Справа № 554/12514/24 Номер провадження 22-ц/814/1802/25Головуючий у 1-й інстанції Черняєва Т.М. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.
14 травня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Лобов О.А.,
судді: Дорош А.І., Триголов В.М.
розглянув в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи в м.Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 27 січня 2025 року (час ухвалення судового рішення не зазначений; дата виготовлення повного тексту рішення - 27 січня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про відшкодування моральної шкоди.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, апеляційний суд
У листопаді 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, просив ухвалити рішення, яким стягнути з Держави Україна в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом безспірного списання Державною казначейською службою України коштів з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди, завданої протиправними діями та бездіяльністю органом державної влади, 20 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди.
В обґрунтування позову посилався на таке.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 у справі №440/8336/24 задоволено позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, а саме визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні з 01.02.2020 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП63453/8070 від 03.06.2024; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2020 з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП63453/8070 від 03.06.2024 про розмір грошового забезпечення в розмірі 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Рішення суду набрало законної сили 07.09.2024.
Головне управління ПФУ в Полтавській області листом №16512-15296/Г-02/8-1600/24 від 16.09.2024 повідомило, що на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 по справі №440/8336/24 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2020 з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП63453/8070 від 03.06.2024 про розмір грошового забезпечення в розмірі 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, та нараховано доплату пенсії з 01.02.2020 по 30.06.2021 у розмірі 28 764,00 грн.
Проте, судове рішення не виконане відповідачем в повному обсязі за станом на час звернення до суду із позовом.
Діями та бездіяльністю відповідача, які Полтавський окружний адміністративний суд визнав протиправними, ОСОБА_1 завдана моральна шкода, яка полягає у глибоких душевних стражданнях, яких він, як фізична особа, зазнав у зв'язку з протиправною поведінкою щодо нього та у зв'язку з порушенням його прав людини, що викликало у нього сильні негативні почуття, які змінюються одне одним: почуття обурення, почуття невпевненості в майбутньому, почуття відчаю та гніву.
Спричинену моральну шкоду позивач оцінив в 20 000 грн.
Рішенням Октябрського районного суду м.Полтави від 27 січня 2025 року у задоволенні позову відмовлено за недоведеністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм процесуального і матеріального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог апеляційної скарги стверджується, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про недоведеність заявленої вимоги, адже рішенням суду у справі №440/8336/24 бездіяльність відповідача визнана протиправною, що свідчить про незаконне позбавлення позивача гарантованих державою коштів, які є джерелом для існування.
З посиланням на рішення Верховного Суду у конкретних справах позивач стверджує, що встановлений судовим рішенням факт незаконної бездіяльності відповідача, яка має наслідком позбавлення позивача коштів (пенсії), є достатнім для висновку про те, що позивач зазнав моральних страждань.
У відзиві Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області, посилаючись на необгрунтованість доводів апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції залишити без змін.
У відзиві повторно наведені доводи, викладені у відзиві на позовну заяву (а.с.25-28), зокрема наголошується на тому, що відповідно до законодавства, яке регулює спірні правовідносини, Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області не має права самостійно формувати бюджет і витрачати кошти на виплату пенсій, у тому числі заборгованості по таким виплатам.
Апеляційний суд, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, приходить висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з таких підстав:
Відповідно до п.1 ч.1 ст.374, ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 07 серпня 2024 року у справі № 440/8336/24 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії задоволено: визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови у проведенні з 01.02.2020 перерахунку основного розміру пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП63453/8070 від 03.06.2024; зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Полтавській області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії з 01.02.2020 з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП63453/8070 від 03.06.2024 про розмір грошового забезпечення в розмірі 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром, з урахуванням виплачених сум.
Рішення набрало законної сили 07.09.2024.
На момент звернення ОСОБА_1 до суду із позовом, а саме 11 листопада 2024 року, рішення суду у справі № 440/8336/24 у повному обсязі не виконано.
Листом Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 16.09.2024 №16512-15296/ Г-02/8-1600/24 повідомлено ОСОБА_1 , що на виконання на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 07.08.2024 по справі №440/8336/24 проведено перерахунок пенсії з 01.02.2020 з урахуванням грошового забезпечення, визначеного у довідці ІНФОРМАЦІЯ_1 №ФП63453/8070 від 03.06.2024 про розмір грошового забезпечення в розмірі 80% грошового забезпечення, без обмеження максимальним розміром та нараховано доплату пенсії з 01.02.2020 по 30.06.2021 у розмірі 28 764,00грн.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 не надав належних і допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв'язку між бездіяльністю органу Пенсійного фонду України та моральною шкодою.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги, апеляційний суд виходить з такого.
Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно ч.1 ст.201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров'я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім'я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.
За ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:
1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;
2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;
3) в інших випадках, встановлених законом.
Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб'єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.20199 (справа № 464/3789/17).
Верховний Суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).
Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).
Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб'єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров'я потерпілого (п. 56).
Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров'я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.
У постанові від 27.11.2019 (справа №750/6330/17) Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).
У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв'язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).
З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб'єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).
У межах розгляду цієї справи позивач, як убачається зі змісту позовної заяви і доводів апеляційної скарги, обгрунтовує факт завдання йому моральної шкоди виключно тим, що рішенням суду в порядку адміністративного судочинства визнана протиправною відмова органу Пенсійного фонду України перерахувати позивачу основний розмір його пенсії з 01 лютого 2020 року згідно наданої ним довідки, при цьому відповідач рішення суду виконав частково - здійснив перерахунок пенсії, але не виплатив позивачу кошти, що викликало у позивача негативні емоції, обурення, невпевненість, тощо.
Матеріали справи не містять об?єктивних даних (доказів) про те, що негативні емоції позивача внаслідок зазначених фактичних обставин досягли рівня страждань або приниження, які є моральною шкодою.
Як убачається з рішення суду у справі №440/8336/24, ІНФОРМАЦІЯ_2 лише 03 червня 2024 року склав довідку про розмір грошового забезпечення позивача з урахуванням додаткових складових за станом на 01 січня 2020 року, яка була надіслана Головного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області.
Рішенням суду від 07 серпня 2024 року, яке набрало законної сили 07 вересня 2024 року, порушене право позивача на здійснення перерахунку пенсії відновлено. Судом першої інстанції встановлено, що рішення суду у частині здійснення перерахунку пенсії виконане відповідачем.
ОСОБА_1 звернувся до суду із цим позовом 11 листопада 2024 року.
Наведені фактичні обставини за відсутності у справі належних і допустимих доказів про настання для відповідача певних негативних наслідків підтверджують обгрунтованість висновку суду першої інстанції по суті спору.
Підсумовуючи, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції виконав вимоги ст.89, ст.264, ст.265 ЦПК України, дав належну оцінку встановленим фактам, які підтверджені відповідними доказами, зробив правильні по суті висновки по заявленим вимогам і у рішенні навів мотивовані оцінки аргументів сторін, а також мотиви прийняття і відхилення наданих у справу доказів.
В апеляційній скарзі відсутні посилання на нові істотні обставини та відповідні докази, з якими процесуальне законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни судового рішення, тому апеляційний суд приходить до висновку про відсутність передбачених законом підстав для скасування або зміни рішення суду першої інстанції.
Керуючись ст.367, п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.382, ст.384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 27 січня 2025 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Повний текст постанови виготовлено 14 травня 2025 року.
Головуючий суддя О.А. Лобов
Судді А.І.Дорош
В.М. Триголов