Провадження № 33/803/442/25 Справа № 243/8598/24 Суддя у 1-й інстанції - Соловйова О. О. Суддя у 2-й інстанції - Куракова В. В.
08 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Куракова В.В., за участю адвоката Стрижака С.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката Стрижака С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , на постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23.12.2024 року, якою
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, військовослужбовця ВЧ НОМЕР_1 , мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1
визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік, -
Судом першої інстанції встановлено, що 09.10.2024 р. о 10-20 год. в м. Слов'янськ на перехресті вул. Свободи та вул. Торська водій ОСОБА_1 керував т.з. ВАЗ 210990 д.н.з. НОМЕР_2 з явними ознаками алкогольного сп'яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, хитка хода). Від проходження медичного огляду на стан алкогольного сп'яніння у встановленому законодавством порядку відмовився. Від керування т.з. відсторонений шляхом передачі тверезому водієві. Велась відеофіксація на бодікамеру Motorola VB 400 № 473336, відеореєстратор 70 mai. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимогип. 2.5 ПДР, за що відповідальність передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постановою Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23.12.2024 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 17 000 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.
На вказану постанову адвокат Стрижак С.В., діючий в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що постанова незаконна та підлягає скасуванню. Зауважує, що ОСОБА_1 не був водієм в розумінні ПДР, оскільки раніше був позбавлений водійського посвідчення; поліцейський не мав повноважень вимагати у ОСОБА_2 проходження огляду на стан сп'яніння; поліцейськими не забезпечено проведення медичного огляду на стан сп'яніння ОСОБА_1 . Просить постанову суду скасувати, провадження у справі закрити.
Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши адвоката Стрижака С.В., який підтримав апеляційну скаргу, вважаю, що постанову суду слід залишити без змін за таких підстав.
Захисником заявлено клопотання про залучення прокурора для участі у даній справі, яке не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 7 КУпАП регламентовано порядок розгляду справ про адміністративні правопорушення, участь прокурора під час розгляду справ про адміністративні правопорушення передбачена лише у випадках, коли прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян. Участь представника органу, яким було складено протокол про адміністративне правопорушення нормами КУпАП також не передбачена.
Ч. 2 ст. 250 КУпАП визначено вичерпний перелік адміністративних правопорушень, під час розгляду яких участь прокурора є обов'язковою.
Натомість під час провадження у справах про передбачені ст. 130 КУпАП адміністративні правопорушення обов'язкової участі прокурора чинними нормами КУпАП не передбачено.
Разом з тим, у правовій позиції, викладеній у п. 21, 22 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.08.2023 року (справа № 208/712/19) щодо участі прокурора при розгляді справ про адміністративні правопорушення на транспорті, зазначено, що процедура розгляду відповідних судових справ належить до сфери регулювання не Кримінального процесуального кодексу України, а КУпАП.
У частині першій статті 250 КУпАП для прокурора та його заступника передбачено право брати участь у розгляді справи. Однак процесуального порядку забезпечення такої участі не передбачено ні цим Кодексом, ні Законом України «Про прокуратуру», ані підзаконними нормативно-правовими актами. Законодавець у главі 21 КУпАП «Особи, які беруть участь у провадженні в справі про адміністративне правопорушення» не включає прокурора до складу учасників цього провадження.
Отже, підстави для залучення прокурора в ході апеляційного розгляду відсутні.
З матеріалів справи вбачається, що суддя районного суду вірно прийшов до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Згідно п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп'яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин.
Статтею 130 КУпАП прямо встановлено адміністративну відповідальність водія за відмову від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Факт вчинення адміністративного правопорушення та винність ОСОБА_1 у його вчиненні підтверджуються:
- протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 983125 від 09.10.2024 року (а.с. 4);
- відеозаписом подій 09.10.2024 року за участю ОСОБА_1 (а.с. 5);
- постановою серії БАА № 494509 (а.с. 6);
- копією екзаменаційної карти ОСОБА_1 (а.с. 7).
Дані докази є належними та допустимими, вони повністю між собою узгоджуються та в сукупності, з урахуванням критерія «поза розумним сумнівом», підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Особа, яка керує транспортним засобом, повинна мати відповідний дозвіл від органів державної влади. Даний дозвіл за своєю зовнішньою формою представляється як водійське посвідчення. Процедура його отримання регламентована таким чином, що особи, які бажають стати водіями, повинні знати ПДР та їх дотримуватися.
П. 2.5 ПДР встановлено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Сама правова природа цієї норми має імперативний характер та зобов'язує кожного, хто має дозвіл на керування транспортними засобами неухильно дотримуватись цього пункту, навіть у випадку позбавлення особи водійського посвідчення.
Таким чином, ОСОБА_1 повинен знати ПДР та їх виконувати.
Крім того, ст. 68 Конституції України встановлено, що незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності. Таким чином, доводи апеляційної скарги в цій частині є необгрунтованими.
Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції регулюється нормами ст. 266 КУпАП та «Інструкцією про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09 листопада 2015 року № 1452/735.
Згідно ч. 1, 2, 3 ст. 266 КУпАП особи, які керують транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами і щодо яких є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами, морськими, річковими, малими, спортивними суднами або водними мотоциклами та оглядові на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов'язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі незгоди особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на проведення огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують його увагу та швидкість реакції, поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами огляд проводиться в закладах охорони здоров'я.
Перелік закладів охорони здоров'я, яким надається право проведення огляду особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, затверджується управліннями охорони здоров'я місцевих державних адміністрацій.
Відповідно до п. 1 розділу II «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735, за наявності ознак, передбачених пунктом 3 розділу І цієї Інструкції, поліцейський проводить огляд на стан сп'яніння за допомогою спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ та Держспоживстандартом.
Пунктом 1 розділу Х «Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксованому не в автоматичному режимі», затвердженої наказом МВС від 7 листопада 2015 року № 1395, передбачено, що водії, стосовно яких у поліцейських є достатні підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, підлягають відстороненню від керування цими транспортними засобами та огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Суд апеляційної інстанції не вбачає в діях працівників поліції порушення вимог «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом МОЗ та МВС України від 09 листопада 2015 року № 1452/735 та вимог ст. 266 КУпАП, оскільки, як вбачається з відеозапису, долученого до матеріалів справи, працівниками поліції запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі, від якого водій ОСОБА_1 відмовився.
Апеляційним судом було встановлено, що дії службової особи, яка складала протокол та фіксувала правопорушення, в порядку передбаченому чинним законодавством, не оскаржувалися. Отже, твердження сторони захисту щодо неправомірності дій працівників поліції при складанні протоколу про адміністративне правопорушення не відповідають дійсності та є суб'єктивними, оскільки незаконність їх дій не встановлена будь-якими судовим рішенням або висновком компетентного органу.
Таким чином, підстави для визнання процедури огляду недійсною, як про це просив захисник у своєму клопотанні, в даній справ відсутні.
Той факт, що порушено безперервність відеозаписів, долучених до матеріалів справи, що на думку захисту тягне недопустимість доказу, не є підставою для скасування рішення суду, оскільки відеозаписом чітко зафіксовано виявлене працівниками поліції правопорушення, а саме - відмова водія транспортного засобу, у якого наявні ознаки алкогольного сп'яніння, відповідно до встановленого порядку, пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння. Наведені апелянтом міркування з цього приводу носять суб'єктивний характер і не підтверджені доказами, які б з технічної точки зору могли поставити під сумнів достовірність проведеного відеозапису.
Аналіз матеріалів провадження дає підстави для висновку, що дії працівників поліції щодо фіксації правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 узгоджуються з вимогами ст. 266 КУпАП та приписами Інструкції «Про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров'я України від 09.11.2015 р. № 1452/735 та Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення в органах поліції, затвердженої наказом МВС України від 06.11.2015 року № 1376.
Пунктом 11 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» від 02.07.2015 року визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України «Про Національну поліцію» поліція діє виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Згідно з пунктом 8 частини 1 статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань у випадках, визначених законом, здійснює провадження у справах про адміністративні правопорушення, приймає рішення про застосування адміністративних стягнень та забезпечує їх виконання.
Статтею 222 КУпАП встановлено виключний перелік статей, за якими органи Національної поліції розглядають справи про адміністративні правопорушення. Згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 255 КУпАП уповноважені на те посадові особи органу Національної поліції у справах про адміністративні правопорушення, що розглядаються органами, зазначеними в статтях 218 - 221 цього Кодексу, мають право складати протоколи про правопорушення, зокрема і за ст. 130 КУпАП.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення, а також складати протокол про адміністративну відповідальність, мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про Національну поліцію» Національна поліція України це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Частиною 1 статті 13 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Департамент патрульної поліції, затвердженого наказом Національної поліції України від 06.11.2015 № 73 (у редакції наказу Національної поліції України від 19.12.2022 № 903) (далі - Положення про Департамент патрульної поліції), Департамент патрульної поліції є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції, який створюється, реорганізується та ліквідується Кабінетом Міністрів України за поданням Міністра внутрішніх справ України на підставі пропозицій Голови Національної поліції України в установленому законодавством України порядку.
Одним із завдань Департаменту патрульної поліції є забезпечення безпеки дорожнього руху.
Згідно з пунктами 6, 7 розділу V Положення про Департамент патрульної поліції, Департамент патрульної поліції є юридичною особою публічного права, має самостійний баланс, рахунки в органах Державної казначейської служби України, має печатку із зображенням Державного Герба України, інші печатки, штампи, бланки зі своєю повною та скороченою назвою, необхідні для здійснення його поточної діяльності.
Департамент патрульної поліції фінансується за рахунок коштів державного бюджету, а також інших джерел не заборонених законодавством України.
Відповідне управління патрульної поліції, а саме УПП в Дніпропетровській області ДПП, до якого відноситься уповноважений інспектор, який має право приймати рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, а також складати протокол про адміністративне правопорушення та яке є територіальним (відокремленим) підрозділом Департаменту патрульної поліції, не є юридичною особою.
Інспектор Шевцов Р.Ю., який складав матеріали про адміністративне правопорушення, має право приймати рішення про притягнення до адміністративної відповідальності, а також складати протокол про адміністративне правопорушення.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при складанні протоколів про адміністративні правопорушення інспектори відповідного органу діють не як самостійні суб'єкти владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, які регулюють дорожній рух та здійснюють контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів, а саме від імені Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області, який є міжрегіональним територіальним органом Національної поліції.
Поряд з цим належить зазначити, що положення статей 251, 252, 254 та 256 КУпАП, у їх сукупному зв'язку, дають підстави вважати, що зафіксовані відомості у протоколі про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП у цій справі, на переконання апеляційного суду, повністю узгоджуються з доказами, що долучені до матеріалів справи, та давали законні підстави для складання адміністративних матеріалів щодо ОСОБА_1 уповноваженими на те посадовим особам.
Окремо належить звернути увагу, що дії працівників поліції, які, на думку адвоката Стрижака С.В., не мали на це процесуальних повноважень згідно чинного законодавства України щодо складання матеріалу про адміністративні правопорушення, не визнані протизаконними та протиправними, що вочевидь унеможливлює врахування апеляційним судом доводів апелянта щодо незаконності дій працівників поліції під час зупинки транспортного засобу, проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння, складання ними протоколу про адміністративне правопорушення та інших адміністративних матеріалів у цій справі.
При цьому, з відеозаписів, що долучені до матеріалів справи, вбачається, що під час складання матеріалів про адміністративне правопорушення працівники поліції були в форменому одягу, виданому їм ГУ НП в Дніпропетровській області, та пред'явили посвідчення інспектора УПП в Дніпропетровській області.
Належить також звернути увагу, що стороно захисту не недано відомостей суду про наявність слідів фальсифікації або підробки службових посвідчень, що були пред'явлені ОСОБА_1 , при складанні стосовно нього адміністративних матеріалів у цій справі. Таких відомостей не надано суду і під час апеляційного розгляду.
Сама по собі незгода особи, яка притягається до адміністративної відповідальності із формою посвідчення працівників поліції, на переконання суду, не свідчить про неналежність та протиправність дій працівників поліції, а також про відсутність підстав для складання протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП стосовно неї.
У своєму висновку Верховий Суд встановив, що суд може призначити додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами незалежно від того, чи мала така особа на момент вчинення правопорушення отримане у передбаченому законом порядку посвідчення на право керування транспортними засобами.
Отже, суд першої інстанції відповідно до вимог ст. 33 КУпАП прийняв до уваги характер вчиненого правопорушення, його наслідки, обставини даної справи, а також дані про особу правопорушника, і наклав на правопорушника справедливе адміністративне стягнення у виді штрафу на користь держави в сумі 17 000 гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.
Відносно клопотання захисника про зупинення судового провадження в даній справі до звільнення ОСОБА_1 з військової служби сліз зазначити про таке.
Змістовний аналіз положень КУпАП вказує, що процедура зупинення розгляду справи про адміністративне правопорушення передбачена лише у випадку розгляду справ про адміністративні правопорушення, пов'язані з корупцією. Ст. 130 КУпАП до даної категорії адміністративних правопорушень не відноситься.
Положення КПК України дійсно містять правову норму щодо порядку зупинення розгляду кримінального провадження у разі мобілізації обвинуваченого.
Дана процедура застосовується у зв'язку з тим, що правовий статус обвинуваченого передбачає більш ширше коло обмежень, що покладаються на особу, в тому числі обмеження щодо здачі документів, перебування в певній місцевості у певний проміжок часу, тощо. Дані обов'язки об'єктивно унеможливлюють обвинуваченому перебувати одночасно на військовій службі та виконувати обов'язки обвинуваченого. У зв'язку з чим, законодавцем і встановлено дану правову процедуру.
Разом з тим, особа, яка притягується до адміністративної відповідальності вищевказаних обмежень не зазнає, а тому застосування даного правового інституту за аналогією права не допускається.
Постанова суду першої інстанції винесена з дотриманням вимог ст.ст. 283, 284 КУпАП, є законною та обґрунтованою, тому підстав для задоволення апеляційних вимог сторони захисту та скасування постанови суду першої інстанції немає.
На підставі викладеного, керуючись ст. 294 КУпАП, -
Апеляційну скаргу адвоката Стрижака С.В., який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення.
Постанову Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23.12.2024 року відносно ОСОБА_1 залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя В.В. Куракова