79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"08" травня 2025 р. Справа №914/939/25
Західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючої судді Орищин Г.В.
суддів Галушко Н.А.
Желік М.Б.
секретар судового засідання Хом'як Х.А.
розглянув апеляційну скаргу Акціонерного товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», що діє в Україні через Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ»
на ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.04.2025 (повна ухвала складена 07.04.2025, суддя Коссак С.М.) про забезпечення позову
за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР», місто Запоріжжя
у справі №914/939/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗДР», м. Запоріжжя/,
до відповідача Акціонерного товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», що діє в Україні через Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», м. Львів
про стягнення 2991191,00 грн
за відсутності представників сторін
Товариство з обмеженою відповідальністю «ЗДР» 26.03.2025 звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом про стягнення з Акціонерного товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», що діє в Україні через Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» 2991191,00 грн заборгованості, що складається з 1780000,00 грн основного боргу, 1020999,97грн інфляційних втрат та 190191,78грн 3% річних.
Господарський суд в ухвалі від 31.03.2025 прийняв до розгляду вказану позовну заяву та відкрив провадження у справі.
Згодом, позивач подав на розгляд місцевого господарського суду заяву про забезпечення позову, в якій просив суд накласти арешт на майно та грошові кошти Акціонерного товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (Турецька республіка місцезнаходження: Турецька Республіка, Чанкая/ Анкара, 612 вулиця, квартал Ількбахар; реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796, дата реєстрації у палаті 20.08.1991; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код): 83588), що діє в Україні через представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» (місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, корп.2; ідент. код: 26579227), розміщені на його банківських рахунках, в межах ціни позову, яка складає 2991191,75 грн. В обґрунтування необхідності вжиття вказаних заходів забезпечення позову з огляду на характер спору та предмет позову в цій справі, позивач вважає, що невжиття заходів забезпечення позову способом арешту майна та коштів на банківському розрахунковому рахунку в межах ціни позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду у цій справі та поновлення прав ТОВ «ЗДР». Як стверджує позивач у заяві, відповідач свідомо не бажає погашати явну та очевидну заборгованість перед позивачем, що встановлено у судових рішеннях у справах № 914/3550/21, № 914/1573/23, № 908/1795/22.
Господарський суд Львівської області в ухвалі від 07.04.2025 заяву позивача задоволив частково; вжив заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, розміщені на банківських рахунках, які належить Акціонерному товариству «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (Турецька республіка місцезнаходження: Турецька Республіка, Чанкая/Анкара, 612 вулиця, квартал Ількбахар; реєстраційний номер в Торговельній палаті м. Анкара 37/1796, дата реєстрації у палаті 20.08.1991; номер державної реєстрації (ідентифікаційний код): 83588)), що діє в Україні через Представництво «Онур Тааххут Ташимаджилик Іншаат Тіджарет ве Санаї Анонім Ширкеті» (місцезнаходження: 79037, м. Львів, вул. Богдана Хмельницького, 212, корп.2; ідент. код: 26579227), в межах суми позову, яка складає 2991191,75 грн до набрання рішенням у справі №914/939/25 законної сили.
Відповідач не погодився з постановленою ухвалою місцевого господарського та оскаржив таку в апеляційному порядку, оскільки вважає, що місцевий господарський судом не з'ясував обставин, що мають значення для справи та дійшов до висновків, які не відповідають встановленим обставинам справи. Так, відповідач зазначає, що його Представництво визнано критично важливим для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період, крім цього демонструє активну позицію підтримки українського народу та сприяння обороноздатності країни. Вказані факти є загальнодоступними в офіційних джерелах (на сайтах відповідних відомств) та є свідченням добропорядності, прозорості діяльності та надійної ділової репутації юридичної особи. Водночас процес блокування коштів, може негативно вплинути на виконання Представництвом критично важливих функції в частині, що стосується забезпечення збройних формувань і гуманітарних потреб населення та соціальне забезпечення працівників у вигляді затримки у виплаті заробітної плати, як наслідок вчинення оптимізаційних дій Представництва для вивільнення коштів, що рівноцінні заблокованим. Крім цього, апелянт звертає увагу суду на те, що з відкритих відомостей Єдиного реєстру боржників вбачається, що записів щодо боргів чи виконавчих проваджень Представництва «ОНУР» не знайдено. Відтак, сукупність наведених обставин може свідчити про відсутність доказів фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання, тощо). З огляду на вказані обставини апелянт просить суд скасувати оскаржувану ухвалу місцевого господарського суду, а в задоволенні заяви позивача про вжиття заходів забезпечення позову - відмовити.
Позивач своїм правом, наданим ст. 263 ГПК України, не скористався, відзиву на апеляційну скаргу не подав.
Процесуальний хід розгляду апеляційної скарги відображений у відповідних ухвалах Західного апеляційного господарського суду.
Сторони участі уповноважених представників не забезпечили, причини неявки суду не повідомили. Враховуючи строк розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, визначений ст. 273 ГПК України, приймаючи до уваги, що всі учасники спору були своєчасно та належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційної скарги шляхом надіслання ухвал до їх електронних кабінетів, участь уповноважених представників жодною ухвалою суду обов'язковою не визнавалась, відтак судова колегія вважає за можливе завершити розгляд апеляційної скарги за відсутності представників сторін.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши подані сторонами докази на відповідність їх фактичним обставинам справи, врахувавши актуальну судову практику, судова колегія вважає за доцільне зазначити таке:
Відповідно до ст. 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову, зокрема заборонити відповідачу та іншим особами вчиняти певні дії щодо предмету спору. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до п. 2, 4 ч. 1 ст. 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
За змістом ст. 136 ГПК України у вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між певним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову чи забезпечити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду, імовірності ускладнення чи непоновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача у разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання про накладення арешту, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, наведеному у постанові від 12.02.2020 у справі №381/4019/18.
Водночас, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.09.2020 у справі №753/22860/17 зробила висновок про те, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання.
Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачеві ефективний захист його порушених чи оспорюваних прав та інтересів, за захистом яких він звернувся/має намір звернутися до суду, а також реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.
Заходи забезпечення позову мають бути вжиті лише в межах позовних вимог, бути адекватними та співмірними з позовними вимогами ( ч.4 ст. 137 ГПК України).
Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії (постанова Верховного суду від 11.01.2022 у справі № 640/18852/21).
З аналізу змісту позовної заяви вбачається, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами до відповідача про стягнення заборгованості за договором субпідряду, за яким вже було стягнуто частину заборгованості у чотирьох інших господарських справах. АТ «ОНУР» з 2021 вчиняє дії спрямовані на затягування стягнення на користь ТОВ «ЗДР» заборгованості, суми яких були предметом розгляду та дослідження у інших судових справах № 914/3550/21, №914/1573/23, № 908/1795/22, що, з огляду на характер та предмет спору у цій справі, слугувало підставою для звернення ТОВ «ЗДР» до суду з цією заявою про вжиття заходів забезпечення позову.
Дослідивши та проаналізувавши наведені заявником у заяві про вжиття заходів забезпечення позову доводи, враховуючи обставини цієї справи, приймаючи до уваги усталену практику Верховного Суду щодо критеріїв подібності правовідносин, судова колегія не вбачає підстав для задоволення вимог апеляційної скарги, позаяк місцевим господарським судом задоволено заяву позивача частково та накладено арешт на грошові кошти відповідача в межах ціни позову 2991191,00 грн, що є адекватним, пропорційним та співмірним заходом забезпечення позову.
Водночас, судова колегія зауважує, що накладення арешту на грошові кошти не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, позаяк при застосуванні такого заходу арештовані грошові кошти фактично перебувають у володінні власника (відповідача), а обмежується лише можливість розпорядженнями ними. Разом з тим, арешт коштів є тимчасовим заходом, вжитим лише на період вирішення спору по суті, з метою зупинення можливого вчинення дій під час розгляду справи, спрямованих на ускладнення чи унеможливлення виконання судового рішення.
Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З врахуванням викладеного вище в сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення ухвалене відповідно до норм чинного законодавства, актуальних правових позицій Верховного Суду та встановлених обставин справи.
Арґументи, наведені в апеляційній скарзі, не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, не доводять порушення або неправильного застосування судом під час розгляду справи норм процесуального права, а тому не можуть бути підставою для зміни чи скасування постановленої ухвали.
Судові витрати за розгляд апеляційної скарги, у відповідності до ст. 129 ГПК України, покладаються на скаржника.
Керуючись ст. 129, 269, 271, 275, 276, 282, 284 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд
В задоволенні вимог апеляційної скарги Акціонерного товариства «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ», що діє в Україні через Представництво «ОНУР ТААХХУТ ТАШИМАДЖИЛИК ІНШААТ ТІДЖАРЕТ ВЕ САНАЇ АНОНІМ ШИРКЕТІ» відмовити.
Ухвалу Господарського суду Львівської області від 07.04.2025 про забезпечення позову у справі № 914/939/25 залишити без змін.
Судові витрати за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення.
Справу повернути в Господарський суд Львівської області.
повна постанова складена 20.05.2025
Головуюча суддя Г.В. Орищин
суддя Н.А. Галушко
суддя М.Б. Желік