Справа № 216/5218/24
провадження 1-кп/216/359/25
іменем України
09 травня 2025 року місто Кривий Ріг
Центрально-Міський районний суд міста Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі: Головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
прокурора - ОСОБА_3 ,
захисника ОСОБА_4 , обвинуваченої - ОСОБА_5 ,
потерпілої ОСОБА_6 , представника потерпілої - адвоката ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №6 кримінальне провадження №12024046230000236 від 05 червня 2024 року по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, громадянки України, маючу середньо-технічну освіту, не заміжньої, на утриманні неповнолітніх дітей не маючої, інвалідності не маючої, офіційно не працюючої, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимої, у вчинені кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, -
ОСОБА_5 19.05.2024 близько 16:30 години, знаходячись на території свого домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 , де у останньої, на ґрунті продовжених неприязних особистих відносин із ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перебувала на території свого домоволодіння, а саме за адресою: АДРЕСА_2 , під час словесного конфлікту, виник умисел, спрямований на заподіяння останній тілесних ушкоджень.
Діючи умисно, ОСОБА_5 , реалізуючи свій протиправний умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою заподіяння шкоди здоров'ю ОСОБА_6 , стоячи біля паркану, що відмежовує їх території домоволодінь, підняла із землі частину цегли, таким чином, підшукала собі знаряддя кримінального правопорушення та, перехиляючись через паркан, надаючи прискорення за рахунок фізичної сили правої руки, кинула частину цегли в ОСОБА_6 , влучивши останній у голову, внаслідок чого, заподіяла останній тілесні ушкодження у вигляді 1 забійної рани в лобно-тім'яній області по серединній лінії, яка згідно висновку судово-медичної експертизи №1002 від 10.06.2024, за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я, тривалістю понад шести діб, але не більше 3-х тижнів, відповідно п. 2.3.3. «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 №6.
Дії обвинуваченої ОСОБА_5 кваліфіковані за ст. 125 ч.2 КК України як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.
Обвинувачена свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні визнала частково, пояснивши суду, що вона має неприязні стосунки зі своєю сусідкою, потерпілою ОСОБА_6 через розмежування земельної ділянки. Остання постійно провокувала обвинувачену, словесно ображала, вказаний конфлікт в них відбувається на протязі 10 років. 19.05.2024 року обвинувачена просила потерпілу прибрати насадження з її ділянки, проте та відмовилась та почала ображати обвинувачену. У відповідь вона почала обрізати вказані насадження, не дивлячись на триваючі образи. В кінці кінців, вона не витримала та, схопивши грудку землі, жбурнула її в ОСОБА_6 . Цивільний позов визнала частково. Моральну шкоду визнала в розмірі 1000,00 грн., витрати на правничу допомогу визнала в сумі 2000,00 грн. Інші розміри вважає завищеними ОСОБА_6 .
Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що конфлікти з обвинуваченою в неї почались приблизно вісім років потому, коли вона приватизувала ділянку землі, а обвинувачена ОСОБА_5 захопила її частину. Пояснила, що вона намагалася поспілкуватися з обвинуваченою з цього приводу, на що остання відповідала грубою нецензурною лайкою. Всі попередні роки обвинувачена скидала сміття на її ділянку, підрізала кущі. 19.05.2024 року приблизно о 16:30 год. вона побачила, як ОСОБА_5 тягне дерево з ділянки потерпілої, тому вона зробила зауваження обвинуваченій, підійшовши приблизно на 1 метр від паркану. В цей момент ОСОБА_5 взяла на своїй ділянці камінь (половину білої цеглини) та кинула в потерпілу. Камінь потрапив їй в голову, в неї пішла кров, тому вона побігла до свого будинку для того, щоб умитися. Потім вона викликала швидку медичну допомогу та поліцію. Оскільки рана була глибокою, її повезли до лікарні. Пізніше вона почала гірше себе почувати, втрачати зір, операцію не робила, лікувалась за рекомендацією лікарів. Заявлений цивільний позов підтримала, пояснивши, що щодо неї проводилася експертиза, вартістю 600 грн. Вона купувала ліки, вартістю близько 2000 грн., оскільки у неї погіршився зір на фоні ускладнення цукрового діабету. Крім того, до 19.05.2024 року співмешканцем ОСОБА_5 був пошкоджений паркан між їх ділянками, вартістю 3000 грн.. Крім того, вважає за необхідне стягнути з обвинуваченої моральну шкоду в розмірі 50000,00 грн., оскільки у потерпілої погіршився стан самопочуття, їй необхідно робити операцію, на підставі стресу почав розвиватися цукровий діабет. Обґрунтувала також стягнення на її користь витрат на правничу допомогу у розмірі 20000 грн.
- згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 04.07.2024 року за участі потерпілої ОСОБА_6 , остання пояснила, що вона 19.05.2024 року близько о 16:30 год. прийшла до дому та побачила, що її сусідка ОСОБА_5 , перегнувшись через паркан, садовими ножицями кромсає її виноград та яблуню. На запитання потерпілої, що обвинувачена робить, та відповіла, що все повирізає та потерпілу вб'є. Після чого у них виник словесний конфлікт, який тривав приблизно 15 хвилин. Під час конфлікту ОСОБА_5 відхилилася від паркану та ОСОБА_6 подумала, що конфлікт закінчився, але сусідка підняла з землі цеглину та кинула в бік потерпілої, потрапивши цеглиною їй в голову. Під час конфлікту ОСОБА_6 покликала інших своїх сусідів ОСОБА_8 та ОСОБА_9 , які бачили перебіг вказаного конфлікту. Після удару у потерпілої ОСОБА_6 з голови пішла кров та вона побігла до свого будинку, змила кров з обличчя та викликала швидку медичну допомогу та поліцію. Після приїзду медичної допомоги їй повідомили, що необхідно їхати до лікарні. Після чого потерпіла повела учасників слідчого експерименту на місце події та показала як все відбувалось, продемонструвала місце, куди в її голову влучив камінь, показавши місце, де дізнавачем виявлено та вилучено частину цегли, якою їй був нанесений удар обвинуваченою ОСОБА_5 (а.кр.пр. 32-34).
- відеозаписом вказаної слідчої дії за участю потерпілої ОСОБА_6 , який був переглянутий безпосередньо судом під час судового засідання (а.с. 35 кр.пр.).
Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що потерпіла та обвинувачена є її сусідами. 19.05.2024 року приблизно о 16:30 год. вона перебувала в себе на ділянці, почула крик про допомогу ОСОБА_6 . Визирнувши через паркан, побачила ОСОБА_5 , яка нецензурно виражалась та кидала каміння в бік ОСОБА_6 . Один з каменів, - стара цеглина, яку вона зі всього розмаху кинула правою рукою, влучила у голову потерпілій ОСОБА_6 . Вона бачила, що після влучання цеглини, потерпіла закривала очі руками та в неї з голови потекла кров. Після чого потерпіла ОСОБА_6 побігла у свій будинок, а обвинувачена ОСОБА_5 дістала секатор та почала різати дерева та кущі на ділянці потерпілої. Зазначила, що конфлікт маж потерпілою та обвинуваченою виник через те, що ОСОБА_5 кидала сміття на подвір'я ОСОБА_6 . Після конфлікту потерпіла свідку скаржилася, що в неї погіршився зір.
- протоколом проведення слідчого експерименту від 22.07.2024 року згідно якого свідок ОСОБА_8 розповіла, що 19.05.2024 року о 16:30 год. вона відпочивала дома біля відкритого вікна та почула крики сусідки ОСОБА_10 про допомогу. Вийшовши до паркану вона побачила, що із-за паркану у бік ОСОБА_11 летить каміння, яке кидала правою рукою сусідка ОСОБА_12 . На питання куди саме влучило каміння ОСОБА_11 , ОСОБА_8 рукою вказала, що каміння потрапило ОСОБА_11 у голову вище лоба. Потім ОСОБА_11 , тримаючись руками за голову забігла у свій будинок, а вона покликала сусіда ОСОБА_13 . Також свідок вказала, що у потерпілої ОСОБА_11 все обличчя було в крові, а після приїзду швидкої медичної допомоги та працівників поліції ОСОБА_14 відвезли до лікарні (а.кр.пр.90-93).
- відеозаписом вказаної слідчої дії за участю свідка ОСОБА_8 , який був переглянутий безпосередньо судом під час судового засідання (а.с. 95 кр.пр.).
Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні пояснив, що він працює фельдшером швидкої медичної допомоги та до них надійшов виклик щодо травми голови за адресою: АДРЕСА_1 . Коли швидка медична допомога приїхала за викликом, він побачив потерпілу ОСОБА_6 , яка сиділа на порозі у двір та трималась за голову руками. Зі слів потерпілої він зрозумів, що сусідка вдарила її по голові цеглою. В області лобу у ОСОБА_6 була свіжа рана з помірною кровотечею. Крім того потерпіла повідомила, що вказані події трапились приблизно за 15 хвилин до приїзду швидкої медичної допомоги. Потерпілу відвезли до «Криворізької мiської клінічної лiкарні № 2».
Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні пояснила, що вона працює молодшою медичною сестрою у швидкій медичній допомозі. До них надійшов виклик про травму голови. Швидка медична допомога прибула за викликом на адресу: м. Кривий Ріг, вул. Верхньобазарна, 18. Вона побачила потерпілу, у якої в лобній ділянки голови була рана, що кровоточила. Потерпілу відвезли до «Криворізької мiської клінічної лiкарні № 2».
Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні пояснив, що є сусідом обвинуваченої та потерпілої, які протягом часу близько 5 років сваряться між собою. 19.05.2024 року, перебуваючи на вулиці, почув галас та побачив, як потерпіла ОСОБА_6 забігла до свого будинку. В цей час обвинувачена ОСОБА_5 почала різати кущі. Приблизно через п'ять хвилин приїхала швидка медична допомога, після чого потерпіла ОСОБА_6 повідомила, що вона перебувала у своєму дворі та обвинувачена ОСОБА_5 кинула в неї цеглою.
Винуватість ОСОБА_5 в інкримінованому кримінальному правопорушенні підтверджується наступними доказами, наданими сторонами, дослідженими безпосередньо судом:
- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 19.05.2024 року, згідно якого ОСОБА_6 повідомила про спричинення їй тілесних ушкоджень з боку ОСОБА_5 (а.кр. пр. 9);
- висновком експерта КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР судово - медичної експертизи № 1002 від 10.06.2024 року, проведеного, в тому числі, за даними висновку спеціаліста, судово-медичного експерта № 949 від 31.05.2024 р. (а.с. 25-26 кр.пр.), за яким встановлено, що у ОСОБА_6 малася 1 забійна рана в лобно-тім'яній області по серединній лінії. Давність виявленого ушкодження (дані медичних документів) може відповідати 19.05.2024 року. У потерпілої малася 1 ділянка прикладання фізичної сили в області голови. Травмуючий предмет - тупий твердий предмет з обмеженою травмуючою поверхнею. Більше всього потерпіла була звернена обличчям в бік напрямку дії травмуючого предмета. Ушкодження виникло від дії тупого твердого предмета з обмеженою травмуючою поверхнею, за механізмом удар ( удар-стиснення). (а.кр.пр. 18-19);
- постановою про визнання речовим доказом та передачу їх на зберігання від 04.07.2024 року, згідно якого визнано речовим доказом частину цегли шириною 11см., довжиною 12 см., товщиною 6 см. та 4 см., вилучену під час проведення слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_6 , та долучено до матеріалів кримінального провадження (а.кр.пр. 36-37, 38);
- карткою виїзду КП «Обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф» ДОР № 235 від 19.05.2024 року, згідно якої ОСОБА_6 викликала швидку медичну допомогу на підставі подій 19.05.2024 року о 16:30 год. із скаргами на біль в області лобу, з її слів під час конфлікту сусідка з будинку АДРЕСА_1 ударила її цеглою по лобу. (а.кр.пр. 68);
- висновком експерта КЗ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР судово - медичної експертизи № 1237 від 15.07.2024 року, за яким встановлено, що тілесні ушкодження у потерпілої ОСОБА_6 могло виникнути при механізмі, на який вказала сама потерпіла під час проведення з нею слідчого експерименту (а.кр.пр. 72-73);
Інші докази сторонами не надавалися та судом не досліджувалися.
Доводи ОСОБА_5 про скоєння кримінального правопорушення із передумовою протиправної поведінки з боку потерпілої ОСОБА_6 , неумисний характер її дій, а також кидання грудки землі, а не цегли в бік потерпілої, судом до уваги не беруться та спростовуються сукупністю досліджених доказів, зазначених вище, представлених стороною обвинувачення та потерпілою, які узгоджуються між собою, приймаються судом в якості належних, допустимих, достовірних, будучи достатніми у своєму взаємозв'язку, що беззаперечно вказують на причетність обвинуваченої до вчинення інкримінованого їй кримінального правопорушення (проступку), який безумовно носить умисний характер та не свідчить про знаходження обвинуваченої у стані фізіологічного афекту. Навіть, припустивши, що обвинувачена не бачила, куди кидає піднятий із землі предмет, але при цьому, на запитання головуючого пояснила, що допускала можливість влучання кинутого нею у потерпілу, що вказує на те, що обвинувачена свідома припускала настання шкідливих наслідків своїх дій та свідчить у цьому випадку про її умисел (непрямий) завдати тілесних ушкоджень потерпілій, що вказує на наявність в її діях ознак суб'єктивної сторони кримінального правопорушення, передбаченого ст. 125 ч.2 КК України.
Таким чином, ОСОБА_5 скоїла кримінальне правопорушення (проступок) - умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я, тому підлягає відповідальності за ч. 2 ст. 125 КК України.
Потерпіла ОСОБА_6 звернулася до суду з цивільним позовом, в якому просила стягнути з обвинуваченої ОСОБА_5 на її користь матеріальну шкоду в сумі 5600 гривень, що полягає в матеріальних затратах на лікування, проведення експертизи, пошкоджених плитах паркану; моральну шкоду в сумі 50000 гривень та судові витрати, що полягають у витратах на професійну допомогу в сумі 20000 гривень.
При вирішенні цивільного позову потерпілою ОСОБА_6 до обвинуваченої ОСОБА_5 в частині відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд виходить з наступного.
Шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні, що визначено у ч. 2 ст. 127 КПК України.
Згідно з положеннями ст. 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого.
Відповідно до ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди на користь потерпілої ОСОБА_6 з обвинуваченої ОСОБА_5 підлягають частковому задоволенню, зокрема: підлягає стягненню сума 229,01 грн. в рахунок відшкодування шкоди, пов'язаної з витратами на її лікування, які узгоджуються із медичною довідкою про звернення від 18.06.2024 року та фіскальному чеку на придбання ліків (каплі) № 03001840286919 від 19.06.2024 року, які долучені до цивільного позову.
При цьому, суд бере до уваги, що згідно зазначеної медичної довідки про звернення від 18.06.2024 р., ОСОБА_6 в якості лікування рекомендовані КІ 2 % 1 каплі із вживанням 3 рази на день протягом місяця. Лише за чеком від 19.06.2024 р., тобто після їх призначення, були придбані такі каплі на суму 229,01 грн.
Інші витрати, а також заявлені суми є необґрунтованими, доказів на підтвердження їх здійснення (медичної карточки, медичних рекомендацій, епікризів тощо), клопотань про витребування таких доказів, суду не представлено та не подано.
Крім того, вартість пошкодженого паркану не входить до об'єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення, тому не являються майновою шкодою в розумінні ст. 128 КПК України та 1166 ЦК України.
Вирішуючи питання цивільного позову потерпілою ОСОБА_6 до обвинуваченої ОСОБА_5 в частині відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, суд вказує наступне. Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Як передбачено ч. 1 ст. 128 КПК особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, котра за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння. У ч. 5 зазначеної норми процесуального закону встановлено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовано, до них застосовуються норми ЦПК за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
Як слідує з ч. 1 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Така шкода, виходячи з п. 1 і п. 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України може проявлятися у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я та у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Згідно ч. 3 ст. 23 ЦК України розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливостей їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахування інших обставин, які мають істотне значення, також при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості. Відповідно ч. 4 ст. 23 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Фізична особа, дією або бездіяльністю якої порушено особисте немайнове право фізичної особи, зобов'язана вчинити необхідні дії для його негайного відновлення (ч. 1 ст. 276 ЦК України). Якщо дії, необхідні для негайного поновлення порушеного особистого немайнового права фізичної особи, не учиняються, суд може постановити рішення про відновлення порушеного права, а також про відшкодування моральної шкоди, завданої його порушенням (ч.2 ст. 276, ст. 280 ЦК України).
Частиною 1 ст. 1167 ЦК України встановлено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її заподіяла, за наявності її вини.
Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.
Обґрунтовуючи свої вимоги щодо відшкодування спричиненої моральної шкоди, потерпіла ОСОБА_17 послалася на те, що через протиправну поведінку обвинуваченої ОСОБА_5 , вона постійно перебуває у напруженому психічному стані, її емоційний стан є нестійким. Через протиправні дії обвинуваченої через значне погіршення здоров'я та травму голови потерпіла тривалий час перебувала на амбулаторному лікуванні, неодноразово зверталась до невролога через струс головного мозку та накладені шви на життєво важливий орган, зверталась до КЗ «ДОБ СМЕ» для встановлення ступеня тяжкості спричинених їй тілесних ушкоджень та окуліста через значне погіршення зору. Незважаючи на всі пройдені періоди лікування, потерпіла продовжує відчувати періодичний біль, має пригнічений стан та тривогу, що впливає на її повсякденне життя, на сімейне життя та стосунки в родині, через що вона пережила моральні страждання та хвилювання, тому і просила стягнути з обвинуваченої моральну шкоду в сумі 50000 гривень.
Визначаючи розмір моральної шкоди, яка підлягає стягненню, суд виходить із загального принципу розумності і справедливості, що закріплений в ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.
За таких обставин, враховуючи роз'яснення, які містяться в п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», суд, враховуючи характер і глибину душевних, емоційних, моральних страждань, перенесених потерпілою, яка отримала легкі тілесні ушкодження, ґрунтуючись на принципах розумності і справедливості, вважає суму, зазначену ОСОБА_6 в своїй позовній заяві, явно завищеною, а тому в якості компенсації моральної шкоди з обвинуваченої ОСОБА_5 на користь потерпілого підлягає стягненню сума в розмірі 10 000 гривень.
При цьому, суд виходить із настанням вимушених змін у житті потерплої та необхідністю у додаткових зусиллях для її організації, її моральних стражданнях та переживань, пов'язаних з відчуванням болю від отриманих тілесних ушкоджень, необхідністю з'явлення на виклики до правоохоронних органів та суду, а також зверненням та непередбачувальними витратами за отриманням медичної допомоги для поновлення стану здоров'я, що у свою чергу спричинило порушення нормального, повсякденного укладу життя позивачки та виходячи із тривалості, глибини страждань, явної вини обвинуваченої, із врахуванням принципів розумності та справедливості дає підстави для задоволення позову в указаному розмірі.
Щодо вимог потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_5 в частині стягнення судових витрат на правничу допомогу в сумі 20000 гривень, то суд вважає ці вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню виходячи з наступного.
Стаття 124 КПК України передбачає, що в разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь потерпілого всі здійснені ним документально підтверджені процесуальні витрати.
Відповідно до ст. 120 та ст. 122 КПК України до процесуальних витрат законодавцем віднесені витрати на правову допомогу та витрати на залучення експертів.
Згідно з положеннями ч.ч. 1, 3 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягає розподілу між сторонами за результатом розгляду справи, визначається відповідно до умов договору про надання правничої допомоги та встановлюється на підставі наступних доказів: детального опису робіт та послуг, виконаних (наданих) адвокатом у рамках надання правничої допомоги по певній справі; доказів вартості робіт (послуг) адвоката, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною; детального опису витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги витрат адвоката; доказів здійснення витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
До складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов'язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов'язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов'язана зі справою.
Згідно з висновком, викладеним у п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
З вказаного суд констатує, що вирішуючи питання про відшкодування витрат на професійну правову допомогу, суд має пересвідчитись, що заявлені витрати є співмірними зі складністю провадження, а наданий адвокатом обсяг послуг і витрачений час на надання таких послуг відповідають критерію реальності таких витрат. Також суд має врахувати розумність розміру витрат на професійну правову допомогу та чи не буде їх стягнення становити надмірний тягар для іншої сторони, що узгоджується з постановою Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 27.10.2022 (справа № 753/10228/20).
Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставіст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited проти України").
Згідно рішення Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу учасник справи має подати (окрім договору про надання правничої допомоги) детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом (для визначення розміру гонорару, що сплачений або підлягає сплаті) та опис здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом (професійна правнича допомога) робіт; часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог співмірності, за клопотанням іншої сторони, суд може зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, обов'язковим переліком документів на підтвердження відповідних витрат, незалежно від юрисдикції спору, є: договір про надання правової допомоги; розрахунок наданих послуг з їх детальним описом; документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, тощо), що узгоджується правовими позиціями, викладеними у постановах Верховного Суду у справах № 821/227/17, № 726/549/19, №810/3806/18, № 199/3939/18-ц, № 466/9758/16-ц, Великої Палати Верховного Суду у справі №826/1216/16.
На переконання суду, чинне кримінальне процесуальне законодавство України не встановлює чіткого переліку доказів, які необхідно надати суду на підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу, однак зобов'язує надати докази на підтвердження розміру процесуальних витрат, до яких належать, зокрема, і витрати на правову допомогу, що у відповідності до ст. 91 КПК України, є предметом доказування у кримінальному провадженні.
Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», Положення «Про форму та зміст розрахункових документів», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 21 січня 2016 року №13 та «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене Постановою Правління Національного банку України від 29 грудня 2017 року № 148, не визначають порядок здійснення розрахунків адвокатом зі своїм клієнтом за готівку, оскільки не поширюються на осіб, що здійснюють незалежну професійну діяльність.
Законодавством України не встановлено відповідних вимог до розрахункового документа який повинен надати адвокат при сплаті клієнтом гонорару, а також не встановлено форму такого документа, який може бути складений у довільній формі.
На підтвердження заявлених вимог суду надано: договір про надання правничої допомоги ДП № 02/06-24 від 12.06.2024 року, доповненням № 1 до вказаного договору, квитанція № 068894 від 12.06.2024 року на суму 10000 грн., акт приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги) виконаних робіт від 29.07.2024 року по договору ДП № 02/06-24 від 12.06.2024 року; договір про надання правничої допомоги ДП № 05/07-24 від 29.07.2024 року, доповненням № 1 до вказаного договору, квитанція № 068895 від 29.07.2024 року на суму 10000 грн., акт приймання-передачі наданих послуг (правничої допомоги) виконаних робіт від 22.08.2024 року по договору ДП № 05/07-24 від 29.07.2024 року, які, на думку суду, являються належними доказами сплати гонорару адвокату на підставі вище зазначеного.
Судом встановлено і як слідує з матеріалів кримінального провадження, предмет спору в цій справі не є складним і характер позовних вимог є розповсюдженим при пред'явленні цивільного позову в рамках кримінального провадження, а отже відсутня потреба у вивченні великого обсягу фактичних даних і процесуальних документів, які містяться у ній і не є складними та не можуть займати значних витрат часу на їх виготовлення і побудову правової позиції професіоналом в галузі права.
Витрати на професійну правничу допомогу у заявленому потерпілою ОСОБА_6 позові у розмірі 20000 гривень не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на складність справи (стягнення шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням), обсяг наданих адвокатських послуг з урахуванням часу здійснення представництва на досудовому розслідуванні, так і кількість судових засідань (8 разів).
Таким чином, проаналізувавши послуги надані адвокатом та їх вартість, заперечення обвинуваченої ОСОБА_5 щодо заявленого потерпілою ОСОБА_6 розміру витрат на правову допомогу, суд дійшов висновку про те, що відшкодування понесених судових витрат у розмірі, обумовленого сторонами угодою 20000 гривень, є завищеним та неспівмірними з витраченим часом та обсягом виконаних робіт.
Визначаючи сукупний розмір зазначених витрат на правову допомогу, який підлягає відшкодуванню, застосовуючи наведений правовий висновок щодо реальності (дійсності та необхідності) витрат на правову допомогу, суд вважає, що витрати на правову допомогу, понесені потерпілою ОСОБА_6 підлягають відшкодуванню обвинуваченою ОСОБА_5 у розмірі 10000 гривень.
На переконання суду, саме в такому розмірі витрати відповідають критерію обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, відповідають обсягу вчинених процесуальних дій, обсягу виконаних адвокатом робіт, відповідають критерію розумності їхнього розміру (встановлення їхньої дійсності та необхідності), виходячи з обставин справи.
Згідно ч.ч. 3-6 ст. 139 ЦПК України, експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язану зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. У випадках, коли сума витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, або витрат особи, яка надала доказ на вимогу суду, повністю не була сплачена учасниками справи попередньо або в порядку забезпечення судових витрат, суд стягує ці суми на користь спеціаліста, перекладача, експерта чи експертної установи зі сторони, визначеної судом відповідно до правил про розподіл судових витрат, встановлених цим Кодексом. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Як вбачається з квитанції до платіжної інструкції № 137307081 від 31.05.2024, цивільним позивачем ОСОБА_6 сплачено КЗ «Дніпровське обласне бюро судово-медичної експертизи» ДОР» КРВ за послуги з проведення судово-медичної експертизи та надання висновку спеціаліста (а.кр.пр. 25) 585,90 гривень, який був покладений в основу подальшої проведеної експертом СМЕ судової експертизи, призначеної органом досудового розслідування. Тому, витрати позивача в цій сумі підлягають стягненню з відповідача на її користь.
Обставин, які пом'якшують покарання та що обтяжують покарання відповідно до ст. ст. 66, 67 КК України, судом не встановлено.
При призначенні покарання ОСОБА_5 суд також враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії проступків, особу винної, яка не судима, не заміжня, дітей не має, законного джерела заробітку на момент скоєння злочину не має, за місцем проживання характеризується посередньо, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Тому, суд вважає, що виправлення обвинуваченої можливо із встановленням їй пробаційного нагляду, що буде необхідним та достатнім для її перевиховання та попередження скоєнню нових злочинів.
Долю речових доказів необхідно вирішити згідно ст. 100 КПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.368, 370, 374, 376 КПК України, суд
ОСОБА_5 визнати винуватою у вчинені кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України, за яке призначити їй покарання у виді 1 (одного) років пробаційного нагляду.
Згідно ч. 2 ст. 59-1 КК України, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну свого місця проживання, роботи або навчання; не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок строку відбування покарання у виді пробаційного нагляду ОСОБА_5 обчислювати з дня постановки засудженої на облік уповноваженим органом з питань пробації.
До набрання вироку чинності щодо ОСОБА_5 запобіжний захід не обирати.
Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 229 (двісті двадцять дев'ять ) гривні 01 (три) копійки в рахунок відшкодування матеріальної (майнової) шкоди.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 10000 (десять тисяч) гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_6 10000 (десять тисяч) гривень судових витрат на професійну правничу допомогу та 585 (п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 90 коп. в рахунок проведення експертного дослідження, а всього на загальну суму 10 585 (десять тисяч п'ятсот вісімдесят п'ять) гривень 90 копійок судових витрат по справі.
В іншій частині в задоволенні позову відмовити.
Речовий доказ: частину цегли шириною 11см., довжиною 12 см., товщиною 6 см. та 4 см., які зберігаються в камері схову речових доказів Криворізького РУП ГУНП в Дніпропетровській області - знищити. (а.кр.пр. 36-37,38).
Диски із відеозаписами слідчих дій - зберігати у матеріалах кримінального №12024046230000236 від 05 червня 2024 року (а.с. кр.пр. 35, 94).
Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його оголошення, а засудженою - у той же строк з моменту отримання його копії. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_18