Справа № 148/755/25
Провадження №2-а/148/37/25
09 травня 2025 року Тульчинський районний суд Вінницької області
в складі: судді Штифурко Л.А.
секретаря Лиженко Є.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Тульчина адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності,-
встановив:
ОСОБА_1 звернувся в суд з вказаним вище позовом. В обгрунтування позовних вимог послався на те, що 21.11.2024 ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 , підполковником ОСОБА_2 винесена постанова №24/3051 по справі про адміністративне правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП. Згідно даної постанови, 14 листопада 2024 року під час здійснення оповіщення громадян групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , було встановлено, що у військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_1 відсутній військово-обліковий документ, що підтверджується рапортом старшого групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , відеозаписом нагрудного відео реєстратора старшого групи оповіщення.
З метою притягнення до адміністративної відповідальності, 14.11.2024 офіцером групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 , лейтенантом ОСОБА_3 , складено адміністративний протокол №Т/24/1822 про вчинення адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП. Згідно з оскаржуваною постановою порушення полягає у відсутності військово-облікового документа. Разом з тим, висновок щодо відсутності у ОСОБА_1 військово-облікового документа не відповідає дійсним обставинам, оскільки військово-обліковий документ наявний у ОСОБА_1 в електронному вигляді у застосунку «Резерв+». Станом на момент складення та винесення оскаржуваної постанови працівники ІНФОРМАЦІЯ_2 мали можливість перевірити наявність такого документа з використанням електронних засобів. Варто вказати, що відомості такого військово-облікового документа внесено до реєстру «Оберіг», про що свідчить унікальний номер в реєстрі 300420230693371300027.
За таких обставин просить скасувати постанову ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 від 21.11.2024 про притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП у зв'язку із відсутністю складу адміністративного правопорушення.
В судове засідання позивач не з'явився, хоча про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином. Від нього до суду надійшла заява, в якій він просить розглянути справу без його участі, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Представник ІНФОРМАЦІЯ_1 , в судове засідання не з'явився, про причини своєї неявки не повідомив, хоча про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, з заявою про відкладення судового засідання до суду не звертався, у встановлений судом строк відзив не подав.
У відповідності до ч. 1 ст. 205 КАС України неявка в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином про дату, час і місце цього засідання не перешкоджає розгляду справи по суті.
За таких обставин суд розглядув справу у відсутність сторін на підставі наявних в ній доказів та матеріалів.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 КАС України, оскільки в судове засідання не з'явилися всі учасники справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши представлені сторонами докази в їх сукупності, судом встановлено наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що згідно постанови № 24/3051 від 21.11.2024, винесеної ТВО начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 , ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у виді штрафу в сумі 17000 грн. Підставою для винесення даної постанови, як слідує з її змісту, стали наступні обставини.
14.11.2024 під час здійснення оповіщення громадян групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що у військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_1 відсутній військово-обліковий документ, що підтверджується рапортом старшого групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , відеозаписом нагрудного відео реєстратора старшого групи оповіщення.
З метою притягнення до адміністративної відповідальності 14.11.2024 офіцером групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_3 складемо адміністративний протокол № Т/24/1822 про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Про те, що розгляд справи про вчинення ним адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП, відбудеться 21.11.2024 об 11 год. 20 хв. в кабінеті № 21 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, що підтверджується його підписом у протоколі №Т/24/1822. Окрім цього, ОСОБА_1 був вручений примірник протоколу, а також роз'яснені права особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, передбачені в ст. 268 КУпАП та статті 63 Конституції України, що підтверджується його підписом у протоколі № Т/24/1822.
На розгляд справи до ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_1 не прибув, незважаючи на те, що був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи.
Отже, невиконання обов'язків, передбачених в Правилах військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, зокрема, відсутність при собі військово-облікового документа або відмова його надати за вимогою уповноваженого представника районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки під час дії особливого періоду, становить собою склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Той факт, що ОСОБА_1 не мав при собі військово-облікового документу під час дії воєнного стану, підтверджуються рапортом старшого групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , відеозаписом нагрудного відео реєстратора старшого групи оповіщення.
Не маючи при собі військово-облікового документа, громадянин ОСОБА_1 не виконав свої обов'язки, які передбачені в абз. 3 пп. 10-1 п. 1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, чим вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП (а.с. 18-19).
Відповідно до копії постанови про відкриття виконавчого провадження від 18.03.2025 державним виконавцем Третього відділу державної виконавчої служби у м. Вінниця Центрального міжрегіонального управління міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження з виконання вказаної вище постанови (а.с. 9-10).
З роздруківки військово-облікового документу з додатку Резерв+, сформованого 19.11.2024 судом становлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебуває на обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 як придатний, дата ВЛК 31.08.2016, звання солдат, номер в реєстрі Оберіг 300420230693371300027, дата уточнення даних 18.05.2024. Даний документ містить унікальний електронний ідентифікатор у вигляді штрихкоду (QR-код) (а.с. 17).
Вирішуючи даний спір, суд виходить із такого.
Згідно зі ст. 55 Конституції України кожному гарантовано право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Згідно з ч.1 ст. 5 КАСУ кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист у визначений законом спосіб.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частина 3 ст. 210 КУпАП передбачає адміністративну відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинене в особливий період.
Відповідно до ЗУ «Про оборону України» особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до Указу президента України №64/2022 введено воєнний стан з 24.02.2022, який триває і по теперішній час.
Отже, станом на час розгляду справи та дату, зазначену в постанові як дату можливого правопорушення, вчиненого позивачем, діяв особливий період.
Відповідно до ст. 235 КУпАП розгляд справ про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 210 КУпАП, віднесено до компетенції територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, від імені яких розглядати справи мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Згідно з ст. 7, 245 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови.
Згідно зі ч. 1 ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу
(ч. 2 ст. 251 КУпАП).
Відповідно до ч. 1 ст. 277 КУпАП справа про адміністративне правопорушення розглядається у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання органом (посадовою особою), правомочним розглядати справу, протоколу про адміністративне правопорушення та інших матеріалів справи.
Згідно з ст. 279 КУпАП розгляд справи розпочинається з оголошення складу колегіального органу або представлення посадової особи, яка розглядає дану справу. Головуючий на засіданні колегіального органу або посадова особа, що розглядає справу, оголошує, яка справа підлягає розгляду, хто притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснює особам, які беруть участь у розгляді справи, їх права і обов'язки. Після цього оголошується протокол про адміністративне правопорушення. На засіданні заслуховуються особи, які беруть участь у розгляді справи, досліджуються докази і вирішуються клопотання.
Аналізуючи наведені положення законодавства, слід дійти висновку, що розгляд справи про адміністративне правопорушення здійснюється щодо правопорушника в межах протоколу про адміністративне правопорушення, який є єдиною підставою для ініціювання притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Згідно ст. 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності.
Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 256 КУпАП в протоколі про адміністративне правопорушення зазначається: дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка склала протокол, відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення, прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є, пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. У разі відмови особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, від підписання протоколу, в ньому робиться запис про це. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви своєї відмови від його підписання.
При складенні протоколу особі, яка притягається до адміністративної відповідальності, роз'яснюються його права і обов'язки, передбачені статтею 268 цього Кодексу, про що робиться відмітка у протоколі.
Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 283 КУпАП, розглянувши справу про адміністративне правопорушення, орган (посадова особа) виносить постанову по справі.
Постанова повинна містити, зокрема, опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (ст. 298 КУпАП).
Крім того, ч. 3 ст. 210 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до норм інших законів чи підзаконних нормативно-правових актів, якими врегульовано, в даному випадку, правила військового обліку.
Відповідно до ч. 6 ст. 22 Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» у період проведення мобілізації (крім цільової) громадяни України чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Державної прикордонної служби України у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Відповідно до п.п. 10-1 п.1 Правил військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, що є додатком 2 до Порядку організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою КМУ від 30.12.2022 №1487, призовники, військовозобов'язані та резервісти повинні у період проведення мобілізації (крім цільової) та/або протягом дії правового режиму воєнного стану, зокрема, мати при собі військово-обліковий документ разом з документом, що посвідчує особу, та пред'являти їх за вимогою уповноваженого представника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон.
Процедура перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов'язаних і резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи, організація медичного огляду військовозобов'язаних та резервістів для визначення придатності до військової служби закріплена Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 560 від 16.05.2024.
Відповідно до п. 25 Порядку громадяни чоловічої статі віком від 18 до 60 років зобов'язані мати при собі військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) та пред'являти його за вимогою уповноваженого представника територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейського, а також представника Держприкордонслужби у прикордонній смузі, контрольованому прикордонному районі та на пунктах пропуску через державний кордон України.
Згідно з п. 49 вищевказаного порядку у період проведення мобілізації (крім цільової) уповноважені представники територіального центру комплектування та соціальної підтримки або поліцейські, а також представники Держприкордонслужби мають право вимагати у громадян чоловічої статі віком від 18 до 60 років військово-обліковий документ (військово-обліковий документ в електронній формі) разом з документом, що посвідчує особу.
З аналізу вказаних правових норм можна зробити висновок, що призовники, військовозобов'язані та резервісти зобов'язані не лише мати військово-обліковий документ як такий, а мати відповідний документ при собі та пред'являти його за вимогою уповноважених осіб. А звідси слідує і те, що наявність військово-облікового документу у особи при собі можна перевірити шляхом пред'явлення до особи вимоги його пред'явити.
З досліджених в судовому засіданні доказів та встановлених обставин, суд доходить висновку, що при притягненні позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП встановлених законодавством вимог не дотримано.
Так, як зазначено в оскаржуваній постанові №24/3051 від 21.11.2025, 14.11.2024 під час здійснення оповіщення громадян групою оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 було встановлено, що у військовозобов'язаного громадянина України ОСОБА_1 відсутній військово-обліковий документ, що підтверджується рапортом старшого групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , відеозаписом нагрудного відеореєстратора старшого групи оповіщення. Разом з тим, відповідачем вказаного відеозапису в якості доказу для з'ясування правомірності його дій суду не представлено.
Так само, як не надано копії протоколу №Т/24/1822 від 14.11.2024, складеного офіцером групи персоналу ІНФОРМАЦІЯ_2 лейтенантом ОСОБА_3 , який є основним документом фіксації можливого вчинення позивачем правопорушення, та який став основою для притягнення його до адміністративної відповідальності.
При цьому, дослідити даний документ суд не зміг, оскільки позивачем він також суду наданий не був, доказів того, що копію вказаного протоколу позивач отримав матеріали справи не містять.
При цьому, як слідує із оскаржуваної постанови, про те, що розгляд справи про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 КУпАП відбудеться 21.11.2024 об 11 год. 20 хв. в кабінеті № 21 ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_1 , а також про визначені ст. 268 КУпАП та статті 63 Конституції України права ОСОБА_1 був належним чином повідомлений, що підтверджується його підписом саме у протоколі №Т/24/1822.
За відсутності у суду вказаного протоколу суд не в змозі оцінити той факт, чи дійсно відповідають викладені в оскаржуваній постанові обставини, тим, які мали місце, та чи дійсно позивач без поважних причин не з'явився на розгляд справи, будучи належним чином повідомленим про дату її розгляду.
При відкритті провадження у справі відповідачу направлялася копія позовної заяви з додатками та копія ухвали про відкриття провадження від 31.03.2025, в якій відповідачу запропоновано подати суду відзив на позов та докази, у разі заперечення позовних вимог, за їх наявності. Зазначено про обов'язок відповідача відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України надати всі матеріали, що були або мали бути взяті ним до уваги при прийнятті рішення, вчиненні дії, з приводу яких подано позов. Повідомлено, що у разі неподання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішить справу за наявними у ній матеріалами. Вказані документи отримані відповідачем 01.04.2025.
При цьому, згідно ч. 4 ст. 159 КАС України, неподання суб'єктом владних повноважень відзиву на позов без поважних причин може бути кваліфіковано судом як визнання позову.
Ні відзиву, ні матеріалів, що були взяті ним до уваги при прийнятті оскаржуваної постанови, а саме протоколу №Т/24/1822 від 14.11.2025, рапорту старшого групи оповіщення ІНФОРМАЦІЯ_2 , відеозапису нагрудного відеореєстратора старшого групи оповіщення відповідачем до суду не надано.
Отже, у суду відсутня можливість встановити, яким же чином відповідач виявив відсутність у позивача ОСОБА_1 військово-облікового документа та якого саме, чи пред'являв до нього вимоги про пред'явлення такого, адже цих обставин не розкрито в оскаржуваній постанові.
З наявних у справі доказів суд не може безсумнівно константувати, що ОСОБА_1 був належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи відносно нього, а також того, що йому була вручена копія протоколу №Т/24/1822, роз'яснені його права.
Отже, судом установлено, що під час здійснення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 уповноваженими особами відповідача не дотримані вимоги щодо складання протоколу про адміністративне правопорушення, а також щодо розгляду справи.
Оскільки іншого суду не доведено, суд доходить висновку, що справа про адміністративне правопорушення була розглянута та оскаржувана постанова винесена у відсутність ОСОБА_1 , який не зміг надати своїх заперечень та доводів.
Крім того, відповідно до Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №559 від 16.05.2024 передбачено, що військово-обліковий документ є документом, що визначає належність його власника до виконання військового обов'язку, який оформляється (створюється) та видається громадянину України, який є призовником, військовозобов'язаним або резервістом, у тому числі, якщо він був виключений з військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів відповідно до пунктів 3 і 4 частини шостої статті 37 Закону України Про військовий обов'язок і військову службу та не отримував такий документ до набрання чинності постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559 Про затвердження Порядку оформлення (створення) та видачі військово-облікового документа для призовників, військовозобов'язаних та резервістів і форми такого документа (п.1).
Військово-обліковий документ, що визначає належність його власника до військового обов'язку, виданий до дня набрання чинності Законом України від 11 квітня 2024 р. №3633-IX«Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку», є чинним та не потребує обов'язкової заміни у разі (з підстав) затвердження органом державної влади нової форми військово-облікового документа (п. 55 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період №560 від 16.05.2024).
Військово-обліковий документ оформляється (створюється) та видається (замінюється): - в електронній формі - засобами електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста та/або Державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони та/або Єдиного державного вебпорталу електронних послуг (далі - Портал Дія), зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації); - у паперовій формі - на бланку,форма якого затверджується постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 р. № 559.
Особа може мати на бланку лише один військово-обліковий документ (п. 2 Порядку № 559).
Пунктом 6 Порядку визначено, що військово-обліковий документ в електронній формі формується засобами: електронного кабінету призовника, військовозобов'язаного, резервіста, зокрема з використанням його мобільного додатка; державного веб-порталу електронних публічних послуг у сфері національної безпеки і оборони; порталу Дія, зокрема з використанням мобільного додатка Порталу Дія (Дія) (у разі технічної реалізації).
Військово-обліковий документ в електронній формі (у тому числі роздрукований) та військово-обліковий документ у паперовій формі мають однакову юридичну силу.
Пунктом 11 Порядку передбачено, що Перевірка військово-облікового документа в електронній формі здійснюється шляхом зчитування QR-коду ініціатором перевірки за допомогою технічних засобів, які дають змогу відтворити відомості військово-облікового документа в електронній формі у формі інформаційного повідомлення.
Крім того, у примітці до статті 210 КУпАП законодавцем зазначено, що положення статей 210, 210-1 цього Кодексу не застосовуються у разі можливості отримання держателем Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів персональних даних призовника, військовозобов'язаного, резервіста шляхом електронної інформаційної взаємодії з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними), базами (банками) даних, держателями (розпорядниками, адміністраторами) яких є державні органи.
Як встановлено з матеріалів справи, на момент складення протоколу 14.11.2024 та винесення постанови 21.11.2024 у мобільному додатку Резерв+ військовозобов'язаним ОСОБА_1 було сформовано електронний військово-обліковий документ, який містить передбачені положеннями частини 8 Порядку №559 реквізити, номер в реєстрі Оберіг, у якому містяться відомості: «На обліку», та QR-код військово-облікового документу, та який має таку саме юридичну силу як і паперовий (а.с. 17).
Однак, складаючи протокол про адміністративне правопорушення та виносячи постанову про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 210 КУпАП, працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 не перевірено наявності в останнього електронного військово-облікового документу. Жодних доказів того, що відомості, вказані в електронному військово-обліковому документі ОСОБА_1 не відповідають відомостям, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів, відповідачем не представлено.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення уповноважена особа має всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, оцінити наявні докази. Особа може бути притягнута до адміністративної відповідальності лише у тому разі, якщо її вину у вчиненні правопорушення буде доведено «поза розумним сумнівом», на підставі належних та допустимих доказів із дотриманням встановленої законом процедури. В той же час, при внесенні оскаржуваної постанови, не зазначено належних та допустимих доказів, передбачених ст. 251 КУпАП, які були отримані та оцінені у встановленому законом порядку, та на яких ґрунтується висновок про доведеність підстав для притягнення позивача до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП, належним чином не мотивовано висновку про винуватість позивача, що суперечить вимогам ст. 7, 245, 252, 280, 283 КУпАП.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова винесена з порушенням встановленої процедури та є протиправною.
Доводи позивача є обґрунтованими, такими, що знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду, відповідачем на їх спростування не надано належних та допустимих доказів.
Статтею 62 Конституції України та ст. 6 Конвенції про захист прав та основних свобод людини передбачено, що обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях, усі сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на її користь та кожна людина вважається невинною доти, поки її вину не доведено згідно з законом.
Згідно ч.1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до вимог ст.72 КАСУ доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що оскаржувана постанова є протиправною та підлягає скасуванню, а позов ОСОБА_1 - задоволенню.
Крім того, відповідно до ч.1 ст. 139 КАС України на користь позивача слід стягнути сплачений ним судовий збір в сумі 1211,20 грн. за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, який є суб'єктом владних повноважень.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 72-77, 79, 90, 139, 205, 242-246, 286 КАС України, статтями 7, 9, 210, 235, 245, 247, 215, 252, 254, 256, 268, 279, 280, 283, 293 КУпАП, Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2022 № 1487, суд,
ухвалив:
Позов задовольнити.
Постанову № 24/3051 від 21.11.2024, винесену тимчасово виконувачем обов'язків начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 підполковником ОСОБА_2 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП ОСОБА_1 та накладення на нього адміністративного стягнення, визнати протиправною і скасувати, закривши провадження у справі про адміністративне правопорушення.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь ОСОБА_1 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок) судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 19.05.2025.
Суддя Л.А. Штифурко