20.05.2025 м. Дніпро Справа № 908/1808/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач) Верхогляд Т.А., Іванова О.Г.,
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2024 у справі № 908/1808/24 (суддя Дроздова С.С.) повний текст рішення складено 11.10.2024
за позовом Регіональної філії «Придніпровська залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Дніпро
до Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», м. Запоріжжя
про стягнення грошових коштів, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
В червні 2024 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» АТ «Українська залізниця» (далі - АТ «Українська залізниця») звернулося до Господарського суду Запорізької області з позовною заявою про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» (далі - ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь») 73 508,16 грн збір за зберігання вантажу, 105,00 грн плати за користування вагонами.
Позов АТ «Українська залізниця» мотивований необхідністю стягнення з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» додаткової плати за користування вагонами та зберігання вантажу, що виникла у зв'язку із затримкою відправлення маршрутного поїзда у складі 49 вагонів на станції Запоріжжя-Ліве 02.01.2024.
Причиною затримки стало несвоєчасне розкредитування перевізного документу № 45053998 на два вагони (№ 56031255, № 62044656) з боку вантажоодержувача, що унеможливило оформлення документів на весь маршрутний поїзд. Затримка тривала з 16:50 до 17:22 того ж дня, що підтверджується перевізними документами, пам'ятками ф. ГУ-45, актом загальної форми ГУ-23 №37, а також відповідними накладними, підписаними представниками відправника без зауважень. За результатами перевірки, проведеної у лютому 2024 року, було виявлено недонарахування плати за зберігання та користування вагонами щодо 47 вагонів, про що складено акт ГУ-23 № 669 від 13.02.2024 та накопичувальну картку ФДУ-92 № 20029001.
Відповідно до діючих тарифів, встановлених Збірником тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом, сума донарахованих платежів становить 73 508,16 грн з ПДВ.
Таким чином, позов ґрунтується на документально підтверджених фактах затримки вагонів з вини вантажовласника та спрямований на відшкодування збитків, понесених перевізником у зв'язку з цією затримкою.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.10.2024 позовні вимоги задоволено.
Стягнуто з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь АТ «Українська залізниця» збір за зберігання вантажу в сумі 73 508,16 грн та плату за користування вагонами в сумі 105,00 грн.
Стягнуто з ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на користь АТ «Українська залізниця» витрати по сплаті судового збору при поданні позовної заяви в сумі 3028,00 грн.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Запорізької області від 02.10.2024 у справі № 908/1808/24 ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою.
Апеляційна скарга мотивована неправильним застосуванням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також необґрунтованим висновком про наявність порушень з боку відповідача, що призвело до ухвалення незаконного рішення.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- судом не були належним чином з'ясовані та оцінені обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення спору. Як убачається з матеріалів справи, поїзд із продукцією ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» був сформований і переданий залізниці згідно з умовами договору та вимогами чинного законодавства. Всі електронні перевізні документи (ЕПД), у тому числі на спірні вагони №№ 56031255, 62044656, були передані на сервер УЗ завчасно - 02.01.2024 о 13:57 та 13:58 відповідно, що підтверджується скріншотами з бази комбінату.
Незважаючи на це, лише о 17:46 год. працівниками залізниці було завершено оформлення документів на ці вагони, хоча оформлення решти 49 вагонів розпочалося о 17:16 год. Таким чином, період з 16:50 год. до 17:22 год. не може бути визнаний простоєм через очікування ЕПД на спірні вагони, оскільки оформлення інших вагонів у цей час тривало. Також, згідно з п. 9.2. договору, натурний лист був переданий залізниці завчасно (о 14:30 год.), і працівники залізниці мали можливість перевірити наявність і правильність перевізних документів ще до вивезення поїзда.
- суд першої інстанції не дав жодної оцінки належним чином оформленим первинним документам, таким як пам'ятки про здачу вагонів №№ 21, 22 від 02.01.2024 о 16:50 год., залізничним накладним та акту загальної форми № 37 від 02.01.2024. Скаржник зауважує, що акт № 669 про затримку поїзда був складений лише 13.02.2024 - через 1,5 місяці після подій, з формальним посиланням на затримку, яка фактично не мала місця, адже 35 вагонів були прийняті до перевезення до 17:22 год., а решта - після цієї години, що виключає наявність зупинки поїзда.
Зазначена обставина свідчить про формальне складання акту на спірну суму 77454,24 грн, при цьому накопичувальна картка № 15020488 була надана на підпис представнику комбінату з обмовкою, а пізніше змінена позивачем без згоди відповідача. Ці дії ставлять відповідача у нерівне становище і свідчать про зловживання правом з боку позивача - монополіста, який має можливість формувати документи в односторонньому порядку.
Відповідно до нормативних актів, розкредитування документів є солідарною відповідальністю залізниці та отримувача вантажу, і саме залізниця здійснює кінцеве оформлення. У даному випадку ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» здійснило свої дії вчасно після отримання повідомлення, тож відсутні підстави для притягнення його до відповідальності. Крім того, підприємство добросовісно сплатило плату за користування двома вагонами (на суму 3409,08 грн), однак це не свідчить про визнання вини у затримці всього маршруту;
- суд також не врахував, що відправлення поїзда відбулося 03.01.2024 о 01:50 год., що підтверджується довідкою про дислокацію вагона, тобто не було порушено строків перевезення. Всі наведені факти суд залишив без належної процесуальної оцінки, чим порушив вимоги ст. 238 ГПК України щодо обов'язку надати вмотивовану оцінку всім аргументам сторін.
З урахуванням викладеного, суд першої інстанції:
- не з'ясував обставини, що мають значення для справи;
- неправильно застосував норми матеріального права, зокрема: ч. 5 ст. 307 ГК України, ст. ст. 266, 908, 920 ЦК України, ст. 105 Статуту залізниць України;
- порушив норми процесуального права, що призвело до ухвалення неправомірного рішення.
Апелянт просить судову колегію скасувати оскаржуване рішення по даній справі та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Позивачем у встановлений строк подано відзив на апеляційну скаргу ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2024 у справі № 908/1808/24, яким обґрунтовано правомірність стягнення з відповідача збору за зберігання вантажів та плати за користування вагонами.
Перевезення вантажів регулюється низкою нормативно-правових актів, включаючи Статут залізниць України, Цивільний кодекс України та спеціальні правила, які є обов'язковими для всіх учасників перевізного процесу. У межах справи встановлено, що затримка вагонів на станції «Запоріжжя-Ліве» була спричинена несвоєчасним розкредитуванням перевізних документів ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» на вагони №№ 56031255, 62044656, що унеможливило оформлення перевезення всієї групи вагонів у заявлений строк. На підтвердження цього складено акт форми ГУ-23 № 669 від 13.02.2024 та накопичувальну картку ФДУ-92 № 20029001, на підставі яких здійснено донарахування збору та плати відповідно до тарифів, затверджених наказом Міністерства транспорту № 317 із застосуванням чинного коригуючого коефіцієнту.
На думку позивача, суд першої інстанції надав повну правову оцінку всім наявним доказам і обґрунтовано визнав наявність вини відповідача у затримці вагонів. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на довільному тлумаченні нормативної бази, не спростовують встановлених фактичних обставин справи та не містять належних доказів відсутності порушення з боку ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь».
З урахуванням вищевикладеного, відсутні підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення - без змін.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
Місцевим господарським судом встановлено, що ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» заявою про приєднання в цілому пропозиції (акцепту) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 30.06.2019 приєдналося до умов Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 00191230/2020-0001 від 30.06.2020 (далі - Договір).
Згідно з п. 1.1. Договору, його предметом є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вагонів Перевізника для перевезення, у тому числі у міжнародному сполученні, вагонами Перевізника, інших залізниць або Замовника, а також надання супутніх послуг і здійснення розрахунків за них. Відповідно до п. 1.3. маршрутний поїзд - це вантажний поїзд, що одночасно подається Замовником до перевезення та прямує без переробки на одну станцію призначення. Пункт 1.4. передбачає, що факт надання послуг підтверджується накладною, відомостями плати та іншими документами. Згідно з п. 1.5, договір є публічним, умови якого однакові для всіх Замовників, крім осіб із пільгами, передбаченими законом.
На підставі п.п. 2.1.1, 2.1.4, 2.1.5, 2.1.7 Договору, до обов'язків Замовника належать: формування та подання місячних замовлень у системі планування перевезень; сплата за послуги Перевізника через систему попередньої оплати; відшкодування витрат за затримку вагонів з незалежних від Перевізника причин; підписання накопичувальних карток та відомостей не пізніше ніж через два робочі дні після надання послуг.
Згідно з п. 3.4. - 3.4.3. Договору, Замовник сплачує плату за користування вагонами Перевізника, у разі їх затримки з вини Замовника або перебування вагонів у його розпорядженні. Розрахунок проводиться за формулою відповідно до типу вагона, тривалості користування (у годинах), добової ставки та коригуючого коефіцієнта. Час відліку починається з моменту передачі вагона Замовнику або виникнення затримки.
Згідно з п. 4.1., розрахунки проводяться через філію «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до п. 7.3., строк позовної давності за вимогами Перевізника становить один рік.
Положення п.п. 8.6.1. - 8.6.5. Договору зобов'язують Замовника оформлювати електронні перевізні документи (ЕПД) з накладенням КЕП. У міжнародному сполученні документи оформлюються відповідно до норм СМГС, КОТІФ. ЕПД мають юридичну силу, а підтвердженням прийняття вантажу до перевезення є підпис Перевізника КЕП у власній системі.
Крім того, правове регулювання договірних відносин ґрунтується на ст. 17 і 71 Статуту залізниць України, а також на ч. 5 ст. 307 ГК України, ст. 908 і 920 ЦК України.
Відносини сторін щодо експлуатації залізничної під'їзної колії регулюються Договором від 30.09.2016 № ПР/М-16-3/1-708НЮ/20/2016/2889, укладеним між тими ж сторонами. Згідно з п. 1 цього договору, експлуатується під'їзна колія, що примикає до станції Запоріжжя-Ліве, яка обслуговується локомотивом Власника колії.
Відповідно до п. 4, рух поїздів здійснюється згідно з Правилами технічної експлуатації, Інструкціями з руху поїздів і маневрової роботи, сигналізації тощо.
Згідно з п. 14, Власник колії сплачує плату за користування вагонами та інші збори згідно з діючими нормативами та у порядку попередньої оплати через філію «ЄРЦД». П. 15 зобов'язує Власника колії забезпечити схоронність вагонів, повертати їх очищеними, зі знятими засобами кріплення, відповідно до ст. 124 та 35 Статуту залізниць України.
Додатковою угодою № 8 від 15.06.2023 сторони погодили нову редакцію п. 21 Договору, визначивши строк його дії з 01.12.2016 по 30.06.2024 включно. Доказів припинення або зміни договору до суду не надано.
Судом встановлено, що 02.01.2024 вантажовідправником ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» з під'їзних колій виставлялась група вагонів, у кількості 51 вагон, з яких 49 вагонів для відправлення маршрутним поїздом. Після прийняття станцією Запоріжжя-Ліве вагонів було складено пам'ятки ф. ГУ-45 про забирання вагонів № 21, № 22, які підписані представником відправника (а. с. 149-150 т 1),
На підставі пам'яток ф. ГУ-45 була нарахована плата за користування вагонами по відомостях плати ф. ГУ-46 №№ 03010040, 03010041 на загальну суму 88786,10 грн (без ПДВ), яка стягнута с ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» та підписані представником відправника Маркіною І.В. без заперечень (а. с. 131-134 т 1).
При прийомі до перевезення 02.01.2024 вагонів № 54216197, 54214606, 54215736, 94862208, 94525136, 94526183, 91417295, 94484276, 95342598, 98451222, 52708534, 61217733, 62611819, 63156962, 68135011, 66697913, 60999778, 63064224, 63661102, 62929286, 55785679, 62922257, 62930532, 64812852, 63878466, 63091730, 62959234, 63027965, 62924550, 61253050, 62188024, 62929385, 54711015, 64022536, 63069918, 62525233, 62920855, 56085285, 56085202, 63091953, 63195564, 64634223, 64941032, 64761802, 63196935, 61832531, 52707155, 56031255, 62044656 у складі маршрутного поїзда, виявилось, що перевізні документи (накладна № 45053998) на вагони №№ 56031255, 62044656 по прибуттю на станцію Запоріжжя-Ліве не були своєчасно розкредитовані одержувачем ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь», що унеможливило оформлення перевізних документів на відправлення даних вагонів 02.01.2024 на час 16:50 год., зазначений у відомості здавання вагонів з під'їзної колії № 21/22. У зв'язку з чим, 49 вагонів були затримані на коліях станції Запоріжжя-Ліве з вини вантажовласника з 02.01.2024 16:50 год. до 02.01.2024 17:22 год. в очікуванні розкредитування перевізного документу № 45053998 по прибуттю вагонів № № 56031255, 62044656.
Перевізний документ № 45053998 розкредитовано 02.01.2024 о 17:21 год., що підтверджується відміткою вантажоодержувача у графі 53 «Підтвердження одержання вантажу. Вантаж одержав» зазначеної накладної.
Час затримки 49 вагонів на коліях станції Запоріжжя-Ліве з вини вантажовласника становить з 02.01.2024 16:50 год. до 02.01.2024 17:22 год. Вагони №№ 54216197, 54214606, 54215736, 94862208, 94525136, 94526183, 91417295, 94484276, 95342598, 98451222, 52708534, 61217733, 62611819, 63156962, 68135011, 66697913, 60999778, 63064224, 63661102, 62929286, 55785679, 62922257, 62930532, 64812852, 63878466, 63091730, 62959234, 63027965, 62924550, 61253050, 62188024, 62929385, 54711015, 64022536, 63069918, 62525233, 62920855, 56085285, 56085202, 63091953, 63195564, 64634223, 64941032, 64761802, 63196935, 61832531, 52707155, 56031255, 62044656 за накладними від 02.01.2024 №№ 45170883, 45170826, 45170875, 45170842, 45170909, 45170867, 45170933, 45170917, 45170966, 45170974, 45171048, 45170958, 45170990, 45171055, 45171030, 45171014, 45171139, 45171063, 45171071, 45171105, 45171121, 45171089, 45171097, 45171154, 45171147, 45171113, 45171386, 45171394, 45171378, 45171360, 45171212, 45171246, 45171170, 45171295, 45171253, 45171220, 45171238, 45171196, 45171188, 45171261, 45171279, 45171303, 45171329, 45171311, 45171287, 45171204, 45171162, 45170982, 45171022 відправлені зі станції Запоріжжя-Ліве на станцію Мостиська II у складі маршрутного поїзда № 010202, що підтверджується відмітками у графі 3 «Заявления отправителя» зазначених накладних.
Про затримку 2-х вагонів: №№ 56031255, 62044656 на коліях станції Запоріжжя-Ліве з вини вантажовласника складено акт загальної форми ГУ-23 від 02.01.2024 № 37, який підписаний представником відправника Лакіза В.В. без заперечень (а. с. 138 т 1). На підставі акту загальної форми ГУ-23 від 02.01.2024 № 37 нараховані платежі: збір за зберігання вантажів та плата за користування вагонами №№ 56031255, 62044656 на суму 2840,90 грн, яка стягнута по накопичувальній картці ф. ФДУ-92 № 05010043 від 05.01.2024, що підписана представником відправника без заперечень (а. с. 136 т 1).
В лютому 2024 року при проведенні перевірки працівниками станції Запоріжжя-Ліве нарахованих платежів за затримку вагонів, виявлено недобір та складено акт загальної форми ГУ-23 № 669 від 13.02.2024 (а. с. 137 т 1) для донарахування збору за зберігання та плати за користування вагонами на 47 вагонів: №№ 54216197, 54214606, 54215736, 94862208, 94525136, 94526183, 91417295, 94484276, 95342598, 98451222, 52708534, 61217733, 62611819, 63156962, 68135011, 66697913, 60999778, 63064224, 63661102, 62929286, 55785679, 62922257, 62930532, 64812852, 63878466, 63091730, 62959234, 63027965, 62924550, 61253.650, 62188024, 62929385, 54711015, 64022536, 63069918, 62525233, 62920855, 56085285, 56085202, 63091953, 63195564, 64634223, 64941032, 64761802, 63196935, 61832531, 52707155 та сформовано накопичувальну картку ф. ФДУ-92 №20029001 (а. с. 135 т 1) з нарахуванням плати за користування вагонами у розмірі 105,00 грн (з ПДВ) та збору за зберігання вантажів у сумі 73508,16 грн (з ПДВ), відповідно до тарифів, встановлених п. 2.1. розділу 3 Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язаних з ними послуг, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 з застосуванням коригуючого коефіцієнту відповідно до наказу Міністерства інфраструктури України № 441 від 22.06.2022.
Накопичувальна картка ф. ФДУ-92 № 20029001 підписана відповідачем із зауваженнями. Незгода вантажовласника з нарахованими платежами є підставою для звернення до господарського суду для стягнення їх у примусовому порядку.
Несплата відповідачем плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу і стала підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Спірні правовідносини стосуються перевезення вантажів залізницею, а відтак, підпадають під правове регулювання Глави 64 Цивільного кодексу України, Глави 32 Господарського кодексу України, Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998, та інших нормативних актів, прийнятих у відповідності до них та які регулюють спірні правовідносини.
Відповідно до ст. 307 ГК України, положення якої кореспондуються із положеннями ст. 909 ЦК України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (ч. 3 ст. 909 ЦК України).
Згідно з ч. 5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями ч. 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
За приписами п.п. 8 п. 6 розд. 1 Статуту залізниць України накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (ст. 2 Статуту).
На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (ст. 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме п. 1.1. «Правил оформлення перевізних документів», затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Як вже було зазначено у січні 2024 року згідно наданих в матеріали справи накладних, залізницею було прийнято до перевезення від ПАТ «ЗМК «Запоріжсталь» порожні власні вагони, на станцію відправлення Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці.
Згідно зі ст. 6 Статуту залізниці України вантаж матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.
З сталою практикою Верховного Суду порожні приватні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус «вантажу», які залізниця зобов'язана доставити на станцію призначення у цілісності та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов'язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема, обов'язок отримати їх від залізниці, а у разі несвоєчасного приймання вагонів від залізниці - сплатити плату за користування вагонами, які знаходяться на коліях залізниці чи на станціях підходу, та збір за зберігання у розмірах, встановлених Тарифним керівництвом № 1, а також інші права та обов'язки, які має одержувач відносно вантажу, що прибув на його адресу.
Положеннями ст. 42 Статуту залізниць України залізниця зобов'язана повідомити одержувача про вантажі, які прибули на його адресу в день прибуття вантажу або до 12-ої години наступного дня. Порядок і способи повідомлення встановлюються начальником станції. Одержувач може визначити спосіб повідомлення. Якщо залізниця не повідомить про прибуття вантажу, одержувач звільняється від внесення плати за користування вагонами (контейнерами) і за зберігання вантажу до того часу, як буде надіслано повідомлення. За угодою між одержувачем і станцією вагони (контейнери) можуть подаватися без попереднього повідомлення.
Відповідно до ст. ст. 46, 47 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
У разі прибуття вантажу на адресу одержувача, поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом та ін.), останній зобов'язаний прийняти такий вантаж від станції на відповідальне зберігання.
Для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування призначено під'їзні колії (ст. 64 Статуту залізниць України).
Статтею 71 Статуту залізниць України визначено, що порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Згідно з ст. 119 цього Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.
Збір за зберігання вантажу нараховується згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, відповідно до якого збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Відповідно до п.п. 2.1. п. 2 розділу ІІІ Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 317 від 26.03.2009, збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн за добу; збір при зберіганні вантажів у вагонах 4,0 грн за одну тону. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Згідно з наказом Міністерства інфраструктури України № 205 від 22.03.2019 у редакції наказу № 418 від 11.08.2021 «Про внесення змін до Коефіцієнтів, що застосовуються до тарифів «Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ним послуги», зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 13.08.2021 за № 1070/36692, до тарифів, плат та зборів, що вказані у розділах II і III Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 3,023.
Відповідно до п. 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 644 від 21.11.2000, усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи, які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами, включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.
Згідно з п. 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України № 113 від 25.02.1999, облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, які складаються на підставі пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.
Відповідно до п. 4 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, відомості про плату за користування вагонами (контейнерами) підписуються начальником станції та вантажовласником щоденно або в строки, визначені начальником залізниці, а в разі незгоди вантажовласник зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Згідно з п.п. 6, 7 розділу ІІІ, час користування визначається по кожному вагону (контейнеру) за його номером, і обліку підлягають усі подані під вантажні операції вагони, а також ті, що затримані на станціях або підходах до них з вини вантажовласника. У таких випадках, відповідно до п. 8, складається акт загальної форми з фіксацією часу затримки, а згідно з п. 9 - у разі затримки на підходах до станції призначення - видається наказ і оформлюється повідомлення про затримку вагонів, яке передається до інформаційно-обчислювального центру.
Відповідно до п. 10, акт складається у трьох примірниках, два з яких додаються до перевізних документів, а копія повідомлення про затримку передається вантажовласнику не пізніше ніж через дві години після його отримання.
Згідно з п.п. 12- 15, у плату за користування включається як час перебування вагонів у розпорядженні вантажовласника, так і час затримки з його вини (враховується з інтервалом: до 30 хв - не враховується, 30 хв і більше - як повна година). Плата не стягується за час перебування вагонів на під'їзних коліях, однак якщо вони затримані з вини вантажовласника - сплачується 50% від ставки.
За ст. 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.
Згідно з п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002, акти загальної форми складаються (окрім іншого), як у випадку затримки вагонів на станції призначення в очікуванні подачі під вивантаження (перевантаження) з причин, що залежать від одержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства, так і в інших випадках для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
По факту прибуття на станцію призначення Запоріжжя-Ліве, на адресу відповідача порожніх вагонів під навантаження, які були подані на під'їзну колію відповідача, працівниками станції Запоріжжя-Ліве оформлені відповідні пам'ятки про подавання вагонів ф. ГУ-45.
В подальшому на підставі актів форми ГУ-23 № 37 від 02.01.2024, № 669 від 13.02.2024 позивачем нараховано плату за користування вагонами у сумі 105,00 грн (з ПДВ) та збір за зберігання вантажу в сумі 73 508,16 грн (з ПДВ). Загалом нараховано 73 613,16 грн.
Акти складені у відповідності до вимог п. 8 Правил користування вагонами, п. 3 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 334 від 28.05.2002.
Таким чином, доказами вини відповідача у затримці вагонів на станції призначення Інгулець та правомірності дій залізниці щодо видання наказів є: акти загальної форми ГУ-23, відомості плати за користування вагонами ф. ГУ-46, накопичувальні картка ф. ФДУ-92 та накладні, оформлені працівниками залізниці у відповідності з вимогами діючих нормативно-правових документів: п. п. 4, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, ст. ст. 119, 125 Статуту залізниць України, Договору сторін.
Згідно з ч. 2 ст. 614 ЦК України відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.
Порядок нарахування плати за користування вагонами визначений в Правилах користування вагонами і контейнерами, де зазначено:
- п. 12: «Загальний час, за який вноситься вантажовласником плата за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.»;
- п. 6: «Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.».
Плата за користування вагонами розраховується на підставі вимог ст. ст. 119, 125 Статуту залізниць України, п.п.3, 4, 5, 6, 8, 9, 10, 12 Правил користування вагонами, затверджених наказом Мінтрансу України № 113 від 25.02.1999 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 15.03.1999 за № 165/3458, Розділу V Тарифного керівництва № 1, затвердженого наказом Мінтрансу № 317 від 26.03.2009.
З урахуванням наведених норм та вищезазначених фактичних обставин справи, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з відповідача плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів на загальну суму 73613,16 грн.
Керуючись принципом змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК України) кожна сторона повинна доводити обставини, на які посилається (ст. 76, 79 ГПК України), причому докази мають бути належними, достовірними та отриманими без стороннього впливу (ст. 78 ГПК України).
Обґрунтованість позовних вимог оцінюється за критерієм більшої вірогідності (ст. 79 ГПК України), а судове рішення повинне ґрунтуватися на повному та всебічному аналізі обставин і доказів (ч. 5 ст. 236, п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України), що узгоджується з практикою ЄСПЛ щодо обов'язку наводити мотиви рішення (справа «Руїс Торіха проти Іспанії»).
На думку колегії суддів ЦАГС, у даній справі, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги є безпідставними та підлягають відхиленню з огляду на встановлені судом першої інстанції обставини справи, належним чином досліджені докази та правильне застосування норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції було встановлено, що спірні вагони №№ 56031255, 62044656 перебували у користуванні вантажовласника, а їх затримка сталася з причин, що прямо залежали від останнього, що підтверджується актом загальної форми № 37 від 02.01.2024, складеним відповідно до п. 8 розд. ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами. Твердження апелянта про нібито своєчасне передання електронних перевізних документів (ЕПД) та відсутність підстав для затримки не спростовують фактичну тривалість простою спірних вагонів, яка підтверджена залізничною документацією та фіксацією моментів передачі та оформлення вагонів.
Акт № 669, складений 13.02.2024, був оформлений у встановленому порядку на підставі накопиченої інформації та відображає реальну ситуацію затримки руху вантажного складу, про що також свідчать відповідні облікові документи. Обставина того, що частина вагонів була прийнята до перевезення до 17:22 год., не виключає затримки інших вагонів у складі того ж поїзда, що відповідно до п.п. 6- 7 розд. ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами, підлягає обліку за кожним номером окремо.
Надання накопичувальної картки з зауваженнями відповідача не позбавляє її доказового значення, оскільки відповідно до п. 4 розд. ІІ вказаних Правил, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями у разі незгоди з її змістом. Зазначена процедура була дотримана, що виключає порушення права відповідача на участь у фіксації спірних обставин.
Також не приймається посилання апелянта на добросовісну сплату частини суми (3409,08 грн) як доказ відсутності відповідальності за весь простій - така часткова оплата не свідчить про невизнання решти заборгованості, натомість підтверджує факт користування спірними вагонами.
Щодо довідки про відправлення поїзда 03.01.2024 о 01:50 год., суд першої інстанції встановив, що вказана інформація не спростовує наявність простою до моменту формування та вивезення поїзда. Факт дотримання загального строку перевезення не впливає на обов'язок вантажовласника сплатити плату за користування вагонами в межах часу їх фактичного перебування у його розпорядженні.
Судом було повно і всебічно з'ясовано всі обставини справи, здійснено оцінку наданих сторонами доказів відповідно до вимог ст. 76- 79, ч. 5 ст. 236, п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України, та ухвалено законне і обґрунтоване рішення. Висновки суду відповідають положенням ч. 5 ст. 307 ГК України, ст. ст. 266, 908, 920 ЦК України, ст. 105 Статуту залізниць України та принципу добросовісності (ч. 3 ст. 509 ЦК України).
З огляду на викладене, апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 02.10.2024 у справі № 908/1808/24 слід залишити без змін.
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних вище обставин, з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
6. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 02.10.2024 у справі № 908/1808/24 - залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі покласти на Публічне акціонерне товариство «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь».
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: Т.А. Верхогляд
О.Г. Іванов