справа № 619/2260/25
провадження № 3/619/923/25
іменем України
19 травня 2025 року м. Дергачі
Суддя Дергачівського районного суду Харківської області Пруднікова О.В., розглянувши матеріали справи про притягнення до адміністративної відповідальності:
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Туаксе, Краснодарського краю, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , такелажник, матрос,
за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
встановила:
22.03.2025 о 17 год 00 хв матрос ОСОБА_1 був виявлений за адресою: АДРЕСА_2 , представниками військової частини НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння, під час виконання службових обов'язків. У подальшому його було доставлено до ІНФОРМАЦІЯ_2 та проведено огляд на стан алкогольного сп'яніння з ознаками алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу АЛКОНТ-М (№00253). Результат огляду 0.85 проміле. Відповідно до акту медичного обстеження матрос ОСОБА_1 знаходився в нетверезому стані під час виконання обов'язків військової служби в умовах особливого періоду.
У судове засідання ОСОБА_1 не з'явився, причину неявки суду не повідомив, про місце, дату та час судового засідання повідомлявся за допомогою SMS повідомлення, яке доставлено ОСОБА_1 15.05.2025, про що свідчить довідка про доставку SMS повідомлення, а також за допомогою оголошення, яке розміщено на сторінці веб-сайту суду офіційного веб-порталу «Судова влада України». До того ж, ОСОБА_1 був обізнаний про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення та відповідно розгляд справи у суді, про що маються відповідні дані у протоколі.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях наголошує, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
У пункті 41 рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України» наголошується, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Відповідно до положень п. 7 ч. 2 ст. 129 Конституції України, однією з основних конституційних засад судочинства є розумність строків розгляду справи судом. Розгляд справи протягом розумного строку гарантовано і ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Враховуючи, що відповідно до ч. 2 ст. 268 КУпАП, присутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, не є обов'язковою та судом вичерпані заходи щодо повідомлення матрос ОСОБА_1 про час та місце розгляду справи, до того ж, інформація щодо часу розгляду даної справи розміщена на офіційному веб-сайті судової влади України, суд вважає можливим проводити судовий розгляд справи без участі особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Диспозицією ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність, в тому числі, за розпивання алкогольних, слабоалкогольних напоїв або вживання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів військовослужбовцями, військовозобов'язаними та резервістами під час проходження зборів на території військових частин, військових об'єктів, або поява таких осіб на території військової частини в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, або виконання ними обов'язків військової служби в нетверезому стані, у стані наркотичного чи іншого сп'яніння, а також відмова таких осіб від проходження огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння в умовах особливого періоду.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про оборону України" особливий період-період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або до ведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного станув Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 в Україні з 24.02.2022 введений воєнний стан строком на 30 діб, який надалі продовжувався указами Президента України та триває досі. Таким чином, на даний час в Україні діє особливий період.
Положеннями ст. ст. 9, 11, 16 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України встановлено, що військовослужбовці зобов'язані свято та непорушно додержуватися Конституції України та законів України, сумлінно і чесно виконувати військовий обов'язок, сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов'язки, бути готовим до виконання завдань, пов'язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, бути хоробрим і дисциплінованим, не допускати негідних вчинків і стримувати від них інших військовослужбовців.
Статтею 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України встановлено, що військова дисципліна зобов'язує кожного військовослужбовця не вживати під час проходження військової служби (крім медичного призначення) наркотичні засоби, психотропні речовини чи їх аналоги, а також не вживати спиртні напої під час виконання обов'язків військової служби.
Частиною 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов'язки військової служби:1) на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);2) на шляху прямування на службу або зі служби, під час службових поїздок, повернення до місця служби;3) поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов'язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника);4) під час виконання державних обов'язків, у тому числі у випадках, якщо ці обов'язки не були пов'язані з військовою службою; 5) під час виконання обов'язку з урятування людського життя, охорони державної власності, підтримання військової дисципліни та охорони правопорядку.
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, підтверджується:
-протоколом ДНХ-2/1455 про військове адміністративне правопорушення від 23.03.2025, який відповідає вимогам ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення, містить виклад суті вчиненого правопорушення та є джерелом доказової інформації про подію правопорушення та особу, яка його вчинила;
-актом № 601 огляду на стан алкогольного сп'яніння з використанням спеціального технічного засобу за допомогою АЛКОНТ-М (№ 00253), складеного за участю свідків, відповідно до змісту якого результат огляду на стан сп'яніння складає 0.85%. Вказаний акт підписаний ОСОБА_1 без зауважень та заперечень;
-результатом тесту № 9418, відповідно до якого у ОСОБА_1 виявлений стан алкогольного сп'яніння - 0.85%. Незгоди з результатами огляду ОСОБА_1 висловлено не було, що підтверджується його підписом;
- ксерокопією паспорта;
- витягом з наказу;
- рапортом.
Надані докази на підтвердження винуватості ОСОБА_1 є належними, допустимими і достовірними, оскільки отримані з передбачених законом джерел, у передбачений законом спосіб, зафіксовані у належній процесуальній формі, узгоджуються між собою як в цілому, так і в деталях, та доповнюють один одного.
Досліджені та перевірені судом обставини поза розумним сумнівом свідчать про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Матеріали справи не містять доказів того, що до ОСОБА_1 з боку посадових осіб при складанні протоколу було упереджене та необ'єктивне ставлення. Жодних доказів про порушення законодавства посадовими особами, які склали протокол (висновок службового розслідування, рішення суду, тощо) суду надано не було.
Жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суду не надано.
Таким чином, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення, доведена у повному обсязі.
Відповідно до положень ст. 33 Кодексу України про адміністративні правопорушення при накладенні стягнення враховуються характер вчиненого правопорушення, особа порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Згідно зі ст. 23 Кодексу України про адміністративні правопорушення адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.
Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу ОСОБА_1 , з метою виховання правопорушника та попередження наступних правопорушень, суд дійшов висновку про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу.
Положеннями ст. 40-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено, що у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується судовий збір особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.
Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення ставка судового збору встановлюється у розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Вичерпний перелік осіб, які звільняються від сплати судового збору, міститься у ст. 5 вказаного Закону.
Проте, військовослужбовці звільняються від сплати судового збору на підставі п. 12 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» у справах, пов'язаних з виконанням військового обов'язку, а також під час виконання службових обов'язків.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 33, 35, 172-20, 251, 280, 283-285, 287, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
постановила:
Визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 172-20 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) грн 00 коп.
Відповідно до ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Роз'яснити ОСОБА_1 , що у випадку несплати накладеного на нього штрафу у передбачений законом строк, до нього може бути застосовано подвійне стягнення штрафу в порядку ст. 308 Кодексу України про адміністративні правопорушення, тобто у випадку примусового виконання постанови суду.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови.
Апеляційна скарга подається до Харківського апеляційного суду через Дергачівський районний суд Харківської області.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку оскарження цієї постанови.
Суддя О. В. Пруднікова