Справа №295/2963/25
Категорія 38
2/295/1820/25
19.05.2025 року м. Житомир
Богунський районний суд м. Житомира у складі
Головуючої судді Воробйової Т.А.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження
без повідомлення сторін цивільну справу
за позовом ОСОБА_1 ,
до Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро»,
треті особи:
- приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна,
- приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович,
про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,
Позивач звернулась до суду з позовом про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Позов обґрунтовано тим, що 24.12.2021 приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Л.М. видала виконавчий напис №5433 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк Кредит Дніпро» заборгованості у сумі 26804,79 грн.
В подальшому, приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким П.В. відкрито виконавче провадження №69523426 та постановою про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника від 25.09.2024 накладено арешт на грошові кошти позивача до погашення загальної суми заборгованості, яка становить 24174,89 грн.
Позивач вважає, що виконавчий напис №5433 від 24.12.2021 є таким, що не підлягає виконанню, оскільки вчинений на підстав договору, який не був нотаріально посвідчений та на суму заборгованості, яка не є безспірною. Вказує, що письмової вимоги про усунення порушень умов кредитного договору ОСОБА_1 не отримувала. Позивач стверджує, що нотаріус вчинив виконавчий напис всупереч вимогам статті 18 Цивільного кодексу України, статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат», пункту 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, підпункту 2.3 пункту 2 глави 16 розділу II Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України.
Одночасно з поданням позовної заяви, позивач звернулась до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису за №5433 від 24.12.2021, що оскаржується нею у судовому порядку.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05.03.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням сторін; визначено сторонам строк для подачі заяв по суті справи.
Ухвалою Богунського районного суду м. Житомира від 05.03.2025зупинено стягнення на підставі виконавчого напису за №5433 від 24.12.2021, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М., що здійснюється в межах виконавчого провадження №69523426, відкритого приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким П.В., про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» заборгованості у сумі 26804,79 грн, до набрання законної сили рішенням Богунського районного суду м.Житомира у даній справі №295/2963/25.
Інші заяви по суті справи до суду не надійшли.
Сторони не скористались своїм правом та не подали до суду клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.
Згідно з ч. 5 ст. 279 ЦПК України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом.
Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами та посадовими особами органів місцевого самоврядування встановлюється Законом України «Про нотаріат» та іншими актами законодавства України (частина перша статті 39 цього Закону). Таким актом є, зокрема, Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5 (далі - Порядок вчинення нотаріальних дій).
Правовому регулюванню процедури вчинення нотаріусами виконавчих написів присвячена глава 14 Закону України «Про нотаріат» та Глава 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій.
Згідно зі статтею 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Статтею 88 Закону України «Про нотаріат» визначено умови вчинення виконавчих написів. Відповідно до приписів цієї статті нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку.
Порядок вчинення нотаріальних дій містить такі самі правила та умови вчинення виконавчого напису (пункти 1, 3 глави 16 розділу ІІ цього Порядку).
Згідно з підпунктом 1.1 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість, або на правочинах, що передбачають звернення стягнення на майно на підставі виконавчих написів.
Підпунктом 1.2 пункту 1 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій визначено, що перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, установлюється Кабінетом Міністрів України.
В пункті 3 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій передбачено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, зокрема, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.
Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172 (далі за текстом Перелік).
Строки, протягом яких може бути вчинено виконавчий напис, обчислюються з дня, коли у стягувача виникло право примусового стягнення боргу.
При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 №1172.
Згідно з підпунктами 2.1 пункту 2 глави 16 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, в якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача.
За правилами ч. 1,2 ст. 42 Закону України «Про нотаріат» нотаріальні дії вчиняються після їх оплати, а також у передбачених законом випадках після сплати до бюджету податку з доходів фізичних осіб та в день подачі всіх необхідних документів.
Вчинення нотаріальної дії може бути відкладено в разі необхідності витребування додаткових відомостей або документів від фізичних та юридичних осіб або надсилання документів на експертизу, а також якщо відповідно до закону нотаріус повинен впевнитись у відсутності у заінтересованих осіб заперечень проти вчинення цієї дії.
Судом встановлено, що 24.12.2021 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Л.М.вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №5433, яким стягнуто з ОСОБА_1 , яка є боржником за договором №22038000124988 від 07.05.2019, укладеним із АТ «Банк кредит Дніпро», заборгованість за період з 10.12.2019 по 22.07.2021 у розмірі 26754,79 грн. За вчинення цього виконавчого напису нотаріусом стягнуто плату у сумі 50,00 грн, які підлягають стягненню з боржника на користь стягувача (а.с. 9).
29.07.2022 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким П.В. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №69523426 з примусового виконання виконавчого напису №5433 від 24.12.2021 про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ «Банк кредит Дніпро» заборгованості у сумі 26804,79 грн (а.с. 10).
29.09.2024 приватним виконавцем виконавчого округу Житомирської області Лужинецьким П.В. у виконавчому провадженні ВП №69523426 винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника ОСОБА_1 (а.с. 11).
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилалась на те, що виконавчий напис вчинений приватним нотаріусом на підставі договору, який не був нотаріально посвідчений та суму боргу, яка не є безспірною.
Суд зазначає, що при вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку (підпункт 3.5 пункту 3 Глави 16 розділу ІІ Порядку).
Відповідно до пункту 1 Переліку (в редакції на момент вчинення виконавчого напису з урахуванням змісту постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017, ухвали Вищого адміністративного суду України від 01.11.2017, постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2018) «Нотаріально посвідчені договори, що передбачають сплату грошових сум, передачу або повернення майна, а також право звернення стягнення на заставлене майно», для одержання виконавчого напису подаються: а) оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів); б) документи, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов'язання.
Зі змісту оспорюваного виконавчого напису не вбачається, що він вчинений на підставі нотаріально посвідченого договору, тоді як відповідно до п. 1 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, для вчинення нотаріального напису нотаріусу подається оригінал нотаріально посвідченого договору (договорів), тобто на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису приватним нотаріусом зазначеної вимоги закону дотримано не було.
Аналогічний правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 12.03.2020 у справі №757/24703/18-ц.
Щодо безспірності суми заборгованості, суд зазначає, що законодавством не визначений виключний перелік обставин, які свідчать про наявність спору щодо заборгованості. Ці обставини встановлюються судом відповідно до загальних правил цивільного процесу за наслідками перевірки доводів боржника та оцінки наданих ним доказів.
Вирішуючи спір про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, суд не повинен обмежуватися лише перевіркою додержання нотаріусом формальних процедур і факту подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника згідно з Переліком. Для правильного застосування положень статей 87, 88 Закону України "Про нотаріат" у такому спорі суд повинен перевірити доводи сторін у повному обсязі й установити та зазначити в рішенні, чи справді на момент вчинення нотаріусом виконавчого напису боржник мав безспірну заборгованість перед стягувачем, тобто чи існувала заборгованість узагалі, чи була заборгованість саме такого розміру, як зазначено у виконавчому написі, та чи не було не вирішених по суті спорів щодо заборгованості або її розміру на час вчинення нотаріусом виконавчого напису.
Така правова позиція Великої Палати Верховного Суду викладена у постановах від 27.03.2019 у справі №137/1666/16-ц, від 02.07.2019 у справі №916/3006/17, від 15.01.2020 у справі №305/2082/14ц, яка є послідовною і незмінною.
Основними умовами вчинення нотаріусом виконавчого напису є подання документів, які встановлюють заборгованість боржника перед кредитором, підтверджують безспірність такої заборгованості та виникнення права вимоги в межах відповідних строків.
Ознакою безспірності вимоги є відсутність заперечень боржника щодо заборгованості та її розрахунку, а також відсутності будь-яких суперечностей у поданих документах. На підтвердження безспірності заборгованості нотаріусу мають бути подані документи, що свідчать про визнання боржником вимог кредитора. Тобто нотаріус повинен упевнитись в розумінні боржником пред'явлених до нього вимог і визнання їх. Документом, що підтверджує такий факт зокрема може бути вимога стягувача (кредитора) з підписом боржника про її отримання.
Проте, позивач стверджує, що вона не отримував вимоги відповідача про усунення порушень за кредитним договором. Доказів отримання боржником вимоги стягувача матеріали справи не містять.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.09.2021 по справі №910/10374/17 вказує про те, що порушення нотаріусом порядку вчинення виконавчого напису є самостійною і достатньою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Закріпивши принцип змагальності сторін, гарантує сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, рівні процесуальні можливості з метою захисту їхніх порушених, оспорюваних чи невизнаних прав та законних інтересів, зокрема й щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до цієї норми кожна сторона та інша особа, яка бере участь у справі, повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а у випадку неможливості стороною подати докази з поважних причин, суд сприяє особі в їх витребуванні, тим самим сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами та не надав до суду заперечень проти позову та доказів на їх обґрунтування.
Таким чином, дослідивши надані позивачем докази на предмет їх належності, достовірності і достатності у взаємозв'язку та в сукупності, суд вважає, що виконавчий напис №5433 від 24.12.2021 про стягнення заборгованості з позивача вчинений на виконання не нотаріально посвідченого кредитного договору, вчинений без перевірки нотаріусом безспірності заявленої суми боргу, а відтак позовні вимоги підлягають задоволенню, а виконавчий напис підлягає визнанню таким, що не підлягає виконанню.
Згідно з ч.1-2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача, у разі відмови у задоволення позову - на позивача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Частина 1 статті 133 ЦПК України передбачає, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини 3 вказаної статті Кодексу).
Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
У матеріалах справи міститься копія завдання-доручення №1/25 до договору про надання правничої допомоги від 12.02.2024, яким ОСОБА_1 надала доручення адвокату Кашаповій В.О. на представництво ОСОБА_1 в межах цивільного та виконавчого проваджень щодо виконавчого напису №5433 від 24.12.2021 у Богунському районному суді міста Житомира згідно з повноваженнями, наданими п.1.3. Договору про надання правничої допомоги від 12.02.2024, укладеному між ОСОБА_1 та адвокатом. Зокрема: вивчення відповідної судової практики та формування правової позиції; формування та надіслання адвокатського запиту з метою отримання відсутніх у клієнта документів з подальшим отриманням відповіді; виготовлення проекту позовної заяви та формування пакету документів в обґрунтування позову; подача до суду позову з подальшим супроводом судового розгляду цивільної справи про визнання виконавчого напису №5433 від 24.12.2021 таким, що не підлягає виконанню. На виконання положень п.3.1. Договору про надання правничої допомоги від 12.02.2024, укладеному між ОСОБА_1 та адвокатом, сторони визначили вартість юридичних послуг адвоката в межах представництва інтересів та захисті законних прав клієнта в статусі позивача у справі про визнання виконавчого напису №5433 від 21.12.2021 таким, що не підлягає виконанню, у вигляді гонорару в розмірі 2000,00 грн.
Відповідно до квитанції про оплату правової допомоги адвоката від 21.02.2025 адвокат прийняла від ОСОБА_1 2000,00 грн (а.с. 18).
За статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з'їздом адвокатів України від 09.06.2017, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.
Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.
Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.
Тож домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов'язання (пункт 5.39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18 (провадження № 12-171гс19)).
Суд враховує, що завданням-дорученням №1/25 до договору про надання правничої допомоги від 12.02.2024, у цій справі винагорода адвоката за послуги була визначена сторонами у твердій (фіксованій) сумі, яка за весь час дії договору не змінюється в залежності від обсягу послуг та витраченого адвокатом часу.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України, вона запроваджена «для визначення розміру витрат», тоді як в межах цієї справи сума гонорару адвоката встановлена сторонами договору у фіксованому розмірі, який не залежить від обсягу послуг та витраченого представником позивача часу, а отже, розмір витрат є визначеним. При зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту. Зазначене відповідає правовому висновку Верховного Суду, викладеному в постанові від 28.12.2020 у справі №640/18402/19.
Обсяг виконаної адвокатом роботи підтверджується матеріалами справи.
Окрім того, слід зазначити, що положеннями ст. 12 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідач не скористався своїми процесуальними правами та клопотання про зменшення суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу до суду не надав.
На підставі вищевикладеного, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судові витрати на професійну правничу допомогу у сумі 2000,00 грн.
На підставі ч. 2 ст. 141 ЦПК України суд стягує з відповідача судовий збір в розмірі 1211,20 грн, який підлягає сплаті за подання позовної заяви, та у сумі 605,60 який підлягає сплаті за подання заяви про забезпечення позову.
Оскільки відповідно до ст. 22 закону України «Про захист прав споживача» позивач звільнена від сплати судового збору, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд, -
Позов задовольнити.
Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №5433 від 24.12.2021, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Журавльовою Ларисою Михайлівною, про стягнення із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» заборгованості у розмірі 26804,79 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на користь ОСОБА_1 судові витрати на правову допомогу у сумі 2000,00 грн.
Стягнути з Акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на користь держави судовий збір у сумі 1816,80 грн.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відомості про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РЕОНПП НОМЕР_1 ).
Відповідач: Акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (м. Київ, вул. Жилянська, 32, код ЄДРПОУ 14352406).
Треті особи:
приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Журавльова Лариса Михайлівна (м. Київ, вул. Данила Щербаківського, буд. 52, прим. 421),
приватний виконавець виконавчого округу Житомирської області Лужинецький Павло Вікторович (м. Житомир, Новий бульвар, 5, оф. 2.8).
Суддя Т.А. Воробйова