоволення заяви.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника заявника, заінтересованої особи, думку прокурора та захисника, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з огляду на наступні підстави.
В силу ст.14 Закону України від 22.02.2000 №1489-ІІІ «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона: вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.
У судовому засіданні було встановлено, що 13.05.2025 року ОСОБА_1 був госпіталізований до КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР за направленням лікаря-психіатра Свіріна лікарні КЗ “ОЦЕМТтаМК» ДОР.
При обстеженні його психічного стану в КЗ «ДКПЛ» ДОР комісія лікарів виявила, що хворий доступний формальному контакту, напружений, тривожний. На питання відповідає із роздратуванням, часину питань залишає без відповідачі. В ході бесіди налякано озирається по сторонах, до чогось налякано прислуховується. Під час бесіди повідомляє, що «навіщо мені 10 цуценят, вони мені не потрібні, тому я вирішив їх потопити». Свою агресію на адресу матері заперечує. Поступово відвертається в бік від співрозмовника, вигляд на обличчі стає більш наляканим, стає розмовляти із вигаданим співрозмовником. Мислення паралогічне аморфне. Себе психічно хворим не вважає. Від лікування в умовах психіатричного закладу відмовляється. Критика до свого стану порушена.
Згідно ч.ч. 2, 5 ст.27 Закону України «Про психіатричну допомогу» виключно компетенцією лікаря-психіатра або комісії лікарів-психіатрів є встановлення діагнозу психічного захворювання, прийняття рішення про необхідність надання психіатричної допомоги в примусовому порядку або надання висновку для розгляду питання, пов'язаного з наданням психіатричної допомоги в примусовому порядку.
При обстеженні психічного стану ОСОБА_1 в КП «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» ДОР комісія лікарів-психіатрів дійшла до висновку, що останній потребує госпіталізації до психіатричного закладу відповідно до ст.14 ЗУ «Про психіатричну допомогу» №1489-ІІІ від 22.02.2000.
ОСОБА_1 поставлено попередній діагноз - шизофренія, параноїдна форма, галюцинаторно-маячний синдром.
Представник психіатричного закладу підтвердив обставини щодо поведінки та діагнозу захворювання ОСОБА_1 зазначив, що йому необхідно пройти курс лікування у стаціонарних умовах.
Згідно Рішення Конституційного Суду України №2-рп/2016 від 01.06.2016, судовий контроль за госпіталізацією недієздатної особи до психіатричного закладу в порядку, передбаченому статтею 13 Закону України "Про психіатричну допомогу", є необхідною гарантією захисту її прав і свобод, закріплених, зокрема, статтями 29, 55 Основного Закону України. Суд після незалежного і неупередженого розгляду питання щодо госпіталізації недієздатної особи до психіатричного закладу має ухвалити рішення стосовно правомірності обмеження конституційного права такої особи на свободу та особисту недоторканність.
Стаття 5 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод захищає одне з найголовніших прав людини - право на свободу, однак п."е" цієї статті передбачає законне затримання психічнохворих, зокрема для надання необхідної їм допомоги.
Враховуючи те, що ОСОБА_1 виявляє ознаки тяжкого психічного розладу, внаслідок яких становить небезпеку для себе та оточуючих, суд приходить до висновку про необхідність госпіталізувати його в психіатричний заклад в примусовому порядку, оскільки існують підстави, передбачені ст.14 Закону України «Про психіатричну допомогу» для його госпіталізації до психіатричного закладу без його усвідомленої згоди.
Враховуючи викладене, керуючись ст.ст.14, 16 ЗУ «Про психіатричну допомогу», ст.ст.5-13, 33-34, 76-81, 83, 89, 258-259, 263-265, 268, 272, 273 ЦПК України, суд -
Госпіталізувати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до Комунального підприємства «Дніпропетровська багатопрофільна клінічна лікарня з надання психіатричної допомоги» Дніпропетровської обласної ради для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту судового рішення.
Рішення суду підлягає негайному виконанню. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.
Суддя О.П.Румянцев
Присяжні О.М.Александров
О.В.Мінзер