Провадження № 22-ц/803/4629/25 Справа № 207/918/24 Суддя у 1-й інстанції - Бистрова Л. О. Суддя у 2-й інстанції - Новікова Г. В.
19 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії:
головуючого судді: Новікової Г.В.
суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ “Ощадбанк» на ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 лютого 2025 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ “Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про споживчий кредит,-
У лютому 2024 року АТ “Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ “Ощадбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про споживчий кредит.
Представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення іншої справи № 207/1311/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Ощадбанк», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», Акціонерне товариство «ОТП Банк», Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про поділ майна подружжя та поділ боргових зобов'язань та набрання законної сили судовим рішенням.
Ухвалою Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 лютого 2025 року зупинено провадження у цивільній справі №207/918/24 за позовом АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про споживчий кредит.
В апеляційній скарзі представник АТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» просить апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.
Посилаючись на те, що в матеріалах справи наявні всі докази, які дозволяють суду 1 інстанції встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду (спору), у зв'язку з чим, суд першої інстанції не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду даної цивільної справи для прийняття законного рішення.
Крім того, відповідно до п.6.3.11. Кредитного договору позичальника свідчить, що всі ризики, пов'язані з істотною зміною обставин, з яких позичальник виходив при укладені цього договору, позичальник приймає на себе, і такі обставини не є підставою для зміни або розірвання позичальником цього договору.
Суд першої інстанції не вірно оцінив важливість та вплив справи №207/1311/23 на розгляд справи №207/918/24, та неправомірно зупинив провадження у справі.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив.
Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Частиною 4 статті 19 ЦПК України передбачено, що спрощене провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.
Відповідно до ч.1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.
Згідно із ч. 3 цієї статті розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
У ч.2 ст. 369 ЦПК України зазначено, що апеляційні скарги на ухвали суду про зупинення провадження у справі розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Зважаючи на те, що по даній справі оскаржується ухвала суду про зупинення провадження у справі, розгляд апеляційної скарги здійснюється без повідомлення сторін.
Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги відповідно до статті 367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, АТ «Державний ощадний банк України» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про споживчий кредит.
Представником відповідача було подано клопотання про зупинення провадження по справі до вирішення іншої справи № 207/1311/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Ощадбанк», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», Акціонерне товариство «ОТП Банк», Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про поділ майна подружжя та поділ боргових зобов'язань та набрання законної сили судовим рішенням.
Зупиняючи провадження по справі, суд першої інстанції виходив із того, що необхідність в зупиненні провадження у справі виникає у випадку, якщо неможливо прийняти рішення у цій справі до ухвалення рішення в іншій справі. Тобто між справами, що розглядаються, повинен існувати тісний матеріально-правовий зв'язок, який виражається в тому, що факти, встановлені в одній із справ, будуть мати преюдиційне значення для іншої справи.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, який не відповідає вимогам закону, з огляду на наступне.
Відповідно до пункту 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом,який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Фрідлендер проти Франції»).
У п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України передбачено, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у разі об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.
У постанові Верховного Суду України 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1367цс15 зазначено, що «зупинення провадження у справі - це тимчасове припинення судом вчинення процесуальних дій під час судового розгляду із визначених у законі об'єктивних підстав, які перешкоджають подальшому розгляду справи і щодо яких неможливо передбачити їх усунення. Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи».
У постанові Верховного Суду України від 01 лютого 2017 року в справі № 6-1957цс16 зазначено, що «межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод,ратифікованої Законом України від17липня 1997року №475/97-ВР«Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950року,Першого протоколу та протоколів № 2,4,7та11до Конвенції»,визначено,що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі».
Враховуючи наведене для вирішення питання про зупинення провадження у справі суду слід у кожному конкретному випадку з'ясовувати: як пов'язана справа, яка розглядається, зі справою, що розглядається іншим судом; чим обумовлюється об'єктивна неможливість розгляду справи.
Суд має переконатися, що така підстава для зупинення провадження у справі, визначена у п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України застосовується у тому разі, коли в іншій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав, заявлених у справі вимог, чи умов, від яких залежить можливість її розгляду.
Межі зупинення провадження у справі не повинні призводити до зменшення розумного строку розгляду справи. Розумність тривалості судового розгляду має визначатися з урахуванням обставин справи та таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів, а також важливість предмета позову для заявника у справі.
Окрім того, неможливість розгляду справи до вирішення справи іншим судом полягає в тому, що обставини, які розглядаються іншим судом, не можуть бути встановлені судом самостійно у даній справі.
Пов'язаність справ полягає у тому, що рішення іншого суду, який розглядає справу, встановлює обставини, що впливають на збирання та оцінку доказів у даній справі. Ці обставини повинні бути такими, що мають значення для даної справи.
При цьому, у разі застосування наведеної правової конструкції п.6 ч.1 ст. 251 ЦПК України, за вимогами ст.260 ЦПК України у мотивувальній частині ухвали повинно бути зазначено, зокрема, обґрунтування висновків, яких дійшов суд при постановленні ухвали.
Відповідно до висновків, зазначених у постанові Верховного Суду України № 6-1957цс16 від 01 лютого 2017 року, вирішуючи питання про зупинення провадження у справі, суд повинен враховувати, що зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі.
З наведених обставин справи вбачається, що підставою заявлених вимог Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ “Ощадбанк» є стягнення боргу за договором про споживчий кредит.
Предметом спору у цивільній справі № 207/1311/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Ощадбанк», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», Акціонерне товариство «ОТП Банк», Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про поділ майна подружжя та поділ боргових зобов'язань є поділ майна подружжя.
Як зазначалось вище, зупиняючи провадження у справі №207/918/24, суд першої інстанції
посилався на обставини, які встановлені рішенням у цивільній справі, у якій беруть участь ті самі особи, або особа, щодо якої встановлено ці обставини, не доказуються при розгляді іншої справи, якщо інше не встановлено законом (ч.4 ст. 82 ЦПК України). А як вбачається, сторони у цих справах одні й ті самі.
Разом з тим, в оскаржуваній ухвалі суду відсутня мотивація щодо доведеності факту об'єктивної неможливості розгляду справи, з урахуванням того, що зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини, які є предметом судового розгляду у справі №207/918/24.
Зупинення провадження у цивільній справі з мотивів наявності іншої справи, може мати місце тільки в тому разі, коли лише в тій справі можуть бути вирішені питання, що стосуються підстав вимог у даній справі чи умов, від яких залежить можливість її розгляду, і з'ясувати, чи дійсно від наслідків розгляду зазначеної цивільної справи залежить прийняття рішення у цій цивільній справі
Колегія суддів приходить до висновку, що немає підстав вважати, що розгляд цивільної справи справі №207/1311/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Акціонерне товариство «Ощадбанк», Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», Акціонерне товариство «ОТП Банк», Акціонерне товариство «Перший Український Міжнародний Банк», Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», про поділ майна подружжя та поділ боргових зобов'язань, стосується підстав, обставин та умов, від яких залежить розгляд даної справи №207/918/24 за позовом Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» до ОСОБА_1 про стягнення боргу за договором про споживчий кредит. Суд першої інстанції фактично припинив виконання зобов'язань боржника за укладеним раніше договором кредитування без достатніх підстав, та не навів жодної підстави, яка перешкоджає розгляду справи по суті.
Таким чином, позови у даних справах є відмінними, і в обох справах обставини щодо наявності підстав для задоволення чи відмови в задоволенні позовних вимог підлягають доведенню сторонами за принципами рівності та змагальності і не є такими, що презюмуються.
Отже, підставою для зупинення провадження у справі є не лише існування іншої справи на розгляді в суді та припущення про те, що рішення по ній має значення для цивільної справи, що розглядається, а саме неможливість її розгляду до вирішення іншої справи.
Отже, сама по собі, взаємопов'язаність двох справ ще не свідчить про неможливість розгляду цієї справи до ухвалення рішення у іншій справі, оскільки незалежно від результату розгляду справи №207/1311/23 про поділ майна подружжя та поділ боргових зобов'язань, суд першої інстанції, з огляду на вищевикладене, у даній справі має достатньо правових підстав для її розгляду та вирішення по суті.
Відтак підстав для зупинення провадження у даній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі №207/1311/23 апеляційний суд не вбачає.
Таким чином, не звернувши уваги на наведені обставини, суд першої інстанції дійшов помилкового та передчасного висновку про наявність підстав, визначених п. 6 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, для зупинення провадження у цій справі, чим також порушив права позивача в доступі до правосуддя, а також порушенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
ЄСПЛ зауважив, що внутрішньодержавним судам при застосуванні процесуальних норм належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до скасування процесуальних вимог, встановлених законом (рішення ЄСПЛ від 20 лютого 2014 року в справі Шишков проти Росії).
Надмірний формалізм у трактуванні національного процесуального законодавства, згідно з усталеною практикою ЄСПЛ, визнається ним неправомірним обмеженням права на доступ до суду (як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
Не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року в справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції»).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 374 ЦПК України, апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а тому ухвала суду підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Як роз'яснено у пункті 37 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в частині першій статті 293 ЦПК, або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу, передбачену у пункті 2 частини першої статті 324 ЦПК, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідної апеляційної та/або касаційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 88 ЦПК.
Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, то питання відшкодування витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги, відповідно до ст. 141 ЦПК України, підлягає вирішенню по завершенню розгляду справи по суті.
Керуючись ст. ст. 368, 369, 374, 379, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу представника Акціонерного товариства “Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ “Ощадбанк» задовольнити.
Ухвалу Баглійського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 10 лютого 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: