ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.05.2025Справа № 910/6099/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" вул. Сагайдачного Петра, 25Б, офіс 5, м. Київ,04070
до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" дорога Набережно-Печерська, 2, м. Київ,01013
про стягнення 218 253,95 грн.
Представники сторін: не викликались.
Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" про стягнення 218 253,95 грн., витрат по сплаті судового збору та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору № 01-24 про постачання електричної енергії споживачу від 11.01.2023 року в частині своєчасної оплати спожитої відповідачем електричної енергії, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/6099/24 та приймаючи до уваги малозначність справи в розумінні частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи, що ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, характер спірних правовідносин та предмет доказування, за відсутності клопотань будь - якої із сторін про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі ч. 1 ст. 247 ГПК України вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Згідно частини 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.
Суд зазначає, що Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обов'язкової реєстрації та використання електронних кабінетів в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами" від 29.06.2023 року, який набрав чинності 21.07.2023 року та введений в дію 18.10.2023 року, внесено зміни до ряду статей ГПК України.
Так, відповідно до частини 6 статті 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно - телекомунікаційної системи чи її окремої системи (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасник справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Згідно пункту 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Отже, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи №910/6099/24 та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України ухвала господарського суду від 06.06.2024 року була направлена судом в його електронний кабінет, факт отримання якої 07.06.2024 року підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про доставку електронного листа до електронного кабінету.
Так, через систему "Електронний суд" 03.07.2024 року від уповноваженого представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву б/н від 02.07.2024 року, з доказами його надсилання на адресу позивача, відповідно до якого відповідач просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» в задоволені позовних вимог в частині стягнення з відповідача коштів в розмірі 169 266,82 грн., оскільки згідно листа ПРАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 27.11.2023 року № 59575/3/01/5 за результатами перевірки нарахувань на засіданні Комісії з проведення коригувань корисного відпуску товарної продукції прийнято рішення щодо коригування нарахування корисного відпуску в бік зменшення по розподіленій активній електроенергії на 28 738 кВт/год за січень 2023 року. Однак, позивач не провів коригування обсягів спожитої електричної енергії в січні місяці 2023 року, у зв'язку з чим переплата відповідача за даний період склала 169 266,82 грн. Також відповідач просить зменшити розмір витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, оскільки вартість послуги з надання правової допомоги є завищеною, зміст позовної заяви фактично зводиться до цитування положень договору та норм чинного законодавства, а її складення, з огляду на багаторічний досвід адвоката (понад 13 років), не потребувало від нього значних витрат часу, з урахуванням її змісту та обсягу. Відзив на позовну заяву судом долучений до матеріалів справи.
Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.
Суд зазначає, що з урахуванням строків, встановлених статтями 166, 252 Господарського процесуального кодексу України, які також визначені судом ухвалою суду від 06.06.2024 року, за наявності поданого відповідачем відзиву на позов, позивач мав подати відповідь на відзив на позовну заяву.
Як свідчать матеріали справи, позивач не скористався наданим йому процесуальним правом, передбаченим частиною 1 статті 166 Господарського процесуального кодексу України.
В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
Наразі, від позивача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання відповіді на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 166 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.
З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, позивачем не надано на адресу суду відповіді на відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.
Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -
Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.
Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Суд зазначає, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).
Засади організації та експлуатації енергосистем відповідно до статті 92 Конституції України визначаються виключно законами України.
Так, згідно преамбули Закону України «Про ринок електричної енергії» (далі - Закон) останній визначає правові, економічні та організаційні засади функціонування ринку електричної енергії, регулює відносини, пов'язані з виробництвом, передачею, розподілом, купівлею-продажем, постачанням електричної енергії для забезпечення надійного та безпечного постачання електричної енергії споживачам з урахуванням інтересів споживачів, розвитку ринкових відносин, мінімізації витрат на постачання електричної енергії та мінімізації негативного впливу на навколишнє природне середовище.
Згідно з пунктом 14 частини 1 статті 4 Закону України «Про ринок електричної енергії» учасники ринку електричної енергії провадять свою діяльність на ринку електричної енергії на договірних засадах. Для забезпечення функціонування ринку електричної енергії укладається, зокрема, договір про постачання електричної енергії споживачу.
Частинами 1 - 6 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» визначено, що постачання електричної енергії споживачам здійснюється електропостачальниками, які отримали відповідну ліцензію, за договором постачання електричної енергії споживачу. Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
За визначенням Закону України «Про ринок електричної енергії» споживач - фізична особа, у тому числі фізична особа - підприємець, або юридична особа, що купує електричну енергію для власного споживання; постачання електричної енергії - продаж, включаючи перепродаж, електричної енергії; розподіл електричної енергії (далі - розподіл) - транспортування електричної енергії від електроустановок виробників електричної енергії або електроустановок оператора системи передачі мережами оператора системи розподілу, крім постачання електричної енергії.
Згідно частини 1 статті 56 Закону України «Про ринок електричної енергії» постачання електричної енергії електропостачальниками здійснюється з дотриманням правил роздрібного ринку.
Так, Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року № 312 затверджені Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - Правила), згідно п.п. 1.1.1 яких учасниками роздрібного ринку є: електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, у тому числі оператори малих систем розподілу, споживачі, основні споживачі, субспоживачі, виробники електричної енергії, які підпадають під визначення розподіленої генерації, та інші учасники ринку, які надають послуги, пов'язані з постачанням електричної енергії споживачу з метою використання ним електричної енергії на власні потреби.
Відповідно до пункту 3.1.1 Правил постачання (продаж) електричної енергії споживачу здійснюється за договором про постачання електричної енергії споживачу обраним споживачем електропостачальником, який отримав відповідну ліцензію, за вільними цінами, крім постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги або постачальником "останньої надії".
Згідно пункту 2 Правил зазначено, що укладання договорів між споживачами та іншими учасниками роздрібного ринку електричної енергії відповідно до вимог Правил здійснюється шляхом приєднання споживачів до публічних договорів приєднання (договору споживача про надання послуг з розподілу електричної енергії, відповідних договорів про постачання електричної енергії) на умовах чинних договорів про постачання електричної енергії та про користування електричною енергією, укладених з відповідними постачальниками електричної енергії за регульованим тарифом, шляхом подання заяви-приєднання за формою, наведеною в додатку до цієї постанови.
У відповідності до пункту 1.2.15. Правил роздрібного ринку електричної енергії для договорів, які укладаються шляхом приєднання до умов договору, укладення договору можливе шляхом підписання заяв-приєднань, оплати виставленого рахунку, споживання будь-якого обсягу електричної енергії (за умови відсутності направлених заперечень щодо договірних умов у цілому чи частково) через особистий кабінет в електронній формі (в установленому законодавством порядку).
На роздрібному ринку не допускається споживання (використання) електричної енергії споживачем без укладення відповідно до цих Правил договору з елетропостачальником та інших договорів, передбачених цими Правилами.
Згідно з пунктом 3.1.7 Правил роздрібного ринку електричної енергії договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Відповідно до п. 3.1.8 Правил договір постачання електричної енергії споживачу укладається між елетропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним елетропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції.
Наведене узгоджується з умовами пункту 3.2.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії, за яким укладення споживачем договору про постачання електричної енергії споживачу або договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг відбувається шляхом приєднання споживача до договору на умовах обраної споживачем комерційної пропозиції, для чого споживач подає такому електропостачальнику заяву-приєднання.
Договір про постачання електричної енергії споживачу є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, та вважається укладеним з дати відкриття особового рахунка за об'єктом споживача або внесення змін до такого особового рахунка, про що споживач інформується в передбаченому договором порядку (пункт 3.2.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії).
Статтею 633 Цивільного кодексу України передбачено, що публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець, взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Актами цивільного законодавства можуть бути встановлені правила, обов'язкові для сторін при укладенні і виконанні публічного договору.
Положення частини 1 статті 634 Цивільного кодексу України передбачають, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Як встановлено судом за матеріалами справи, відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії» та з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 Цивільного кодексу України, шляхом приєднання споживача до договору згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком 1 до цього договору, 11.01.2023 року між Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" (споживач за договором, відповідач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" (постачальник за договором, позивач у справі) укладено Договір про постачання електричної енергії споживачу № 01-24 (далі - Договір).
Умови цього Договору розроблені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії» та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 року №312 та є однаковими для всіх споживачів (пункт 1.2 Договору).
Розділами 3 - 14 Договору сторони узгодили умови постачання, якість постачання електричної енергії, ціну, порядок обліку та оплати електричної енергії, права та обов'язки споживача та постачальника, порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії, відповідальність сторін, порядок зміни електропостачальника, порядок розв'язання спорів та форс-мажорні обставини, строк дії договору тощо.
Додатком № 3 до Договору № 01-24 від 11.01.2023 року про постачання електричної енергії споживачу є Комерційна пропозиція постачальника електричної енергії ТОВ «УКР ГАЗ РЕСУРС» (далі - Комерційна пропозиція).
Пунктами 1-12.2 Комерційної пропозиції сторони узгодили ціну на електричну енергію, оператора системи розподілу/передачі електричної енергії та територію, на якій пропонується відповідна комерційна пропозиція, спосіб та порядок оплати електричної енергії, термін надання рахунку за спожиту електричну енергію, спосіб та порядок оплати послуг з розподілу електричної енергії, розмір пені, штраф за дострокове припинення дії договору, строк дії договору тощо.
Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов'язання сторін, що виникли на основі цього договору.
Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору, є строком дії останнього.
За умовами пункту 13.1 Договору умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини сторін по договору, починаючи з 01.01.2023 і до скасування воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами), але не пізніше ніж до 31.12.2023, а в частині грошових розрахунків до повного виконання зобов'язань та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника
Відповідно до пункту 12 Комерційної пропозиції сторони домовились, що умови цього договору розповсюджують свою дію на відносини сторін по договору, починаючи з 01.01.2023 і до скасування воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про ведення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 (зі змінами), але не пізніше ніж до 31.12.2023, але до повного виконання сторонами своїх зобов'язань.
Як свідчать матеріали справи, вказаний Договір та Комерційна пропозиція підписані представниками споживача та постачальника, а також скріплені печатками сторін.
Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу, який підпадає під правове регулювання норм § 5 глави 54 Цивільного кодексу України та § 3 глави 30 Господарського кодексу України.
Відповідно до частини 1 статті 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".
Згідно із частинами 1, 2 статті 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
За приписами частини 1 статті 276 Господарського кодексу України загальна кількість енергії, що відпускається, визначається за погодженням сторін. У разі якщо енергія виділяється в рахунок замовлення на пріоритетні державні потреби (ліміту), енергопостачальник не має права зменшувати абоненту цей ліміт без його згоди.
Відповідно до пункту 2.1 Договору за цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.
У повідомленні (заяві-приєднанні) про намір укласти договір про постачання електричної енергії споживачу, копія якого наявна в матеріалах справи, зокрема, зазначено, що адреса об'єкта, ЕІС-код точки (точок) комерційного обліку - згідно Додатку 2 до Договору, а також вказано, що оператором, з яким споживач уклав договір розподілу електричної енергії, є ПАТ «ДТЕК Київські електричні мережі».
Згідно з Додатком 2 до Договору сторони погодили, що місцем постачання електричної енергії за особовим рахунком № 10890 є м. Київ, за адресами згідно наведеного в додатку переліку.
Відповідно до пункту 3.3 Договору постачальник за цим договором не має право вимагати від споживача будь-якої іншої плати за електричну енергію, що не визначена у комерційній пропозиції, яка є додатком 3 до цього договору.
У відповідності до частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.
За змістом пункту 4.8 Правил роздрібного ринку електричної енергії форма та порядок оплати, терміни (строки) здійснення попередньої оплати, планових платежів та остаточного розрахунку зазначаються у договорі між електропостачальником та споживачем про постачання електричної енергії споживачу (комерційній пропозиції до договору).
Так, відповідно до умов пунктів 5.1, 5.2 Договору споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією (додаток № 3 до Договору, що є його невід'ємною частиною).
Загальна сума цього Договору складає: 7 068 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 1 178 000,00 грн, яка сплачується:
- 4 320 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 282 616,82 грн. - це бюджетні кошти споживача (КПКВ 1917441 - UA858201720344380001000054848) за рахунок встановлених бюджетних асигнувань та кошторисних призначень на 2023 рік;
- 2 748 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20% - 179 775,70 грн. - це власні кошти споживача (UA733057490000002600631055301).
Згідно з п. 5.2.1 Договору розподіл ціни договору, зазначений в п. 5.2 Договору може корегуватися в залежності від бюджетного призначення та/або змін до бюджету на 2023 рік, у зв'язку з чим «споживач» вносить зміни до п. 5.2. договору шляхом переміщення суми коштів між рахунками.
Відповідно до п. 5.3 Договору спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника.
Так, у пункті 1 Комерційної пропозиції, що є додатком 3 до Договору, сторони узгодили, що ціна (тариф) 1 кВт*год електричної енергії для споживача (2 клас напруги) складає: 4.90833333333 грн./кВт*год без ПДВ і 5,89 грн./кВт*год з ПДВ, з урахуванням тарифу на послугу з передачі електричної енергії у розмірі 0,38028 грн без ПДВ, встановленого постановою НКРЕКП № 1788 від 21.12.2022 та тарифу на послугу з розподілу електричної енергії у розмірі 0,48939 грн без ПДВ встановленого постановою НКРЕКП від 21.12.2022 № 1799.
За умовами пункту 4.3. Правил роздрібного ринку електричної енергії дані, необхідні для формування платіжних документів, у тому числі щодо обсягів електричної енергії, надаються учасникам роздрібного ринку адміністратором комерційного обліку в порядку, встановленому Кодексом комерційного обліку. На підставі отриманих даних відповідно до умов договору (обраної споживачем комерційної пропозиції) сторони складають акти прийому-передачі проданих товарів та/або наданих послуг.
Пунктом 4.12 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що розрахунки між споживачем та електропостачальником здійснюються за даними, отриманими від адміністратора комерційного обліку.
Відповідно до пункту 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 року № 312 до запуску електронної платформи Датахаб адміністратора комерційного обліку функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії, у тому числі адміністрування процедури зміни постачальника електричної енергії у межах території ліцензованої діяльності, виконує відповідний ОСР.
Організація комерційного обліку електричної енергії та надання даних комерційного обліку електричної енергії відповідно до забезпечення послуг комерційного обліку здійснюється у відповідності до Кодексу комерційного обліку електричної енергії, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.03.2018 року № 311 (далі - ККОЕЕ), який визначає, зокрема, основні положення щодо організації комерційного обліку електричної енергії на ринку електричної енергії, права та обов'язки учасників ринку, постачальників послуг комерційного обліку та адміністратора комерційного обліку щодо забезпечення комерційного обліку електричної енергії, отримання точних і достовірних даних комерційного обліку та їх агрегації (об'єднання), порядок проведення реєстрації постачальників послуг комерційного обліку, точок комерційного обліку та реєстрації автоматизованих систем, що використовуються для комерційного обліку електричної енергії.
Згідно пункту 2.1.1 розділу ІІ Кодексу комерційного обліку електричної енергії комерційний облік електричної енергії на ринку електричної енергії організовується адміністратором комерційного обліку (АКО) та здійснюється ППКО відповідно до вимог Закону, цього Кодексу, Правил роздрібного ринку та Правил ринку.
Відповідно до пункту 9.14.1 Кодексу комерційного обліку електричної енергії адміністратор комерційного обліку (АКО) має передавати адміністратору розрахунків (АР) та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Згідно з пунктом 12.4.4 Кодексу комерційного обліку електричної енергії з дати запуску інформаційного обміну між учасниками ринку через Датахаб функції АКО з ведення реєстрів точок комерційного обліку (ТКО), адміністрування процесів зміни електропостачальника, адміністрування припинення електропостачання та агрегації даних комерційного обліку виконують оператори системи за місцем провадження ними господарської діяльності з розподілу/передачі електричної енергії.
З 1 січня 2019 року відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" є оператором системи розподілу в м. Києві та здійснює ліцензійну діяльність щодо розподілу (передачі) електричної енергії на підставі постанови НКРЕКП від 13.11.2018 року №1411.
Отже, ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" як оператор системи розподілу, виконує функції адміністратора комерційного обліку та функції постачальника послуг комерційного обліку електричної енергії у м. Києві.
Відповідно до п. 5.6 Договору приймання-передача електричної енергії , поставленої постачальником та прийнятої споживачем у звітному місяці оформлюється шляхом підписання сторонами та скріплення печаткою сторін щомісячних актів приймання-передачі товарної продукції, які є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.
Згідно з п. 5.7 Договору акт приймання-передачі товарної продукції за розрахунковий період складається постачальником на підставі даних комерційних приладів комерційних приладів обліку. Постачальник зобов'язаний скласти акт приймання-передачі товарної продукції за розрахунковий місяць та надати два його примірника на розгляд споживача не пізніше ніж до 7 (сьомого) дня місяця наступного за розрахунковим. Споживач зобов'язаний розглянути наданий постачальником акт приймання-передачі товарної продукції за розрахунковий місяць та за відсутності зауважень, підписати його не пізніше ніж до 10 (десятого) дня місяця наступного за розрахунковим, але в будь якому разі не пізніше ніж протягом 3 (трьох) робочих днів з моменту отримання такого акту від постачальника та повернути йому один примірник.
Як встановлено судом за матеріалами справи та зазначено позивачем в позовній заяві, на підставі даних оператора розподілу електричної енергії (АТ "ДТЕК Київські електромережі") між сторонами було підписано та складено Акт приймання-передачі №181 від 28.02.2023 року, у відповідності до якого позивач передав відповідачу 139 727,00 кВт/год на загальну суму 822 992,03 грн.
При цьому, відповідач своїми платіжними дорученням №362554505 від 10.04.2023р. та №164 від 21.03.2023 року перерахував на розрахунковий рахунок позивача 822 992,03 грн. в якості оплати спожитої в лютому електричної енергії.
Разом з цим, як встановлено судом за матеріалами справи, відповідно до листа ПАТ "ДТЕК Київські електромережі" №3/01/5/28378 від 06.09.2023 відбувся перерахунок спожитих обсягів електричної енергії КП «Київавтошляхміст» за січень 2023 на 37 055,00 кВт/год в бік зменшення, а в лютому 2023 на 37 055,00 кВт/год в бік збільшення, та на підставі даних Оператора системи розподілу електричної енергії, позивачем донараховано відповідачу в лютому 2023 року 37 055,00 кВт/год в бік збільшення.
В подальшому, позивачем було складено відповідний Акт-Коригування №УГР00002348 приймання-передачі електричної енергії від 11.12.2023 року до Акту №181 від 28.02.2023 року, копія якого наявна в матеріалах справи та який було направлено на адресу відповідача рекомендованим листом № 050514731050 від 11.01.2023 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями відповідних опису вкладення та списку № 630 згрупованих поштових відправлень.
Факт отримання відповідачем 23.01.2024 року Акту-Коригування №УГР00002348 підтверджується даними офіційного сайту поштового оператора АТ «Укрпошта» щодо відстеження поштового відправлення №0505147310050.
Таким чином, у період з 01.02.2023 року по 28.02.2023 року на об'єкти відповідача було поставлено електричну енергію обсягом 176 782,000 кВт/год (139 727,00 + 37 055,00) на загальну суму 1 041 245,98 грн. з ПДВ (822 992,03 + 218 253,95).
Згідно частини 7 статті 276 Господарського кодексу України оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
Згідно з пунктом 4.21 Правил роздрібного ринку електричної енергії оплата за спожиту протягом розрахункового періоду електричну енергію має здійснюватися згідно із строками, встановленими договором та сформованим відповідним учасником роздрібного ринку платіжним документом.
Відповідно до пункту 4.7. Правил роздрібного ринку електричної енергії оплата електричної енергії здійснюється споживачем виходячи з умов відповідного договору про постачання електричної енергії і може, зокрема, бути у формі:
1) планових платежів з наступним перерахунком (остаточним розрахунком), що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
2) попередньої оплати з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію згідно з даними комерційного обліку;
3) оплати за фактично відпущену електричну енергію відповідно до даних комерційного обліку.
Спосіб оплати визначений у пункті 3 Комерційної пропозиції, відповідно до якого по закінченню розрахункового місяця постачальник, до 5 числа місяця наступного за розрахунковим, надає споживачу остаточний розрахунок на оплату фактично спожитої електричної енергії за попередній розрахунковий період. Надані постачальником рахунки за фактично відпущену електричну енергію підлягають оплаті споживачем, протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами Акту приймання-передачі товарної продукції та за умови наявності бюджетних коштів.
Згідно з п. 5.8 договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника, вказаний в розділі 13 цього договору протягом 10 (десяти) банківських днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі товарної продукції та за умови наявності бюджетних коштів.
Докази того, що сторони узгодили інший порядок та строк оплати електричної енергії за Договором в матеріалах справи відсутні.
Згідно приписів пункту 2 частини 3 статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії" позивач має право на своєчасне та у повному обсязі отримання коштів за продану ним електричну енергію відповідно до укладених договорів на ринку електричної енергії та за допоміжні послуги.
Відповідно до пункту 5.2.1 Правил роздрібного ринку електричної енергії електропостачальник має право на своєчасне та в повному отримання коштів за продану електричну енергію відповідно до укладених договорів.
Пунктом 5.5.5 Правил роздрібного ринку електричної енергії передбачено, що споживач електричної енергії зобов'язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.
Відповідно до пункту 6.2 Договору споживач зобов'язаний забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.
В свою чергу, за умовами пункту 7.1 Договору постачальник має право отримувати від споживача плату за поставлену електричну енергію.
Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.
Таким чином, як зазначає позивач у позовній заяві, в силу приписів статті 30 Закону України "Про ринок електричної енергії", статті 530 Цивільного кодексу України, умов Договору та Комерційної пропозиції відповідач мав здійснювати остаточний розрахунок за фактичним обсягом споживання електричної енергії у розмірі 1 041 245,98 грн. за лютий 2023 року в строк до 02.02.2024р. у квітні, травні, липні 2023 року щомісяця не пізніше ніж на 5 робочий день після закінчення розрахункового періоду.
Проте, як зазначено позивачем в позовній заяві, в порушення зазначених умов Договору та Комерційної пропозиції відповідачем оплата фактично спожитої електричної енергії за період лютий 2023 року була здійснена лише частково у загальній сумі 822 992,03 грн., що підтверджується відповідними доказами, у зв'язку з чим з урахуванням коригувань заборгованість відповідача за Договором за вказаний період становить 218 253,95 грн.
Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Статтею 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві, свої зобов'язання щодо сплати Товариству з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» грошових коштів в сумі 218 253,95 грн. за поставлену електричну енергію у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору відповідач не виконав, в результаті чого у Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 218 253,95 грн., яку останній просив стягнути в поданій суду позовній заяві.
За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.
У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Таким чином обов'язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.
Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Доказів визнання недійсним або розірвання Договору № 01-24 від 11.01.2023 року та Додатків до нього та/або їх окремих положень суду не надано.
Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення спірного Договору на час його підписання та на протязі виконання з боку сторін відсутні.
Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач не погоджується з розміром заборгованості у зазначеній позивачем сумі та вказує, що останній з урахуванням проведеного ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» 27.11.2023 року коригування за січень 2023 року становить 48 987,13 грн.
Як встановлено судом за матеріалами справи, на підставі отриманих від ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» даних позивачем було проведено коригування обсягів спожитої в січні 2023 року електроенергії та складено Акт №УГР00002375 від 20.01.2023 року приймання-передачі електричної енергії, згідно якого обсяг спожитої відповідачем електроенергії склад 124 886 кВт/год. на загальну суму 735 578,54 грн.
Вказаний обсяг електричної енергії у відповідності до умов Договору був повністю оплачений відповідачем відповідно до платіжних інструкцій №1479 від 26.12.2023 року на суму 611 394,61 грн. та № 11792 від 29.12.2023 року на суму 124 183,93 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.
Відповідно до п. 8.6.1 ККОЕЕ зчитування показів з лічильників, встановлених у споживачів, може здійснюватися споживачем, а також оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) відповідно до цього Кодексу та умов договору.
Згідно п. 8.6.5 ККОЕЕ у разі неотримання оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) від споживача фактичних показів лічильника(ів) до кінця третього календарного дня місяця, що настає за розрахунковим, та за умови, що з технічних причин покази не отримані за допомогою засобів дистанційної передачі даних, оціночні покази лічильника на початок першої доби цього календарного місяця визначаються оператором системи або ППКО (у ролі ОЗД) шляхом додавання до останнього отриманого ними фактичного показу лічильника величини добутку середньодобового споживання на кількість днів (діб) між датою останнього зчитування фактичних показів та першим числом цього календарного місяця.
Дані, отримані від споживача, при проведенні процедур їх перевірки та в розрахунках мають менший пріоритет ніж дані, отримані безпосередньо оператором системи або ППКО (п. 8.6.15 ККОЕЕ).
У відповідності до п. 9.14.1 ККОЕЕ АКО має передавати АР та учасникам ринку сертифіковані дані комерційного обліку в обсязі, необхідному та достатньому для проведення ними розрахунків та виставлення рахунків своїм контрагентам.
Суд зазначає, що саме дані обсяги споживання електричної енергії за токами комерційного обліку, що були надані оператором системи розподілу електричної енергії - ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» у відповідності до законодавчих норм є підставою для нарахування відповіду та виставлення до оплати рахунку по спожитій електричній енергії.
Крім того, згідно п. 8.6.16. ККОЕЕ у разі виявлення у платіжному документі помилкових показів лічильника споживач має повідомити про це відповідного оператора системи/ППКО та електропостачальника та надати фактичні покази лічильника.
Відповідно до п. 8.6.19 ККОЕЕ Розрахований оператором системи/ППКО обсяг електричної енергії включається до корисного відпуску електричної енергії споживачу та враховується сторонами шляхом перерахунку відповідного фізичного балансу електричної енергії за період порушення роботи вузла обліку.
При цьому, як зазначено відповідачем, оскільки вищезазначені обсяги використаної останнім електроенергії за січень 2023 року не відповідали даним його засобів обліку, у листопаді 2023 року Комунальне підприємство по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва «Київавтошляхміст» згідно п. 8.6.16. ККОЕЕ повторно звернулось до ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» з проханням здійснити перерахунок спожитої в січні 2023 року електричної енергії в бік зменшення.
Згідно листа ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» від 27.11.2023 № 59575/3/01/5 про надання інформації, копія якого наявна у матеріалах справи, 27.11.2023 за результатом перевірки нарахувань на засіданні Комісії з проведення коригувань корисного відпуску товарної продукції прийнято рішення щодо коригування нарахування корисного відпуску в бік зменшення по розподіленій активній електроенергії на 28 738 кВт/год за січень 2023 року, оскільки згідно п.8.6.5 Кодексу комерційного обліку у зв'язку з неотриманням даних показів лічильника фактичний обсяг розподілу і споживання електричної енергії за розрахунковий місяць було визначено розрахунковим шляхом за значенням середньодобового обсягу споживання.
Таким чином, з урахуванням результатів перерахунку ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» обсягу спожитої відповідачем електричної енергії у січні 2023 року останній зменшився на 28 738 кВт/год та відповідно склав 96 148 кВт/год (124 886 кВт/год - 28 738 кВт/год).
Суд наголошує, що ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» як ОСР/АКО зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі виправляти помилкові (недостовірні) дані комерційного обліку та забезпечувати їх передачу постачальнику електричних послуг для розрахунків на ринку електричної енергії, позаяк включення ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» до облікових даних відповідача недостовірних даних про обсяги споживання електричної енергії, призводить до подання недостовірно завищених даних про спожиту електроенергію постачальнику електричної енергії ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС", що в свою чергу призводить до формування постачальником неправомірно завищених рахунків на оплату електричної енергії та унеможлює ведення об'єктивних розрахунків за електричну енергію.
Отже, кошти в розмірі 169 266,82 грн. (5,89грн.*28 738 кВт/год), які були сплачені відповідачем за спожиту в січні 2023 року електричну енергію в обсязі 28 738 кВт/год, є переплатою.
Наразі, матеріали справи не містять доказів проведення позивачем коригування обсягів спожитої електричної енергії в січні місяці 2023 року, у зв'язку з чим переплата відповідача за даний період склала 169 266,82 грн.
В свою чергу, позивачем не надано суду контррозрахунку щодо розміру заборгованості відповідача з урахуванням здійсненого 27.11.2023р. ПАТ «ДТЕК Київські електромережі» коригування спожитої у січні 2023 року відповідачем електричної енергії, а також не надано відповіді на відзив, зокрема, щодо наведених відповідачем обставин переплати.
Таким чином, оскільки матеріалами справи частково підтверджується факт неналежного виконання відповідачем зобов'язань за Договором у встановлений строк, в частині оплати використаної у лютому 2023 року електричної енергії у розмірі 218 253,95 грн., та переплата відповідача за спожиту в січні 2023 року електричну енергію становить 169 266,82 грн., вимоги ТОВ "УКР ГАЗ РЕСУРС" про стягнення з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" боргу за поставлену електроенергію за Договором підлягають частковому задоволенню в сумі 48 987,13 грн. (218 253,95 грн. - 169 266,82 грн.).
Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").
Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.
Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов'язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.
Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.
Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.
Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Щодо заявлених позивачем до стягнення з відповідача витрат на правову допомогу у сумі 10 000,00 грн. суд зазначає, що пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/200 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Стаття 16 Господарського процесуального кодексу України закріплює за учасниками справи право на користування правничою допомогою.
Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
У визначенні розумно необхідного розміру сум, які підлягають сплаті за послуги адвоката, можуть братися до уваги, зокрема, але не виключно: встановлені нормативно-правовими актами норми видатків на службові відрядження (якщо їх установлено); вартість економних транспортних послуг; час, який міг би витратити на підготовку матеріалів кваліфікований фахівець; вартість оплати відповідних послуг адвокатів, яка склалася в країні або в регіоні; наявні відомості органів статистики або інших органів про ціни на ринку юридичних послуг; тривалість розгляду і складність справи тощо.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина шоста статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Статтею 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
При цьому, у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 Господарського процесуального кодексу України.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
В свою чергу, з аналізу наведеної норми законодавства вбачається, що витрати на правничу допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правничу допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Таким чином, якщо стороною не буде документально доведено, що нею понесені витрати на правничу допомогу, а саме: не надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для стягнення таких витрат.
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
Суд у позовному провадженні є арбітром, що надає оцінку ти доказами і доводам, що наводяться сторонами у справі, тобто суд не може діяти на корить будь-якої зі сторін, що не відповідатиме основним принципам господарського судочинства.
Таким чином, суд може зменшити розмір витрат на правову допомогу, що підлягають розподілу, за клопотанням іншої сторони, яка і зобов'язана довести не співмірність заявлених опонентом витрат.
У відзиві на позовну заяву, відповідач, посилаючись на малозначність справи, незначну ціну позову, застосовуючи у сукупності критерій реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, доказів, які були долучені до позову тощо, заявляє клопотання про зменшення витрат, які поніс позивач на професійну правничу допомогу.
Як встановлено судом, на підтвердження вимог про стягнення витрат на професійну правничу допомогу позивачем долучено до матеріалів справи відповідні докази, а саме: копію свідоцтва №4409/10 від 23.12.2010 р. про право на заняття адвокатською діяльністю на ім'я адвоката Невструєва Леоніда Борисовича; копію Договору №13/5 від 20.05.2019р. про надання правничої допомоги; копію Додаткової угоди №17-2/23 від 01.08.2023р. до Договору №13/5 від 20.05.2019р. про надання правничої допомоги; копію Детального опису наданої професійної правничої допомоги.
За приписами пункту 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» представництво - вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного позивача, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності щодо надання правової інформації, консультацій та роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).
В статті 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» наведені види адвокатської діяльності, а також роз'яснено, що адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.
Суд зазначає, що відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Рішенням Європейського суду з прав людини у справі "East/West Alliance Limited" проти України (заява № 19336/04, п. 269) визначено, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має права його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.
Так, згідно з Договором про надання правової допомоги № 13/5 від 20.05.2019 року, укладеного Адвокатом Невструєв Леонідом Борисовичем (виконавець за договором) та Товариством з обмеженою відповідальністю «УКР ГАЗ РЕСУРС» (клієнт за договором, позивач у справі), адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту.
Згідно пункту 6 вказаного Договору про надання правової допомоги останній набуває чинності з дати його підписання і діє до 31.12.2029 року.
Пунктом 4.6 Договору визначено, що факт наданої правової допомоги підтверджуєтеся актом наданих послуг.
Відповідно до пункту 1.1 Додаткової угоди №17-2/23 від 01.08.2023р. адвокат бере на себе зобов'язання надавати необхідну правничу допомогу клієнту у господарському провадженні у справі по стягненню заборгованості з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" перед клієнтом, яка утворилась на дату укладання цієї Додаткової угоди та/або до дати закінчення розгляду справи в суді.
Розділом 2 Додаткової угоди сторони погодили розмір ставки адвоката за надання будь-яких видів професійної правничої допомоги на рівні 2 000,00 грн. за 1 год.
Згідно п.2.4 Додаткової угоди факт наданої правової допомоги підтверджується актом наданих послуг.
Як зазначалось судом, на підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу та їх розміру останнім наданий Детальний опис наданої професійної правничої допомоги, відповідно до якого адвокатом було надано наступні юридичні послуги:
- ознайомлення адвокатом Невструєвим Л.Б. із документами щодо несплати Комунальним підприємством по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" заборгованості за поставлену електричну енергію. Кількість годин - 1,0; вартість за одну годину - 2 000,00 грн.; загальна сума - 2 000,00 грн.;
-підготовка та направлення адвокатом Невструєвим Л.Б. адвокатських запитів №30/23 від 14.08.2023р. та №5/23 від 16.01.2024р. Ознайомлення з відповіддю на адвокатський запит. Кількість годин - 1,0; вартість за одну годину - 2 000,00 грн.; загальна сума - 2 000,00 грн.;
- підготовка позовної заяви до Господарського суду міста Києва адвокатом Невструєвим Л.Б. (визначення правових норм, які регулюють відносини, судової практики, складання, підписання позову та оформлення усіх додатків до позову). Кількість годин - 3,0; вартість за одну годину - 2 000,00 грн.; загальна сума - 6 000,00 грн.
Загальна сума наданих послуг становить 5 годин, вартістю 10 000,00 грн.
Згідно пунктів 2.5 та 2.6 Додаткової угоди клієнт сплачує гонорар протягом 120 днів з моменту підписання акту наданих послуг. Гонорар сплачується у безготівковому порядку на рахунок адвоката.
Наразі, в матеріалах справи відсутні докази оплати клієнтом гонорару адвокату, разом з тим суд звертає увагу на правову позицію, викладену в постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, згідно якої витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).
Як вбачається з відзиву на позовну заяву, відповідач вважає, що вартість заявлених позивачем до стягнення послуг з надання правової допомоги є завищеною, оскільки фактично зміст вказаної позовної заяви зводиться до цитування положень договору та норм чинного законодавства, а складення такої позовної заяви з огляду на багаторічний досвід адвоката (понад 13 років) не потребувало від нього значних витрат часу, з урахуванням змісту даної позовної заяви та її обсягу.
Суд зазначає, що предмет доказування у справі № 910/6099/24 охоплює типові обставини та факти, а також незначний обсяг документів, які підлягають дослідженню, категорія даного спору не відноситься до складної та спір є типовим.
Тобто, враховуючи нескладний характер спору та сталу судову практику з даного питання, враховуючи незначну кількість доказів та відсутність складних арифметичних розрахунків ціни позову, а також зважаючи на час, необхідний для дослідження наведеної кількості доказів, суд доходить висновку про те, що розмір понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу завищено, та відповідно, завищено вартість таких послуг правничої допомоги.
Крім того, ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.06.2024 року про відкриття провадження у справі №910/6099/24 суд постановив позивачу в строк до 05.07.2024 року надати суду належним чином засвідчені копії рахунку на оплату № 2641 від 31.12.2023 року та акту звірки взаєморозрахунків за період 2023 рік, які надсилались на адресу відповідача.
Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивачем витребувані судом документи надані не були, як і не було повідомлено суд про неможливість їх надання.
Додатково судом враховано правовий висновок, викладений в постанові Верховного Суду від 24.01.2022 у справі № 911/2737/17, згідно якого стягнення витрат на професійну правничу допомогу з боржника не може бути способом надмірного збагачення сторони, на користь якої такі витрати стягуються і не може становити для неї по суті додатковий спосіб отримання доходу.
За результатами здійсненого судом аналізу наданих позивачем доказів, а також приймаючи до уваги п. 4.6 Договору № 13/5 про надання правової допомоги від 20.05.2019 року та п. 2.4 Додаткової угоди від 01.08.2023 року до нього, суд наголошує, що подані позивачем документи щодо вартості наданих послуг на професійну правничу допомогу адвоката, в рамках розгляду спору у даній справі №910/6099/24 не є належними і допустимими доказами на підтвердження обставин реальності понесених стороною витрат, визначених статтею 126 ГПК України, оскільки позивачем до матеріалів справи не долучено докази прийняття-передачі наданих послуг клієнту (позивачу).
Тобто, за умови відсутності доказів документального підтвердження надання правової допомоги позивачу у даній справі адвокатом Невструєвим Л.Б., саме зазначення в тексті позовної заяви попереднього розрахунку таких витрат, надання копії договору про надання правової допомоги, додаткової угоди до договору і свідоцтва на право зайняття адвокатською діяльністю не може бути розцінене судом в якості достатніх доказів, що підтверджують зміст, обсяг, вартість наданих адвокатом Невструєвим Л.Б. послуг, необхідних для надання правничої допомоги.
Враховуючи вищевикладене, суд доходить висновку, що вимоги позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 10 000,00 грн. задоволенню не підлягають з підстав недоведеності.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, ст.ст. 233, 236, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України Господарський суд міста Києва,-
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Комунального підприємства по ремонту і утриманню мостів і шляхів м. Києва "Київавтошляхміст" дорога Набережно-Печерська, 2, м. Київ,01013; код ЄДРПОУ 03359018) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "УКР ГАЗ РЕСУРС" вул. Сагайдачного Петра, 25Б, офіс 5, м. Київ,04070; код ЄДРПОУ 41427817) 48 987,13 (сорок вісім тисяч дев'ятсот вісімдесят сім) грн. 13 коп. основної заборгованості та 587 (п'ятсот вісімсот сім) грн. 85 коп. судового збору.
3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно частини 2 статті 256 Господарського процесуального кодексу України учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено та підписано 16 травня 2025 року.
Суддя А.М. Селівон