Справа № 953/21391/21
н/п 2/953/83/25
21 квітня 2025 року Київський районний суд м. Харкова у складі:
судді Єфіменко Н.В.,
за участі секретаря Лущан В.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний реєстратор Мереф'янської міської ради Микитенко Людмила Іванівна, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, -
встановив:
11 листопада 2021 року ОСОБА_1 (далі: позивач) звернувся до ОСОБА_2 (далі: відповідач), третя особа - державний реєстратор Мереф'янської міської ради Микитенко Людмила Іванівна (далі: третя особа) із позовом про скасування рішення третьої особи про реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриття розділу), індексний номер: 60894368 від 12.10.2021 щодо реєстрації права власності за відповідачем на житловий буд. АДРЕСА_1 .
В обґрунтування заявленої вимоги позивач зазначив, що він є власником буд. АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу №7115 від 13.07.2007. 13.07.2007 між ним та ЗАТ «ОТП Банк», правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк», укладений кредитний договір №ML-701/663/2007 та договір іпотеки №PCL-701/663/2007, предметом якого є житловий будинок з надвірними будівлями АДРЕСА_1 . 01.04.2021 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» укладений договір відступлення права вимоги за вказаними договорами. Того ж дня, 01.04.2021 між ТОВ «Фінансова компанія «Карточка плюс» та відповідачем укладені договори відступлення права вимоги за кредитним та іпотечним договорами. 06.10.2021 третя особа зареєструвала право власності на спірний житловий будинок за відповідачем на підставі договору іпотеки та договору відступлення прав вимоги. Вважає, що рішення державного реєстратора підлягає скасуванню за не направлення позивачу вимоги про погашення заборгованості, не повідомлення позивача про відступлення права вимоги, реєстрації права власності за «дефектним суб'єктом», спірний житловий будинок є єдиним житлом позивача та його малолітньої дитини та підпадає під дію мораторію на примусове стягнення майна, відсутність дозволу органу піки та піклування на вчинення правочину щодо будинку, права користування на який має малолітня особа.
Відповідач проти задоволення позову заперечував посилаючись на законність набуття права власності за спірний житловий будинок. Зазначив, що набувши право вимоги за кредитним та іпотечним договорами, він 19.07.2021 та повторно 21.08.2021 за не отримання позивачем кореспонденції, відповідно вимог ст.35 ЗУ «Про іпотеку», направляв позивачу вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та/або іпотечного у 30-денний строк з одночасним повідомленням про заміну кредитора. Вважає, що посилання позивача на відсутність дозволу органу опіки та піклування безпідставне, оскільки позивач, всупереч умов договору іпотеки, зареєстрував у спірному будинку доньку, що слід розглядати як прояв недобросовісної поведінки позивача, відтак, протиправне обтяження іпотечного будинку майновими правами неповнолітньої дитини не може бути оправданим та обмежувати іпотекодержателя у праві задоволення своїх грошових вимог до боржника за рахунок заставного майна. Крім того, реєстрація права власності на спірне майно відбулась 06.10.2021, тобто, поза межами дії законодавчих обмежень.
До судового засідання учасники справи, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з'явились. Представник позивача розгляд справи просив здійснювати за своєї відсутності, інші - причину неявки не сповістили.
Згідно ч.1 ст.223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи належним чином повідомленого про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Відповідно до ч.4 ст.12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Розгляд справи за відсутності сторін та учасників справи, стосовно яких наявні відомості повідомлення про явку в суд, не є порушенням ст.129 Конституції України та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод про доступ до правосуддя.
Враховуючи належне повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників справі.
Судом встановлені наступні факти та відповідні ним правовідносини:
13.07.2007 позивач набув право власності на житловий буд. АДРЕСА_1 , що підтверджене Договором купівлі-продаж від 13.07.2007, зареєстрованим у реєстрі за №7115, посвідченим приватним нотаріусом ХМНО Васіковою Л.Є., витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно №15484508 від 06.08.2007.
13.07.2007 між ЗАТ «ОТП Банк» та позивачем укладений кредитний договір №ML-701/663/2007, відповідно до умов якого, останній отримав кредит в сумі 53 645, 90 доларів США на придбання нерухомого строком до 13.07.2027.
13.07.2007 між ЗАТ «ОТП Банк» та позивачем, з метою забезпечення повного і своєчасного виконання позивачем своїх зобов'язань за вищезазначеним кредитним договором, укладений договір іпотеки №PCL-701/663/2007 предметом якого є житловий буд. АДРЕСА_1 .
01.04.2021 між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «ФК «Карточка Плюс» укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами якого первісний кредитор відступає, а новий набуває право вимоги за кредитним договором №МL-701/663/2007 від 13.07.2007 у сумі 74 636,02 доларів США, що за курсом Національного Банку на дату кладення договору становить 2 076 568,13 грн. та договором іпотеки №PCL-701/663/2007 від 13.07.2007.
Як вбачається з акту приймання-передачі до Договору відступлення прав вимоги від 01.04.2021, первісний кредитор передав, а новий кредитор отримав: кредитний договір №МL-701/663/2007 від 13.07.2007 та договір іпотеки №PCL-701/663/2007 від 13.07.2007.
Крім того, 01.04.2021 між ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та відповідачем укладений договір про відступлення права вимоги, за умовами якого останній отримав право вимоги за кредитним договором №МL-701/663/2007 від 13.07.2007 у сумі 74 636,02 доларів США, що за курсом Національного Банку на дату кладення договору становить 2 076 568,13 грн.
Також, 01.04.2021 між ТОВ «ФК «Карточка Плюс» та відповідачем укладений договір відступлення прав вимоги за договором іпотеки №PCL-701/663/2007 від 13.07.2007, за умовами якого останній набув права вимоги за вказаним договором.
19.07.2021та 21.08.2021 відповідач направив позивачу за адресою: м. Харків, вул. Річкова, буд. 7-А вимогу про усунення порушення основного зобов'язання та/або іпотечного договору, повідомив про заміну кредитора необхідність погасити заборгованість у сумі 74 636,02 долари США протягом 30 днів, що підтверджується описами вкладення у цінний лист, копією конвертів.
02.07.2021 ухвалою Київського районного суду м. Харкова замінений стягувач ПАТ «ОТП Банк» на ОСОБА_2 у виконавчих провадженнях №АСВП: 570762253, №АСВП: 57076369, що перебувають на виконанні приватного виконавця Кудряшова Д.В. з виконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 15.11.2016 у справі № 640/11030/16-ц про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «ОТП Банк» заборгованості за кредитним договором №МL-701/663/2007 від 13.07.2007 у розмірі 54 123,02 доларів США, що за офіційним курсом НБУ станом на 29.04.2016 складає 1 363 170, 95 грн. та витрати зі сплати судового збору в сумі 20 447, 56 грн.
Як вбачається з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №280724998 від 22.10.2021, третя особа 06.10.2021 зареєструвала права власності житловий буд. АДРЕСА_1 за відповідачем на підставі: договору іпотеки серії та номер 7122, виданого 13.07.2007 ПН ХМНОК Васіковою Л.Є.; договору відступлення прав вимоги серії та номер 1475, виданого ПН ХМНО Куксіним С.Ю.; вимоги серії та номер б/н , виданого 19.07.2021 іпотекодержателем ОСОБА_2 ; вимоги серії та номер б/н , виданого 21.08.2021 іпотекодержателем ОСОБА_2 .
Позивач є батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджене свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 від 07.02.2008.
Донька позивача з 01.12.2009 по 18.10.2021 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджене довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 26.10.2021.
Встановивши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши та оцінивши надані докази в сукупності, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд висновує:
Відповідно до ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Згідно з п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
У відповідності до ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом, що передбачено ст.516 ЦК України.
Згідно з ч.1 ст.575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
Договір відступлення права вимоги має такі ознаки: 1) предметом є відступлення права вимоги щодо виконання обов'язку у конкретному зобов'язанні; 2) таке зобов'язання може бути як грошовим, так і не грошовим (передання товарів, робіт, послуг тощо); 3) відступлення права вимоги може бути оплатним або безоплатним; 4) форма договору відступлення права вимоги має відповідати формі договору, за яким виникло відповідне зобов'язання; 5) наслідком договору відступлення права вимоги є заміна кредитора у зобов'язанні.
Отже, за договором відступлення права вимоги первісний кредитор у конкретному договірному зобов'язанні замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначених договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Договір факторингу має такі ознаки: 1) предметом є надання фінансової послуги за плату; 2) мета полягає у наданні фактором й отриманні клієнтом фінансової послуги; 3) зобов'язання, в якому клієнт відступає право вимоги, може бути тільки грошовим; 4) такий договір має передбачати не тільки повернення фінансування фактору, але й оплату клієнтом наданої фактором фінансової послуги; 5) укладається тільки у письмовій формі та має містити визначені Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» умови.
Якщо предметом і метою договору є відступлення права вимоги, а інші суттєві умови договору притаманні як договорам відступлення права вимоги, так і договорам факторингу, то за відсутності доказів, що підтверджують надання новим кредитором фінансової послуги (надання грошових коштів за плату) попередньому кредитору, у суду немає підстав вважати такий договір відступлення права вимоги договором факторингу.
Якщо право вимоги відступається за плату (так званий продаж боргів), то сторони у відповідному договорі мають визначити ціну продажу цього майнового права. Можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.03.2021 у справі № 906/1174/18, провадження № 12-1гс21).
Суб'єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу, однією зі сторін якого обов'язково має бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції, про що вказано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 у справі № 909/968/16.
Проте, у постанові від 31.10.2018 у справі №465/646/11, провадження № 14-222цс18 Велика Палата Верховного Суду зробила загальний висновок, який надалі застосувала у постанові від 10.11.2020 у справі № 638/22396/14-ц, провадження № 14-16цс20, про те, що відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст.512 та ст.1054 ЦК України, оскільки для зобов'язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб'єкт, а саме: кредитор - банк або інша фінансова установа. З огляду на підхід, який Велика Палата Верховного Суду застосувала у постанові у справі №906/1174/18, слід відступити від означеного загального висновку, сформульованого у постанові від 31.10.2018 у справі №465/646/11, провадження № 14-222цс18, конкретизувавши цей висновок так, що відступлення права вимоги за кредитним і забезпечувальним договорами є можливим не тільки на користь фінансових установ за обставин, коли попередній кредитор (банк) був позбавлений банківської ліцензії та перебував у процедурі ліквідації.
З матеріалів справи вбачається, що на час відступлення прав вимоги, як АТ «ОТП Банк» так ПАТ «ФК «Карточка Плюс» не перебували у процедурі ліквідації та не були позбавлені ліцензії.
За таких обставин, оскільки відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч.3 ст.512 та ст.1054 ЦК України, ПАТ «ФК «Карточка Плюс» не могло відступити право вимоги на користь фізичної особи ОСОБА_2 .
Отже, до відповідача не могло перейти право вимоги ані за кредитним договором, ані за договором іпотеки, а відтак, підстави державної реєстрації за ним права власності на предмет іпотеки відсутні.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.12.2022 у справі№ 914/2350/18 (914/608/20), провадження № 12-83гс21, вказано, що: «102. Якщо позивач (іпотекодавець) вважає порушеними свої права на предмет іпотеки (внаслідок позасудового звернення стягнення на предмет іпотеки відповідачем), він може, з огляду на фактичні обставини, вимагати відновлення становища, яке існувало до порушення (п.4 ч.2 ст.16 ЦК України). Цей спосіб захисту застосовується у випадку вчинення однією із сторін правопорушення, в результаті чого порушені права та законні інтереси іншої сторони. При цьому позивач повинен довести, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснено всупереч вимогам закону, тобто з порушенням прав позивача. Велика Палата Верховного Суду послідовно виснувала щодо ефективних способів захисту при неодноразовому відчуженні майна. Відповідно до її висновків захист порушених прав особи, яка вважає себе власником майна, що було неодноразово відчужене, можливий шляхом пред'явлення віндикаційного позову до останнього набувача цього майна з підстав, передбачених статтями 387 та 388 ЦК України. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна, не є ефективним способом захисту права власника.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава, що передбачено ст.48 ЦПК України.
Суд має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд справи починається спочатку, що передбачено ст.51 ЦПК України.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, провадження №14-61цс18, зроблено висновок, що пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Якщо позивач не заявляє клопотання про залучення інших співвідповідачів у справах, в яких наявна обов'язкова співучасть, тобто коли неможливо вирішити питання про обов'язки відповідача, одночасно не вирішивши питання про обов'язки особи, не залученої до участі у справі як співвідповідача, суд відмовляє у задоволенні позову (див.: постанову Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 457/726/17, провадження № 61-43201св18.
Отже, пред'явлення позову до неналежного відповідача, неналежного складу відповідачів, є самостійною підставою для відмови у позові.
Судом встановлено, що відповідач відчужив буд. АДРЕСА_1 та позивачу про це відомо про що свідчить наявний у суді спір за його позовом про витребування житлового будинку, справа № 953/2858/24.
Разом з тим, позивачем не заявлене клопотання про залучення до участі у справі власника на теперішний час буд. АДРЕСА_1 .
Отже, у даній справі неналежний склад відповідачів, є самостійною підставою для відмови у позові.
Враховуючи вищевикладене позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, у відповідності до вимог ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Керуючись ст. 76, 81, 84, 141, 264, 265 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа - державний реєстратор Мереф'янської міської ради Микитенко Людмила Іванівна, про визнання протиправним та скасування рішення державного реєстратора, - відмовити.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .
Третя особа: Державний реєстротор Мереф'янської міської ради Микитенко Людмила Іванівна, 62472, Харківська область, Харківський район, м. Мерефа, вул. Дніпровська, буд. 213.
Повний текст судового рішення складений 16.05.2025.
Суддя Н.В.Єфіменко