Справа № 154/698/25 Провадження №11-сс/802/276/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
15 травня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю
секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
власника майна - ОСОБА_7 ,
дізнавача - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження №42024032060000021від 12.02.2024 року, за апеляційною скаргою прокурора у кримінальному провадження - прокурора Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 07 травня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно,
Начальник СД Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 звернулася 06.05.2025 року до слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області з клопотанням про накладення арешту на майно.
Ухвалою слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 07.05.2025 року відмовлено у задоволенні клопотання начальника СД Володимирського районного відділу поліції ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 про накладення арешту на майно, а саме на: мобільний телефон марки «Ксіомі редмі 10» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою з абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_3 , та на каміння схоже на бурштин, які належать ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що органом досудового розслідування не доведено існування сукупності підстав чи розумних підозр вважати, що мобільний телефон марки «Ксіомі редмі 10» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою з абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_3 , каміння схоже на бурштин, є речовими доказами у рамках даного кримінального провадження і не несуть ніякої доказової бази, не доведено наявності підстав для накладення арешту, не доведено необхідності накладення арешту на дане майно та не наведено ризиків, передбачених ст.170 КПК України, а тому слідчий суддя прийшов до висновку про відмову в задоволенні клопотання повністю.
Не погоджуючись із ухвалою слідчого судді прокурор подав апеляційну скаргу в якій вважає, що ухвала слідчого судді є незаконною та необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню у зв'язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та невідповідністю висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження.
Вказує на те, що під час проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні №42024032060000021 від 11.12.2024 року за ч.1 ст.193 КК України було зібрано достатньо даних, які вказують на те, що вилучений 01.05.2025 року під час проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 мобільний телефон марки «Ксіомі редмі 10» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою з абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_3 зберіг на собі сліди вчиненого кримінального правопорушення та містить відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тобто відповідає визначеним у ч.1 ст.98 КПК України критеріям, у зв'язку із чим наявні визначені п.1 ч.2, ч.3 ст.170 КПК України підстави для накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення збереження речових.
Звертає увагу на те, що під час проведення прокурором 01.05.2025 року на підставі ухвали слідчого судді від 24.04.2025 року обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 було виявлено пакет, у якому містилось каміння, схоже на бурштин і останній не надав відповідних документів, які підтверджують законність його походження, то вказаний пакет із камінням, схожим на бурштин, було вилучено у відповідності до ч.7 ст.236 КПК України як предмети, які вилучені законом з обігу.
Окрім того, звертає увагу суду на те, що власник тимчасово вилученого майна ОСОБА_7 під час розгляду у Володимирському міському суді Волинської області клопотання про арешт вказаного майна подав на адресу слідчого судді заяву про розгляд клопотання без його участі у якій вказав, що не заперечує проти накладенняарешту на майно, а щодо мобільного телефону та сім-карти, то у частині заборони відчуження та розпорядження не заперечував, однак просив не накладати арешт у частині користування ним.
Просить скасувати ухвалу слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 07.05.2025 рокута постановити нову ухвалу, якою задовольнити клопотання та накласти арешт на тимчасово вилучене майно у кримінальному провадженні№42024032060000021 від 11.12.2024 року за ч.1 ст.193 КК України, а саме: мобільний телефон марки «Ксіомі редмі 10» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою з абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_3 , каміння схоже на бурштин, які належать ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 заборонивши відчуження, користування та розпорядження даним майном.
Заслухавши доповідача, який виклав суть та доводи апеляційної скарги; думку прокурора, який апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити; власника майна, який заперечив щодо задоволення апеляційної скарги прокурора; пояснення дізнавача; перевіривши представлені матеріали та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно ч.3 ст.170 КПК України, арешт майна допускається, зокрема, з метою забезпечення збереження речових доказів та в такому випадку арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, у якій наведено визначення речових доказів, якими є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю; право приватної власності є непорушним.
Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності.
У відповідності до вимог ст.16 КПК України, позбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченому КПК України.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню. Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст.94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. Відповідні дані мають міститися і у клопотанні слідчого чи прокурора, який звертається з проханням арештувати майно, оскільки, згідно зі ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб'єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.
Як встановлено апеляційним переглядом, за наслідками розгляду клопотання, слідчий суддя дійшов до законного та обґрунтованого висновку про відсутність передбачених кримінальним процесуальним законом підстав для його задоволення.
Як вбачається з витягу з ЄРДР № 42024032060000021 від 11.12.2024 року, розпочатого за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.193 КК України, невстановлена особа незаконно привласнила знайдений скарб у виді золотого медальйона римського імператора ОСОБА_9 (роки правління 316-317), який має особливу історичну цінність, і який вказана особа 21.11.2024 року виставила для продажу на інтернет-форумі "Violiti".
Так, ухвалою слідчого судді Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 24.04.2025 року було надано дозвіл на обшук з метою відшукання та вилучення майна, здобутого в результаті вчинення кримінального правопорушення а саме: золотого медальйону римського імператора ОСОБА_9 та знаряддя (знарядь) вчинення даного кримінального правопорушення, які мають значення речових доказів у даному кримінальному провадженні.
01.05.2025 року прокурором Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_6 на підставі ухвали Володимир - Волинського міського суду Волинської області від 24.04.2025 року було проведено обшук житла та іншого володіння особи за місцем проживання ОСОБА_7 , за адресою: АДРЕСА_1 у житловому будинку, а також розміщених на території вказаного домоволодіння інших приміщеннях та спорудах, які на праві власності належать ОСОБА_10 , з метою відшукання медальйону та знарядь вчинення даного кримінального правопорушення, під час якого було виявленно та вилучено мобільний телефон марки «Ксіомі редмі 10» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою з абоненським номером мобільного зв'язку НОМЕР_3 ; 2 металошукачі марки «Carret ACE 250» №55371525 та №52463781; 77 предметів схожих на патрони; каміння схоже на бурштин; предмети схожі на холодну зброю та на частини холодної і вогнепальної зброї.
Так доводячи підставність поданого клопотання в частині накладення арешту на майно, а саме: мобільний телефон марки «Ксіомі редмі 10» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою з абоненським номером мобільного зв'язку НОМЕР_3 , каміння схоже на бурштин, дізнавач вказував про те, що вилучені речі, мають значення речових доказів, оскільки зберегли на собі сліди вчинення кримінального правопорушення та містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, тому є достатні підстави вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ч.1 ст.98 КПК України.
Разом з тим, на час розгляду клопотання у місцевому судді, матеріали клопотання не містили доказів, а саме постанови про визнання (телефону та каміння, схожого на бурштин) речовими доказами у справі. Також жодних доказів того, що телефон та каміння, схоже на бурштин, є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом, або ж одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, або ж є доказом саме у даному кримінальному провадженні, слідчому судді не надано. Окрім того, вони не є предметами, вилученими законом з обігу.
З долученої до апеляційної скарги постанови начальника СД Володимирського РВП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 від 02.05.2025 року вбачається, що мобільний телефон марки «Ксіомі редмі 10» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою з абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_3 , 2 металошукачі марки «Carret ACE 250» №55371525 та № НОМЕР_4 ; 77 предметів схожих на патрони; каміння схоже на бурштин; предмети схожі на холодну зброю та на частини холодної і вогнепальної зброї визнано речовими доказами у кримінальному провадженні № 42024032060000021 за ознаками злочину, передбаченого ч.1 ст.193 КК України.
Враховуючи зазначене апеляційний суд доходить висновку, що слідчий суддя вірно встановив, що матеріали провадження не містять належних, допустимих та достатніх доказів вважати, що зазначене в клопотанні майно (мобільний телефон марки «Ксіомі редмі 10» ІМЕІ 1: НОМЕР_1 , ІМЕІ 2: НОМЕР_2 з сім-картою з абонентським номером мобільного зв'язку НОМЕР_3 , каміння схоже на бурштин), відповідає критеріям, визначеним ст.98 КПК України, а саме, що зазначене майно було знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегло на собі його сліди або містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження за ч.1 ст.382 КК України, або, що вказане майно було об'єктом кримінально-протиправних дій чи набуте кримінально протиправним шляхом.
А тому колегія суддів повністю погоджується з висновком слідчого судді місцевого суду про відсутність законних підстав для накладення арешту на майно, вказане в клопотанні слідчого, з підстав, викладених в оскаржуваному судовому рішенні.
Таким чином, порушень вимог кримінального процесуального закону, які б були підставами для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено, тому в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.
Керуючись ст.ст.376, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадження - прокурора Володимирської окружної прокуратури ОСОБА_6 залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Володимирського міського суду Волинської області від 07 травня 2025 року про відмову в задоволенні клопотання про накладення арешту на майно, залишити без змін.
Ухвала в касаційному порядку не оскаржується.
Головуючий:
Судді: