Справа № 953/4570/25
н/п 1-кс/953/3841/25
"14" травня 2025 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисника - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання слідчого СВ розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження за № 12025220000000652 від 12.05.2025 року, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Люботин Харківського району Харківської області, українця, громадянина України, раніше не судимого, ФОП, одруженого, має на утриманні неповнолітнього сина, 2009 р.н., зареєстрованого та мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, -
Встановив:
До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання слідчого СВ розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_4 , за матеріалами кримінального провадження за № 12025220000000652 від 12.05.2025 року, відносно ОСОБА_5 .
На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що 12.05.2025 близько 13.25 години, ОСОБА_5 , керуючи власним автомобілем марки «ZEEKR» модель «7Х» р.н. НОМЕР_1 , рухався по автодорозі «Київ-Харків-Довжанський» з боку селища Пісочин в напрямку міста Люботин, на території Харківського району Харківської області. Під час руху, в районі 467 км + 100 м даної автодороги, водій ОСОБА_5 , діючи необережно, не врахував дорожню обстановку у вигляді дощу та мокрої дороги, не обрав для себе безпечної швидкості руху, щоб мати змогу постійно контролювати рух свого автомобіля, втратив контроль над керуванням свого автомобіля, чим грубо порушив вимоги п. 12.1 Правил дорожнього руху, де вказано: п.12.1. «Під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху водій повинен ураховувати дорожню обстановку, а також особливості вантажу, що перевозиться, і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним»; та допустив виїзд автомобіля за межі правого краю дороги з послідуючим наїздом на будівлю зупинки громадського транспорту, де в цей момент, в її приміщенні в очікуванні автобуса, перебувала громадянка ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Внаслідок наїзду на будівлю зупинки, яку автомобіль повністю зруйнував, з одночасним наїздом на громадянку ОСОБА_7 , яка перебувала в приміщенні зупинки, остання, від отриманих тілесних ушкоджень, загинула на місці події.
ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України, тобто у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілої ОСОБА_7
12.05.2025 о 16.30 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
13.05.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_5 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та наявність ризиків, передбачених п.1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні просять обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 , враховуючи доводи клопотання, при цьому також повідомили, що не проти визначення застави відносно підозрюваного.
Підозрюваний ОСОБА_5 в судовому засіданні просив відмовити у задоволенні клопотання, оскільки він тікати нікуди не збирається, просить врахувати його сімейний стан, наявність роботи, дітей, батьків, захворювання. Також, зазначив, що він свою провину визнає, кається, що так сталося, готовий відшкодовувати шкоду потерпілим.
Захисник в судовому засіданні не погодився з даним клопотанням, подав заперечення, в яких просив визначити домашній арешт відносно ОСОБА_5 . В судовому засіданні також адвокат пояснив, що не заперечували і проти визначення застави.
Також, до слідчого судді подана заява від депутата, секретаря міської ради м. Люботин ОСОБА_8 про бажання взяти ОСОБА_5 на поруки. В судовому засіданні ОСОБА_8 свою заяву підтримав, позитивно охарактеризувавши підозрюваного.
Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.
У провадженні СВ розслідування злочинів у сфері транспорту СУ ГУНП в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за за № 12025220000000652 від 12.05.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України.
12.05.2025 о 16.30 ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
13.05.2025 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов'язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).
Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.
Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.
У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об'єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.
«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).
При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред'явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов'язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.
Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб'єктивному та об'єктивному.
Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об'єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.
Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».
Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_5 є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, громадянином України.
За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: - протоколом огляду місця ДТП та схемою до нього від 12.05.2025; - речовим доказом у вигляді автомобіля марки «ZEEKR» модель «7Х» р.н. НОМЕР_1 з характерними пошкодженнями; - протоколом огляду відеозапису ДТП з камери відео спостереження, розташованої напроти зупинки громадського транспорту «Коротич» .
Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.
Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.
З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_5 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України за викладених у клопотанні обставин.
Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.
Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.
Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Дослідивши всі представлені відомості та надавши їм належну оцінку, слідчий суддя, в рамках поданого клопотання вважає встановленими існування ризиків, передбачених п. 1ч.1 ст. 177 КПК України, а саме те, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину і без застосування запобіжного заходу до нього, може покинути територію Харківської області та переховуватись від органів досудового розслідування або в подальшому від суду, таким чином намагаючись уникнути кримінальної відповідальності за інкриміновані злочини. А тому, в даному випадку існує ризик, передбачений п.1 ч.1 ст.177 КПК України, а саме переховування від органів досудового розслідування та суду.
Крім того, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування особи, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання особи або відсутність міцних зв'язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув'язнення (п. 15).
Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.
Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_5 більш м'якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.
Однак, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для обрання саме такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою, на строк в межах строку досудового розслідування.
І стороною захисту в судовому засіданні не надані належні обґрунтування щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків.
Також, слідчою суддею досліджені всі надані дані по особі підозрюваного та враховано, що він є громадянином України, є ФО-П, раніше не судимий, одружений, позитивно характеризується за місцем роботи та секретарем міської ради м. Люботин, має на утриманні неповнолітнього сина, піклується про онуку від померлого сина, під час ДТП перебував у тверезому стані, має ряд захворювань, з приводу яких лікується. За представленими даними, повнолітній син підозрюваного, перебуваючи в лавах ЗСУ загинув в Донецькій області 07.08.2023 року.
Однак, всі зазначені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені п. 1 ч.1 ст. 177 КПК України.
Під час розгляду клопотання не було надано відомостей про неможливість перебування підозрюваного в умовах тримання під вартою ані за станом здоров*я, або з інших підстав.
Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.
Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).
За таких підстав, та з врахуванням того, що злочин, у вчинені якого підозрюється ОСОБА_5 є тяжким кримінальним правопорушенням проти життя та здоров*я людини, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства, слідчий суддя вважає, що для запобігання доведеним у суді ризикам, слід обрати підозрюваному саме такий запобіжний захід, про який прохає прокурор.
Спираючись на норми ст. 178 КПК України, якими встановлено ті обставини, що враховуються при обрані запобіжного заходу, слідчий суддя приходить до висновку про можливість застосування відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, незважаючи на виключний характер цього запобіжного заходу.
В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»
Підстав для застосування іншого запобіжного заходу, не пов*язаного з триманням під вартою слідчий суддя не вбачає, враховуючи вищенаведені обставини, у зв*язку з чим відхиляє клопотання захисту.
При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.
Також, за цих же підстав не підлягає задоволенню і заява ОСОБА_8 про взяття особи на поруки.
Однак, під час вирішення питання щодо розміру застави та враховуючи позицію прокурора і слідчого з даного питання, суд вважає за можливе визначити заставу у розмірі 50 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та вважає в даному випадку визначення застави в такому розмірі для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України, з врахуванням всіх позитивних даних по особі підозрюваного, даних про його сімейний та майновий стан, обставини інкримінованого правопорушення, наявністю в нього неповнолітнього сина на утриманні, роботи та бажання відшкодувати майнову шкоду потерпілим, приходжу до висновку що внесення застави може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків та проведенню досудового розслідування у найкоротші терміни.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя
Постановив:
Клопотання слідчого, погоджене прокурором- задовольнити.
Обрати підозрюваному ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 58 днів - тобто до 10 липня 2025 року включно.
Визначити ОСОБА_5 суму застави у розмірі 121120 (сто двадцять одна тисяча сто двадцять) грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № _____) до сплину терміну тримання під вартою.
При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_5 з-під варти звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України:
-прибувати до слідчого, прокурора або суду за першою вимогою;
-не відлучатися із населеного пункту, в якому проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
-повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання або перебування;
-утримуватися від спілкування зі свідками, потерпілими у даному кримінальному провадженні;
-у разі наявності, здати на зберігання до відповідних органів державної влади паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України та в'їзд в Україну.
Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз'яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов'язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.
Зобов'язати слідчого СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_4 негайно повідомити близьких родичів підозрюваного ОСОБА_5 про взяття під варту останнього.
Встановити строк дії ухвали до 10.07.2025 року включно.
В задоволені клопотання захисту - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Слідчий суддя: