Провадження № 11-сс/803/1008/25 Справа № 183/2286/25 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
14 травня 2025 року Дніпровський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:
головуючого судді ОСОБА_2 ,
суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
секретаря ОСОБА_5
за участю:
прокурора ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі, матеріали з кримінального провадження №62025050020000071 за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , на ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України,
Ухвалою слідчого судді від 30 квітня 2025 року застосовано стосовно ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком до 27 червня 2025 року включно, та визначено заставу в сумі 1 211 200 грн.
Своє рішення слідчий суддя мотивував обґрунтованою підозрою стосовно ОСОБА_7 за ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України. Також слідчий суддя, встановив наявність ризиків, що останній може: переховуватися від органів досудового розслідування або суду, знищити, спотворити речі та документи, які мають значення для досудового розслідування; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному проваджені, а також слідчий суддя врахував обставини зазначені в ст. 178 КПК України, тому дійшов висновку про необхідність застосування виключного запобіжного заходу. Також, слідчий суддя визначив заставу врахувавши шкоду спричинену кримінальними правопорушення, та особу підозрюваного.
В апеляційній скарзі захисник просить скасувати ухвалу слідчого судді та постановити нову ухвалу, якою застосувати до ОСОБА_7 домашній арешт.
Вимоги апеляційної скарги обгрунтовані тим, що рішення слідчого судді необґрунтоване, так як під час розгляду клопотання надано докази, які свідчать, що ОСОБА_7 не буде вчиняти протиправних дій, тому можливо застосувати більш м'який запобіжний захід. При цьому, дружина ОСОБА_7 зняла квартиру в м. Павлоград Дніпропетровської області де буде проживати останній, вразі застосування домашнього арешту, яке не є віддаленим місцем від органу досудового розслідування. Захисник вказує, що оскільки слідчий суддя встановив відсутність обґрунтованості підозри за ч.4 ст. 408 КК України, тому підстав для застосування тримання під вартою за правилами ч.8 ст. 176 КПК України не має. Окрім цього, на даний час органом досудового розслідування зібрано докази, тому можливість їх знищити є безпідставною. Також запобігти впливу на свідків можливо шляхом покладення відповідних обов'язків. Застава є непомірною для ОСОБА_7 враховуючи особу останнього.
В апеляційному суді захисник та підозрюваний підтримали вимоги апеляційної скарги та просили її задовольнити.
Прокурор в апеляційному суді заперечував проти задоволення апеляційної скарги.
Заслухавши доповідь головуючого судді, пояснення учасників процесу, перевіривши доводи апеляційної скарги, ухвалу слідчого судді, та матеріали клопотання, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Під час апеляційного перегляду оскарженої ухвали встановлено, що слідчий суддя дотримався вказаних вимог закону застосувавши до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Так, згідно до матеріалів клопотання Другим Слідчим відділом (з дислокацією у м. Сєвєродонецьку) ТУ ДБР, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, зареєстрованому в ЄРДР за №62025050020000071 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.408, ч.2 ст. 28 ч.5 ст. 190, ч.4 ст. 409 КК України.( а.с.16-17)
29 квітня 2025 року ОСОБА_7 затримано в порядку ст. 208 КПК України та повідомлено про підозру за ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України.( а.с.201- 203, 194-200)
Під час розгляду клопотання слідчий суддя встановив наявність обґрунтованої підозри стосовно ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України, яка в апеляційній скарзі не оскаржується, тому за правилами ч.1 ст. 404 КК України не переглядається.
Апеляційний суд визнає необґрунтованими доводи сторони захисту в частині відсутності ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які зазначені в оскарженій ухвалі слідчого судді, з огляду на наступне.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст.177 КПК України.
Ризики, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити спробу протидії кримінальному провадженню у формах, що передбачені ч.1 ст.177 КПК України, слід вважати наявними за умови встановлення обґрунтованої ймовірності можливості здійснення підозрюваним зазначених дій.
При цьому, КПК України не вимагає доказів того, що підозрюваний обов'язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому, оскільки під поняттям «ризик» - слід розуміти обґрунтовану ймовірність протидії підозрюваного кримінальному провадженню у формах, передбачених ч.1 ст.177 КПК.
Запобіжний захід застосовується з метою попередження ризиків здійснення такої поведінки підозрюваного та, як наслідок, унеможливлення здійснення негативного впливу на хід та результати кримінального провадження. Тобто в даному випадку, слідчий, прокурор, слідчий суддя мають зробити висновки прогностичного характеру, коли доказування спрямоване не на подію, яка відбулася в минулому, а на встановлення фактичних даних, які дозволять стверджувати про подію, яка може статися з достатньою долею ймовірності у майбутньому.
Стосовно загрози втечі особи, практика ЄСПЛ виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний, можна законно розглядати, як таку, що може спонукати його до втечі. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно враховувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейних зв'язків, будь яких зв'язків з іншою країною, або наявність зв'язків в іншому місці.
У рішенні по справі «W проти Швейцарії» від 26.01.1993 року ЄСПЛ вказав, що врахування тяжкості злочину має свій раціональний зміст, оскільки вона свідчить про ступінь суспільної небезпечності цієї особи та дозволяє спрогнозувати з достатньо високим ступенем імовірності її поведінку, беручи до уваги, що майбутнє покарання за тяжкий злочин підвищує ризик того, що підозрюваний може ухилитись від слідства.
Також, СПЛ у справі «Ілійков проти Болгарії» закріпив, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
З урахуванням наведеного, посилання сторони захисту на відсутність ризику, передбаченого п.1 ч.1 ст. 177 КПК України, переховування ОСОБА_7 апеляційний суд визнає неспроможними, оскільки на даний час він підозрюється у скоєнні тяжкого та особливо тяжкого злочинів. Зазначені характеризуючі дані про особу ОСОБА_7 мають місце, однак ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, не можна визнавати недоведеним.
Наявність ризику, передбаченого п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, що ОСОБА_7 може знищити, сховати або пошкодити, речі та документи, які мають значення для кримінального провадження, підтверджується тим, що на даний час досудове розслідування триває та збираються матеріали, які мають доказове значення.
При наявності ризику, передбаченого п.3 ч.1 ст.177 КПК України - впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, апеляційний суд враховує встановлену КПК України, процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України, оскільки покази учасників кримінального провадження, які станом на даний час ще не допитані в судовому засіданні, мають істотне значення для проведення повного, всебічного та неупередженого досудового розслідування.
За вказаних обставин, доводи апеляційної скарги про відсутність ризиків є безпідставними, так як наявність ризиків є доведеною.
Таким чином, приймаючи рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя в повній мірі дотримався вимог кримінального процесуального закону, врахував усі обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування запобіжного заходу та обрав останньому винятковий у вигляді тримання під вартою, довівши, що більш м'які запобіжні заходи, зазначені у ст. 176 КПК України, не зможуть забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, та саме такий вид унеможливить здійснити ОСОБА_7 дії, передбачені п.п. 1-3 ч.1 ст. 177 КПК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.
Дані про особу ОСОБА_7 зазначені в апеляційній скаргі мають місце, але враховуючи обґрунтованість підозри та наявність ризиків не дають підстав для відмови у задоволенні клопотання слідчого.
Вирішуючи питання про визначений слідчим суддею розміру застави апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
За правилами ч.5 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину, - від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. У виключних випадках, якщо слідчий суддя, суд встановить, що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою, що підозрюється, обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, покладених на неї обов'язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вісімдесят чи триста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно.
Апеляційний суд вважає, що в даному випадку слідчий суддя дотримався вищевказаних вимог та взяв до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, врахував позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Так визначена застава в сумі 1 211 200 грн., здатна забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків в разі її внесення, враховуючи наявність ризиків, дані про особу ОСОБА_7 , який хоч і має сімю, але є підприємцем, відповідно до підозри отримав з ОСОБА_9 та ОСОБА_10 грошові кошти на суму 884 311, 49 грн.
Таким чином, враховуючи наведене, конкретні обставини кримінального провадження, колегія суддів погоджується із висновком слідчого судді про застосування стосовно ОСОБА_7 , запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з визначенням застави, що у повній мірі відповідає вимогам закону.
З огляду на викладене апеляційній скарги не підлягають задоволенню.
Керуючись ст.ст. 405, 407, 419, 422 КПК України, апеляційний суд, -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_8 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 - залишити без задоволення.
Ухвалу слідчого судді Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 30 квітня 2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, стосовно ОСОБА_7 підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 28 ч. 5 ст. 190, ч. 4 ст. 409 КК України - залишити без змін.
Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4