Іменем України
19 травня 2025 року м. Кропивницький
справа № 941/371/24
провадження № 22-ц/4809/656/25
Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
Мурашка С. І. (головуючий, суддя-доповідач), Єгорової С. М., Карпенка О. Л.,
учасники справи:
позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «К9»,
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження, без повідомлення учасників справи, цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Лапшина Володимира Валентиновича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , на рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2024 року у складі судді Шаєнко Ю. В. і
Короткий зміст позовної заяви
В січні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «К9» (далі - ТОВ «ФК «К9») звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 та просило стягнути на свою користь заборгованість за кредитним договором в сумі 37 030 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 2 430 грн.
Позовна заява мотивована тим, що 12.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Авентус Україна» (далі - ТОВ «Авентус Україна») та відповідачем було укладено кредитний договір № 3984390 в електронній формі.
На підставі зазначеного кредитного договору позичальнику перераховано грошові кошти в якості кредиту в сумі 12 000 грн, на умовах строковості, поворотності та оплатності.
Вказаним правочином встановлено плату в розмірі 1,9 % (стандартна процентна ставка) за один день користування кредитними коштами.
Строк повернення кредиту згідно кредитного договору завершився 24.05.2021.
ОСОБА_1 не виконувала покладені на неї договором зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 37 030 грн, з яких 12 000 грн - заборгованість за кредитом; 25 030 грн - заборгованість по процентнам.
03.11.2021 ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «К9» уклали договір факторингу № 03/11/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступило на користь позивача право вимоги до відповідача по кредитному договору відповідача № 3984390 від 12.04.2021, згідно реєстру боржників.
Позивач направив відповідачу письмову вимогу від 27 грудня 2023 року, однак заборгованість ОСОБА_1 погашена не була
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 в добровільному порядку не виконує свої зобов'язання по договору, позивач звернувся до суду з позовом за захистом порушених прав.
.
Короткий зміст оскаржуваного рішення суду першої інстанції
Рішенням Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2024 року позов задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «К9» заборгованість за кредитним договором № 3984390 від 12.04.2021 в сумі 37 030 грн, з яких: заборгованість за основною сумою боргу в сумі 12 000 грн; заборгованість за відсотками в сумі 25 030 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «К9» судовий збір в розмірі 2 430 грн.
Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконувала покладені на неї договором зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 37 030 грн, яка підтверджується розрахунком заборгованості.
Враховуючи викладене, суд першої інстанції вважав, що позовні вимоги ТОВ «ФК «К9» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором є обґрунтованими та доведеними.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги
В апеляційній скарзі адвокат Лапшин В. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , просить скасувати рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2024 року та ухвалити нове, яким позовні вимог задовольнити частково та стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «К9» заборгованість у розмірі 11 544 грн.
Апеляційна скарга мотивована тим, що строк повернення кредиту становить 20 днів і закінчується 02.05.2021, проте, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що з 03.05.2021 розмір відсотків збільшився і продовжувався нараховуватись відповідачу.
Кредитні правовідносини між банком та ОСОБА_1 припинилися 02 травня 2021 року, як і припинилося право нараховувати проценти за кредитним договором і загальна сума боргу на цю дату становить 13 332 грн, з яких 12 000 грн - тіло кредиту, 4 332 грн - проценти.
Крім того, відповідачем 04.05.2021 було сплачено 4 788 грн, ця сума була спрямована на погашення відсотків і ТОВ Авентус Україна» вирішило, що такими діями договір продовжився і продовжило нараховувати відсотки.
Хоча ТОВ «Авентус Україна» і сприйняв такі дії ОСОБА_1 як ініціативу продовження строку користування кредитом, що передбачено п. п. 4.2.1.-4.2.3. договору, однак, така дія повинна була здійснена до 02.05.2021.
Крім того, матеріали справи не містять жодних підтверджень прийняття ТОВ «Авентус Україна» такої пропозиції з боку відповідача, шляхом направлення споживачу текстового повідомлення про погодження нового строку кредиту у відповідності до п. 4.2.3. Договору, а також докази наявності згоди ОСОБА_1 на автопролонгацію договору, що передбачено п. 4.3.2. договору.
Таким чином, відповідач вважає, що нарахування заборгованості по відсоткам на період часу після закінчення строку дії кредитного договору є необґрунтованим.
Відзив на апеляційну скаргу
Відзиву на апеляційну скаргу не надходило, що згідно вимог частини третьої статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Розгляд справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України у суді апеляційної інстанції справа розглядається апеляційним судом за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження з особливостями встановленими цією главою.
За приписами ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Згідно ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Оскільки ціна позову становить 37 030 грн, тобто менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму (на 01.01.2025 становить 90 840 грн), апеляційна скарга розглядається без повідомлення учасників справи.
Позиція апеляційного суду щодо апеляційної скарги
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
З урахуванням вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону рішення суду першої інстанції в повній мірі не відповідає.
Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції
Судом першої інстанції встановлено, що між ТОВ «Авентус Україна» та відповідачем 12.04.2021 було укладено кредитний договір № 3984390, відповідно до якого банк надав відповідачу грошові кошти в сумі 12 000 грн на умовах, передбачених договором, а відповідач зобов'язалася повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов'язання у строки, передбачені договором.
Відповідач не виконувала покладені на неї договором зобов'язання щодо своєчасності погашення кредиту та сплати нарахованих відсотків за користування кредитом, внаслідок чого утворилася заборгованість в сумі 37 030 грн, з яких: 12 000 грн - заборгованість за основною сумою боргу; 25 030 грн - заборгованість за відсотками.
ТОВ «ФК «К9» є фінансовою установою та має право здійснювати факторингові операції і 03 листопада 2021 року ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «К9» уклали договір факторингу № 03/11/2021, відповідно до умов якого ТОВ «Авентус Україна» відступив на користь позивача право вимоги до відповідача по кредитному договору відповідача № 3984390 від 12.04.2021.
Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права
Забезпечення кожному права на справедливий суд та реалізація права особи на судовий захист мають здійснюватися з урахуванням норм Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а також практики Європейського суду з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року за № 3477-IV застосовуються судами при розгляді справ як джерело права.
За змістом п. 1 ст. 6, ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17липня 1997 року № 475/97-ВР, кожен має право на розгляд його справи упродовж розумного строку судом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Відповідно до ст. ст. 1, 3 ЦК України, ст. ст. 2, 4-5, 12-13, 19 ЦПК України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави, що виникають з цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також справ, розгляд яких, в порядку цивільного судочинства, прямо передбачено законом.
При цьому, в порядку цивільного судочинства, виходячи ізйого загальних засад про неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини; судовий захист цивільного правата інтересу; справедливість, добросовісність та розумність, перш за все регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників.
Кожна особа, а у випадках, встановлених законом, органи та особи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб, або державні чи суспільні інтереси, мають право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів; або прав, свобод та інтересів інших осіб, інтереси яких вони захищають, державних чи суспільних інтересів.
Частина 1 статті 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (ч. 2 ст. 15 ЦК України).
Так, за ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Договір, в тому числі і договір кредиту, є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків.
В силу ст. ст. 509, 525-526, 598, 610, 611, 622 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.
Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості і виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Сторони по зобов'язанню повинні сприяти одна одній у належному його виконанні, а у разі виникнення труднощів у однієї із сторін - всіляко сприяти зменшенню збитків.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Особа, яка порушила зобов'язання (не виконала його, або виконала з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) повинна нести негативні наслідки такої поведінки, а саме, сплатити в межах позовної давності неустойку і відшкодувати збитки.
При цьому, сторона не звільняється від виконання зобов'язання в натурі.
Зазначене у повній мірі стосується і кредитних зобов'язань, які не виконані належним чином.
За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
Статтею 1081 ЦК України передбачено, що клієнт відповідає перед фактором за дійсність грошової вимоги, право якої відступається, якщо інше не встановлено договором факторингу. Грошова вимога, право якої відступається, є дійсною, якщо клієнт має право відступити право грошової вимоги і в момент відступлення цієї вимоги йому не були відомі обставини, внаслідок яких боржник має право не виконувати вимогу. Клієнт не відповідає за невиконання або неналежне виконання боржником грошової вимоги, право якої відступається і яка пред'явлена до виконання фактором, якщо інше не встановлено договором факторингу.
У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Матеріалами справи підтверджується, що 12 квітня 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Авентус Україна» був укладений електронний договір № 3984390 про надання споживчого кредиту. Договір підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором (а. с. 11-18).
Згідно п. п. 1.3, 1.4 договору сума кредиту (загальний розмір) складає 12 000 грн, строк кредиту 20 днів.
Відповідно до п. 1.5 договору стандартна процента ставка становить 1.90 % в день та застосовується:
у межах строку кредиту, вказаного в п. 1.4 цього договору;
у межах нового строку кредиту, якщо відбулася пролонгація за ініціативою споживача, відповідно до п. 4.2 договору;
у межах нового строку кредиту, якщо відбулася автопролонгація, відповідно до п.4.3 договору.
За умовами пп. 1.5.1 договору передбачено, що знижена процентна ставка 1.33 % в день застосовується, якщо споживач у межах строку визначеного в п.1.4 договору або протягом трьох календарних днів, що слідують за датою закінчення такого строку, здійснить повне погашення кредитної заборгованості або протягом такого строку за ініціативою споживача відбудеться продовження строку кредиту на новий строк, споживач як учасник Програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандарту проценту ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен сплатити споживач за стандартною процентною ставкою до дати фактичного повернення кредиту (до дати пролонгації (не включно), але в будь-якому випадку не більше ніж за період строку кредиту, зазначеного в п.1.4 договору, буде перераховано за зниженою процентною ставкою.
Відповідно до п. 2.1 договору, кошти кредиту надаються товариством у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, вказаної в договорі або іншої платіжної картки, реквізити якої надані споживачем товариству з метою отримання кредиту.
Згідно п. 3.1 договору нарахування процентів за договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом, протягом строку кредиту (включаючи періоди пролонгації та автопролонгації), виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод «факт/факт».
У п. 4.1 вищевказаного договору про надання споживчого кредиту сторони погодили, що строк кредиту може бути продовжено у двох випадках: за ініціативою споживача на кількість днів, зазначену в п.1.4 договору, якщо між сторонами буде досягнута домовленість про таке продовження у порядку, визначеному п.4.2 (пп.4.2.1-4.2.4) договору; або в порядку автопролонгації, на кількість днів та відповідно до умов визначених в п. 4.3 (пп.4.3.1-4.3.2) договору.
Пунктом 4.3 Договору сторони домовились про порядок автопролонгації строку кредиту.
Так, у пп. 4.3.1 сторони домовились, що у випадку, якщо у споживача на дату закінчення строку кредиту (нового строку кредиту після пролонгації або автопролонгації) наявна заборгованість за кредитом, строк кредиту продовжується кожен раз на один наступний календарний день, що слідує за днем закінчення такого строку, але не більше ніж на 90 календарних днів поспіль, крім випадку, якщо в цей день повинна відбутися пролонгація строку кредиту за ініціативою споживача, відповідно до пп.4.2.2-4.2.4 договору. Тобто в даному випадку кожен день автопролонгації є новою датою повернення кредиту.
Згідно пп. 4.3.2 договору сторони узгодили, що споживач, дає згоду на автопролонгацію строку кредиту на умовах передбачених в пп.4.3.1 договору. Споживач вважається таким, що прострочив повернення кредиту, якщо після закінчення періоду автопролонгації у споживача наявна заборгованість за кредитом та не відбулося продовження строку кредиту за ініціативою споживача, у порядку передбаченому п.4.2 договору.
Згідно пп.3 п.5.1 кредитного договору ТОВ «Авентус Україна» має право укладати договори щодо відступлення права вимоги за договором або договори факторингу з будь-якою третьою особою без окремої згоди споживача.
03 листопада 2021 року між ТОВ «Авентус Україна» та ТОВ «ФК «К9» укладено договір факторингу № 03/11/2021, за яким ТОВ «ФК «К9», отримало (набуло) право грошової вимоги до боржників ТОВ «Авентус Україна», вказаних у реєстрі боржників, в тому числі і до відповідача (а. с. 62-70).
Згідно витягу з реєстру боржників, загальна сума заборгованості відповідача станом на дату укладання Договору факторингу за Кредитним договором № 3984390 склала 37 030 грн, з яких: 12 000 грн - сума заборгованості за основною сумою боргу; 25 030 грн - сума заборгованості за відсотками (а. с. 35).
Метою доказування є з'ясування дійсних обставин справи, обов'язок доказування покладається на сторін, суд за власною ініціативою не може збирати докази. Це положення є одним з найважливіших наслідків принципу змагальності у цивільному процесі (постанова Верховного Суду від 26 травня 2022 року у справі № 362/3705/20).
Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов'язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).
Цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням балансу вірогідностей. Суд повинен вирішити, чи існує вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує на довіру.
З аналізу наданих сторонами доказів вбачається, що між відповідачем з однієї сторони та ТОВ «Авентус Україна» з іншої, склалися кредитні правовідносини на підставі укладеного між ними договору в електронній формі.
ТОВ «Авентус Україна» виконало свої зобов'язання за договором та здійснило переказ грошових коштів відповідачу на суму 12 000 грн, що не заперечується ОСОБА_1 .
Даних про те, що позичальником були повернуті кошти за вказаними договорами, матеріали справи не містять.
За таких обставин, суд приходить до висновку, що наданими позивачем доказами підтверджується, що ТОВ «ФК «К9» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по договором, ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом підписання його електронним цифровим підписом, однак, в порушення умов вказаного договору не виконала своїх зобов'язань щодо повернення коштів.
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості відповідача за Договором № 3984390 від 12.04.2021 станом на 02.11.2021 становила 37 030 грн (12 000 грн тіло кредиту, 25 030 грн відсотки) (а. с. 22-32).
Згідно з частиною першою статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У частині першій статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно із частиною першою статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 628 ЦК України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно достатті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України).
Відповідно до статті 610 цього Кодексу порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення - невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.
Відповідно до частини першої статті 1048 та частини першої статті 1049 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми кредиту, розмір і порядок одержання яких встановлюються договором. Отже, припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Зазначена правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах: від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, провадження № 14-10цс18, від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, провадження № 4-154цс18, від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц, провадження № 14-318цс18.
Таким чином, враховуючи, що матеріали справи не містять даних про прологназію кредитного договору у відповідності до розділу 4 вказаного договору, позивач ТОВ «ФК «К9», як правонаступник ТОВ «Авентус Україна» відповідно до статті 1048 ЦК України має право стягнути заборгованість по нарахованих та несплачених процентах за користування кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після закінчення строку його дії у позикодавця відсутні правові підстави нараховувати передбачені договором проценти.
З наданого позивачем розрахунку заборгованості за Договором № 3984390 від 12 квітня 2021 року вбачається, що кредитором нараховувались відсотки поза межами строку кредиту, встановленого п. 1.4. вказаного договору, який становить 20 днів, а тому, заборгованість станом на кінець строку дії договору становить 16 332 грн, з яких 12 000 грн - сума основного боргу, 4 332 грн - проценти.
Враховуючи, що 04.05.2021 ОСОБА_1 було сплачено в рахунок погашення заборгованості 4 788 грн, суд приходить до висновку, що з відповідача на користь ТОВ «ФК «К9» підлягає стягненню 11 554 грн (16 332-4 788) заборгованості за Договором № 3984390 від 12 квітня 2021 року.
Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги
Невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права відповідно до п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України є підставами для зміни рішення суду першої інстанції.
Оскільки, суд першої інстанції, розглядаючи позов ТОВ «ФК «К9» дійшов правильного висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором, проте, не надавши належну оцінку наданим позивачем доказам та внаслідок неправильного застосування норм матеріального права дійшов помилкового висновку в частині розміру заборгованості, що підлягає стягненню, апеляційна скарга адвоката Лапшина В. В., який представляє інтереси ОСОБА_1 , підлягає задоволенню, рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2024 року зміні, а з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «К9» підлягає стягненню заборгованість за Договором № 3984390 про надання споживчого кредиту від 12 квітня 2021 року в розмірі 11 554 грн.
Щодо судових витрат
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
В порядку розподілу судових витрат з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «К9» пропорційно до задоволених позовних вимог, що становить 31,2 % від ціни позову (11 554*100/37 030) підлягає стягненню 755 грн 79 коп (3 028*0,8*31,2 %) судового збору, сплаченого позивачем за подання позову.
Крім того, в порядку розподілу судових витрат з ТОВ «ФК «К9» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 2 508 грн 67 коп судового збору, сплаченого відповідачем при поданні апеляційної скарги.
Остаточно, шляхом проведення взаємозаліку, з ТОВ «ФК «К9» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню 1 752 грн 88 коп (2 508,67-755,79).
Керуючись ст. ст. 362, 374, 375, 376, 381-384 ЦПК України, суд
Апеляційну скаргу адвоката Лапшина Володимира Валентиновича, який представляє інтереси ОСОБА_1 , задовольнити.
Рішення Петрівського районного суду Кіровоградської області від 28 жовтня 2024 року змінити.
Стягнути ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «К9» (код ЄДРПОУ 41078230) заборгованість за Договором № 3984390 про надання споживчого кредиту від 12 квітня 2021 року в розмірі 11 554 (одинадцять тисяч п'ятсот п'ятдесят чотири) грн.
Стягнути Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «К9» (код ЄДРПОУ 41078230) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) 1 752 (одна тисяча сімсот п'ятдесят два) грн 88 коп судового збору.
Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадках передбачених ст. 389 ЦПК України.
Головуючий суддя С. І. Мурашко
Судді С. М. Єгорова
О. Л. Карпенко