Справа № 346/6912/24
Провадження № 2/346/746/25
12 травня 2025 р.м. Коломия Коломийський міськрайонний суд Івано - Франківської області
в складі: головуючого судді: Махно Н.В.,
з участю: секретаря: Гломби А.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області цивільну справу в порядку спрощеного позовного провадження за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Представник позивача Бачинський О.М. в інтересах позивача звернувся в суд з позовом до ОСОБА_1 , про стягнення заборгованості, посилаючись на те, що 03.12.2019 року між Товариством «Лінеура Україна» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір № 306390 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту. Договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті www.credit7.ua., підписаний електронним підписом та акцептований відповідачем, 03.12.2019 р. (шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду) з урахуванням положень ч. 6 і 12 п. 1 ст. 3, ст. 12, п. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», ч. 1 ст. 205 Цивільного Кодексу України. Зазначає, що на умовах Кредитного Договору (п. 1.1) кредитодавець надав відповідачу грошові кошти в розмірі 3000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов'язувався повернути позику та сплатити проценти за користування позикою. Кредит видавався строком на 30 днів, шляхом перерахування (через послуги переказу) кредитодавцем грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний відповідачем. Вказує, що 22 лютого 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», та Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», уклали Договір факторингу №015-220221, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна», включно і до відповідача ОСОБА_1 , за Договором № 306390 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.12.2019 року. В подальшому, 05 лютого 2024 року, Товариство з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», та Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» уклали Договір факторингу №20240205/1, згідно якого та у відповідності до ст. 512 ЦК України, Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», включно і до відповідача ОСОБА_1 , за Договором № 306390 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.12.2019 року. Станом на 23.12.2024 р. заборгованість відповідача ОСОБА_1 перед позивачем становить 11697,93 грн. а саме: заборгованість за основним зобов'язанням (тіло кредиту) - 3 000,00 грн.; залишок заборгованості по процентам за користування - 6840,00 грн.; заборгованість за пенею та штрафами - 0,00 грн.; інфляційне збільшення - 1857,93 грн. Просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 , на користь позивача, суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 11697,93 грн. грн. а також судові витрати.
Сторони у судове засідання не з'явились. Представник позивача, в судове засідання не з'явився, попередньо через «Електронний суд» надіслав до суду заяву, в якій просив розгляд справи проводити за відсутності представника позивача. Відповідач в судове засідання не з'явився повторно, хоча був повідомлений належним чином про дату, час та місце судового розгляду справи, у встановленому законом порядку. У відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. За вказаних обставин суд приходить до переконання, що згідно з ч.4 ст.223, ст.280 ЦПК України слід ухвалити заочне рішенняна підставінаявних усправі доказів.
Суд, дослідивши письмові докази по справі, приходить до висновку, що позов слід задовольнити, з наступних підстав. Судом встановлено, що 03.12.2019 року ОСОБА_1 уклав з ТОВ «Лінеура Україна» договір № 306390 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, шляхом підписання такого та графіку платежів електронним підписом електронним ідентифікатором, внаслідок чого отримав грошові кошти у розмірі 3000 грн. строком на 30 днів, акційна ставка - складає 1,33% від суми позики за кожен день користування позикою (485,45% річних) (а.с.15-22). Договір укладено в електронній формі на умовах пропозиції (оферти) укладення договору про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, що опублікований в особистому кабінеті відповідача на веб-сайті www.credit7.ua, підписаний електронним цифровим підписом та акцептована відповідачем (шляхом одноразового ідентифікатора у вигляді коду) з урахуванням положень ч.6, 12 п.1 ст.3., ст.12 ст.11 ЗУ «Про електронну комерцію». Право вимоги за договором № 306390 від 03.12.2019 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс», що підтверджується договором факторингу № 015-220221 від 22 лютого 2021 року (а.с.23-33). Надалі право грошової вимоги за договором № 306390 від 03.12.2019 року перейшло до Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» що підтверджується договором факторингу № 20240205/1 від 05 лютого 2024 року та додатками до договору (а.с. 34-51). Згідно розрахунку заборгованості (виписки з особового рахунку) від 20 грудня 2024 року, станом на 20 грудня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за Договором № 306390 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.12.2019 року становить 11697,93 грн. та складається з 3000.00 грн.- заборгованості за тілом кредиту, 6840.00 грн.- заборгованості за процентами, 1857.93 грн.- інфляційного збільшення (а.с.53).
Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства. Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч.1 ст.1048 ЦК України). Ст.1050 ЦК України передбачено, що якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів. Встановлено, що відповідач, в порушення умов договору своєчасно, в порядку та на умовах, визначених договором, кредитні кошти не повернув. Отримання відповідачем кредитних коштів підтверджено договором № 306390 про надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту, який підписаний відповідачем за допомогою електронного підпису (а.с.15-22), а також згідно копії розрахунку заборгованості станом на 20 грудня 2024 року за яким загальна сума заборгованості за договором № 306390 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.12.2019 року становить 11697,93 грн. (а.с. 53); з наведених копій документів вбачається, що сторонами належним чином були узгоджені істотні умови договору, розмір відсотків та порядок повернення кредиту, однак дані умови, порушено відповідачем. Відповідно до ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Відповідно до ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст.12 цього Закону є оригіналом такого документа. Згідно ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Вказаний договір укладений шляхом ідентифікації позичальника та використання ним електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором, що узгоджується з вимогами законодавства. Такий договір прирівнюється до договорів, укладених в письмовій формі. Як вбачається із матеріалів справи, договір № 306390 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.12.2019 року укладений у спосіб, визначений чинним законодавством України з повним дотриманням вимог щодо його укладення із зазначенням умов.
Оскільки відповідач не виконує умови договору, суд приходить до висновку, що право позивача порушене і підлягає захисту, а тому з відповідача на користь позивача необхідно стягнути суму заборгованості. Отже, враховуючи вищезазначене, позовні вимоги позивача до відповідача про стягнення заборгованості за кредитним договором, є належно обґрунтованими, підтверджені зібраними доказами по справі, та є такими, що підлягають задоволенню. Тому позов слід задовольнити, та слід стягнути з відповідача, на користь позивача заборгованість за договором № 306390 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.12.2019 року у розмірі 11697 (одинадцять тисяч шістсот дев'яносто сім) гривень 93 копійки. Питання судових витрат слід вирішити у відповідності з вимогами ст.141 ЦПК України, тобто з відповідача на користь позивача слід стягнути суму сплаченого судового збору у розмірі 2422 ( дві тисячі чотириста двадцять дві ) гривні 40 копійок. На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.81, 247 ч.2, 141, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 280-283 ЦПК України,суд,-
Позов задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , зареєстрованого за адресою АДРЕСА_1 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «АРТЕМІДА-Ф» місцезнаходження: м.Львів, вул. С.Бандери, 87, офіс 54, код ЄДРПОУ 42655697, IBAN НОМЕР_2 а АТ "ОТП Банк" МФО банку 300528, заборгованість за Договором № 306390 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 03.12.2019 року в розмірі 11697 (одинадцять тисяч шістсот дев'яносто сім) гривень 93 копійки, а також сплачений судовий збір в сумі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) гривні 40 копійок. Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК Українинеподані заява про перегляд заочного рішення, або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Повне судове рішення складено 19.05.2025 року.
Суддя: Махно Н. В.