20.05.2025 м. Дніпро Справа № 904/3416/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді Паруснікова Ю.Б. (доповідач) Мороза В.Ф., Іванова О.Г.,
розглянувши в приміщенні Центрального апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 у справі (суддя Татарчук В.О.), повний текст рішення складено 07.10.2024
за позовом Акціонерного товариства «Українська залізниця» (м. Київ) в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця», м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-ТГСВ», Дніпропетровська область, м. Кам'янське
про стягнення штрафних санкцій, -
1. Короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції.
В липні 2024 року Акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» Акціонерного товариства «Українська залізниця» звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергія-ТГСВ» про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 300 731,49 грн, з якої: 88 727,60 грн пені, 54 963,97 грн штрафу 7%, 157 039,92 грн штрафу 20%.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору від 27.11.2023 № ПЗ/П-231102/НЮ в частині своєчасного надання послуг.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 у даній справі позовні вимоги АТ «Українська залізниця» до ТОВ «Енергія-ТГСВ» про стягнення штрафних санкцій на загальну суму 300 731,49 грн, з якої: 88 727,60 грн пені, 54 963,97 грн штрафу 7%, 157 039,92 грн штрафу 20% задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Енергія-ТГСВ» на користь АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південно-Західна залізниця» АТ «Українська залізниця» 31407,98 грн - пені, 157039,92 грн - 20% штрафу та 2826,72 грн - витрат по сплаті судового збору.
Відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення з відповідача на користь позивача 57 319,62 грн - пені, 54 963,97грн - 7% штрафу.
2. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи апеляційної скарги.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач оскаржує його в апеляційному порядку до Центрального апеляційного господарського суду та просить: скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 у справі № 904/3416/24 в частині відмови у задоволенні позову про стягнення з відповідача 57319,62 грн - пені та 54963,97 грн - 7 % штрафу та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, неправильно застосував норми матеріального права, унаслідок чого помилково визначив період прострочення виконання зобов'язань і неправомірно відмовив у стягненні пені та штрафу, які, на думку позивача, є обґрунтованими і підтвердженими умовами договору та матеріалами справи.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступного:
- щодо пені в сумі 57 319,62 грн суд першої інстанції помилково визначив строк виконання зобов'язань за договором № ПЗ/П-231102/НЮ від 27.11.2023, взявши до уваги термін до 15.04.2024, а період прострочення - з 16.04.2024 по 25.05.2024, що призвело до зменшення суми пені до 31 407,98 грн. Водночас у справі наявні докази, зокрема лист виконавця від 15.02.2024 № 04/02, які підтверджують погоджене сторонами перенесення строку виконання до 02.02.2024 включно. Відповідно, прострочення почалося з 03.02.2024, і за період у 113 днів нарахована пеня складає 88 727,60 грн. Отже, суд неправомірно зменшив її розмір, не врахувавши фактичні домовленості сторін;
- щодо штрафу в розмірі 7% від суми невиконаного зобов'язання - 54 963,97 грн суд першої інстанції помилково застосував положення ст. 61 Конституції України, яка обмежує подвійну відповідальність фізичних осіб, і поширив її на відносини між суб'єктами господарювання. На підставі цього суд дійшов хибного висновку, що одночасне стягнення штрафів за прострочення понад 30 днів і за неповне надання послуг є подвійним стягненням. Проте договором чітко передбачено два окремі види санкцій: 7% за несвоєчасне виконання (у разі прострочення понад 30 днів) і 20% за неповне надання послуг. Ці санкції не є дублюючими, а стосуються різних порушень умов договору, що узгоджується з положеннями Господарського кодексу України. Отже, штраф 7% у сумі 54 963,97 грн підлягає стягненню окремо та додатково до вже стягненого штрафу 20%;
- відповідач фактично визнав свою відповідальність за порушення умов договору. Він не подав відзиву на позовну заяву, а в листі від 07.08.2024 № 07-1 прямо погодився з фактом невиконання зобов'язань та з сумою штрафних санкцій у розмірі 300 731,49 грн, що підтверджує відсутність спору по суті. Це вказує на добровільне визнання порушення та застосованих санкцій, яке суд першої інстанції не врахував належним чином.
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні пені в розмірі 57 319,62 грн та штрафу 7% у сумі 54 963,97 грн є необґрунтованим і таким, що підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про повне задоволення позову.
3. Короткий зміст вимог та узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідач - ТОВ «Енергія-ТГСВ» правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.
4. Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.
27.11.2023 між АТ «Українська залізниця» (далі - замовник, позивач) та ТОВ «Енергія-ТГСВ» (далі - виконавець, відповідач) укладено договір № ПЗ/П-231102/НЮ (далі - договір).
Відповідно до п. 1.1. договору виконавець бере на себе зобов'язання щодо надання послуг з ремонту крана козлового КК 6.3. (далі - послуги), а замовник - прийняти та оплатити послуги, надані виконавцем.
Обсяги та вартість послуг визначені у додатку № 1 «Обсяги та вартість послуги з ремонту крана козлового КК 6.3. № 894», який є невід'ємною частиною цього договору (п. 1.2 договору).
Пунктом 3.1. договору встановлено, що вартість послуг визначається згідно Додатку № 1 «Обсяг та вартість послуг з ремонту крана козлового КК 6.3 № 894».
Згідно з 3.2. договору сума договору складає: 994339,00 грн (Дев'ятсот дев'яносто чотири тисячі триста тридцять дев'ять грн 00 коп.), ПДВ - 198867,80 грн (Сто дев'яносто вісім тисяч вісімсот шістдесят сім грн 80 коп). Разом з ПДВ 1193206,80 грн (Один мільйон сто дев'яносто три тисячі двісті шість грн 80 коп).
Приписами п. 4.3. договору встановлено, що оплата здійснюється по факту надання послуг, після підписання акту приймання-передачі наданих послуг, шляхом перерахування виконавцю коштів на 45 (Сорок п'ятий) робочий день з дати реєстрації податкової накладної.
Виконавець зобов'язаний приступити до надання послуг протягом 5 (П'яти) робочих днів після одержання від замовника рознарядки, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до приймання послуг (п. 5.1. договору).
Відповідно до п. 5.6. договору виконавець повинен надати послуги протягом 45 (Сорока п'яти) робочих днів з моменту початку надання послуг.
У п. 7.3. договору встановлено, що за несвоєчасне надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості послуг по яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
За неякісно (не в повному обсязі) надані послуг виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 20% вартості неякісно (не в повному обсязі) наданих послуг, згідно зі ст. 231 ГК України (п. 7.4. договору).
Пункт 11.1. договору визначає, що договір діє з дня його укладення та протягом дії правового режиму воєнного стану в Україні, оголошеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022 та продовженого відповідними Указами Президента України «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, але не пізніше 31.12.2023. Закінчення строку дії цього договору не звільняє сторони від обов'язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим договором зобов'язань щодо надання та оплати послуг, а також гарантійних зобов'язань на послуги, в межах строків, визначених умовами цього договору.
Договір підписано сторонами без зауважень і заперечень, а також належним чином скріплено їхніми печатками.
Також, між сторонами підписано додаток №1 до договору, відповідно до умов якого сторони визначили обсяги та вартість послуг з ремонту крану козлового КК6.3 № 894 (а. с. 31, 32 т 1).
Позивач зазначає, що відповідно до умов договору, виконавець повинен був надати послуги з ремонту крана козлового КК6.3 № 894 до 02.02.2024. Однак, всупереч умовам договору, станом на день подання цього позову послуги замовнику не були надані в повному обсязі.
Відповідно до акту надання послуг №115 від 29.12.2023 за договором № ПЗ/П-231102/НЮ від 27.11.2023, який було складено і підписано сторонами, відповідачем було частково надано послуги позивачу на загальну суму 408007,21 грн з ПДВ (а. с. 35, 38, 39 т 1).
З метою досудового врегулювання спору, позивачем було пред'явлено претензію № НЮ-16-207/24П від 16.05.2024. У відповіді на претензію за вих. № 07-1 від 07.08.2024 (а. с. 65 т 1) відповідач погодився на оплату штрафних санкцій у сумі 300731,49 грн, однак, на момент звернення до суду з вказаною позовною заявою, вимоги не задоволені, послуги в повному обсязі не надані (а. с. 44-46 т 1).
Причиною виникнення спору є неналежне виконання з боку ТОВ «Енергія-ТГСВ» зобов'язань за договором № ПЗ/П-231102/НЮ від 27.11.2023 в частині своєчасного та повного надання послуг з ремонту крана козлового КК 6.3 №894.
Предметом спору є стягнення з ТОВ «Енергія-ТГСВ» штрафних санкцій в загальному розмірі 300731,49 грн, у тому числі: 88727,60 грн - пені, 54963,97 грн - штрафу 7%, 157039,92 грн - штрафу 20%.
5. Оцінка апеляційним господарським судом аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Цивільні права та обов'язки виникають, зокрема, з договорів, які є узгодженими правочинами сторін і мають обов'язкову силу (ст. 11, 626, 629 ЦК України).
Договір про надання послуг передбачає обов'язок виконавця надати послугу, а замовника - оплатити її (ст. 901 ЦК України).
Зобов'язання, що виникають з таких договорів, мають виконуватись належним чином, у встановлений строк, відповідно до умов договору та вимог законодавства (статті 525, 526, 530 ЦК України; ст. 193 ГК України).
Майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання в межах господарської діяльності, регулюються положеннями ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (статті 175, 179 ГК України).
У цій справі розглядається спір між позивачем та відповідачем щодо виконання господарського договору, який передбачає надання послуг. Згідно з умовами договору, виконавець зобов'язується надати послуги у визначений термін, а замовник зобов'язується оплатити їх. Договір містить пункти про строки надання послуг та відповідальність за порушення термінів, зокрема штрафи і пені за несвоєчасне виконання зобов'язань.
Місцевим господарським судом встановлено, що сторони за власною волею включили в договір п. 5.6., який передбачає, що виконавець повинен надати послуги протягом 45 (Сорока п'яти) робочих днів з моменту початку надання послуг, а також п. 6.1.2., який встановлює, що виконавець зобов'язується забезпечити надання послуг протягом 90 (Дев'яносто) робочих днів з моменту початку надання послуг.
Верховний Суд у постанові від 05.12.2022 у справі №?753/8945/19 наголосив на застосуванні принципу contra proferentem - умови договору тлумачаться проти сторони, яка їх сформулювала або внесла до договору, особливо якщо вона перебувала в домінуючому становищі. Це правило застосовується як до стандартних, так і до індивідуально узгоджених умов, якщо вони були сформульовані однією стороною або за її перевагою. Метою є захист очікувань сторони, яка не впливала на зміст договору. Презюмується, що такою стороною, яка підготувала умову, є професіонал або спеціаліст у відповідній галузі (також див. постанова ВС від 18.05.2022 у справі №?613/1436/17).
Судом першої інстанції також враховано презумпцію, що позивач є стороною, яка підготувала як проєкт договору, так і спірні умови договору. Така презумпція позивачем під час розгляду справи не спростована, а тому тлумачення повинно здійснюватися на користь відповідача.
Таким чином, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що сторони договору за взаємною згодою передбачили, що виконавець зобов'язується забезпечити надання послуг протягом 90 (Дев'яносто) робочих днів з моменту початку надання послуг (п. 6.1.2. договору).
Пунктом 5.1. договору визначено, що виконавець зобов'язаний приступити до надання послуг протягом 5 (П'яти) робочих днів після одержання від замовника рознарядки, яка вважається дозволом на надання послуг та є підтвердженням готовності замовника до приймання послуг.
Матеріалами справи підтверджується, що рознарядка № 94/11 від 04.12.2023 отримана відповідачем 04.12.2023 (а. с. 34 т 1).
Враховуючи строк надання послуг, визначений контрагентами в п. 6.1.2. договору, та отримання відповідачем рознарядки 04.12.2023, місцевий господарський суд правильно встановив, що послуги повинні бути надані до 15.04.2024, а прострочення настало з 16.04.2024.
Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання застосовуються наслідки, передбачені договором або законом.
Згідно зі ст. 199 ГК України, виконання господарських зобов'язань забезпечується правовими заходами, у тому числі неустойкою.
Згідно зі ст. 546, 549 ЦК України неустойка може бути у формі штрафу (у відсотках від суми зобов'язання) або пені (у відсотках за кожен день прострочення). Ці способи є законними механізмами відповідальності боржника у разі порушення зобов'язань.
За змістом пунктів 7.3., 7.4. договору виконавець за даним договором несе відповідальність за якість і своєчасність наданих послуг при цьому:
- за несвоєчасне надання послуг виконавець сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1 % вартості послуг по яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 (Тридцять) календарних днів додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості.
- за неякісно (не в повному обсязі) надані послуг виконавець сплачує замовнику штраф в розмірі 20% вартості неякісно (не в повному обсязі) наданих послуг, згідно зі ст. 231 ГК України.
Позивач заявляє до стягнення з відповідача пеню у сумі 88727,60 грн, яка нарахована за загальний період прострочення надання послуг з 03.02.2024 по 26.05.2024, штраф 20% у сумі 157039,92 грн, а також штраф 7% у сумі 54963,97 грн.
Місцевим господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені та встановлено, що позивачем при розрахунку невірно визначено період прострочення виконання зобов'язань.
Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку, до стягнення з відповідача підлягає пеня у сумі 31407,98 грн за загальний період з 16.04.2024 по 25.05.2024.
Стосовно нарахованого штрафу місцевий господарський суд звернув увагу, що позивачем заявлено до стягнення 2 штрафи, а саме на підставі п. 7.3. договору у розмірі 7% від суми невиконаного зобов'язання та на підставі п. 7.4. у розмірі 20% від суми невиконаного зобов'язання.
Сторони господарського договору мають право самостійно визначати розмір і порядок нарахування штрафу та пені, а також передбачати їх одночасне стягнення (ч. 2, 4 ст. 231 ГК України), що відповідає принципу свободи договору (ст. 627 ЦК України). Одночасне стягнення штрафу і пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки обидва є видами неустойки в межах одного виду відповідальності.
Відповідна правова позиція не суперечить позиції, що викладена, зокрема, в постановах Верховного Суду від 09.02.2018 у справі № 911/2813/17, від 22.03.2018 у справі № 911/1351/17, від 17.05.2018 у справі № 910/6046/16, від 25.05.2018 у справі № 922/1720/17, від 09.07.2018 у справі № 903/647/17 та від 08.08.2018 у справі № 908/1843/17.
Разом з тим, умовами договору сторони, крім нарахування пені, погодили штраф у розмірі 7% від вартості несвоєчасно наданих послуг та 20% від вартості ненаданих послуг.
Гарантована ст. 61 Конституції України заборона подвійного притягнення до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення (лат. - поп bis in idem - «двічі за одне і те саме не карають» має на меті уникнути несправедливого покарання за одне й те саме правопорушення двічі.
Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.
Одночасне стягнення штрафу за прострочення виконання зобов'язання понад 30 днів і штрафу за невиконання послуг вважається подвійною відповідальністю за одне порушення.
Суд зазначив, що порушення зобов'язань у частині несвоєчасного надання послуг охоплює також прострочення понад 30 днів, тому суд визнав обґрунтованим лише штраф у розмірі 20% від вартості ненаданих послуг, оскільки цей штраф включає в себе і прострочення.
Суд також підкреслив важливість надання належних доказів, які повинні підтверджувати обставини справи, та оцінюється судом відповідно до його внутрішнього переконання.
Таким чином, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов правильного висновку, що законними й обґрунтованими є позовні вимоги про стягнення з відповідача 31407,98 грн - пені, 157039,92 грн - 20% штрафу. В іншій частині позовних вимог судом відмовлено правомірно.
З урахуванням вищезазначених обставин справи, колегія суддів відхиляє доводи апеляційної скарги оскільки вони не спростовують правомірність та обґрунтованість рішення місцевого господарського суду, а тому підлягають відхиленню як безпідставні з огляду на наступне.
Як зазначалося вище, надаючи правову оцінку умовам договору № ПЗ/П-231102/НЮ від 27.11.2023, суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку, що строк виконання зобов'язань становив 90 робочих днів з моменту отримання рознарядки, тобто з 04.12.2023, що визначає граничний термін виконання до 15.04.2024.
Посилання апелянта на лист виконавця від 15.02.2024 № 04/02 (а. с. 41) як на доказ перенесення строку до 02.02.2024 є безпідставним, оскільки цей лист є одностороннім повідомленням, яке не може вважатися належним доказом узгодженого обома сторонами внесення змін до умов договору. Таким чином, суд обґрунтовано визначив початок прострочення з 16.04.2024 та нарахував пеню в сумі 31 407,98 грн.
Щодо штрафу у розмірі 7% від суми невиконаного зобов'язання, суд першої інстанції правомірно застосував положення ст. 61 Конституції України, яка, хоч і формально стосується фізичних осіб, проте утверджує загальний принцип недопустимості подвійної відповідальності, що узгоджується із судовою практикою у сфері господарських правовідносин. Судом встановлено, що прострочення понад 30 днів та ненадання послуг є наслідками одного і того ж порушення - несвоєчасного виконання зобов'язання. У зв'язку з цим одночасне нарахування штрафу в розмірі 7% і штрафу 20% за неповне надання послуг є подвійним стягненням одного виду санкцій, що суперечить правовим позиціям, викладеним, зокрема, у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 у справі № 910/12876/19.
Таким чином, суд правильно застосував правовий підхід щодо недопущення подвійної відповідальності в межах одного виду правопорушення та ухвалив рішення відповідно до практики Верховного Суду. Важливим є також врахування того, що дві різні санкції за одне порушення порушують принципи правової визначеності та пропорційності покарання.
Щодо посилання апелянта на лист відповідача від 07.08.2024 № 07-1, у якому останній нібито визнав відповідальність та погоджується з сумою штрафних санкцій, варто зазначити, що така згода не є безумовною підставою для задоволення позову у повному обсязі, оскільки з аналізу вказаного листа не вбачається однозначного та повного визнання всіх елементів порушення, зокрема щодо строків виконання чи розміру санкцій.
У підсумку, рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до чинного законодавства, з урахуванням фактичних обставин справи, умов договору, практики Верховного Суду та належної оцінки всіх наявних у справі доказів. Доводи апеляційної скарги не є достатніми для їх задоволення, а тому відсутні підстави для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
6. Висновки за результатами апеляційного перегляду справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що скаржникові надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних правовідносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За вказаних вище обставин, з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване судове рішення підлягає залишенню без змін.
7. Здійснення апеляційним судом розподілу судових витрат.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275, 276, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.10.2024 у справі № 904/3416/24 - залишити без змін.
Судові витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги по даній справі покласти на Акціонерне товариство «Українська залізниця».
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, порядок і строки оскарження визначені статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя Ю.Б. Парусніков
Судді: В.Ф. Мороз
О.Г. Іванов