Справа № 149/1085/25
Провадження №3/149/546/25
Номер рядка звіту 307
19.05.2025 року м. Хмільник
Суддя Хмільницького міськрайонного суду Вінницької області Робак М.В., розглянувши матеріали, що надійшли від ДПП УПП у Вінницькій області БПП з обслуговування Хмільницького району про притягнення
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, паспорт № НОМЕР_1 виданий 21.02.2025 органом 0537, проживаючого у АДРЕСА_1
за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення 01.04.2025 біля 17:00 год. ОСОБА_1 по АДРЕСА_1 вчинив стосовно свого батька ОСОБА_2 домашнє насильство , а саме умисні дії психологічного характеру і ображав нецензурною лайкою та погрожував фізичною розправою, чим завдав йому пссихологічних страждань.
Дії ОСОБА_1 кваліфіковано за ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
ОСОБА_1 в судовому засідання провину у вчиненні інкримінованого правопорушення не визнав та пояснив, що його батько, перебуваючи в стані алкогольного сп"яніння, погрожував його вбити. Він же, будь яких протиправних дій стосовно нього не вчиняв, оскільки втік з територіх ї домогосподарства, хвилюючись за своє життя.
Заслухавши пояснення ОСОБА_1 , дослідивши письмові докази, суд дійшов наступного висновку.
Згідно із п. 3 ч. 1 статті 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти).
Нормами зазначеного закону визначено, що психологічним насильством є така форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Отже, лише нецензурні,образливі висловлювання та погрози на адресу особи не формують собою домашнє насильство. Склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1ст.173-2КУпАП в редакції в Закону №3733-IX від 22.05.2024, (чинній на час складання протоколу), є наявним лише у тому випадку, коли такі словесні образи, погрози, приниження тощо спрямовані на обмеження волевиявлення особи, і якщо такі дії викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи. Тобто, у справах про домашнє насильство доказуванню підлягає не лише факт вчинення відповідних дій (бездіяльності) особи, а й наслідки, які в результаті таких дій (бездіяльності) були заподіяні постраждалій особі.
Норми частини першої статті 173-2 КУпАП встановлюють адміністративну відповідальність за вчинення будь-яких діянь фізичного, психологічного чи економічного характеру внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Проте, жодним із здобутих доказів у справі не підтверджено вчинення ОСОБА_1 такої форми домашнього насильства як завдання шкоди психічному здоров'ю потерпілої особи, окрім цього не встановлено, що дії ОСОБА_1 викликали будь-які інші наслідки, передбачені п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Враховуючи викладене та беручи до уваги загальний правовий принцип, закріплений в статті 62 Конституції України, який передбачає, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь, суд дійшов висновку, що у діях ОСОБА_1 відсутній склади адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 статті 173-2 КУпАП, оскільки відсутні докази вчинення ним будь-яких насильницьких дій стосовно свого батька ОСОБА_2 .
Відповідно до п.1 ст.247 КУпАП відсутність події і складу адміністративного правопорушення є підставою для закриття провадження в справі про адміністративне правопорушення.
За таких обставин, провадження у справі про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за ч. 1 статті 173-2 КУпАП необхідно закрити, згідно з положеннями пункту першого статті 247 КУпАП - у зв'язку із відсутністю складів адміністративних правопорушень.
На підставі викладеного, керуючись статтями 14, 23, 173-2,251, 247, 294 КУпАП, суд
Провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 статті 173-2 КУпАП, стосовно ОСОБА_1 закрити у зв'язку відсутністю складів адміністративних правопорушень.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Хмільницький міськрайонний суд протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя: Марина РОБАК