20 травня 2025 року
м. Київ
cправа № 921/600/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Білоуса В. В. - головуючого, Васьковського О. В., Погребняка В. Я.
розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на постанову Західного апеляційного господарського суду
від 06.02.2025
та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області
від 03.12.2024
за заявою ОСОБА_1
про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Тернопільської області від 11.04.2024
у справі № 921/600/23
за заявою ОСОБА_1
до боржника Відкритого акціонерного товариства Чортківський завод "Агромаш"
про визнання банкрутом,-
11.03.2025 ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду із касаційною скаргою від 11.03.2025 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2024 у справі № 921/600/23, сформована в системі «Електронний суд» 11.03.2025.
Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 у справі № 921/600/23 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - Білоуса В.В., судді - Погребняка В.Я., судді -Васьковського О.В., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.03.2025.
Ухвалою Верховного Суду від 08.04.2025 відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 від 11.03.2025 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2024 у справі № 921/600/23, повернення касаційної скарги без розгляду або залишення касаційної скарги без руху, до надходження матеріалів справи № 921/600/23 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.
01.05.2025 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшли матеріали справи № 921/600/23.
Статтею 290 ГПК України встановлено вимоги щодо форми та змісту касаційної скарги.
Пунктом 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України визначено, що до касаційної скарги додаються, зокрема, документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір".
Частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що ставка судового збору за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду встановлюється у розмірі - 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Відповідно до підпункту 4 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції на момент звернення із заявою про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами) за подання до господарського суду заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами ставка судового збору становила 150 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.
Згідно з підпунктом 10 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір", за подання до господарського суду заяви кредиторів, які звертаються з грошовими вимогами до боржника після оголошення про відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), а також після повідомлення про визнання боржника банкрутом, ставка судового збору становить 2 розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Також правова позиція щодо необхідності застосування ч. 3 ст. 4 Закону при поданні до суду процесуальних документів, передбачених ч. 2 цієї статті в електронній формі, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду 16.11.2022 у справі № 916/228/22.
Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановлено з 1 січня - 2 684,00 грн.
Згідно вимог прохальної частини касаційної скарги ОСОБА_1 від 11.03.2025, скаржник просить скасувати постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2024 у справі № 921/600/23 про відмову у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 11.04.2024 у справі № 921/600/23 постановленої за результатами попереднього засідання, в частині конкретних вимог кредиторів (14 кредиторів) та про відмову у задоволенні клопотання представника кредиторів адвоката Заплітної І.А. про відкладення розгляду заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали від 11.04.2024 у справі № 921/600/23 постановленої за результатами попереднього засідання, в частині конкретних вимог кредиторів.
Згідно вимог частини третьої статті 47 Кодексу України з процедур банкрутства, ухвала господарського суду, постановлена за результатами попереднього засідання, може бути оскаржена стороною у справі про банкрутство лише в частині конкретних вимог кредиторів.
Враховуючи зазначене, за подання касаційної скарги скаржник мав сплатити судовий збір в розмірі 180 364,80 грн (((2 684,00 х 2) х 14) х 150% х 200% х 0,8).
Проте, матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 від 11.03.2025 не містять документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Разом з тим, касаційна скарга ОСОБА_1 від 11.03.2025 містить клопотання про звільнення її від сплати судового збору, яке мотивоване тим, що згідно з Відомостями з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 11.03.2025 (вих.№ 1918-25-06585) скаржник за 2024 рік отримала 93 917,52 грн доходу (до утриманого податку), а отже розмір належного до сплати судового збору перевищує 5 відсотків розміру її річного доходу за попередній календарний рік.
Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18 сформовано наступний висновок щодо застосування статті 8 Закону України «Про судовий збір»: «з аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію "суд, враховуючи майновий стан сторони, може…", тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення».
Що ж до самих умов, визначених статтею 8 вказаного Закону, то вони диференційовані за суб'єктним та предметним застосуванням.
Слід зазначити, що встановлений у статті 8 Закону України "Про судовий збір" перелік умов, для звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення є вичерпним.
Звільнення від сплати судового збору, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору є дискреційним правом, а не обов'язком суду, можливість реалізації якого пов'язується з майновим станом особи.
В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд зазначає, що положення статей Господарського процесуального кодексу України та Закону України "Про судовий збір" не містять визначеного (чіткого) переліку документів, які можна вважати такими, що підтверджують майновий стан особи. У кожному конкретному випадку суд встановлює можливість особи сплатити судовий збір на підставі наданих нею доказів щодо її майнового стану за своїм внутрішнім переконанням.
Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень її майнового стану. Доказами рівня майнового стану можуть бути документи, які підтверджують скрутний майновий стан особи, що, відповідно, унеможливлює сплату нею судових витрат. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини можуть бути підставою для відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати (аналогічні висновки зроблені Верховним Судом у постановах від 20.02.2020 у справі № 420/1582/19, від 17.09.2020 у справі №460/3138/19 тощо).
Як неодноразово зазначав Верховний Суд (постанови від 21.10.2022 у справі №905/1059/21, від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, від 02.02.2023 у справі №320/2083/21), питання перевірки реальної спроможності заявника сплатити судовий збір набуває особливої актуальності та має детально перевірятися судами у випадку, якщо заявники ставлять питання про звільнення, зменшення та/чи розстрочення/відстрочення сплати судового збору. Оцінюючи фінансовий стан особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового стану (рішення ЄСПЛ у справі "Княт проти Польщі" (Kniat v. Poland) від 26.07.2005, пункт 44; рішення ЄСПЛ у справі "Єдамскі та Єдамска проти Польщі" (Jedamski and Jedamska v. Poland) від 26.07.2005, пункти 63, 64).
Вимога про сплату судового збору є стримуючою мірою для потенційних позивачів від пред'явлення безрозсудних і необґрунтованих позовів. Для того, щоб гарантувати справедливий баланс між підтримкою нормального функціонування судової системи і захистом інтересів заявника при поданні позову до суду, внутрішньодержавні суди звільняють від сплати державного мита заявників, які можуть підтвердити свій поганий фінансовий стан (рішення ЄСПЛ у справі "Шишков проти Росії" (Shishkov v. Russia) від 20.02.2014, пункт 111).
З урахуванням зазначених рішень Європейського суду з прав людини, Верховний Суд, у постановах від 21.10.2022 у справі № 905/1059/21 та від 30.11.2022 у справі № 905/1060/21, зробив висновок, що скрутний майновий стан підтверджується відповідними доказами, які містять інформацію, у тому числі, щодо наявності/відсутності коштів (на банківських або депозитних рахунках), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів.
Верховний Суд також неодноразово вказував, що загальна сума отриманих доходів фізичною особою може бути підтверджена довідкою про доходи фізичної особи за попередній рік, виданою органом Державної податкової служби України, інформацією із Державного реєстру фізичних осіб-платників податків та довідкою Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7 (див. ухвали Верховного Суду від 19.03.2025 у справі № 906/1478/23, від 17.07.2023 у справі № 757/14112/20-ц, від 03.05.2022 у справі № 914/1147/20, від 10.11.2021 у справі № 922/1429/19, від 06.06.2021 у справі № 922/1775/19 та інші).
На підтвердження свого фінансового становища, ОСОБА_1 надано Відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 11.03.2025 (вих.№ 1918-25-06585) за 2024 рік. При цьому, скаржником не надано інших документів, як то довідки Пенсійного фонду України форми ОК-5 або ОК-7; документів щодо наявності банківських рахунків із зазначенням коштів на них, документів щодо наявності чи відсутності рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, тощо.
Оцінивши доводи ОСОБА_1 , наведені в обґрунтування клопотання про звільнення її від сплати судового збору, та докази, додані до нього, з огляду на відсутність інших документів, які б свідчили, що розмір судового збору дійсно перевищує 5% розміру річного доходу скаржниці за попередній календарний рік, Суд дійшов висновку про відмову у задоволенні даного клопотання, оскільки скаржницею не вжито всіх можливих заходів задля доведення відсутності у неї реального доходу.
Верховний Суд зауважує, що "право на суд" не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, включно з фінансовими. Так, інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовуватися накладенням фінансових обмежень на доступ особи до суду. Вимога сплати зборів цивільними судами у зв'язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права на доступ до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі").
Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб'єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою, як одну із засад судочинства, визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Обґрунтовуючи висновки про обов'язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський суд з прав людини зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов'язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
Частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.
Частиною другою статті 174 вказаного Кодексу передбачено, що в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
Враховуючи зазначене, з метою усунення допущених недоліків оформлення касаційної скарги, скаржнику слід сплатити судовий збір у розмірі 180 364,80 грн, який має бути перерахований за такими реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/Печерс. р-н/22030102; код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783; банк отримувача: Казначейство України (ЕАП); номер рахунку отримувача (стандарт IBAN): UA288999980313151207000026007; код класифікації доходів бюджету: 22030102; "Судовий збір (Верховний Суд, 055)", надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 180 364,80 грн за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2024 у справі № 921/600/23.
З огляду на вищезазначене, касаційна скарга ОСОБА_1 від 11.03.2025 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2024 у справі № 921/600/23 підлягає залишенню без руху на підставі ч. 2 ст. 292 Господарського процесуального кодексу України.
Крім того, касаційна скарга ОСОБА_1 від 11.03.2025 містить клопотання про поновлення строку на подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2024 у справі № 921/600/23.
Проте, оскільки касаційна скарга ОСОБА_1 від 11.03.2025 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2024 у справі № 921/600/23 підлягає залишенню без руху, то розгляд вищезазначеного клопотання касаційним судом відкладається.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, 234, 235, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд, -
1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення її від сплати судового збору за подання касаційної скарги від 11.03.2025 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2024 у справі № 921/600/23.
2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 від 11.03.2025 на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2024 у справі № 921/600/23 залишити без руху.
3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
4. ОСОБА_1 усунути недоліки касаційної скарги щодо сплати судового збору у такий спосіб:
- надавши суду оригінал документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 180 364,80 грн за подання касаційної скарги на постанову Західного апеляційного господарського суду від 06.02.2025 та на ухвалу Господарського суду Тернопільської області від 03.12.2024 у справі № 921/600/23.
5. У разі усунення недоліків документи подати через ?Електронний суд? або направити поштою на адресу Касаційного господарського суду: 01016, м. Київ, вул. О. Копиленка, 6 із наданням доказів про дату вручення даної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий В. В. Білоус
Судді О. В. Васьковський
В. Я. Погребняк