Постанова від 19.05.2025 по справі 560/3966/23

ф

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 травня 2025 року

м. Київ

справа № 560/3966/23

адміністративне провадження № К/990/18559/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Мартинюк Н.М.,

суддів - Жука А.В., Мельник-Томенко Ж.М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №560/3966/23

за позовом ОСОБА_1

до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького

про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії

за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Кириленко Андрій Володимирович

на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 червня 2023 року

(головуюча суддя: Польовий О.Л.)

і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року (головуючий суддя: Полотнянко Ю.П., судді: Драчук Т.О., Смілянець Є.С.).

УСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність Національної академії Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького щодо не проведення нарахування та виплати збільшеної додаткової винагороди, згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" (далі по тексту - «Постанова №168») у розмірі: 100000,00 грн, у зв'язку з безпосередньою участю у виконанні бойових (спеціальних) завдань з відсічі збройної агресії російської федерації проти України в період з 1 серпня 2022 року до 31 жовтня 2022 року з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням фактично виплачених сум;

- зобов'язати Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького здійснити нарахування та виплату збільшеної додаткової винагороди, згідно з Постановою №168 у розмірі: 100000,00 грн, у зв'язку з безпосередньою участю у виконанні бойових (спеціальних) завдань з відсічі збройної агресії російської федерації проти України в період з 1 серпня 2022 року до 31 жовтня 2022 року з розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах, з урахуванням фактично виплачених сум.

2. В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що він проходить військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 .

У період з 3 липня 2022 року до 12 жовтня 2022 року позивач перебував у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_1 прикордонного загону Державної прикордонної служби, з 12 жовтня 2022 року в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Стверджує, що у період з 1 серпня 2022 року до 31 жовтня 2022 року безпосередньо приймав участь у бойових діях та забезпечував здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

Однак, виплата додаткової винагороди, яка визначена Постановою №168, відбувалась із порушенням вимог чинного законодавства, адже виплачувалась не в повному обсязі, а саме не в розмірі: 100000 грн з розрахунку на місяць, а лише 30 000 грн.

Позивач вважає, що така бездіяльність відповідача порушує його право на отримання грошового забезпечення , у зв'язку з чим звернувся до суду за захистом своїх прав.

Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанції

3. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 червня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року, відмовлено у задоволенні позову.

4. Прийняте рішення суди попередніх інстанцій мотивували відсутністю доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100000 грн відповідно до пункту 1 Постанови №168.

5.Надана на вимогу суду відповідачем та НОМЕР_2 прикордонним загоном інформація не підтверджує обставини безпосередньої участі позивача у спірні періоди у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, яка б давала підстави для виплати йому за цей період додаткової винагороди у збільшеному до 100 000 грн розмірі. Не містять належних та допустимих доказів і матеріали справи.

6.Сам факт виконання позивачем бойових завдань під час перебування у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні НОМЕР_1 прикордонного загону визнано судами недостатньою підставою для нарахування та виплати додаткової грошової винагороди у розмірі: 100 000 грн, яка передбачена пунктом 1 Постанови № 168, оскільки однією з умов виникнення права на одержання спірних виплат є перебування безпосередньо в районах бойових дій у період здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

Окрім того, відповідач не отримував від ІНФОРМАЦІЯ_3 документи про участь позивача у період з 1 серпня 2022 року до 12 жовтня 2022 року у бойових діях чи виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням кількості днів участі у таких діях та заходах.

За таких обставин, суди попередніх інстанцій дійшли висновку, що у ІНФОРМАЦІЯ_1 відсутні підстави для нарахування та виплати позивачу збільшеної додаткової винагороди згідно з Постановою №168 за період з 1 серпня 2022 року до 31 жовтня 2022 року.

Короткий зміст касаційної скарги і відзиву

7. Не погоджуючись з указаними судовими рішеннями, посилаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, адвокат Кириленко А.В. який діє в інтересах ОСОБА_2 , подав касаційну скаргу, в якій просив скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі.

Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - «КАС України»).

Обґрунтовуючи посилання на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, скаржник указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме:

1) пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України №168 та в цілому Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року №309, у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв'язку з позбавленням таких військовослужбовців права на виплату їм додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 постановою Кабінету Міністрів України №168;

2) пункту 2-1 постанови Кабінету Міністрів України №168 та наказів Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" і від 9 грудня 2022 року №628/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168" у контексті правовідносин, які виникають між військовослужбовцями Держприкордонслужби та командуванням військових частин Держприкордонслужби у зв'язку із застосуванням положень зазначених наказів для визначення порядку і умов виплати додаткової винагороди згідно з пунктом 2-1 постанови Кабінету Міністрів України №168.

Касатор стверджує, що суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволені позовних вимог, не врахували те, що ОСОБА_1 здійснював службово- бойові завдання на підставі бойових наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України в період з 4 липня 2022 року до 19 січня 2023 року відповідно до витягу з журналу службово-бойових дій зведеного загону НАДПСУ, НОМЕР_3 ГЦЗА та ЗІ, ОКПП « Київ » Держприкордонслужби України (зареєстрований по книзі обліку за 2022 рік № 288-дск), витягу з журналу службово-бойових дій зведеного загону НАДПСУ, НОМЕР_3 ГЦЗА та ЗІ, ОКПП « Київ » Держприкордонслужби України (зареєстрований по книзі обліку за 2022 рік № 658-дск), відповідно до витягу з журналу службово-бойових дій зведеного загону НАДПСУ, НОМЕР_3 ГЦЗА та ЗІ, ОКПП « Київ » Держприкордонслужби України (зареєстрований по книзі обліку за 2022 рік № 661-дск).

Касаційна скарга, як указує позивач, стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо правильного застосування норм права. Скаржником зазначається, що відсутність єдиної правозастосовчої практики з цього питання має значний суспільний інтерес і впливає на обороноздатність країни.

8. Національна академія Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького подала відзив, у якому просить рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 червня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Свою позицію відповідач аргументує тим, що пунктом 4 Наказу № 164-АГ визначено, що начальники регіональних управлінь та органів Держприкордонслужби України, до яких відряджені військовослужбовці інших органів та підрозділів щомісячно до 5 числа поточного місяця повинні повідомляти органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу про їх безпосередню участь у бойових діях або заходах за попередній місяць у формі списку, передбаченого додатком 2 до Наказу № 164-АГ. Керуючись цими положеннями начальник НОМЕР_1 прикордонного загону та відповідно начальник НОМЕР_4 прикордонного загону мали б щомісячно до 5 числа повідомляти Національну академію Державної прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького про безпосередню участь позивача у бойових діях або заходах за попередній місяць виключно у формі, передбаченій додатком 2 до Наказу № 164-АГ.

Однак жодних листів, до яких додатком був би список із підтвердженням безпосередньої участі позивача у бойових діях або заходах за серпень - жовтень 2022 року у складі НОМЕР_1 прикордонного загону у формі, визначеній додатком 2 до Наказу № 164-АГ, на адресу відповідача не надходило.

Вважає, що участь позивача у бойових діях або заходах в повній мірі не підтверджена у порядку, який визначався Наказом №164-АГ, що підтверджує відсутність у відповідача правових підстав для здійснення нарахування та виплати додаткової винагороди у збільшеному розмірі за період спірних правовідносин.

9. Ухвалою від 20 травня 2024 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. ОСОБА_1 проходить службу у Національній академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького.

11.У період з 3 липня 2022 року до 12 жовтня 2022 року позивач на підставі наказу ректора Національної академії Державної прикордонної служби України № 270-ВВ від 4 липня 2022 року перебував у службовому відрядженні з метою участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань з відсічі збройної агресії російської федерації на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_5 та на ділянці НОМЕР_1 прикордонного загону.

У період з 13 жовтня 2022 року до 23 січня 2023 року позивач на підставі наказу ректора Національній академії Державної прикордонної служби України № 434-ВВ від 19 жовтня 2022 року перебував у службовому відрядженні з метою участі у виконанні бойових (спеціальних) завдань з відсічі збройної агресії російської федерації на ділянці ІНФОРМАЦІЯ_5 .

12.На лист Національної академії Державної прикордонної служби України ім. Богдана Хмельницького від 31 жовтня 2022 року за №42/5183-22-Вих до НОМЕР_1 прикордонного загону щодо надання інформації про участь військовослужбовців Національної академії у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів відповідно до додатку 2 до наказу №392, НОМЕР_5 прикордонний загін запитувану інформацію не надав.

13.Листом №14/1554-23 від 3 березня 2023 року Національна академія Державної прикордонної служби України повідомила, що від НОМЕР_1 прикордонного загону документи про участь позивача у період з 1 серпня 2022 року до 12 жовтня 2022 року у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням кількості днів участі у таких діях та заходах не надходили.

14.У період з 13 жовтня 2022 року до 24 січня 2022 року позивач перебував у службовому відрядженні в оперативному підпорядкуванні ІНФОРМАЦІЯ_5 , де позивачу за жовтень 2022 року нарахована та виплачена збільшена додаткова винагорода в розмірі: 42903,23 грн згідно з наказом ректора Національної академії від 18 листопада 2022 року №1005-ОС за період безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 13 жовтня 2022 року до 31 жовтня 2022 року.

15.Вважаючи, що відповідачем протиправно додаткова винагорода за спірний період виплачувалась не в повному обсязі, а саме не в розмірі: 100 000 грн з розрахунку на місяць, позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДУ

16. За змістом частини першої статті 6, частини першої статті 14 Закону України "Про Державну прикордонну службу України" від 3 квітня 2003 року №661-IV Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення, до особового складу якої входять військовослужбовці та працівники Державної прикордонної служби України.

17. Згідно зі статтею 16 цього Закону умови грошового забезпечення військовослужбовців та оплати праці працівників Державної прикордонної служби України визначаються законодавством.

18. Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991 року №2011-XII, дія якого, в силу приписів пункту 1 частини першої статті 3 цього Закону, поширюється в тому числі на військовослужбовців правоохоронних органів спеціального призначення, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

19. У частині другій статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" установлено, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

20. Згідно з абзацами першим і другим частини четвертої статті 9 цього Закону грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

21. На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року №64 "Про введення воєнного стану в Україні" та №69 "Про загальну мобілізацію" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 28 лютого 2022 року №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану".

22. У пункті 1 цієї постанови Уряд установив, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі: 30 000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

23. Постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 року №793 в абзаці першому пункту 1 постанови №168 слова і цифри "додаткова винагорода в розмірі: 30000 гривень щомісячно" замінено словами і цифрами "додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць".

24. У решті зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби, на час виникнення спірних правовідносин (з серпня 2022 року до жовтня 2022 року) не змінювався.

25. Разом з цим, у постанові від 6 квітня 2023 року у зразковій справі №260/3564/22, яка набрала законної сили, Верховний Суд дійшов висновку, що зміст внесених постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 року №793 змін до постанови №168 у частині визначення розміру додаткової винагороди "до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць" замість " 30000 гривень щомісячно" не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена Урядом "пропорційність" із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі; 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.

26. Аналіз наведених норм законодавства дає підстави для висновку про те, що встановлена постановою Кабінету Міністрів України №168 додаткова винагорода в розмірі; 30000 гривень на місяць є складовою грошового забезпечення військовослужбовців Державної прикордонної служби, що виплачується їм на період дії воєнного стану та підлягає збільшенню до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу їх безпосередньої участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час перебування безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.

27. Водночас реалізація зазначених приписів постанови Кабінету Міністрів України №168 вимагала визначення порядку й умов виплати додаткової винагороди з метою встановлення переліку бойових дій та заходів, передбачених абзацом першим пункту 1 цієї постанови, а також визначення документів, які підтверджують безпосередню участь військовослужбовця у таких діях і заходах, враховуючи, що Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 25 червня 2018 року №558, не врегульовувала цих питань.

28. Про необхідність визначення керівниками відповідних міністерств та державних органів порядку і умов виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених постановою Кабінету Міністрів України №168, вказано і в пункті 2-1 цієї постанови, доповненому згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 7 липня 2022 року №793.

29. 30 липня 2022 року Адміністрація Держприкордонслужби, посилаючись на пункт 2-1 постанови №168, видала наказ №392-/0/81-22-АГ "Про реалізацію вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168", який був уведений в дію з 1 серпня 2022 року.

30. Пункт 2 цього наказу визначав вичерпний перелік бойових дій і заходів, передбачених пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №168, виконання яких у відповідні дні давало військовослужбовцю Держприкордонслужби право на збільшення додаткової винагороди до 100000 грн у розрахунку на місяць пропорційно часу його безпосередньої участі:

1) бойових завдань із ведення руху опору на тимчасово окупованій території України;

2) бойових завдань з пошуку, виявлення і знешкодження диверсійно-розвідувальних груп, незаконних збройних формувань (озброєних осіб), поєднаних з безпосереднім контактом з такими групами, формуваннями, особами;

3) бойових завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій з виявлення та вогневого ураження повітряних цілей;

4) польотів у районах безпосереднього ведення бойових дій або ведення повітряного бою, а також заходів з виводу повітряних суден з-під удару противника з виконанням зльоту;

5) бойових (спеціальних) завдань у районах безпосереднього ведення бойових дій кораблями, катерами, суднами в морській, річковій акваторії, поєднаних з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником;

6) бойових завдань з відбиття збройного нападу (безпосереднього вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, у тому числі бойові позиції, блокпости, контрольно-пропускні пункти, спостережні пункти, звільнення таких об'єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, за умови безпосереднього зіткнення з противником або нанесення руйнувань чи пошкоджень цим об'єктам під час вогневого ураження;

7) бойових (спеціальних) завдань на лінії бойового зіткнення (в межах району виконання бойових (спеціальних) завдань органом (підрозділом, у тому числі зведеним) Держприкордонслужби оборони або наступу, контрнаступу, контратаки) під час перебування у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи, включеної до складу діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави;

8) бойових (спеціальних) завдань із всебічного забезпечення органів Держприкордонслужби або їх підрозділів (у тому числі зведених), які виконують завдання у складі діючих угруповань військ (сил) Сил оборони держави безпосередньо в районі ведення бойових дій згідно бойовим розпорядженням, поєднане з вогневим ураженням або безпосереднім зіткненням з противником.

31. У пункті 4 наказу №392-/0/81-22-АГ встановлено, що підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

Згідно з пунктом 5 наказу №392-/0/81-22-АГ для військовослужбовців, відряджених до органів військового управління Держприкордонслужби, окрім документів, зазначених у пункті 4 цього наказу, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, додатково підтверджується довідкою за формою, наведеною у додатку 1 до цього наказу, що видається начальником органу Держприкордонслужби, який веде (вів) бойові дії та до якого для виконання завдань відряджені військовослужбовці, із зазначенням періоду (кількості днів) такої участі (абзац перший пункту 5 наказу).

Для військовослужбовців Держприкордонслужби, які відряджені до органів військового управління (штабів угрупувань військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, у підпорядкування яких вони передані, безпосередня участь у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, підтверджується довідкою, виданою керівником відповідного органу військового управління, з відображенням у ній термінів безпосередньої участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця (абзац другий пункту 5 наказу).

У довідках, передбачених цих пунктом, обов'язково мають зазначатися відомості про підтверджуючі документи, передбачені пунктом 4 цього наказу (абзац третій пункту 5 наказу).

32. Відповідно до пункту 10 наказу №392-/0/81-22-АГ облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу та підготовку проєкту наказу про виплату додаткової винагороди, передбаченої пунктом 1 цього наказу, в органах Держприкордонслужби покладено на штаб органу, а у випадку відсутності штабу - на підрозділ (посадову особу), який веде облік бойових дій.

Надання військовослужбовцям довідок про участь у зазначених заходах здійснює підрозділ, який веде облік особового складу.

33. Відповідно до пункту 11 наказу №392-/0/81-22-АГ склад органів і підрозділів Держприкордонслужби, які беруть (брали) участь у бойових діях або заходах у відповідних районах ведення бойових дій, визначаються щомісячно наказом Адміністрації Держприкордонслужби відповідно до рішень (наказів, директив, розпоряджень) Головнокомандувача Збройних Сил України (абзац перший пункту 11 наказу).

Інформація про військовослужбовців, відряджених з інших органів та підрозділів Держприкордонслужби, дні їх безпосередньої участі у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, подаються начальниками органів Держприкордонслужби (органів військового управління (штабів угрупування військ (сил) або штабів тактичних груп), включених до складу діючих угрупувань військ (сил) Сил оборони держави, до 5 числа щомісячно (у поточному місяці за попередній) в органи, в яких ці військовослужбовці проходять службу, за формою, наведеною у додатку 2 до цього наказу (абзац другий пункту 11 наказу).

34. Згідно з пунктом 12 наказу №392-/0/81-22-АГ виплата військовослужбовцям додаткової винагороди здійснюється щомісяця (у поточному місяці за попередній) на підставі наказів начальника (командира) органу Держприкордонслужби, а начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби - на підставі наказів вищих начальників (командирів).

До наказу про виплату додаткової винагороди, виходячи з розміру до 100 тисяч гривень на місяць, в обов'язковому порядку додаються узагальнені дані, отримані з документів, передбачених пунктами 4-6 цього наказу.

35. Відповідаючи на поставлені перед судом касаційної інстанції питання, колегія суддів враховує, що Верховний Суд у постанові від 21 грудня 2023 року у справі №200/193/23 сформував висновок щодо питання застосування наказу Адміністрації Держприкордонслужби від 30 липня 2022 року №392-/0/81-22-АГ, у контексті визначення порядку та умов виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, передбаченої постановою №168.

36. Суд зауважує, що позивач відстоює позицію про те, що він має право отримати додаткову винагороду у збільшеному розмірі за період з 1 серпня 2022 року до 31 жовтня 2022 року, стверджуючи, що під час перебування у відрядженні до НОМЕР_1 прикордонного загону він брав безпосередню участь у бойових діях та забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії.

37. Національна академія Державної прикордонної служби України ( де позивач проходить службу) не виплатила позивачу додаткову винагороду, збільшену до 100 тис грн, за період 1 серпня 2022 року до 31 жовтня 2022 року, пояснюючи це відсутністю документів, які підтверджують час його безпосередньої участі у бойових діях та заходах.

38. Суди попередніх інстанцій рішення про відмову у задоволенні позову мотивували відсутністю доказів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії під час безпосереднього перебування в районах у період здійснення зазначених заходів, що давало би йому право на отримання додаткової винагороди до 100000 грн відповідно до пункту 1 постанови №168.

39. Втім, цей висновок судів першої й апеляційної інстанції є передчасними і таким, що ґрунтується на неповністю установлених обставинах справи, які у своїй сукупності не дають достатніх підстав для належної оцінки правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача.

40. У цьому контексті Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах, передбачених пунктом 2 цього наказу, здійснюється на підставі сукупності наявної інформації у таких документах:

1) бойового наказу (бойового розпорядження);

2) журналу бойових дій (службово-бойових дій, вахтового, навігаційно-вахтового, навігаційного журналу), журналу ведення оперативної обстановки, бойового донесення (підсумкового, термінового, позатермінового) або постової відомості (під час охорони об'єкта, на який було здійснено збройний напад;

3) рапорту (донесення) начальника (командира) підрозділу (тимчасово створеної групи військовослужбовців, зведеного загону, катерів і кораблів Морської охорони, екіпажу літака, вертольоту тощо) про участь кожного військовослужбовця (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих підрозділів) у бойових діях, у виконанні бойових (спеціальних) завдань, із зазначенням військових звань, прізвищ, імен та по батькові, а також кількості днів участі військовослужбовців у таких діях та заходах.

41. В матеріалах справи містяться витяги з журналу службово-бойових дій з яких вбачається, що ОСОБА_1 здійснював службово бойові-завдання на підставі бойових наказів Адміністрації Державної прикордонної служби України в період з 4 липня 2022 року до 19 січня 2023 року відповідно до витягу з журналу службово-бойових дій зведеного загону НАДПСУ, 130 ГЦЗА та ЗІ, ОКПП «Київ» Держприкордонслужби України (зареєстрований по книзі обліку за 2022 рік № 288-дск), витягу з журналу службово-бойових дій зведеного загону НАДПСУ, 130 ГЦЗА та ЗІ, ОКПП «Київ» Держприкордонслужби України (зареєстрований по книзі обліку за 2022 рік № 658-дск), відповідно до витягу з журналу службово-бойових дій зведеного загону НАДПСУ, 130 ГЦЗА та ЗІ, ОКПП « Київ » Держприкордонслужби України (зареєстрований по книзі обліку за 2022 рік № 661-дск).

42. Зі змісту оскаржених судових рішень випливає, що суди першої й апеляційної інстанцій оцінили докази без урахування їхнього взаємного зв'язку в сукупності, як того вимагають приписи статті 90 КАС України.

43. Роблячи висновок про недостатність наявних документів для підтвердження фактів безпосередньої участі позивача у бойових діях або забезпеченні здійснення відповідних заходів у спірний період, суди попередніх інстанцій не надали належної оцінки витягам з журналу службово-бойових дій.

44. Невідповідності цих доказів критеріям належності, достовірності та допустимості, визначених статтями 73-75 КАС України, суди попередніх інстанцій не встановили.

45. Оцінка журналів службово-бойових дій має істотне значення для правильного вирішення цього спору, позаяк згідно з пунктом 4 наказу №392-/0/81-22-АГ підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або заходах здійснюється на підставі комплексу інформації, наявної у відповідних документах, а відповідно до пункту 3 наказу №628/0/81-22-АГ перелік підтверджуючих документів допускає альтернативність і не зведений винятково до їхньої сукупності.

46. Натомість порушення порядку передання документів, та іншої інформації між військовими частинами щодо безпосередньої участі військовослужбовця у забезпеченні бойових дій по забезпеченню заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, не свідчить про відсутність у нього права на таку винагороду.

47. Ухвалюючи оскаржені судове рішення, суди першої й апеляційної інстанцій неправильно застосували норми права, що регулюють спірні правовідносини, у зв'язку із чим дійшли передчасного висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні позову.

48. Внаслідок неправильного застосування норм матеріального права суди попередніх інстанцій не дослідили об'єктивно весь комплекс доказів, необхідний для підтвердження або спростування правомірності оскаржуваної бездіяльності відповідача; не виконали вимоги процесуального закону щодо всебічного й повного дослідження доказів; не надали відповідей на всі ключові аргументи сторін, що є порушенням статей 9, 242, 308 КАС України.

49. Тому колегія суддів констатує, що висновки судів попередніх інстанцій є передчасними і такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, які мають значення для вирішення справи, а оцінка доказів здійснена без дотримання положень статті 90 КАС України та з неправильним застосуванням норм матеріального права. Оскаржені судові рішення не є такими, що відповідають вимогам законності й обґрунтованості, встановленим статтею 242 КАС України.

50. Натомість суд касаційної інстанції в силу положень статті 341 КАС України обмежений у праві додаткової перевірки зібраних у справі доказів та не може встановлювати або вважати доведеними обставини, які не були встановлені в оскаржуваних судових рішеннях.

51. З огляду на викладене Суд дійшов висновку про наявність підстав для нового розгляду справи.

52. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Згідно з частиною другою статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, зокрема, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

53. Зважаючи на викладене касаційну скаргу належить задовольнити частково, а судові рішення слід скасувати з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Під час нового розгляду справи суду необхідно ретельно дослідити спірні правовідносини з урахуванням викладених у цій постанові висновків, надати оцінку вказаним обставинам й аргументам сторін та, у залежності від встановленого, правильно застосувати до спірних правовідносин норми матеріального права і постановити рішення відповідно до вимог статті 242 КАС України.

54. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Кириленко Андрія Володимировича задовольнити частково.

Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 5 червня 2023 року і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2024 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції - Хмельницького окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена.

……………………………….

……………………………….

……………………………..

Н.М. Мартинюк

А.В. Жук

Ж.М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду