154/1308/25
2/154/791/25
14 травня 2025 року м. Володимир
Володимирський міський суд Волинської області в складі:
головуючого судді Вітера І.Р.,
за участю:
секретаря судового засідання Багдасарової Л.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Володимирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі, про встановлення факту батьківства,-
02 квітня 2025 року ОСОБА_1 звернулась до суду із первинним позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Володимирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі, про визнання батьківства в порядку ст.128 СК України.
02 травня 2025 року ОСОБА_1 уточнила позовні вимоги та просила встановити факт батьківства в порядку ст.130 СК України.
Посилалася на те, що вона, ОСОБА_1 ,проживала у зареєстрованому 28 жовтня 1998 року шлюбі із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Від шлюбу у них народилось двоє дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .
27 березня 2008 року позивачка із ОСОБА_3 шлюб розірвали. Незважаючи на розлучення, вони продовжили проживати однією сім'єю, а ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилась донька ОСОБА_6 . Через важке матеріальне становище та з метою отримання державної соціальної допомоги на дитину, вони вирішили при реєстрації дитини вказати відомості про батька відповідно до положень ст.135 СК України, однак біологічним батьком вона зазначила саме ОСОБА_3 .
У 2016 році відносини у них розладилися, ОСОБА_3 залишив сім'ю, влаштував особисте життя з іншою жінкою - відповідачкою ОСОБА_7 , з якою одружився і проживав спільно разом із її п'ятьма дітьми від першого шлюбу.
Рішенням Володимир-Волинського міського суду від 04 червня 2021 року, за її позовом, який був визнаний повністю ОСОБА_3 , останньому присуджено сплачувати аліменти на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 .
Будучи військовослужбовцем за контрактом ОСОБА_3 справно сплачував аліменти на утримання дочки аж до моменту його загибелі. Даний факт є свідченням того, що за життя ОСОБА_3 вважав ОСОБА_8 своєю дочкою, спілкувався з нею, утримував її.
ІНФОРМАЦІЯ_5 ОСОБА_3 загинув при виконанні військового обов'язку щодо захисту України від збройної агресії російської федерації.
В інтересах дочки ОСОБА_6 , з метою забезпечення реалізації її спадкових прав після смерті батька, вона звернулась із позовом в суд, в якому просила встановити факт батьківства ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , стосовно ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 , й внести відповідні відомості до актового запису № 192 від 27 травня 2010 року, зробленого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Володимир-Волинський Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції Волинської області.
Ухвалою Володимир-Волинського (тепер - Володимирського) міського суду від 03 квітня 2025 року відкрито провадження у справі, розгляд її постановлено проводити за правилами загального позовного провадження, визначено строки для подання заяв по суті справи, призначено підготовче судове засідання.
Позивачка та її представник до суду не з'явились. Від представника позивачки адвоката Павлюка Р.С. до суду надійшла заява, в якій він просив розглянути справу без їх участі, позов підтримав, просив його задовольнити.
Відповідачка та її представник до суду не з'явились. Від представника відповідачки адвоката Кірносова О.О. до суду надійшла заява про визнання позову, в якій він також просив розглянути справу без їх участі.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Володимирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі представника в судове засідання не забезпечив. Від начальника відділу до суду надійшло повідомлення про розгляд справи без участі їх представника, просили врахувати письмове пояснення № 173/30.1-01-03 від 09 квітня 2025 року щодо заявлених позовних вимог. За змістом даного пояснення начальник Володимирського відділу ДРАЦС у Володимирському районі стверджувала про невірність обраного позивачкою первинного способу захисту права дочки у формі звернення із позовом про визнання батьківства, вказуючи, що правильним було б звернення до суду із позовом про встановлення факту батьківства.
Враховуючи те, що учасники справи в підготовче засідання не з'явилися, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, у відповідності з ч.2 ст. 247 ЦПК України, не здійснювалося.
Відповідно до ч.3 ст.200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч.4 ст.200 ЦПК України ухвалення в підготовчому засіданні рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 206, 207 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.
Зважаючи на те, що відповідачка визнала позовні вимоги і визнання позову не суперечить закону, не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити за результатами підготовчого провадження.
Суд, оцінивши наявні у справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, дійшов таких висновків.
Відповідно до статей 12,13 ЦПК України, учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних обов'язків, передбачених законом.
Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Статтею 121 СК України встановлено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 125 СК України, якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров'я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: за заявою матері та батька дитини або за рішенням суду.
Частиною першою статті 135 СК України передбачено, що при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем матері, а ім'я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою.
Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до Цивільного процесуального кодексу України. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений матір'ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред'явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.
У разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір'ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу. Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу (стаття 130 СК України).
Провадження стосовно встановлення батьківства або його оспорювання стосується «приватного життя» за статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яке охоплює важливі аспекти особистої ідентичності.
Передумовою звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства є запис про батька дитини у книзі записів народжень за вказівкою матері.
Та обставина, що питання визнання батьківства за рішенням суду відповідно до статей 128, 129 СК України не вирішувалось за життя такої особи, не є перешкодою для застосування статті 130 СК України.
Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану (постанови Верховного Суду від 13 вересня 2023 року в справі № 552/4291/22, від 31 січня 2024 року в справі № 752/13549/22).
Як вбачається із копій паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 , виданого на ім'я позивачки ОСОБА_1 , вона мала зареєстрований 28 жовтня 1998 року шлюб із ОСОБА_3 , який було розірвано 27 березня 2008 року, що підтверджено у справі також копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2 .
Згідно записів у тому ж паспорті, а також долучених витягів про актові записи про народження позвачка ОСОБА_1 має чотирьох дітей: 1. дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 2. син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; 3. дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; 4. дочка ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Долучені актові записи про народження дітей ОСОБА_10 та ОСОБА_11 свідчать про те, що їх батьком був ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Згідно копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 , виданого 27 травня 2010 року відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Володимир-Волинський Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції Волинської області, ОСОБА_6 народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 у місті Володимир-Волинському Волинської області. Її батьком зазначено ОСОБА_3 , а матір'ю - ОСОБА_1 .
В той же час повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження № 00049967115 від 11 березня 2025 року стверджується про державну реєстрацію відомостей про батька при народження ОСОБА_6 на підставі заяви її матері ОСОБА_1 № 470 від 27 травня 2010 року у відповідності до ч.1 ст.135 СК України (за вказівкою матері).
Відомостями із будинкової книги по АДРЕСА_1 підтверджено факт реєстрації спільного проживання ОСОБА_3 разом із його першою сім'єю до 02 жовтня 2012 року, в тому числі з ОСОБА_6 .
Рішенням Володимир-Волинського міського суду Волинської області від 04 червня 2021 року у справі № 154/912/21 ухвалено стягувати з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини - доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .
Довідкою Володимирського відділу Державної виконавчої служби у Володимирському районі Волинської області № 99 від 14 березня 2025 року стверджується те, що позивачка щомісячно отримувала аліменти від ОСОБА_3 на утримання неповнолітньої дочки ОСОБА_6 .
Долученою позивачкою фототаблицею зображень телефону ОСОБА_6 підтверджується факти системного її спілкування із ОСОБА_3 , при цьому у спілкуванні вона називає його батьком, а він її дочкою.
Тлумачення статті 130 СК України свідчить, що закон не встановлює конкретного переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від даної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України. (постанова Верховного Суду від 16 квітня 2025 року у справі № 576/2871/23).
Обов'язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п'ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Звертаючись до суду з позовом у справі, ОСОБА_1 , посилалася на факт її спільного проживання з ОСОБА_3 , під час якого у них народилась дочка ОСОБА_6 . До позовної заяви додані документи, які підтверджують факт визнання ОСОБА_3 за свого життя ОСОБА_6 як свою дочку, про що свідчать записи про нього у свідоцтві про народження дочки, факти сплати ним аліментів на її утримання, спілкування з нею протягом життя як із своєю дочкою.
Вказані докази не дають підстав сумніватися в тому, що ОСОБА_6 не є дочкою ОСОБА_3 .
Відповідачка ОСОБА_2 позов визнала, що також є підтвердженням факту батьківства ОСОБА_3 щодо дочки ОСОБА_8 .
Доказів на спростування факту батьківства суду не надано.
За даних обставин суд приходить до висновку, що подані стороною позивача докази є достатніми для переконання, що ОСОБА_3 є батьком дитини ОСОБА_6 , а тому позовну заяву слід задовольнити.
На підставі викладеного та відповідно до ст.ст.128, 130, 135 СК України, керуючись ст.ст.2, 19, 85, 263, 265, 280-284 ЦПК України, суд,-
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Володимирський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Володимирському районі, про встановлення факту батьківства - задовольнити.
Встановити факт батьківства ОСОБА_3 , уродженця Республіки Казахстан, який помер ІНФОРМАЦІЯ_5 , стосовно ОСОБА_6 , яка народилась ІНФОРМАЦІЯ_4 в місті Володимир-Волинський Волинської області, й внести відповідні відомості до актового запису № 192 від 27 травня 2010 року, зробленого відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Володимир-Волинський Володимир-Волинського міськрайонного управління юстиції Волинської області.
Рішення суду може бути оскаржене до Волинського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, яка подається протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.
Повний текст рішення складено 19 травня 2025 року.
Головуючий суддя Ігор ВІТЕР