Справа №: 343/1605/23
Провадження №: 2/343/32/25
I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 травня 2025 року м.Долина
Долинський районний суд Iвано-Франкiвської областi в складi:
головуючого судді - Тураша В. А.,
секретаря - Лукань О.З.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу, Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним, суд -
В Долинський районний суд Івано-Франківської області 07.07.2023 поступила позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу, Івано-Франківської області - Ананевич Оксана Михайлівна, про визнання заповіту недійсним.
Позивачка просить ухвалити рішення, яким:
визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований в реєстрі за №1888, серія бланку ННК 627528;
судові витрати стягнути з відповідачки на користь позивачки.
Свої вимоги мотивує тим , що 05.07.2022 до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Ананевич Оксани Михайлівни звернулась громадянка ОСОБА_1 із заявою про прийняття спадщини, яка залишилась після її померлого батька - ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Право на отримання свідоцтва у позивачки виникло відповідно до ст. 1298 ЦК України: свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям після закінчення шести місяців (10 місяців під час війського стану) з часу відкриття спадщини.
Враховуючи те, що строк отримання свідоцтва про право на спадщину позивачкою настав, остання просила нотаріуса видати свідоцтво про право на спадщину за законом. Також, у разі наявності заповіту від померлого спадкодавця ОСОБА_4 , та не можливості спадкування позивачкою майна по закону у зв'язку з наявністю заповіту, просила повідомити про це позивачку, або її адвоката - Филь О.М.
У відповідь на вищезазначену заяву про видачу свідоцтва про право на спадщину, нотаріус Ананевич О.М. повідомила про наявність від спадкодавця ОСОБА_4 заповіту, складеного 20.08.2018 на користь ОСОБА_2 . Також, нотаріус повідомила про те, що під час складення заповіту, психічний стан ОСОБА_4 викликав підозру про наявність психічного розладу або захворювання останнього.
Поведінка ОСОБА_4 була такою протягом багатьох років до моменту складення заповіту, також ОСОБА_4 стояв на обліку та проходив лікування від психічного захворювання в декількох медичних закладах, зокрема в Івано-Франківській обласній психоневрологічній лікарні №3.
Оскільки , вона є рідною дочкою спадкодавця ОСОБА_4 , то відповідно до ст. 1261 ЦК України є спадкоємицею першої черги. Інші спадкоємці першої черги відсутні.
Заповіт, складений ОСОБА_4 20 серпня 2018 року, був складений з порушенням Закону, так як ОСОБА_4 на момент складення заповіту, страждав на психічне захворювання, що виражалося в його поведінці протягом багатьох років, та перебував на обліку та лікуванні в психіатричних лікарнях, а отже на момент складення заповіту не міг усвідомлювати значення своїх дій.
У зв'язку з тим, що заповіт складений ОСОБА_4 20 серпня 2018 року, був складений з порушенням Закону, у позивачки є право на подання позову про визнання такого заповіту недійсним із настанням наслідків, передбачених ст.ст. 215-216 ЦК України (т.1 а.с.1-3).
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.07.2023 цивільна справа № 343/1605/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу, Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним передана на розгляд судді Турашу В.А. (т.1 а.с.43).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 07.07.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 343/1605/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу, Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним.
Призначено підготовче судове засідання на 27.07.2023.
Визначено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву. У зазначений строк відповідач має право надіслати суду відзив на позовну заяву, який повинен відповідати вимогам ст. 178 ЦПК України, і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду), висновки експертів і заяви свідків, що підтверджують заперечення проти позову (т.1 а.с.44).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 27.07.2023, клопотання представника позивачки ОСОБА_1 - адвоката Филь Олександра Миколайовича - задоволено.
Витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківська обласна психоневрологічна клінічна лікарня №1» ( 76010, вул.Млинарська,21, м.Івано-Франківськ, код ЄРДПОУ 01993115) - завірені копії: медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , копії будь-яких медичних документів, зокрема виписок, діагнозів, рецептів, протоколів операцій, медичних рекомендацій, результатів аналізів, висновків медичних комісій, медичних карток амбулаторного хворого тощо, які підтверджують захворювання, лікування, проведення хірургічних операцій, призначення ліків ОСОБА_4 ; копії медичних документів, висновків, діагнозів, які підтверджують наявність психічних розладів, захворювань ОСОБА_4 .
Витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Івано-Франківська обласна психоневрологічна лікарня № 3» (76014, вул.Медична,15, м.Івано-Франківськ, код ЄРДПОУ 03092209) - завірені копії: медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , копії будь-яких медичних документів, зокрема виписок, діагнозів, рецептів, протоколів операцій, медичних рекомендацій, результатів аналізів, висновків медичних комісій, медичних карток амбулаторного хворого тощо, які підтверджують захворювання, лікування, проведення хірургічних операцій, призначення ліків ОСОБА_4 ; копії медичних документів, висновків, діагнозів, які підтверджують наявність психічних розладів, захворювань ОСОБА_4 .
Витребувано у Комунального некомерційного підприємства «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» (79021, вул.Кульпарківська,95, м.Львів, код ЄРДПОУ 01996740) - завірені копії: медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , копії будь-яких медичних документів, зокрема виписок, діагнозів, рецептів, протоколів операцій, медичних рекомендацій, результатів аналізів, висновків медичних комісій, медичних карток амбулаторного хворого тощо, які підтверджують захворювання, лікування, проведення хірургічних операцій, призначення ліків ОСОБА_4 ; копії медичних документів, висновків, діагнозів, які підтверджують наявність психічних розладів, захворювань ОСОБА_4 .
Підготовче судове засідання відкладено на 20.09.2023 (т.1 а.с.64-65).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 05.10.2023, закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу, Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним та призначено справу до судового розгляду по суті (т.1 а.с.106).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 10.11.2023, клопотання подані представником позивачки ОСОБА_1 - адвокатом Филь Олександром Миколайовичем про витребування доказів - залишено без задоволення (т.1 а.с.156-158) .
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01.12.2023, призначено по справі №343/1605/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу, Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним, посмертну судово-психіатричну експертизу.
Проведення експертизи доручено експертам ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» (76014, вул. Медична,15, м.Івано-Франківськ).
Попереджено експертів про кримінальну відповідальність за ст. ст. 384, 385 КК України за дачу завідомо неправдивого висновку та за відмову без поважних причин від виконання покладеного на нього обов'язку.
Надано у розпорядження експертів ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» матеріали цивільної справи №343/1605/23, для проведення призначеної посмертної судово-психіатричної експертизи.
Судові витрати, пов'язані з проведенням посмертної судово-психіатричної експертизи, покладено на позивачку ОСОБА_1 , зареєстровану за адресою: АДРЕСА_1 , зобов'язавши її протягом 5 днів з дня отримання повідомлення про вартість експертизи і реквізитів банку, сплатити їх.
Провадження у справі зупинено на час проведення посмертної судово-психіатричної експертизи (т.1 а.с.188-189).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 08.01.2024, провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу, Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним - поновлено.
Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду - м.Долина вул. Обліски,115 на 23 січня 2024 року в 13.00 годин з викликом сторін по справі (т.1 а.с.194).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 23.01.2024, клопотання в.о. начальника Івано-Франківської філії судових експертиз ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров'я України» про надання в розпорядження судових експертів оригіналів медичних документів хворого ОСОБА_4 - задоволено.
Для проведення посмертної судово-психіатричної експертизи, призначеної в цивільній справі №343/1605/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу, Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним витребувано від :
1) Комунального некомерційного підприємства «Долинська багатопрофільна лікарня», (вул.Оксани Грицей, 15, м.Долина, Калуського району, Івано-Франківської обл.,77500) медичну картку амбулаторного хворого (сімейного лікаря) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя с.Гошів Калуського (Долинського) району Івано-Франківської області ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
2) Психіатричного кабінету Комунального некомерційного підприємства «Долинська багатопрофільна лікарня» (вул.Оксани Грицей, 15, м.Долина, Калуського району, Івано-Франківської обл.,77500) медичну картку амбулаторного хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя с.Гошів Калуського (Долинського) району Івано-Франківської області ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
3) Комунального некомерційного підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги Івано-Франківської обласної ради» (ОПНЛ №1) (вул.Млинарська, 21, м.Івано-Франківськ ,76018) медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя с.Гошів Калуського (Долинського) району Івано-Франківської області ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
4) Комунального некомерційного підприємства «Прикарпатський обласний клінічний центр психічного здоров'я Івано-Франківської обласної ради» (вул.Медична,15, м.Івано-Франківськ , 76011):
медичну картку стаціонарного хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя с.Гошів Калуського (Долинського) району Івано-Франківської області ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ;
медичну картку амбулаторного хворого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , жителя с.Гошів Калуського (Долинського) району Івано-Франківської області ,який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.201-202).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 14.02.2024, для проведення посмертно судово-психіатричної експертизи в цивільній справі №343/1605/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу, Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним, направлено у розпорядження експертів ДУ «Інститут судової психіатрії Міністерства охорони здоров?я України»(76014, вул. Медична,15, м.Івано-Франківськ), матеріали цивільної справи №343/1605/23, та витребувані судом докази - оригінали медичних документів хворого ОСОБА_4 . Провадження у справі зупинено на час проведення посмертної судово-психіатричної експертизи (т.1 а.с.216).
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 18.12.2024, провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу, Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним - поновлено. Справу призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні (т.2 а.с.18).
Позивачка ОСОБА_1 в судовому засіданні, проведеному в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та її представник адвокат Білан А.М. (ордер серії АТ №1046475 т.2 а.с.45), позовні вимоги уточнили, просили ухвалити рішення, яким:
визнати недійсним заповіт, складений ОСОБА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований в реєстрі за №1888, серія бланку ННК 627528;
стягнути з відповідачки ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 судові витрати у загальній сумі 94 058,00 грн, з яких: 64 836,00 грн - витрати на проведення посмертної судово-медичної експертизи; 648,40 грн - банківська комісія за переказ коштів на оплату експертизи; 27 500,00 грн - витрати на правову допомогу та 1 073,60 грн - сплачений судовий збір.
Відповідачка ОСОБА_2 в судові засідання не з'явилась, хоч про час та місце їх проведення повідомлялась у встановленому Законом порядку.
Представник відповідачки ОСОБА_2 - адвокат Кобилинець Т.В. (ордер серії АТ №1046168 т.1 а.с.56) в судовому засіданні заперечила щодо задоволення позову, пояснивши, що померлий ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 висловив своє волевиявлення та 20.08.2018 склав заповіт, яким все майно на випадок своєї смерті, заповів відповідачці ОСОБА_2 . Даний заповіт у відповідності до вимог закону був посвідчений приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Ананевич О.М. Під час посвідчення заповіту у нотаріуса не виникало жодних побоювань щодо психічного стану заповідача ОСОБА_4 . Оспорюваний заповіт відповідає вимогам Закону та не може бути визнаний недійсним. Відповідачка ОСОБА_2 , яка являється рідною племінницею померлого ОСОБА_4 , ще задовго до його смерті ( приблизно сім років) здійснювала за ним догляд , купляла лікарства оплачували лікування, комунальні послуги, а коли перебувала за межами України, оплачувала послуги доглядальниці. Також нею ( ОСОБА_2 ) за власні кошти було здійснено обряд поховання ОСОБА_4 . Просила відмовити у задоволенні позову за безпідставністю позовних вимог.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу, Івано-Франківської області, ОСОБА_3 в судові засідання на неодноразові виклики не з'явилась, причини своєї неявки не повідомила, хоч про дату, час та місце слухання справи повідомлялася судом у встановленому Законом порядку.
Суд, вислухавши пояснення позивачки, її представника, представника відповідачки, дослідивши здобуті та перевірені в судовому засіданні докази в їх сукупності вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних для її вирішення. Позов підставний і підлягає до задоволення, виходячи з наступного:
Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Предметом судового розгляду справи є визнання недійсним заповіту, тобто правові відносини у цій справі регулюються главою 16 «Правочини» та главою 85 «Спадкування за заповітом» Цивільного кодексу України.
У відповідності до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Також, відповідно до ст.ст. 1216, 1217, 1218 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою (ст.1220 ЦК України).
Місцем відкриття спадщини є останнє місце проживання спадкодавця (ст. 1221 ЦК України).
Ст.1261 ЦК України, передбачено, що у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Згідно з ч. 1 ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Відповідно до положень ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Законодавець визначив пріоритет спадкування за заповітом над спадкуванням за законом, зазначивши у ч. 2 ст. 1223 ЦК України, що спадкування за законом має місце лише у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також неохоплення заповітом всієї спадщини.
Згідно з ст. 1234 ЦК України, право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається.
Ст. 1247 ЦК України, визначені загальні вимоги до форми заповіту, відповідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до ч. 4 ст. 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначеними у ст.ст. 1251-1252 цього Кодексу.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 1248 ЦК України, нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках (ст. 1253 цього Кодексу).
Відповідно до положень ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним; за позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; недійсність окремого розпорядження, що міститься у заповіті, не має наслідком недійсності іншої його частини; у разі недійсності заповіту спадкоємець, який за цим заповітом був позбавлений права на спадкування, одержує право на спадкування за законом на загальних підставах.
Цивільний кодекс України проголошує принцип свободи заповіту, відповідно до якого заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин. Крім того, він може без зазначення будь-яких причин позбавити права на спадкування будь-яку особу з числа спадкоємців за законом. У цьому разі ця особа не може одержати право на спадкування. Але свобода заповіту має певні межі: не можна позбавити права на спадкування осіб, які мають право на обов'язкову частку в спадщині. Свобода заповіту стосується не лише визначення кола спадкоємців, а й визначення обсягу спадкової маси, яку заповідають. Заповідач має право охопити заповітом права та обов'язки, які йому належать на момент складення заповіту, а також ті права та обов'язки, які можуть йому належати у майбутньому. Можна скласти заповіт щодо усієї спадщини або лише щодо її частини.
Однією з особливостей цього правочину є забезпечення його таємниці. Таємниця заповіту може мати для заповідача велике значення, тому нотаріус, інша посадова, службова особа, яка посвідчує заповіт, свідки, а також фізична особа, яка підписує заповіт замість заповідача, не мають права до відкриття спадщини розголошувати відомості щодо факту складення заповіту, його змісту, скасування або зміни заповіту.
Копія повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 15.02.2022 підтверджує, що ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.11).
Позивачка по справі - ОСОБА_1 , як дитина спадкодавця ОСОБА_4 у першу чергу має право на спадкування за законом.
Родинні відносини між померлим ОСОБА_4 , та позивачкою ОСОБА_1 , підтверджується копією свідоцтва про народження ОСОБА_5 , НОМЕР_3 від 16.09.1986, де в графі батько записаний ОСОБА_4 , мати - ОСОБА_5 та копією свідоцтва про одруження НОМЕР_4 від 13.12.2004, з якого вбачається, що ОСОБА_5 , після укладення шлюбу з ОСОБА_6 було присвоєно прізвище « ОСОБА_7 » (т.1 а.с.10).
05.07.2022 позивачка ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Ананевич О.М. із заявою про прийняття спадщини за Законом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 батька - ОСОБА_4 (т.1 а.с.12-13) .
Згідно повідомлення вих.№103/01-16 приватного нотаріуса Калуського районного нотаріального округу Івано-Франківської області Ананевич О.М., від 30.11.2022, ОСОБА_1 повідомлено про те, що при зверненні відносно видачі свідоцтва про право на спадщину після смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 , її батька - ОСОБА_4 , на її ім'я , потрібно подати документи власності за померлим на його майно.
Також повідомлено про те, що ОСОБА_4 , було складено заповіти, посвідчені приватним нотаріусом Ананевич О.М. Долинського міського нотаріального округу (т.1 а.с.14).
Як вбачається із матеріалів справи, ОСОБА_4 , 20.08.2018 склав заповіт, посвідчений приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Ананевич О.М. за реєстровим №1888.
Відповідно до вказаного заповіту, ОСОБА_4 , на випадок своєї смерті зробив таке розпорядження: все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалось, і взагалі все те, що йому буде належати на день смерті і на що він за законом матиме право, заповів ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (т.1 а.с.15).
Позивачка ОСОБА_1 , звернулася в Долинський районний суд з вимогою про визнання недійсним заповіту, посилаючись, зокрема, на те, що спадкодавець ОСОБА_4 , внаслідок своєї хвороби, а саме стійкого хронічного психічного захворювання станом на момент посвідчення спірного заповіту не міг розуміти значення своїх дій та керувати ними, тому не міг скласти заповіт, оскільки волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до положень ч.4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Ст. 3 Закону України «Про психіатричну допомогу» визначена презумпція психічного здоров'я, суть якої полягає в тому, що кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.
Тобто, для визначення тимчасового стану особи, при якому вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих станів не може розуміти значення своїх дій та керувати ними у момент укладення нею правочину, необхідне обов'язкове призначення судово-психіатричної експертизи. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину.
Для визнання правочину недійсним необхідна наявність факту, що особа саме в момент укладення заповіту не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними.
Верховний Суд у постанові від 18.08.2021 у справі № 551/335/18 зазначив, зокрема, що заповіт як остання воля особи стосується її розпоряджень на випадок смерті і тому покликаний вирішувати важливі для особи питання щодо призначення спадкоємців, визначення обсягу спадщини, що має спадкуватися за заповітом. Свобода заповіту передбачає особисте здійснення заповідачем права на заповіт шляхом вільного волевиявлення, яке, будучи належним чином вираженим, піддається правовій охороні і після смерті заповідача. Свобода заповіту як принцип спадкового права включає, серед інших елементів, також необхідність поваги до волі заповідача та обов'язковість її виконання.
Згідно з ст. 202 ЦК України, заповіт є правочином і до нього застосовуються загальні положення та вимоги, визначені ст.ст. 203-236 ЦК України, у том числі і підстави недійсності правочинів.
Відповідно до ч.ч. 1-5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно ч.ч. 1 та 2 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу.
Недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складенні особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення (відсутність нотаріального посвідчення або посвідчення особами, яке прирівнюється до нотаріального, складання заповіту представником тощо).
Пункт 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року №9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» містить роз'яснення, що нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.
У разі якщо під час розгляду спору про визнання правочину недійсним як оспорюваного та застосування наслідків його недійсності буде встановлено наявність підстав, передбачених законодавством, вважати такий правочин нікчемним, суд, вказуючи про нікчемність такого правочину, одночасно застосовує наслідки недійсності нікчемного правочину.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 15 грудня 2021 року в справі № 757/51379/17 (провадження № 61-6261св21).
Ст. 1257 ЦК визначено підстави нікчемності заповіту та визнання його недійсним, які не виключають застосування загальних норм § 2 глави 16 ЦК відповідно до встановлених судом обставин, якщо вони узгоджуються з правовими підставами та наслідками нікчемності або недійсності заповіту, зазначеними у ст. 1257 ЦК. На підставі ст. 215 ЦК визнання такого заповіту недійсним судом не вимагається.
За змістом ст. 30 ЦК України, цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання.
За правилами, встановленими ч. 1 ст. 225 ЦК, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Відповідно до постанов Верховного Суду України №6-1531цс16 від 28.09.2016, №36-9цс12 від 29.02.2012 , №6-9цс12 від 29.02.2012 , підставою для визнання правочину недійсним може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент його вчинення розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Згідно роз'яснень постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
При розгляді справ за позовами про визнання недійсними заповітів на підставі ст.225, ч. 2 ст.1257 ЦК України, суд відповідно до п. 2 ч.1 ст. 105 ЦПК України, для встановлення психічного стану особи зобов'язаний призначити посмертну судово-психіатричну експертизу, висновок якої у даному випадку є належним доказом, який містить інформацію щодо предмета доказування.
Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити перш за все на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають інше побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
Для визначення наявності стану недієздатності на момент укладення правочину суд зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін.
Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів, які підтверджують чи спростовують доводи позивача про те, що в момент укладення оспорюваного правочину особа не розуміла значення своїх дій та не могла керувати ними.
До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 20 червня 2018 року у справі № 161/17119/16-ц, від 12 вересня 2018 року у справі № 522/25597/13-ц, від 18 вересня 2019 року у справі № 311/3823/15, від 23 листопада 2022 року у справі № 368/953/19.
Крім того, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 11 листопада 2019 року в справі № 496/4851/14-ц (провадження № 61-7835сво19) вказав, що висновок судово-психіатричної експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Висновок про тимчасову недієздатність учасника такого правочину слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в момент вчинення правочину. Хоча висновок експертизи в такій справі є лише одним із доказів у справі і йому слід давати належну оцінку в сукупності з іншими доказами, будь-які зовнішні обставини (показання свідків про поведінку особи тощо) мають лише побічне значення для встановлення того, чи була здатною особа в конкретний момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Висновок експертизи має бути категоричним та не може ґрунтуватись на припущеннях.
Тлумачення наведених норм права дає підстави для висновку, що для визнання правочину недійсним на підставі ч.1 ст. 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 травня 2022 року у справі № 208/9102/15-ц (провадження № 61-21308св21) зазначено: «правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені (ч.1 ст. 225 ЦК України). Правила ст. 225 ЦК України поширюються на випадки, коли фізична особа хоча і є дієздатною, однак у момент вчинення правочину вона перебувала в такому стані, коли не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо).
Підставою для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч.1 ст. 225 ЦК України, має бути встановлена судом абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. З позовом про визнання правочинів недійсними на підставі ст. 225 ЦК України звертається: а) або сторона правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними; б) або в разі її смерті - інші особи, чиї цивільні права або інтереси порушені. До інших осіб відносяться, зокрема, спадкоємці сторони правочину, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними».
У постанові від 06 квітня 2022 року у справі № 319/547/20 (провадження № 61-8623св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду послався на постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 грудня 2021 року у справі № 635/3664/16 (провадження № 61-14002св21), у якій зазначено, що «для визнання правочину недійсним на підставі, передбаченій ч.1 ст. 225 ЦК України, може бути лише абсолютна неспроможність особи в момент вчинення правочину розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про недійсність правочину не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях.
Аналогічні висновки містяться у постановах Верховного Суду: від 19 червня 2019 року у справі № 554/11179/13-ц (провадження № 61-30685св18), від 02 листопада 2020 року у справі № 326/81/15 (провадження № 61-837св19), від 26 травня 2021 року у справі № 639/348/17 (провадження № 4822св21).
За клопотанням представника позивачки , яке було підтримане самою позивачкою ОСОБА_1 судом була призначена посмертна судово-психіатрична експертиза, за результатами якої складено висновок судово-психіатричного експерта № 180/2024 від 27.11.2024 року (т. 2 а.с. 2-12).
З описової частини висновку вбачається, що "аналізуючи дані матеріалів цивільного провадження, наданої медичної документації встановлено, що підекспертний ОСОБА_4 , лікар по професії, працював за фахом до 1994 року, в подальшому займався заробітками за кордоном. В 1992 році розлучився з дружиною, з його пояснення «по релігійним мотивам». Періодично мешкав в Мінську. Був одружений вдруге, але також розлучився.
В поле зору психіатрів потрапив в 2002 році у зв'язку з погіршенням стану здоров'я: почав відчувати приступи роздратування, гніву, погано спав, мав відчуття тривоги, з'явились думки, що він тяжко, невиліковно хворий - в зв'язку з чим звертався в численні клініки до лікарів різної спеціальності. В 2002 році звернувся в психіатричну лікарню за рекомендацією лікарів кардіохірургічного центру м. Києва, де попередньо обстежувався з приводу своєї недуги. З анамнестичних даних нам також відомо, що психопатологічні розлади в підекспертного маніфестували у формі параноїдно-фобічної симптоматики на фоні змін життєвого устрою після повідомлення про хворобу матері, що не відображалось в наявній в підекспертного психосимптоматиці, тому виключає екзогенний характер захворювання, та завершилось госпіталізацією в психіатричну клініку. В стаціонарі описана симптоматика трактується, як органічна тривожно-депресивна (хоча органічних розладів не спостерігалось, а органічна етіологія визначена як «гормональна»), однак вони спостерігають ознаки параноїдного синдрому у вигляді маячення невиліковної хвороби (іпохондричне марення), ознаки апатії та особистісних змін, а при лікуванні призначено нейролептичні (антипсихотичні) препарати: «галоперидол».
Наступний представлений в медичній документації спалах активної продуктивної психопатологічної симптоматики відбувається у формі класичного гострого галюцинаторно-параноїдного нападу з маяченням переслідування та імперативним вербальним галюцинозом: в лікарню підекспертний прибув у супроводі працівників поліції, в зв'язку з агресією та антисоціальними вчинками - наніс дружині тілесні ушкодження пилою - намагався відрізати їй голову - «голоси сказали боронитись, убити дружину». При даній госпіталізації зазначено, що в травні 2017 році (тобто напередодні) виписаний з Мінської психіатричної лікарні, де неодноразово лікувався (документація відсутня з причини неможливості її витребування). При направленні «загальмований, емоційно монотонний, блідий», відмічав, що «коли не вип'є таблетки, то чує «голоси»»; при поступленні: «підтвердив наявність слухових галюцинацій. Мислення сповільнене за темпом, з елементами паралогії, критика знижена». При первинному лікарському огляді в психічному стані зазначено формальність контакту, орієнтація на побутовому рівні, сповільнене, конкретизоване мислення, наявність «голосів», знижений настрій, емоційну нестійкість, неадекватність, порушення критичності.
В поведінці був демонстративний, говорив, що не може ходити, вимагав, щоб його всюди возили на візку та одягли підгузок, інструкції виконував вибірково, після наполягання. При огляді психологом спостерігалась емоційна подавленість, порушення уваги (концентрації, обсяг), в процесах мислення відмічаються деталізація та конкретизація, сповільнення, суб'єктивістичність, ослаблення пам'яті та інтелекту, в структурі особистості переважали психастенічні та іпохондричні риси з патологічною концентрація на власному самопочутті та здоров'ї. В лікуванні - антидепресанти та нейролептики. В неврологічному стані окрім «дещо обмеженої конвергенції» змін не виявлено. Діагностовано на той час: «Соматизований розлад, конверсійний синдром», що виключається наявною галюцинаторно-параноїдною симптоматикою. Натомість, широке коло патологічних продуктивних психічних розладів, як у даному випадку: від астенічних, емоційно-гіперестетичних доафективних (депресивних), невротичних (нав'язливих, істеричних) до паранояльних, вербального галюцинозу, галюцинаторно-параноїдних та парафренних - властиве для ендогенного шизофренічного процесу.
З прогредієнтністю захворювання в 2018 році в підекспертного, окрім ведучого параноїдного синдрому (впевненості у невиліковному захворюванні, що з зуба розповсюдилось на весь організм і призведе до смерті та що йому це «пороблено»), відмічаються структурно-логічні порушення мислення у вигляді різноплановості та паралогічних суджень, в емоційній сфері наявні подразливість та афективна нестійкість з труднощами соціально-психологічної адаптації, звуження кола інтересів, порушенням критичності, ослаблення інтелектуально-мнестичних функцій. Тобто, у співвідношенні з продуктивними симптомами в підекспертного спостерігаються дефіцитарні “негативні» розлади, які свідчать про збіднення психічної діяльності: від дисгармонії особистості до зниження енергетичного потенціалу та рівня особистості, ознак її деградації.
Підекспертному діагностовано: «Органічний шизофреноподібний розлад», що має схожий патерн з шизофренією однак для якого не особливо характерні формування структурно-логічних розладів мислення та первинною умовою діагностики є розлади, дисфункція чи пошкодження мозку (органічне підгрунтя), чого в даному випаду не було доведено. Вже в 2019 році, в зв'язку з судинно-віковими змінами в симптоматиці відмічаються деякі симптоми органічного симптомокомплексу. Від іпохондричної меланхолії дифереціювати зазначену патологію можна відсутністю, як зазначено в психічному стані, «великого депресивного синдрому». При кожному поступленні в психіатричний стаціонар акцентується увага лікарів на тому, що підекспертний не приймав підтримуючу терапію, оскільки вважав її неефективною, що вказує на повну відсутність критичного відношення до свого стану та хвороби, а враховуючи що підекспертний лікар за спеціальністю, то в першу чергу мав би усвідомлювати важливість прийому призначених ліків.
Отже, ОСОБА_4 страждав психічним захворюванням - параноїдною шизофренією, з ведучим параноїдним синдромом, що проявлялось маячінням шкоди, іпохондричним маренням невиліковної хвороби «хворіє СНІДом або раком, гниє зсередини, весь гнилий, заражений грибком, смердить, заразив все село, навіть курей, може заразити весь світ», періодичною галюцинаторною симптоматикою з імперативними вербальними галюцинаціями, нюховими галюцинаціями (вважав, що від нього смердить), що власне характерно для ендогенно-процесуального захворювання. Перебіг захворювання можна оцінити як помірно прогредієнтний. Таким чином, психічне захворювання в ОСОБА_4 дебютувало в 2001 році, прогресувало та досягло значної вираженості з порушенням критичних здібностей та помітним формуванням особистісного дефекту (послаблення когнітивних функцій, вираженими змінами у мисленнєвій та емоційно-вольовій сферах, регресу особистості) в 2017-2019 роках. Результати вищенаведеного аналізу матеріалів справи, медичної документації, співставлення отриманих даних з діагностичними стандартами та діючою в Україні міжнародною класифікацією психічних і поведінкових розладів 10-го перегляду (МКХ-10), свідчать про те, що на період часу, що цікавить суд (на час укладання заповіту 20 серпня 2018 року) ОСОБА_4 виявляв ознаки хронічного психічного розладу у формі, параноїдної шизофренії, внаслідок чого був не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.
На підставі вищевикладеного, експерт дійшов до висновків, що ОСОБА_4 страждав психічним захворюванням - параноїчною шизофренією, що згідно МКХ-10 F20.0 .
Станом на 20 серпня 2018 року, ОСОБА_4 , під час складання спірного заповіту, не міг усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними.
Допитана в судовому засіданні , проведеному в режимі відеоконференції між Долинським районним судом Івано-Франківської області та Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області, в якості експерта ОСОБА_8 суду пояснила, що на підставі ухвали Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01.12.2023 нею проведено посмертну судово-психіатричну експертизу стосовно ОСОБА_4 . Експертиза проводилась на підставі матеріалів цивільної справи ,медичної документації, медичних карт, амбулаторної карти, які надані на дослідження Долинським районним судом. Вказана експертиза проводилась за методикою проведення посмертних судових експертиз, з методами якої вони працюють на протязі кількох років. При експертному дослідженні в неї були первинні документи, які свідчили про те, що ОСОБА_4 , на час укладення заповіту 20 серпня 2018 року, виявляв ознаки хронічного психічного розладу у формі параноїчної шизофренії, внаслідок чого був не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Результат проведеного експертного дослідження нею викладено у висновку судово-психіатричного експерта №180/2024 від 27.12.2024, який вона повністю підтримує.Експерт при проведенні експертизи вивчає всі матеріали справи, медичну документацію. На підставі лише діагнозів виставлених лікарями не можна встановити психічний стан особи на момент вчинення правочину.
Допитана в судовому засіданні ОСОБА_5 суду пояснила, що померлий ОСОБА_4 являвся її колишнім чоловіком. З 2001 року ОСОБА_4 стояв на диспансерному обліку в Івано-Франківській областій психіатричній лікарні. Його дивна поведінка почала проявлятись ще в 1991-1992 роках.
За таких обставин, досліджені судом докази, дозволяють зробити висновок про те, що при складанні оспорюваного заповіту 20 серпня 2018 року, ОСОБА_4 , який на вказану дату страждав психічним захворюванням - параноїчною шизофренією , не міг усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними, що є достатнім для визнання складеного заповіту недійсним внаслідок відсутності вільного волевиявлення заповідача та не відповідності внутрішній волі.
Зокрема до таких висновків суд прийшов на основі таких доказів, як висновок судово-психіатричного експерта № 180/2024 від 27 листопада 20224 року, показаннях судово-психіатричного експерта ОСОБА_8 , дослідженої медичної документації та інших матеріалів справи.
Заперечення сторони відповідачки про те, що померлий ОСОБА_4 до смерті не мав психічних розладів, які б позбавляли його можливості усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, на час складання заповіту був при здоровому розумі та хорошій пам'яті, цілком і повністю усвідомлював значення своїх дій та міг свідомо і обдумано керувати ними, не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи та спростовуються наведеними вище доказами.
Висновок судово-психіатричного експерта Івано-Франківської філії судових експертиз ДУ «ІСП МОЗ України» № 180/2024 від 27.11.2024 щодо психічного стану ОСОБА_4 , згідно якого останній на час складення заповіту 20.08.2018 не міг усвідолювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними - є категоричним та не піддається сумніву.
Аналізуючи викладене, оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням вказаних обставин, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги щодо визнання недійсним заповіту та наявність підстав для її задоволення.
Щодо позовних вимог в частині стягнення судових витрат, суд зазначає наступне:
Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Відповідно до положень ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки суд прийшов до висновку про задоволення позову в повному обсязі , з відповідачки в користь позивачки підлягають стягненню 1073,60 грн сплаченого нею судового збору згідно з квитанцією №0.0.3020 від 28.06.2023 (т. 1 а.с. 6).
Щодо відшкодування витрат пов'язаних з розглядом справи, суд виходить з наступного:
Відповідно до п.п. 1,2 ч.3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема: витрати на професійну правничу допомогу ; витрати пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Згідно із ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною
позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених позивачкою судових витрат на професійну правничу допомогу до позову долучено договір про надання правової допомоги від 03.10.2022, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Филь О.М., відповідно до ч.1 розділу 3 якого, ціна договору складає 17000 гривень (т.1 а.с.4-5); копію платіжної інструкції №33430910SB про сплату 17000 грн витрат на правову допомогу (т.1 а.с.37); ордер серії СА №1042517 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , адвокатом Филь О.М. (т.1а.с.40); копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки RC.GL386Y615W5522XR19RPUZ від 01.02.2024 про повернення коштів за договором про надання правової допомоги ОСОБА_9 в сумі 10000,00 грн (т.2 з.с.а.с.107); ордер серії АТ №1046475 на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_1 , адвокатом Білан А.М. (т.2 а.с.45); копію платіжної інструкції на переказ готівки №45 від 20.01.2025 про сплату 9000 грн, витрат на правову допомогу (т.2 а.с.90); копію платіжної інструкції на переказ готівки №1 від 30.01.2025 про сплату 1500 грн, витрат на правову допомогу (т.2 а.с.91); копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №72373883 від 28.02.2025 про сплату 2500 грн, витрат на правову допомогу (т.2 а.с.92); копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №1 від 18.03.2025 про сплату 2500 грн, витрат на правову допомогу (т.2 а.с.93); акт виконаних робіт (надання правничої допомоги), в якому зазначений детальний опис (робіт) надання послуг за Договором №13-01/2025 від 13 січня 2025 , відповідно до якого загальна вартість наданих послуг станом на 28.02.2025 становить 13000,00 грн. (т.2 а.с.98); договір № 13-01-2025 (про надання правової (правничої) допомоги) від 13.01.2025, що укладений між ОСОБА_1 та адвокатом Білан А.М. (т.2 а.с.99-100); копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №72702314 від 04.04.2025 про сплату 2500 грн, витрат на правову допомогу (т.2 а.с.121); копію квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №72998367 від 08.05.2025 про сплату 2500 грн, витрат на правову допомогу (т.2 а.с.123).
Таким чином, позивачка на обґрунтування понесених витрат на професійну правничу допомогу у справі подала належні та допустимі докази, що описані вище.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що розмір витрат, понесених позивачкою на правничу допомогу, тобто на оплату адвокатських послуг є доведеним, обґрунтованим та співмірним, зокрема, зі складністю та категорією даної справи, її значенням для сторін, обсягом наданих послуг адвокатом, часом, витраченим адвокатом на їх надання.
Тому, зважаючи те, що позовні вимоги , з врахуванням уточнених позовних вимог, задоволено повністю, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачки на користь позивачки відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 27500,00 грн.
Щодо витрат за проведення експертизи:
Відповідно до положень ч.3 ст.139 ЦПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків.
Згідно з ч.ч.4,6 ст.139 ЦПК України, суми, що підлягають виплаті залученому судом експерту, спеціалісту, перекладачу або особі, яка надала доказ на вимогу суду, сплачуються особою, на яку суд поклав такий обов'язок, або судом за рахунок суми коштів, внесених для забезпечення судових витрат.
Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Ухвалою Долинського районного суду Івано-Франківської області від 01.12.2023, призначено по справі №343/1605/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу, Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним, посмертну судово-психіатричну експертизу.
Позивачка понесла витрати на проведення експертизи у розмірі 64836,00 гривень, що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №10 від 08.04.2024 (т.2 а.с.87) , а також 648,40 грн банківської комісії за умовами договору про надання платіжних послуг, що підтверджується копією квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки №10/К3 від 08.04.2024 (т.2 а.с.88).
Оскільки висновок експерта був використаний при ухваленні рішення суду та безпосередньо стосувався задоволених позовних вимог, витрати на проведення експертизи також підлягають стягненню з відповідачки.
На підставі ст.ст. 202,203,215,225,238, 1216,1217,1218, 1220,1221,1222, 1234,1247, 1248, 1257, 1261 ЦК України, керуючись статтями 137,139,141, 258, 259, 263, 265, 268 ЦПК України, суд-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - Приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу, Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , про визнання заповіту недійсним - задоволити .
Визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Долинського міського нотаріального округу Ананевич О.М. 20 серпня 2018 року, зареєстрований в реєстрі за № 1888.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 , 1073 (одна тисяча сімдесят три) гривні 60 коп., сплаченого судового збору.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 27500 (двадцять сім тисяч п'ятсот) гривень 00 копійок витрат за надання правової допомоги.
Стягнути з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 65484 (шістдесят п'ять тисяч чотириста вісімдесят чотири) гривні 40 копійок витрат пов'язані із проведенням експертизи, з яких: 64 836,00 грн - витрати на проведення експертизи, 648,40 грн - комісія банку за умовами договору про надання платіжних послуг.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Позивач : ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП: НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП: НОМЕР_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - приватний нотаріус Калуського районного нотаріального округу, Івано-Франківської області, ОСОБА_3 , місце знаходження: вул. Героїв України,5, м.Долина, Калуського району, Івано-Франківської області,77500.
Повний текст рішення складено 19.05.2025
Суддя Долинського районного суду В. А. Тураш