про відмову у відкритті касаційного провадження
19 травня 2025 року
м. Київ
справа №400/9951/24
адміністративне провадження № К/990/20254/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Єзерова А.А., суддів Бевзенка В.М., Стародуба О.П.,
перевіривши касаційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі № 400/9951/24 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії,
У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , в якому просив суд:
визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови та не проведенні перерахунку грошового забезпечення з урахуванням розміру посадового окладу, окладу за спеціальним званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), а також щодо не оформлення і ненадання до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області оновленої довідки про розмір грошового забезпечення, що враховується для перерахунку пенсій, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановлених законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704, для проведення перерахунку основного розміру пенсії з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023;
зобов'язати відповідача провести перерахунок розміру грошового забезпечення позивача з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт та підготувати і надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області оновлені довідки про розмір грошового забезпечення позивача, станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022 та 01.01.2023, із зазначенням відомостей про розміри посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, 01.01.2023 на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14 до Постанови №704 для проведення перерахунку основного розміру пенсії позивача з 01.02.2020, 01.02.2021, 01.02.2022 та 01.02.2023.
Миколаївський окружний адміністративний суд рішенням від 28.02.2025 позов задовольнив.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 31.03.2025 відмовив відповідачу у задоволенні клопотання про відстрочення сплати судового збору, апеляційну скаргу відповідача залишив без руху у зв'язку з несплатою судового збору за подачу апеляційної скарги та надав апелянту десять днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху для усунення недоліків поданої апеляційної скарги шляхом сплати судового збору та надання до суду доказу сплати судового збору.
На виконання вимог ухвали суду до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору, обґрунтоване тимчасовою відсутністю коштів на його оплату.
П'ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.04.2025 відмовив у задоволенні клопотання відповідача про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, апеляційну скаргу повернув скаржнику внаслідок не усунення недоліків, визначених ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025.
До Верховного Суду надійшла касаційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якій відповідач просить скасувати ухвалу суду апеляційної інстанції про повернення апеляційної скарги.
Дослідивши зміст касаційної скарги, колегія суддів дійшла такого висновку.
Повертаючи апеляційну скаргу відповідачу, суд апеляційної інстанції керувався тим, що зазначені в ухвалі П'ятого апеляційного адміністративного суду від 31.03.2025 недоліки апеляційної скарги щодо сплати судового збору, скаржником не усунуті.
Статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено строк на апеляційне оскарження судового рішення, а пунктом першим частини п'ятої статті 296 цього Кодексу закріплено вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги, в тому числі щодо надання документа про сплату судового збору.
За приписами пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.
Відповідно до частини другої статті 298 КАС України до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 296 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Статтею 44 КАС України передбачено обов'язок учасників справи добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки, зокрема, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки, а також виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом (пункти 6, 7 частини п'ятої цієї статті).
Наведеною нормою чітко окреслено характер процесуальної поведінки, який зобов'язує учасників справи діяти сумлінно, проявляти добросовісне ставлення до наявних у них прав і здійснювати їх реалізацію таким чином, щоб забезпечити неухильне та своєчасне (без суттєвих затримок та зайвих зволікань) виконання своїх обов'язків, встановлених законом або судом, зокрема, щодо усунення недоліків апеляційної скарги.
Для цього учасник справи як особа, зацікавлена в усуненні недоліків апеляційної скарги, має вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством.
Окрім цього, пунктом другим частини третьої статті 2 КАС України рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом віднесено до основних засад (принципів) адміністративного судочинства, зміст якого розкриває стаття 8 цього Кодексу, й визначає, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Такі положення наведених правових норм процесуального права знайшли своє відображення і у статті 44 КАС України, частина перша якої вказує, що учасники справи мають рівні процесуальні права та обов'язки.
Згідно з частиною першою статті 45 КАС України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.
Колегія суддів звертає увагу, що обставини, пов'язані з фінансуванням установи з Державного бюджету України, відсутність у неї коштів, призначених для сплати судового збору, не є об'єктивними та непереборними підставами, які перешкоджають оскарження судових рішень.
Також посилання скаржника на зазначені обставини не може надавати переваги суб'єкту владних повноважень з-поміж інших суб'єктів у формі звільнення від обов'язку сплатити судовий збір на вчинення процесуальної дії згідно до розміру, визначеного Законом України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VI.
Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою.
Частина друга статті 333 КАС України встановлює, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Таким чином, подана касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судом апеляційної інстанції норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що, в свою чергу, у розумінні частини другої статті 333 КАС України є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження у справі.
Керуючись статтею 333 КАС України, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 на ухвалу П'ятого апеляційного адміністративного суду від 21.04.2025 у справі № 400/9951/24.
Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами надіслати скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною і не оскаржується.
Суддя-доповідач А.А. Єзеров
Суддя В.М. Бевзенко
Суддя О.П. Стародуб