вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"14" травня 2025 р. Справа№ 910/16870/23 (645/4386/23)
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Доманської М.Л.
суддів: Сотнікова С.В.
Остапенка О.М.
за участю секретаря судового засідання Сороки П.М.
та представників учасників провадження у даній справі відповідно до протоколу судового засідання від 14.05.2025,
розглянувши матеріали апеляційної скарги ОСОБА_1
на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025
у справі №910/16870/23 (645/4386/23) (суддя Івченко А.М.)
за позовом ОСОБА_1
до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України"
про захист прав споживача
у межах справи №910/16870/23
за заявою Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України"
до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України"
про банкрутство
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 12 949,32 грн, 3% річних у розмірі 1 002,59 грн, та інфляційні втрати від простроченої суми у розмірі 4 103,25 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" в дохід Державного бюджету України 1073,60 грн судового збору.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції у відповідній частині, ОСОБА_1 звернулась безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/16870/23 (645/4386/23) в частині відмови в задоволенні позовних вимог та в цій частині прийняти нове судове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь ОСОБА_1 неустойку в розмірі 77695,92 грн та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
Згідно з витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2025 апеляційну скаргу ОСОБА_1 передано колегії суддів у складі: головуючий суддя: Доманська М.Л.; судді: Остапенко О.М. та Сотніков С.В.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.02.2025 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/16870/23 (645/4386/23) за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про захист прав споживача; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду або залишення без руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/16870/23 (645/4386/23) до надходження до Північного апеляційного господарського суду матеріалів справи №910/16870/23 (645/4386/23).
24.02.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №910/16870/23 (645/4386/23) у 2-х томах.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 25.02.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/16870/23 (645/4386/23); розгляд апеляційної скарги призначено на 16.04.2025 о 12 год. 30 хв.; запропоновано учасникам справи у відповідності до статті 263 Господарського процесуального кодексу України надати відзиви на апеляційну скаргу із доказами надсилання (надання) копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи протягом десяти днів, з дня отримання даної ухвали, але не пізніше 19.03.2025; встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв, клопотань, пояснень в письмовій формі із доказами надсилання (надання) копій цих документів іншим учасникам справи протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення даної ухвали, але не пізніше 26.03.2025.
03.03.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій заявник просить допустити її до участі у судовому засіданні у справі №910/16870/23 (645/4386/23), призначеному на 16.04.2025 о 12:30, в режимі відоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.03.2025 заяву ОСОБА_1 про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено; ухвалено, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/16870/23 (645/4386/23), призначений на 16.04.2025 о 12 год. 30 хв., буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1).
16.04.2025 перед судовим засіданням оголошено повітряну тривогу у місті Києві, у зв'язку із чим судове засідання не відбулось.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 16.04.2025 розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/16870/23 (645/4386/23), призначено на 14.05.2025 о 11 год. 00 хв.
29.04.2025 через систему "Електронний суд" до Північного апеляційного господарського суду від ОСОБА_1 надійшла заява про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції, в якій заявник просить допустити її до участі у судовому засіданні у справі №910/16870/23 (645/4386/23), призначеному на 14.05.2025 об 11:00, в режимі відоконференцзв'язку за допомогою власних технічних засобів.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 заяву ОСОБА_1 про проведення судового засідання у справі в режимі відеоконференції задоволено. Зазначено, що розгляд апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/16870/23 (645/4386/23), призначений на 14.05.2025 об 11 год. 00 хв буде проводитись в режимі відеоконференції в приміщенні Північного апеляційного господарського суду (зал судового засідання №1).
У судове засідання 14.05.2025 в режимі відеоконференції з'явилась ОСОБА_1 . Представники інших учасників справи у судове засідання не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені у встановленому законом порядку.
Колегія суддів вирішила за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представників учасників справи, які не з'явились у судове засідання, з огляду на наступне.
За положеннями статті 129 Конституції України та статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зобов'язує сторін добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.
Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (стаття 202 ГПК України).
Наведена правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 916/1577/19, від 09.04.2024 у справі № 873/225/23.
ОСОБА_1 підтримала свою апеляційну скаргу. Просила суд апеляційної інстанції скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/16870/23 (645/4386/23) в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь ОСОБА_1 неустойки в розмірі 77 695,92 грн та моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн. В цій частині прийняти нове судове рішення, яким стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь ОСОБА_1 неустойку в розмірі 77695,92 грн та моральну шкоду в розмірі 5000,00 грн.
Оскільки рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/16870/23 (645/4386/23) позивачка оскаржує лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь ОСОБА_1 неустойки в розмірі 77 695,92 грн та моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн, суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції саме в оскаржуваній частині.
Згідно із ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Апеляційна скарга мотивована порушенням судом першої інстанції норм матеріального права. Скаржниця зазначає, що Законом України «Про захист прав споживачів» визначено, що в поняття «продукція», окрім «товару» включаються і «послуги», і «роботи», що свідчить про те, що предметом регулювання ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» є не тільки «речі», а і послуги, і роботи. Отже, на спірні правовідносини у даній справі розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів», в т.ч. ч. 9 ст. 12, оскільки в розумінні вказаного Закону Позивач є споживачем, а Відповідач - виконавцем (надавачем послуг), з яким було укладено на відстані, поза торговельними або офісними приміщеннями договір на надання послуг з повітряного перевезення. Скаржниця звертає увагу, що в постанові Верховного суду від 10.02.2021 у справі №761/36162/16-ц суд касаційної інстанції не погодився з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для застосування частини дев'ятої статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» у випадку порушення авіакомпанією строку виконання зобов'язання по поверненню грошових коштів за невикористані авіаквитки та скасував судове рішення суду апеляційної інстанції про відмову у стягненні неустойки на підставі ч. 9 ст. 12 Закону з направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. За результатами повторного апеляційного перегляду Постановою Київського апеляційного суду від 12.05.2021 у справі №761/36162/16-ц задоволено позовну вимогу фізичної особи про стягнення з авіакомпанії неустойки на підставі частини дев'ятої статті 12 Закону України «Про захист прав споживачів» через порушення нею строку повернення грошових коштів за невикористані авіаквитки. Вказане свідчить, що судом першої інстанції у даній справі №910/16870/23 (645/4386/23) не правильно застосовано ч.9 ст. 12 ст.12 Закону України «Про захист прав споживачів» та безпідставно повністю відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення неустойки. Крім того, судом першої інстанції зазначено, що провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" відкрито 22.11.2023, з 22.11.2023 штрафні санкції не нараховуються. Водночас, законодавчих приписів щодо заборони нарахування неустойки до дати порушення провадження у справі про банкрутство не існує. Вказане свідчить, що якнайменше неустойка може нараховуватися до 22.11.2023, тому вказаний довід не може бути підставою для відмови у стягненні неустойки за період з 01.04.2022 по 22.11.2023 (600 календарних днів), розмір якої складає 77 695,92 грн. (12 949,32 *1% * 600 = 77 695,92 грн.).
Скаржниця також стверджує, що доказів наявності події «форс-мажору», яка унеможливила своєчасне виконання Відповідачем грошового зобов'язання перед Позивачем в розмірі 12 949,32 грн. матеріали справи не містять. Суд першої інстанції за власною ініціативою вирішив на власний розсуд, що нібито у Відповідача відбулася подія «форс-мажору», яка нібито унеможливила своєчасне виконання ним грошового зобов'язання перед Позивачем в розмірі 12 949,32 грн. Проте, Відповідач про таке не заявляв та доказів не надавав. Скаржниця посилається на судову практику, відповідно до якої лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин».
Щодо моральної шкоди, скаржниця стверджує, що в результаті триваючого майже три роки, порушення прав Позивача та не повернення грошових коштів, була завдана моральна шкода, яку Позивач оцінює у розмірі 5 000,00 грн. Вказана шкода нанесена Відповідачем неналежним виконанням зобов'язань щодо повернення коштів за авіаквитки, оскільки скасування рейсу відбулося за рішенням Відповідача, який повинен був повернути кошти в день одностороннього розірвання ним договору повітряного перевезення. Протиправна бездіяльність Відповідача протягом значного проміжку часу викликає у Позивача тривогу, занепокоєння та душевні страждання. Більш того, на початку війни, у зв'язку з активними бойовими діями у м.Харкові, Позивач вимушена була покинути своє місце проживання та набула статусу внутрішньо переміщеної особи (довідка міститься в матеріалах справи). Крім того, з Позивачем її роботодавцем у зв'язку активним бойовими діями у м.Харкові було призупинено дію трудового договору (копія витягу з наказу міститься в матеріалах справи). Отже, Позивач знаходилася без джерела доходу та у вкрай скрутному становищі. Протиправне неповернення їй в такій ситуації її грошових коштів за авіабілети очевидно завдавало та завдає їй сильних душевних хвилювань та розчарування.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази у справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід залишити без задоволення. Залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/16870/23 (645/4386/23) в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь ОСОБА_1 неустойки в розмірі 77 695,92 грн та моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн, з огляду на наступне.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 18.03.2024 у справі № 645/4386/23 направлено цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Авіакомпанія «Міжнародні авіалінії України» про захист прав споживачів до Господарського суду міста Києва для розгляду в межах справи № 910/16870/23.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).
Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь ОСОБА_1 заборгованість у розмірі 12 949,32 грн, 3% річних у розмірі 1 002,59 грн, та інфляційні втрати від простроченої суми у розмірі 4 103,25 грн; в іншій частині позовних вимог відмовлено; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" в дохід Державного бюджету України 1073,60 грн судового збору.
Рішення суду першої інстанції в частині стягнення 12 949,32 грн основного боргу, 3% річних у розмірі 1 002,59 грн, та інфляційних втрат у розмірі 4 103,25 грн до суду апеляційної інстанції не оскаржено.
Суд апеляційної інстанції переглядає рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/16870/23 (645/4386/23) лише в оскаржуваній частині, а саме, в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь ОСОБА_1 неустойки в розмірі 77 695,92 грн та моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.
Рішення суду першої інстанції в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення неустойки мотивовано тим, що провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" відкрито 22.11.2023. З 22.11.2023 штрафні санкції не нараховуються. Суд погодився з доводами позивача про те, що дія Закону України "Про захист прав споживачів" поширюється також на повітряні перевезення, що прямо передбачено частиною 3 статті 101 Повітряного кодексу України, однак, зауважив, що предметом регулювання статті 12 цього Закону є правовідносини, що виникають з реалізації продукції, яка є річчю. В даному ж випадку, позивач придбала у відповідача послуги авіаперевезення, які споживаються в процесі їх надання, а відтак, за висновком суду першої інстанції, на спірні правовідносини положення статті 12 Закону України "Про захист прав споживачів", на яку посилається позивач, не поширюються. Крім того, судом зазначено, що зміст цієї статті, зокрема ч. 3 - 6 визначають випадки, коли продавець (виконавець) зобов'язаний повернути грошові кошти, сплачені покупцем (замовником): розірвання договору споживачем за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями; якщо споживачеві не було надано документ (електронний документ), який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями. Судом першої інстанції вказано, що у спірних правовідносинах відповідач не виконав свої зобов'язання, у зв'язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України 24.02.2022, а тому зобов'язання щодо повернення сплачених позивачем коштів за авіаквитки у відповідача не виникли на підставі ст. 12 Закону України "Про захист прав споживачів". Також суд першої інстанції встановив, що у зв'язку з введенням з 24.02.2022 на території України воєнного стану, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП) 28.02.2022 прийняла рішення 2024/02.0-7.1), яким для всіх суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, засвідчила військову агресію російської федерації проти України форс-мажорними обставинами (обставини непереборної сили). Це рішення ТПП розміщене на офіційному сайті ТПП має доказову силу настання форс-мажорних обставин.
Щодо відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції дійшов висновку, що до позовної заяви не додано доказів того, що відповідач завдав позивачу фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, та інших обставин. У матеріалах справи відсутні докази, що саме внаслідок протиправних дій відповідача завдано шкоду здоров'ю позивачу. Позивачем не доведено належними доказами того, що моральні чи фізичні страждання позивача виникли через неповернення відповідачем 12 949,32 грн позивачу. Позивач не довів належними доказами, з яких міркувань позивач виходив, визначаючи розмір шкоди, та якими доказами це підтверджується.
Колегія суддів, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення скаржниці, зазаначає наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 02.02.2022 через мережу Інтернет на сайті Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" ОСОБА_1 було оформлено бронювання та здійснено оплату квитків на авіарейси: РS:7W 9046 (Харків-Київ), дата вильоту 27.02.2022; РS 485 (Київ- Женева), дата вильоту 27.02.2022; РS 486 (Женева - Київ), дата вильоту 13.03.2022; РS: 7W 9045 (Київ - Харків), дата вильоту 13.03.2022. Загальна сума оплати квитків на вказані авіарейси склала 12 949,32 грн.
У зв'язку із введенням воєнного стану та закриттям повітряного простору України для цивільних користувачів Авіакомпанія призупинила здійснення регулярних та чартерних рейсів з/до України та скасувала авіарейси.
Як вбачається з матеріалів справи, 25.02.2022, 27.02.2022 та 03.03.2022 Приватне акціонерне товариство "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" звернулось до ОСОБА_1 з листами, у яких Авіакомпанія повідомила про закриття повітряного простору та можливість повернення коштів за невикористані квитки, запропоновавши позивачці направити претензію щодо повернення коштів за невикористані квитки або обміняти невикористані квитки на іменні промокоди з додатковим бонусом в 25 % вартості.
08.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" з вимогою про повернення коштів в розмірі вартості невикористаних авіаквитків, яка залишилась незадоволеною, що слугувало підставою для звернення до суду з даним позовом.
Рішенням суду першої інстанції стягнуто з відповідача 12 949,32 грн основного боргу за невикористані квитки, а також 3% річних у розмірі 1 002,59 грн, та інфляційних втрат у розмірі 4 103,25 грн, що скаржник не оскаржує.
Як вбачається з матеріалів справи, позивачка також просила суд першої інстанції стягнути з Авіакомпанії неустойку у розмірі 92 976, 12 грн за період з 01.04.2022 по 28.10.2024.
У постанові Верховного Суду від 23.04.2024 у справі № 904/2922/18 зазначено, що 21.10.2019 введено в дію КУзПБ, який у частині третій статті 41 передбачає, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, серед іншого, не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов'язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій тощо.
Суд першої інстанції вірно зауважив, що оскільки провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" відкрито 22.11.2023, то з 22.11.2023 штрафні санкції не нараховуються відповідно до ст. 41 КУзПБ.
В апеляційній скарзі скаржниця просила суд апеляційної інстанції стягнути неустойку
з 01.04.2022 по 22.11.2023 (600 календарних днів), розмір якої складає 77 695,92 грн. (12 949,32 *1% * 600 = 77 695,92 грн.).
Вимоги позивачки про стягнення неустойки обґрунтовані посиланням на положення частини 9 статті 12 Закону України "Про захист прав споживачів" (далі - Закон), якою передбачено, що у разі розірвання споживачем договору, укладеного поза торговельними або офісними приміщеннями, споживачеві виплачується неустойка в розмірі одного відсотка вартості продукції за кожний день затримки повернення грошей.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржниці відносно того, що на спірні правовідносини у даній справі розповсюджується дія Закону України «Про захист прав споживачів».
Відповідно до ст. 1 вказаного Закону продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб;
послуга - діяльність виконавця з надання (передачі) споживачеві певного визначеного договором матеріального чи нематеріального блага, що здійснюється за індивідуальним замовленням споживача для задоволення його особистих потреб.
Отже, предметом регулювання ст. 12 Закону України «Про захист прав споживачів» є не тільки «речі», а і послуги, і роботи. Тому безпідставним є висновок суду першої інстанції відносно того, що предметом регулювання статті 12 вказаного Закону є правовідносини, що виникають з реалізації продукції, яка є річчю. Позивачка придбала у відповідача послуги авіаперевезення, які споживаються в процесі їх надання.
Разом з тим, суд першої інстанції вірно зауважив, що зміст цієї статті, зокрема ч. 3 - 6 визначають випадки, коли продавець (виконавець) зобов'язаний повернути грошові кошти, сплачені покупцем (замовником): розірвання договору споживачем за умови повідомлення про це продавця (виконавця) протягом чотирнадцяти днів з дати одержання документа, який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями; якщо споживачеві не було надано документ (електронний документ), який засвідчує факт здійснення правочину поза торговельними або офісними приміщеннями.
Так, колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що відповідно до судової практики для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: наявність обставин непереборної сили; їх надзвичайний характер; неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками; лист ТПП від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії російської федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Водночас, суд першої інстанції вірно зауважив, що у спірних правовідносинах відповідач не виконав свої зобов'язання у зв'язку з повномасштабним вторгненням рф на територію України 24.02.2022, а тому зобов'язання щодо повернення сплачених позивачем коштів за авіаквитки у відповідача не виникли на підставі ст. 12 Закону України "Про захист прав споживачів".
Крім того, колегія суддів враховує, що скаржниця нараховує неустойку з 01.04.2022.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час, крім випадків, установлених законом про банки і банківську діяльність. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
ОСОБА_1 направлено вимогу Приватному акціонерному товариству "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" про повернення коштів - 08.08.2023.
Матеріали справи не містять відомостей, коли саме відповідач отримав вищевказану вимогу.
Відповідно до строків, встановлених Нормативами і нормативними строками пересилання поштових відправлень, затвердженими наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958 та зареєстрованими в Міністерстві юстиції України від 28.01.2014 № 173/24950 (із змінами і доповненнями, внесеними наказом Міністерства інфраструктури України від 19.09.2014 № 449), нормативними строками пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку для міста Києва складає - Д+3.
Враховуючи викладене, датою виникнення зобов'язання з повернення коштів є 19.08.2023.
Колегія суддів враховує, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 відкрито провадження у справі № 910/16870/23 про банкрутство ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ"; визнано вимоги кредитора Акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" до Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні Авіалінії України" на загальну суму 39 375 656,57 грн.
Кредиторська заборгованість ґрунтувалась на тому, що кредитор повністю виконав свої зобов'язання за Генеральною угодою від 25.03.2013 №151413N1 та Кредитним договорами від 05.01.2018, внаслідок чого у Боржника перед Банком виникло грошове зобов'язання зі сплати заборгованості у розмірі 550 00,00 дол. США, а також сплати сум нарахованих процентів у порядку, строки та на умовах, визначених Генеральною угодою та Кредитними договорами.
Боржник у суді першої інстанції зазначав про наявність форс-мажорних обставин, які стали причиною невиконання зобов'язання перед ініціюючим кредитором, зумовлені тим, що з 24.02.2022 повітряний простір України закрито для польотів цивільної авіації.
Як вбачається з ухвали Господарського суду міста Києва від 22.11.2023 у справі № 910/16870/23 про відкриття провадження у справі про банкрутство ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ", прострочення заборгованості Боржника перед Банком виникло у період з 15.09.2022.
Враховуючи фактичні обставини справи, колегія суддів зауважує, що причини не виконання відповідачем зобов'язань є винятковими, тобто відсутня вина ПрАТ "Авіакомпанія "МАУ" у несвоєчасному виконанні зобов'язання з повернення коштів , що є підставою для звільнення відповідача від відповідальності у виді неустойки.
Згідно з положеннями частин 2, 3 статті 23 ЦК України моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.05.2022 у справі № 761/28949/17 у контексті питання стосовно відшкодування моральної шкоди висловила правову позицію про те, суд має з'ясувати: наявність самої моральної шкоди та її вплив на життя позивача; факт вчинення протиправних дій відповідачем та його вину; зв'язок між дією (бездіяльністю) відповідача та моральною шкодою, яку поніс позивач; обґрунтованість суми компенсації моральної шкоди.
Оскільки Позивачка під час розгляду цієї справи не довела жодними належними та допустимими доказами завдання їй моральної шкоди саме діями (бездіяльністю) Відповідача, а також не навела розрахунку визначеного в позові розміру відшкодування такої шкоди, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні такої позовної вимоги. Суд першої інстанції вірно зауважив, що позивачкою не доведено належними доказами того, що моральні чи фізичні страждання позивачки виникли саме через неповернення відповідачем 12 949,32 грн за невикористані квитки.
З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених місцевим та апеляційним господарськими судами, доводи скаржника про наявність підстав для скасування оскаржуваного рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь ОСОБА_1 неустойки в розмірі 77 695,92 грн та моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн, не знайшли свого підтвердження.
Колегія суддів зауважує, що місцевий господарський суд всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини справи, правильно визначив характер спірних правовідносин, надав оцінку поданим сторонами доказам та вірно застосував норми матеріального та процесуального права при прийнятті судового рішення в оскаржуваній частині.
Оцінюючи оскаржуване рішення суду першої інстанції через призму застосування принципів оцінки доказів та аргументації своїх висновків, викладених в Рішенні ЄСПЛ від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", судова колегія зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції не зобов'язує національні суди надавати детальну відповідь на кожен аргумент заявника (сторони у справі); суди зобов'язані давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент; межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення; питання чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає із статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки в світлі конкретних обставин справи (пункти 21, 23 Рішення).
Отже, доводи, викладені скаржником у апеляційній скарзі, не спростовують правомірність застосування норм чинного законодавства, якими обґрунтоване оскаржуване рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині, а тому колегія суддів погоджується з позицією місцевого господарського суду, доходить висновку про необхідність відмовити у задоволенні апеляційної скарги та залишити рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/16870/23 (645/4386/23) в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь ОСОБА_1 неустойки в розмірі 77 695,92 грн та моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн - без змін.
У справах Руїс Торіха проти Іспанії, Суомінен проти Фінляндії, Гірвісаарі проти Фінляндії Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland), №37801/97 від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland), № 49684/99 від 27.09.2001).
Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Отже, зазначені рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції застосовує у цій справі як джерело права.
Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, 275, 276, 283, 284 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Залишити без змін рішення Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 у справі №910/16870/23 (645/4386/23) в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авіакомпанія "Міжнародні авіалінії України" на користь ОСОБА_1 неустойки в розмірі 77 695,92 грн та моральної шкоди в розмірі 5000,00 грн.
Матеріали справи № 910/16870/23 (645/4386/23) повернути до Господарського суду міста Києва.
Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.
Порядок та строк оскарження постанови Північного апеляційного господарського суду передбачений ст.ст. 288-291 ГПК України.
Повний текст складено 20.05.2025
Головуючий суддя М.Л. Доманська
Судді С.В. Сотніков
О.М. Остапенко