Провадження № 11-кп/803/1577/25 Справа № 176/1/24 Суддя у 1-й інстанції - ОСОБА_1 Суддя у 2-й інстанції - ОСОБА_2
07 травня 2025 року Кривий Ріг
07.05.2025р. колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області у складі:
судді доповідача ОСОБА_2 ,
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
при секретарі судового засідання ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривий Ріг Дніпропетровської області в режимі відеоконференції апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 31.01.2025р., яким обвинуваченого
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Жовті Води, Дніпропетровської області, який зареєстрований в АДРЕСА_1 , до затримання проживав в АДРЕСА_2 , утримується в умовах гауптвахти зонального відділу ВСП в м. Біла Церква
визнано винуватим за ч. 3 ст. 286-1 КК України на підставі ст. 71 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років
за участю захисника (в режимі ВКЗ) ОСОБА_6
обвинуваченого (в режимі ВКЗ) ОСОБА_7
прокурора (в режимі ВКЗ) ОСОБА_8
потерпілої (в режимі ВКЗ) ОСОБА_9
представника потерпілої (в режимі ВКЗ) ОСОБА_10
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК України, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком на сім років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк десять років.
На підставі ст. 71 КК України, за сукупністю вироків до покарання призначеного за даним вироком частково приєднано невідбуте покарання за вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08.06.2023р., та призначено обвинуваченому остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на десять років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, зараховано обвинуваченому в строк відбування покарання строк його попереднього ув'язнення з 10.11.2023р. по 06.12.2023р. з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Вирок суду першої інстанції оскаржено захисником ОСОБА_6 , який не оскаржуючи фактичних обставин справи, кваліфікації дій обвинуваченого, доведення його винуватості не погодився із оскаржуваним вироком в частині призначеного покарання, вважаючи його надто суворим;
- зазначає, що обвинувачений свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся, фактичні обставини підтвердив, що після вживання алкогольних напоїв сів за кермо автомобіля та випадково здійснив наїзд на потерпілого, якого не побачив, та в стані шоку залишив місце події, але пізніше самостійно звернувся до працівників поліції та повідомив про ДТП;
- зазначає, що докази, здобуті органом досудового розслідування, обвинувачений визнав в повному обсязі та не оскаржував їх, правильно розумів зміст фактичних обставин справи, неодноразово прохав вибачення у потерпілої, співпрацював із слідством, проте суд першої інстанції наведені обставини належним чином не врахував, призначив надто суворе покарання, та безпідставно задовольнив цивільний позов потерпілої сторони у розмірі 800 000грн., оскільки відсутнє обґрунтування саме такого розміру моральної шкоди;
- вважає, що є безпідставним задоволення цивільного позову у розмірі 200 000грн. на користь ОСОБА_11 , оскільки він не надав відомостей про спільне проживання з потерпілим однією сім'єю, та відповідно до вимог ЦК України не мав права на відшкодування моральної шкоди;
- прохає оскаржуваний вирок змінити в частині призначеного покарання, вважати обвинуваченого ОСОБА_7 засудженим за ч. 3 ст. 286-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі строком на п'ять років з позбавленням права керування транспортними засобами на десять років, цивільний позов потерпілої ОСОБА_9 задовольнити частково, стягнути на її користь з обвинуваченого моральну шкоду у розмірі 200 000грн., у задоволенні цивільного позову ОСОБА_11 відмовити.
Суд апеляційної інстанції заслухавши доповідь судді доповідача, доводи захисника та обвинуваченого, які підтримали подану апеляційну скаргу, прокурора, потерпілу та представника потерпілої, які заперечили проти задоволення апеляційної скарги, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення за таких підстав.
Оскаржуваним вироком суду першої інстанції ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 10.11.2023р., приблизно о 14:12год., будучи позбавленим посвідчення водія на право керування транспортним засобом, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (концентрація алкоголю 2,47 ‰ в крові), чим заздалегідь позбавив себе можливості об'єктивно оцінювати дорожню обстановку і координувати свої дії, керуючи технічно справним автомобілем «ВАЗ 21063» р.н. НОМЕР_1 , який згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2 належить на праві власності ОСОБА_12 , здійснював рух в світлий час доби, зі швидкістю 90 км/год., по сухому асфальтобетонному покриттю автодороги Р-74 сполученням «П'ятихатки-Кривий Ріг», що проходить по території м. Жовті Води Дніпропетровської області з боку с. Лани Кіровоградської області в напрямку вул. Грушевського м. Жовті Води Дніпропетровської області, проїжджа частина якого має по одній смузі для руху в кожному напрямку.
У зазначений час по проїзній частині автодороги Р-74 сполученням «П'ятихатки-Кривий Ріг», що знаходиться по території м. Жовті Води Дніпропетровської області, рухався велосипедист - потерпілий ОСОБА_13 .
Під час руху обвинувачений, проявляючи кримінальну протиправну недбалість, легковажно розраховуючи на відвернення суспільно-небезпечних наслідків, грубо порушуючи ПДР, не діяв таким чином, щоб не наражати на небезпеку життя і здоров'я громадян, допустивши неуважність до дорожньої обстановки та ігноруючи її зміни, за відсутності перешкод технічного і фізичного характеру для забезпечення безпечного руху, маючи можливість об'єктивно виявити велосипед «Україна», під керуванням потерпілого ОСОБА_13 , що рухався в попутному напрямку попереду, завчасно не вжив усіх можливих дій для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди, в результаті чого 10.11.2023р. приблизно о 14:12год., в районі електроопори № 4-754 на автошляху Р-74 м. Жовті Води Дніпропетровської області, здійснив зіткнення, передньою частиною автомобіля «ВАЗ 21063» р/н НОМЕР_1 , з задньою частиною велосипеду «Україна», після чого покинув місце дорожньо-транспортної пригоди.
Своїми діями водій автомобіля «ВАЗ 21063» р/н НОМЕР_1 ОСОБА_7 , грубо порушив вимоги п.п. 1.3, 1.5, 2.1 (а), 2.3(6), 2.9 (а), 2.10 (а), 12.3,12.4, 12.9 (б) ПДР України.
При цьому, порушення вимог п. 12.3 ПДР України обвинуваченим знаходиться у причинному зв'язку з настанням дорожньо-транспортної події, внаслідок якої велосипедист - потерпілий ОСОБА_13 отримав тілесні ушкодження у вигляді: закритого перелому кісток основи черепу від рівня ділянки заднього краю передньої черепної ямки, проходячи справа на ліво у вигляді променя щілиноподібного вигляду проходячи через «Турецьке сідло» проходить в ділянку заднього краю передньої черепної ямки ліворуч де й сліпо закінчується, та закритого шілиноподібного вигляду перелому кісток склепіння черепу з нерівними дрібно зубчатого вигляду краями в центральній частині потиличної ділянки голови, закритої тупої травми грудної клітки з прямим поперечним переломом грудини, з прямими поперечними переломами 1 -го ребра по передньо-підпахвовій лінії ліворуч та 2-4 ребер по біля хребтовій лінії ліворуч з ушкодженням пристінкової плеври, прямих поперечних переломів 1 -4 ребер по середньо-ключичній лінії та 5-го ребра по передньо-підпахвовій лінії праворуч; непрямих скошеного вигляду переломів 6,7,8 ребер по середньо-підцахвовій лінії праворуч; забою кореневої ділянки правої легені на рівні судинного пучка з ділянкою розрідження легеневої тканини у вигляді в'язкої, безструктурної багряно-червоного кольору маси, відкритого перелому обох кісток лівої гомілки на рівні гомілково-ступневого суглобу з руйнацією голови великої гомілкової кістки на рівні гомілково-ступневого суглобу; садна продовгуватої форми в ділянці верхньої орбіти зовнішнього кута лівого ока; садна продовгуватої форми в лобній ділянці голови праворуч з переходом на верхньо-зовнішню ділянку правого ока; рани продовгуватої форми з нерівними дрібнозубчатого вигляду краями закругленими кінцями в лобній ділянці голови праворуч на рівні зовнішнього кута правого ока; садна продовгуватої форми в ділянці нижньої орбіти зовнішнього кута правого ока з переходом на скронево- нижньощелепний суглоб праворуч; садна продовгуватої форми в підщелепній ділянці праворуч по ходу кісток нижньої шелепи, до кута нижньої щелепи праворуч; забитої рани з нерівними зубчатого вигляду краями на червоній каймі нижньої губи праворуч; садна з підсохлим жовтувато-рожевого кольору дном на шкірі мису носу з переходом на крило носу ліворуч; зсаднення шкіри, невірної, округлої форми в ділянці правого стегна по зовнішній поверхні на рівні тазостегнового суглобу; садна лінійної форми уривчастого характеру на шкірі правого колінного суглобу по передній поверхні; садна продовгуватої форми, уривчастого характеру на шкірі нижньої третини правого стегна по передньо-зовнішній поверхні; садна продовгуватої форми на шкірі лівого колінного суглобу по внутрішній поверхні; рани продовгуватої форми з нерівними дрібнозубчатого вигляду краями розташованої на рівні лівого гомілково-ступневого суглобу в просвіт якої вистоїть голівка суглобної поверхні великої гомілкової кістки та скошеного вигляду перелом малої гомілкової кістки; садна продовгуватої форми на шкірі лівого променево-зап'ясткового суглобу, лівої кисті з переходом на передплюснову кістку 1-го пальця лівої кисті; садна продовгуватої форми на шкірі правого ліктьового суглобу по задній поверхні, які могли виникнути від дї, вірогідніше за все співударяння тупою, твердою, неровною поверхнею на рівні контакту з великою силою (великою швидкістю дії) та від ковзання по такій в строк, за невеликий проміжок часу до настання смерті, що визначається десятками хвилин ( до 1 -є години), та в своїй сукупності відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за критерієм як небезпечні для життя, відповідно до «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» пункт 2.1.3 підпункти 6,0.
Смерть потерпілого, настала 10.11.2023р. в часовому проміжку між 14-ю та 15-ю годинами від травматичного шоку який виник від сукупності виявлених в нього тілесних ушкоджень у вигляді перелому кісток склепіння та основи черепу, закритої тупої травми грудної клітки з множинними переломами ребер, переломом грудини та забиттям кореневої ділянки правої легені, множинних зсаднень, осаднень шкіри, та відкритого перелому обох кісток лівої гомілки.
Фактичні обставини справи, кваліфікація дій обвинуваченого, доведеність його винуватості учасниками кримінального провадження не оскаржується, захисник не погодився із призначенням обвинуваченому покарання, вважаючи його надто суворим, також сторона захисту не погодилась із розміром стягнутої з обвинуваченого на користь потерпілого моральної шкоди, а також із стягнення моральної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_11 , який є рідним братом потерпілого та спільно з ним не проживав, тому відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судове рішення суду першої інстанції в межах поданих апеляційних скарг.
Судом апеляційної встановлено, що суд першої інстанції при призначенні обвинуваченому покарання із додержанням вимог ст. 65 КК України та загальних засад призначення покарання, керуючись принципами законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, виходячи із сукупності всіх обставин вчинення злочину, форми вини, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, з урахуванням відомостей про особу обвинуваченого, а також враховуючи санкцію ч. 3 ст. 286-1 КК України, якою передбачено безальтернативну міру покарання для водія, який сів за кермо транспортного засобу в стані алкогольного сп'яніння, що призвело до невідворотних наслідків у вигляді смерті потерпілого, а саме позбавлення волі на строк від п'яти до десяти років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк від п'яти до десяти років.
Також суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, який є тяжким злочином в сфері безпеки дорожнього руху, а також особу обвинуваченого, який є раніше судимою особою, на диспансерному обліку у лікаря-психіатра та лікаря-нарколога не перебуває, вчинив злочин проти безпеки руху і експлуатації транспорту, будучи позбавленим посвідчення водія на право керування транспортним засобом, одружений, має на утримані одну малолітню дитину, за місцем проживання характеризується позитивно, обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого суд першої інстанції визнав щире каяття обвинуваченого, обставин, що обтяжують покарання не встановлено.
При призначенні остаточного покарання суд першої інстанції також врахував, що вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08.06.2023р. обвинувачений визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України і йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на три роки шість місяців, та на підставі ст. 75 КК України звільнено обвинуваченого від відбування покарання з випробуванням, встановлено іспитовий строк два роки з покладанням певних обов'язків, та остаточне покарання обвинуваченому призначено на підставі вимог ст. 71 КК України за сукупністю вироків, шляхом частково приєднання невідбутого покарання за вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08.06.2023р.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що за ч. 3 ст. 286-1 КК України обвинуваченому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на сім років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк десять років, тобто основне покарання у виді позбавлення волі призначено обвинуваченому у середній межі санкції вказаної статті, додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами призначено у максимальній межі для даного виду покарання.
При призначенні обвинуваченому остаточного покарання із застосуванням вимог ст. 71 КК України за сукупністю вироків невідбуте покарання за вироком Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08.06.2023р. приєднано частково.
Суд апеляційної інстанції вважає висновки суду першої інстанції щодо призначеного обвинуваченого покарання правильними, такими що відповідають вимогам ст.ст. 50, 65 КК України та принципам законності, обґрунтованості, індивідуалізації покарання та справедливості.
Суд апеляційної інстанції наголошує, що обвинуваченим вчинено кримінальне правопорушення під час відбування ним іспитового строку за попереднім вироком, під час якого на обвинуваченого покладено обов'язок дотримання бездоганної поведінки для доведення свого виправлення без його ізоляції від суспільства. Проте обвинувачений ігноруючи необхідність дотримання належної процесуальної поведінки, будучи позбавленням права керування транспортним засобом, у стані алкогольного сп'яніння керував транспортним засобом, вчинив ДТП внаслідок якого настала смерть потерпілого, тобто наступили незворотні наслідки.
Суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для призначення обвинуваченому покарання у мінімальній межі санкції ч. 3 ст. 286-1 КК України, оскільки обвинувачений будучи позбавленим права керування транспортним засобом знехтував зазначеним обмеженням, та в умовах відбування іспитового строку за покаранням за попереднім вироком вчинив інше кримінальне правопорушення, з невідворотнім наслідком якого стали невідворотні наслідник у вигляді загибелі потерпілого.
Сукупність вчинених обвинуваченим правопорушень, як адміністративних, пов'язаних з небезпечним керуванням транспортними засобами, так і кримінальних, зокрема після ухвалення вироку Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 08.06.2023р., вказує на стійке небажання обвинуваченого ставати на шлях виправлення, та вказує на необхідність, застосування принципу збільшення кримінальної репресії, яка виражається у призначенні покарання за наступне кримінальне правопорушення у більшому розмірі від мінімальної межі санкції статті.
При цьому остаточне покарання обвинуваченому призначено шляхом часткового складання покарань за сукупністю вироків.
Таким чином, враховуючи наведене вище, доводи апеляційної скарги захисника, що обвинувачений свою винуватість у вчиненому кримінальному правопорушенні визнав повністю, щиро розкаявся, фактичні обставини підтвердив, а саме що після вживання алкогольних напоїв сів за кермо автомобіля та випадково здійснив наїзд на потерпілого, якого н побачив, та в стані шоку залишив місце події, але пізніше самостійно звернувся до працівників поліції та повідомив про ДТП, докази здобуті органом досудового розслідування обвинувачений визнав в повному обсязі та не оскаржував їх, правильно розумів зміст фактичних обставин справи, неодноразово прохав вибачення у потерпілої, співпрацював із слідством, проте суд першої інстанції наведені обставини належним чином не врахував, призначив надто суворе покарання, є неспроможними та не підлягають задоволенню.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про безпідставне задоволення цивільного позову потерпілої у розмірі 800 000грн., оскільки відсутнє обґрунтування саме такого розміру моральної шкоди суд апеляційної інстанції вважає неспроможними за таких підстав.
Суд апеляційної інстанції вважає такі висновки суду першої інстанції щодо часткового задоволення цивільного позову потерпілої ОСОБА_9 є правильними, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.
На думку суду апеляційної інстанції, вказані вище обставини були правильно встановлені судом, а саме моральне страждання потерпілої було викликано злочинними діями обвинуваченого, винуватість якого підтверджено обвинувальним вироком, та винуватість обвинуваченого не оскаржується в апеляційній скарзі сторони захисту, внаслідок злочинних дій настали незворотні наслідки у вигляді смерті потерпілого, а моральні страждання у потерпілої викликані незворотною втратою близької їй людини - батька.
Крім того, Європейський суд з прав людини вказує, що оцінка моральної шкоди по своєму характеру є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом.
Таким чином, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідив наявні у справі докази і надав їм належну оцінку, врахував глибину та тривалість моральних страждань потерпілої, яких вона зазнала внаслідок смерті батька, виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості, дійшов обґрунтованого висновку, що необхідним та достатнім розміром грошового відшкодування моральної шкоди позивачеві є сума в розмірі 800 000,00грн., та така сума потерпілим не оскаржена в апеляційному порядку.
Щодо доводів апеляційної скарги захисника про безпідставне задоволення цивільного позову потерпілого ОСОБА_11 , який є рідним братом потерпілого, та вважає рішення суду в цій частині безпідставним, оскільки він не надав відомостей про спільне проживання з потерпілим однією сім'єю, та відповідно до вимог ЦК України не мав права на відшкодування моральної шкоди, то суд апеляційної інстанції також не вважає їх слушними з урахуванням наступного.
Суд першої інстанції при частковому задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_11 керувався вимогами ст.ст. 23, 1168 ЦК України, відповідно до яких, моральна шкода повинна відшкодовуватися кожному, чиє право порушене та кому вона дійсно завдана, необґрунтованим є правозастосування, яке обмежує коло суб'єктів, які мають право на відшкодування моральної шкоди, лише тими, про яких йдеться в ч. 2 ст. 1168 ЦК України, та заподіяння доньці і брату потерпілого моральної шкоди презюмується на підставі норми ч. 2 ст. 1168 ЦК України.
Суд першої інстанції своє рішення щодо цивільного позову потерпілого ОСОБА_11 також обґрунтував тим, що у своєму правовому висновку Велика Палата ВС в постанові від 30.01.2019р. (справа № 755/10947/17, провадження № 14-435цс18) зазначила, що суди під час вирішення тотожних правовідносин мають враховувати саме останню правову позицію ВП ВС, отже, відсутні підстави до застосування процесуального порядку, визначеного ст.ст. 434-1, 434-2 КПК щодо відступу від правозастосовної позиції, якою керувалася колегія суддів іншої судової палати ККС ВС в справі № 182/2352/14-к (провадження № 51-7997км18).
Враховуючи наведене, суд першої інстанції дійшов висновку, що потерпілий ОСОБА_11 належить до суб'єктів, яким може бути компенсована моральна шкода, завдана смертю ОСОБА_13 , попри те, що він не проживав однією сім'єю із рідним братом - потерпілим, якому внаслідок вчинення обвинуваченим злочину, передбаченого ч. 3 ст. 286-1 КК, заподіяно смерть.
Суд апеляційної інстанції з таким рішення суду першої інстанції погоджується, вважає його правильним, та таким, що ґрунтується на вимогах матеріального та процесуального закону.
Істотних порушень кримінального процесуального кодексу України при розгляді справи судом першої інстанції судом апеляційної інстанції не встановлено, рішення суду першої інстанції законним, обґрунтованим та справедливим судовим рішенням, підстави для його скасування чи зміни відсутні.
На підставі викладеного вище та керуючись ст.ст. 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів -
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 31.01.2025р., яким обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 3 ст. 286-1 КК України на підставі ст. 71 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років - залишити без задоволення.
Вирок Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області від 31.01.2025р., яким обвинуваченого ОСОБА_7 визнано винуватим за ч. 3 ст. 286-1 КК України на підставі ст. 71 КК України призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на дев'ять років з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 10 років - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення, а засудженим, який тримається під вартою у той самий строк з дня отримання копії ухвали суду апеляційної інстанції.
Судді