Справа № 524/1943/24 Номер провадження 22-ц/814/693/25Головуючий у 1-й інстанції Нестеренко С.Г. Доповідач ап. інст. Бутенко С. Б.
12 травня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Головуючого судді Бутенко С. Б.
Суддів Одринської Т. В., Панченка О. О.
за участю секретаря: Ракович Д. Г.
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Тараса Івановича
на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2024 року, ухваленого в м. Кременчуці під головуванням судді Нестеренка С. Г.
у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості договором про надання банківських послуг,
У лютому 2024 року представник АТ «Універсал Банк» звернувся до суду з вказаним позовом, в якому посилаючись на факт прострочення боржника ОСОБА_1 за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14.02.2020 та наявність заборгованості, яка виникла станом на 05.12.2023 у сумі 98 122,63 грн і складається із: заборгованості за кредитом (тілом кредиту) - 98 122,63 грн, просив про стягнення з ОСОБА_1 вказаної суми заборгованості, з покладенням на відповідача понесених по справі судових витрат - 3 028 грн.
Позовна заява мотивована тим, що «monobank» - це мобільний банк, в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки «monobank». Після перевірки кредитної історії на платіжних картках «monobank» за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту monobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно, без відділень. Попередня ідентифікація відбувається за допомогою завантаження копії паспорта та РНОКПП в мобільний додаток, а видача платіжної картки після верифікації фізичної особи здійснюється або у точці видачі, або спеціалістом Банку, що виїжджає за адресою, зазначеною клієнтом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт.
14.02.2020 відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ «Універсал Банк» з метою отримання банківських послуг та підписав анкету-заяву від 14.02.2020. На підставі укладеного Договору відповідач отримав кредит у розмірі 50 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Відповідач свої зобов'язання за кредитним договором своєчасно не виконував, припинив здійснення платежів у рахунок погашення суми кредиту, у зв'язку з чим утворилась заборгованість, яка станом на 05.12.2023 складає 98 122,63 грн.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2024 року позов АТ ««Універсал Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Monobank» від 14.02.2020, яка виникла станом на 05.12.2023 у сумі 62 127,97 грн та складається із загального залишку заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
В порядку розподілу судових витрат стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» 1 917,33 грн сплаченого судового збору.
Відмовлено у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» в частині стягнення заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту) у розмірі 35 994,66 грн та коштів у повернення сплаченого судового збору у розмірі 1 110,67 грн.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач фактично користувався кредитними коштами, проте свого обов'язку з повернення кредиту в повному обсязі не виконав, тому сума заборгованості з урахуванням коштів, що неправомірно включені до тіла кредиту та безпідставно автоматично списані банком з рахунку відповідача у погашення процентів за користування кредитним лімітом, умови сплати яких не було погоджено між сторонами, підлягають стягненню на користь позивача.
В апеляційному порядку рішення суду оскаржив представник відповідача ОСОБА_1 - адвокат Підодвірний Т. І., який, посилаючись в апеляційній скарзі на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати вказане судове рішення й ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову АТ «Універсал Банк» в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на тому, що суд першої інстанції вірно встановив відсутність у Банку підстав для нарахування та сплати процентів за користування кредитом, проте не взяв до уваги, що суми надходжень, які Банком були розподілені на погашення складових заборгованості підлягають зарахуванню на погашення саме тіла кредиту, відтак відповідачем було повернуто суму кредиту з переплатою.
Вказує, що саме на суд покладено обов'язок з'ясувати чи достовірні докази, подані сторонами по справі, чи відповідає інформація зазначена в них дійсності, чи правильно розраховано суму заборгованості позивачем.
Зазначає, що чинним процесуальним законодавством встановлено обов'язок позивача подати докази на обґрунтування заявлених позовних вимог разом із позовною заявою, а у випадку неможливості письмово повідомити про причини неподання таких доказів, що позивачем у справі дотримано не було, тому докази, надані позивачем разом із відповіддю на відзив, не мають братися до уваги як такі, що подані за межами встановлених процесуальних строків.
У відзиві на апеляційну скаргу представник АТ «Універсал Банк» просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити. Вказує, що заперечуючи розмір кредитної заборгованості, розрахований банком, боржник та його представник не надали суду докази, які б спростовували як факт надання кредиту у розмірі, визначеному кредитним договором, так і розмір боргу, що є процесуальним обов'язком боржника.
Колегія суддів Полтавського апеляційного суду, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.
Частиною третьою статті 3 ЦПК України встановлено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно частин першої, другої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 374, статті 375 ЦПК України, за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
По справі встановлено, що 14.02.2020 шляхом підписання анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг між сторонами було укладено кредитний договір, за умовами якого АТ «Універсал Банк» відкрив ОСОБА_1 поточний рахунок № НОМЕР_2 у гривні та надав кредит у вигляді поновлювального кредитного ліміту рахунку з використанням спеціального платіжного засобу - платіжної картки «monobank» (а. с. 11, т. 1).
У заяві позичальника зазначено, що ОСОБА_1 погоджується з тим, що ця заява, разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення.
На підтвердження факту укладення кредитного договору банк надав копію Анкети-заяви до договору про надання банківських послуг, Умови та правила в АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг щодо продуктів monobank/Universal Bank, витяг з тарифів за карткою Чорної картки monobank, паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, довідку про наявність рахунку від 18.04.2024, розрахунок заборгованості (а. с. 7-29, 82 т. 1).
Як вбачається з виписки про рух коштів по картці з 14.02.2020 по 05.12.2023 ОСОБА_1 користувався вказаною карткою та кредитними коштами на ній, знімав готівкові кошти, здійснював покупки в супермаркетах, поповнював картки, здійснював перекази, інші платежі тощо (а. с. 85-104, т. 1).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості станом на 05.12.2023 заборгованість за наданим кредитом становила 98 122,63 грн, у тому числі внаслідок договірного списання процентів за користування кредитним лімітом (а. с. 7-10, т. 1).
Задовольняючи частково позовні вимоги АТ «Універсал Банк», суд першої інстанції вважав недоведеним факт погодження сторонами в установленому законом порядку розміру процентів за кредитним договором та стягнув на користь банку суму фактично отриманих та використаних відповідачем кредитних коштів, яку визначив за вирахуванням із суми заборгованості 35 994,66 грн - процентів за користування кредитом, автоматично списаних з рахунку відповідача.
Відповідно до загальних положень зобов'язального права, встановлених Книгою п'ятою ЦК України, зобов'язання має виконуватися належними сторонами, в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, установлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (частини перша, друга статті 1054 ЦК України).
У відповідності до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше на встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Умови, за яких договір позики вважається безпроцентним, визначені частиною другою статті 1048 ЦК України, зокрема, якщо він укладений між фізичними особами на суму, яка не перевищує п'ятдесяти кратного розміру неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, і не пов'язаний із здійсненням підприємницької діяльності хоча б однією із сторін; позичальникові передані речі, визначені родовими ознаками.
Таким чином, у межах кредитного договору позичальник отримує у своє тимчасове користування на умовах повернення, платності і строковості грошові кошти для задоволення своїх потреб, а банк (позикодавець), здійснюючи господарську ліцензійну діяльність, має право на одержання від позичальника коштів, наданих йому у позику (кредит), та процентів за користування кредитними коштами у розмірі та порядку, визначеному умовами кредитного договору, або на рівні облікової ставки НБУ, якщо розмір процентів сторонами не встановлений (частина друга статті 1056-1, частина перша статті 1048 ЦК України).
За змістом статей 629, 525, 612, 611 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов'язання.
Встановивши, що банк належним чином виконав свої зобов'язання, надавши у розпорядження відповідача кредитні кошти в межах відновлювального кредитного ліміту рахунку, а відповідач одержані кошти за кредитним договором не повернув, допустивши прострочення виконання, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача заборгованості на користь банку.
При цьому висновки суду щодо відсутності у договорі розміру процентної ставки за кредитом не є підставою для звільнення позичальника від обов'язку сплатити проценти від суми позики (кредиту), що входять до складу основного зобов'язання та можуть визначатися як умовами договору, так і на рівні облікової ставки НБУ.
Відповідно до пунктів 4, 5 частини третьої статті 2, статей 12, 13, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності, що передбачає активну участь сторін у процесі, де кожна сторона самостійно доводить свою позицію та аргументи, надаючи докази та спростовуючи доводи іншої сторони, а суд розглядає справу у межах заявлених вимог та на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених ЦПК України випадках. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Виходячи із наявних у справі доказів, колегія суддів не находить доведеним твердження апелянта, що відповідач належним чином виконав взяте на себе зобов'язання за кредитним договором.
Матеріали справи не містять доказів внесення відповідачем коштів у погашення процентів за кредитним договором, а списані банком проценти виключені судом із суми стягнутої заборгованості і в цій частині у задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» судом відмовлено, що сторонами по справі не оскаржується та в цій частині рішення суду першої інстанції відповідно до вимог частини першої статті 367 ЦПК України не переглядається апеляційним судом.
Наведений в апеляційній скарзі власний математичний розрахунок представника відповідача не є допустимим засобом доказування та не береться апеляційним судом до уваги.
Відповідно до статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд не бере до уваги докази, отримані з порушенням порядку, встановленого законом (стаття 78 ЦПК України).
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Пробухгалтерський облік та фінансову звітність».
Згідно із зазначеною нормою закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 56 Положення про організацію бухгалтерського обліку в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (далі - Положення), банк має забезпечити безперервність процесу збору, оброблення та зберігання первинних документів, навіть під час передавання їх з однієї підсистеми до іншої в межах системи автоматизації банку. Відповідна інформація має бути цілісною, достовірною і несуперечливою.
У пунктах 62, 63, 65 вказаного Положення зазначено, що виписки з клієнтських рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Виписка з клієнтського рахунку може слугувати первинним документом, що підтверджує факт списання/зарахування коштів з/на цього/цей рахунку/рахунок клієнта, якщо вона містить такі реквізити: 1) назву документа (форми); 2) дату складання; 3) найменування клієнта/банку, прізвище, власне ім'я та по батькові (за наявності) фізичної особи; 4) зміст та обсяг операції (підстави для її здійснення) та одиницю її виміру за кожною операцією, відображеній у виписці з рахунку клієнта; 5) особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у складанні виписки з рахунку клієнта/печатку банку.
Інформація про стан рахунків клієнтів може надаватись їх власникам та органам, які мають право на отримання такої інформації згідно із законодавством України.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Таким чином, надана банком виписка про рух коштів від 18.04.2024 за картковим рахунком позичальника ОСОБА_1 , яка відповідає вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», пунктів 62, 63 Положення, є належними та допустимими доказами, що підтверджують обставини видачі кредиту та його розміру, а також заборгованості відповідача по кредиту, розмір якої відображено у детальних розрахунках та не спростовано доводами апеляційної скарги представника відповідача.
Доводи апеляційної скарги щодо порушення порядку подання такого доказу відхиляються апеляційним судом, як безпідставні.
Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 25.03.2024 відкрито провадження у цій справі та надано відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подачі відзиву на позовну заяву, а позивачу - семиденний строк після отримання відзиву для подачі відповіді на відзив (а. с. 44, т. 1).
Відповідач через свого представника у відповідності до вимог статті 178 ЦПК України 16.04.2024 через систему «Електронний суд» подав відзив на позовну заяву, у якому виклав свої заперечення на позов (а. с. 49-59, т. 1).
У свою чергу позивач, керуючись статтею 179 ЦПК України, у встановлений строк - 18.04.2024 подав через систему «Електронний суд» відповідь на відзив, долучивши додатково докази на підтвердження своїх доводів, зокрема деталізовану виписку про рух коштів по картковому рахунку від 18.04.2024, довідку про наявність рахунку та довідку про розмір встановленого кредитного ліміту (а. с. 64-105, т. 1).
Згідно вимог частин першої, третьої статті 179 ЦПК України у відповіді на відзив позивач викладає свої пояснення, міркування і аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень і мотиви їх визнання або відхилення. До відповіді на відзив застосовуються правила, встановлені частинами третьою-п'ятою статті 178 цього Кодексу.
Зокрема, за правилами пункту 1 частини п'ятої статті 178 ЦПК України до відповіді на відзив, додаються докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення позивача, якщо такі докази не були до цього надані.
Таким чином, з огляду на викладені вище норми ЦПК України, суд апеляційної інстанції відхиляє доводи апеляційної скарги про те, що суд безпідставно прийняв до розгляду подані позивачем додаткові докази по справі, оскільки як відповідач так і позивач скористались своїми процесуальними правами, відповідно до положень статей 178, 179 ЦПК України подали до суду відповідно відзив на позовну заяву та відповідь на відзив у межах строків, встановлених судом в ухвалі від 25.03.2024 про відкриття провадження у справі, додавши в установленому законом порядку докази на підтвердження своїх доводів, які обґрунтовано враховані судом при вирішенні справи.
З огляду на викладене, належно оцінивши докази по справі, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про виникнення у кредитора - позивача по справі права на стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, що доводами апеляційної скарги не спростовується.
За вказаних обставин, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення суду першої інстанції та залишає рішення суду без змін, а апеляційну скаргу представника відповідача - без задоволення.
Керуючись статтями 367, 374, 375, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Підодвірного Тараса Івановича - залишити без задоволення.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 30 вересня 2024 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя С. Б. Бутенко
Судді Т. В. Одринська
О. О. Панченко