вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"20" травня 2025 р. Справа№ 910/2650/25
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Скрипки І.М.
суддів: Тищенко А.І.
Мальченко А.О.
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2025
у справі №910/2650/25 (суддя Сівакова В.В.)
за позовом Фізичної особи-підприємця Мельник Елли Вікторівни
до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк»
про стягнення 201 209,00 грн,-
05.03.2025 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Мельник Елли Вікторівни до Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення 201 209,00 грн.
Свої вимоги позивачка обґрунтовує тим, що нею для здійснення господарської діяльності та проведення розрахунків в безготівковій формі в АТ КБ «ПриватБанк» було відкрито 10 різних (поточні, транзитні, рахунок для соціальних виплат тощо), внаслідок чого вона стала клієнтом АТ КБ «ПриватБанк».
Після відкриття вказаних вище рахунків ФОП Мельник Е.В. нікому не розголошувала ПІН-коди та іншу конфіденційну інформацію, включаючи дані свого акаунту в «Приват24» і жодним чином, як клієнт АТ КБ «ПриватБанк» своїми діями та/або бездіяльністю не сприяла втраті чи незаконному використанню власних ПІН кодів або іншої інформації, яка дає змогу проводити платіжні банківській операції.
18.09.2024 в період з 13:12 по 13:17 год. невстановленими особами здійснено несанкціонований доступ до системи дистанційного банківського обслуговування «Приват24Бізнес», внаслідок чого з її поточного рахунку, валюта UAH/980, здійснено безпідставне списання грошових коштів трьома транзакціями на загальну суму 201 209,00 грн, на рахунки не належних отримувачів, що підтверджується платіжними інструкціями №№ 1383, 1384 та 1387.
Про здійснення вказаних несанкціонованих, неналежних банківських операцій (транзакцій) позивачці стало відомо 18.09.2024 при перевірці залишку коштів, розміщених на банківському рахунку.
Позивачка одразу звернулася на гарячу лінію АТ «ПриватБанк» за номером 3700 та персонального менеджера Банку і консьєрж сервісу, а її чоловік - безпосередньо до співробітників АТ «ПриватБанк» з проханням зупинити проведення цих платіжних операцій, оскільки їх здійснено шахрайським способом невстановленими особами.
Жодної допомоги у вирішення вказаного питання з блокування банківських операцій по перерахуванню коштів з банківського рахунку позивачки співробітником відповідача здійснено не було.
19.09.2024 за результатами розгляду поданої заяви про кримінальне правопорушення, слідчим ВП № 1 ДРУП ГУНП в Дніпропетровській області внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024041630001129 з правовою кваліфікацією ч. 4 ст. 190 Кримінального кодексу України та розпочато досудове розслідування, котре не завершено до цього часу.
Позивачка на адресу відповідача направила претензію № 08/10-1 від 08.10.2024 про повернення безпідставно списаних коштів з банківського рахунку. Банк у відповідь листом № 20.1.0.0.0/7-241010/67277 від 28.10.2024 повідомив про відсутність правових підстав для задоволення вказаних вимог. Враховуючи викладене, позивачка звернулася до суду з вищезазначеними вимогами.
Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі №910/2650/25 в задоволенні клопотання Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розгляд справи в порядку загального позовного провадження та про продовження строку для підготовки відзиву - відмовлено повністю.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про розгляд справи в загальному позовному провадженні, суд першої інстанції виходив з того, що справа є малозначною та підлягає розгляду в порядку спрощеного позовного провадження.
Відмовляючи в задоволенні клопотання про продовження строку для підготовки відзиву, суд виходив з недоведеності відповідачем жодних обставин неможливості подання відзиву у строк, не зазначено змісту інформації, в отриманні якої є необхідність, не вказано конкретних дій, вчинених відповідачем для отримання такої інформації та не подано доказів в їх підтвердження.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів
Не погодившись з прийнятою ухвалою, відповідач 14.04.2025 (документ сформований в системі «Електронний суд» 11.04.2025) звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржувану ухвалу скасувати та прийняти нове рішення про розгляд справи №910/2650/25 за правилами загального позовного провадження і надання додаткового часу для детального з'ясування зазначених у позовній заяві обставин і підготовки відзиву.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, зводяться до наступного:
- ухваливши рішення про розгляд справи за правилами спрощеного (письмового) позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, з посиланням на відсутність цієї категорії справ в переліку частини четвертої статті 247 ГПК України, за умов наявності клопотання відповідача про перехід до загального позовного провадження, суд не забезпечив Відповідачу можливості "бути почутим" під час розгляду судом цієї справи та не дотримався "справедливого балансу між сторонами" вказаного спору.
Виходячи з вищенаведеного, необгрунтованою і безпідставною є також відмова суду першої інстанції у задоволенні клопотання про надання Відповідачу додаткового часу для детального з'ясування зазначених у позовній заяві обставин і підготовки відзиву, оскільки проведення додаткових перевірок, пошук необхідних документів, відомостей і доказів безумовно потребує отримання цього додаткового часу.
Вказані обставини справи судом першої інстанції були проігноровані та не досліджені, що свідчить про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими, не застосовано норми матеріального права, які необхідно було застосовувати.
У відзиві на апеляційну скаргу представник позивача повністю спростовує доводи відповідача про необхідність проведення службового розслідування події, яка відбулась ще 17.09.2024, і по якій розслідування банком вже проведено.
Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті
Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Північного апеляційного господарського суду від 14.04.2025 апеляційну скаргу передано на розгляд судді Скрипці І.М., сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Скрипка І.М., судді Мальченко А.О., Тищенко А.І.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали оскарження у справі №910/2650/25.
Відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів оскарження у справі №910/2650/25.
24.04.2025 матеріали оскарження у справі №910/2650/25 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді у справі.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 30.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі №910/2650/25 в частині відмови в задоволенні клопотання про продовження строку для підготовки відзиву.
Розгляд апеляційної скарги Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі №910/2650/25 в частині відмови в задоволенні клопотання про продовження строку для підготовки відзиву здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі №910/2650/25 в частині відмови в задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження повернуто скаржнику.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про повернення апеляційної скарги в частині оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 про відмову в задоволенні клопотання про розгляд справи у порядку загального позовного провадження з наступних підстав.
Згідно ч. 2 ст. 254 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених ст. 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені ст. 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускаються.
Пунктами 1 - 35 частини першої статті 255 Господарського процесуального кодексу України визначено перелік ухвал, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення суду першої інстанції.
Предметом апеляційного оскарження у даному випадку є ухвала Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі №910/2650/25, в частині відмови у задоволенні клопотання Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про розгляд справи у порядку загального позовного провадження, яка не підлягає апеляційному оскарженню окремо від рішення суду, оскільки згідно з ч. 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України не внесена до переліку ухвал місцевого господарського суду, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку окремо від рішення місцевого господарського суду.
Виходячи з переліку, визначеного частиною 1 ст. 255 Господарського процесуального кодексу України, оскаржувана скаржником ухвала не підлягає окремому оскарженню в апеляційному порядку, а в силу частини 3 наведеної статті, заперечення скаржника на таку ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.
Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 відкрито провадження у справі № 910/2650/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду було встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі суду відзиву на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.
У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 12.03.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 18.03.2025 о 04:45 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 02.04.2025 включно.
31.03.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій просить суд розглянути справу в порядку загального позовного провадження, а також надати додатковий час для детального з'ясування обставин за фактами зазначеними в позовній заяві і підготовки відзиву.
Клопотання про продовження пропущеного процесуального строку для подачі відзиву подано відповідачем у визначений для подачі відзиву строк (до 02.04.2025 включно).
Звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку для підготовки відзиву відповідачем зазначено «у зв'язку з необхідністю отримати необхідну інформацію, що має значення для повного і всебічного розгляду справи».
Судом встановлено, що відповідач не довів жодних обставин неможливості подачі відзиву у встановлений строк, не вказав змісту інформації, в отриманні якої є необхідність, не вказав конкретних дій, вчинених відповідачем для отримання такої інформації, не подав доказів на їх підтвердження, у зв'язку з чим судом відмовлено в задоволенні клопотання Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про продовження строку для підготовки відзиву.
Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного відповідачем в апеляційній скарзі
Згідно з частиною першою статті 270 ГПК України в суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій Главі.
У відповідності до вимог ч.ч. 1, 2, 5 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
У відповідності до ст. 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
При цьому колегія суддів зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін (рішення Суду у справі «Трофимчук проти України» no.4241/03 від 28.10.2010).
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом при прийнятті оскарженої ухвали норм матеріального та процесуального права, дійшла наступних висновків.
Відповідно до частини 1 статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною 4 цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
Вирішуючи питання про поновлення або продовження процесуальних строків, суд має враховувати зміст заяви (клопотання) учасника та вчинених ним дій, уникаючи як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Згідно статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 відкрито провадження у справі № 910/2650/25 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.
Даною ухвалою суду було встановлено відповідачу строк у п'ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі суду відзиву на позов в порядку ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з доданням доказів, що підтверджують обставини викладені в ньому, та доказів направлення цих документів позивачу.
Ухвалу про відкриття провадження у справі від 12.03.2025 було надіслано відповідачу в його електронний кабінет в підсистемі ЄСІТС «Електронний суд», яка отримана останнім 18.03.2025 о 04:45 год., що підтверджується наявним у справі повідомленням про доставлення процесуального документа до електронного кабінету особи, а тому відповідач мав подати відзив на позов у строк до 02.04.2025 включно.
31.03.2025 від відповідача до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшло клопотання із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якій просить суд розглянути справу в порядку загального позовного провадження, а також надати додатковий час для детального з'ясування обставин за фактами зазначеними в позовній заяві і підготовки відзиву.
Клопотання про продовження пропущеного процесуального строку для подачі відзиву подано відповідачем у визначений для подачі відзиву строк (до 02.04.2025 включно).
Звертаючись до суду із клопотанням про продовження строку для підготовки відзиву відповідачем зазначено «у зв'язку з необхідністю отримати необхідну інформацію, що має значення для повного і всебічного розгляду справи».
Наведені відповідачем у заяві про продовження строку на подання відзиву обставини не є об'єктивно непереборними та не можуть вважатися поважною причиною, яка перешкоджала заявнику надати суду відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.
Оскільки відповідач не довів жодних обставин неможливості подачі відзиву у встановлений строк, не зазначив змісту інформації, в отриманні якої є необхідність, не вказав конкретних дій, вчинених ним для отримання такої інформації та не подав доказів на їх підтвердження, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні клопотання Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про продовження строку для підготовки відзиву.
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, є ідентичними доводам заяви про продовження строку для підготовки відзиву, отже не спростовують вірної по суті ухвали суду, при прийнятті якої судом в цілому правильно застосовані норми процесуального права, які їх регулюють.
Наведені в апеляційній скарзі доводи фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача з висновками суду першої інстанції про відмову в продовженні строку для підготовки відзиву, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.
Враховуючи вище викладене, колегія суддів вважає, що у апеляційній скарзі не наведено достатніх та переконливих доводів, на підставі яких колегія суддів могла б дійти висновку про помилковість висновків суду першої інстанції.
Доводи та міркування скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, окрім зазначених у мотивувальній частині постанови, взяті судом до уваги у тій мірі, в якій вони узгоджуються з викладеним у даній справі, та не впливають на прийняття ухвали у даному спорі, внаслідок чого у задоволенні апеляційної скарги відповідача належить відмовити.
Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги
Доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження під час перегляду справи судом апеляційної інстанції.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до п.58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (заява №4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994, серія А, №303-А, п.29).
З огляду на вказані обставини, ґрунтуючись на матеріалах справи, доводи відповідача (апелянта) суд визнає такими, що не мають суттєвого впливу на прийняття ухвали у даній справі та не спростовують правильних висновків суду про відмову в продовженні строку для підготовки відзиву.
Оскільки суд апеляційної інстанції не змінює та не ухвалює нового рішення, розподіл судових витрат судом апеляційної інстанції (в тому числі і витрат на правову допомогу позивача) не здійснюється (ч. 14 ст. 129 ГПК України), а понесені судові витрати підлягають розподілу за результатами розгляду спору по суті судом першої інстанції.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, ст.ст. 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі №910/2650/25 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 02.04.2025 у справі №910/2650/25 в частині відмови в задоволенні клопотання про продовження строку для підготовки відзиву залишити без змін.
3. Матеріали оскарження у справі №910/2650/25 повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 3 ст.287 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Скрипка
Судді А.І. Тищенко
А.О. Мальченко