19 травня 2025 року
м. Київ
справа №440/9674/24
адміністративне провадження №К/990/18755/25
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Жука А.В.,
суддів: Мельник-Томенко Ж.М., Мартинюк Н.М.,
перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1
на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2024
та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025
у справі №440/9674/24
за позовом ОСОБА_1
до Військової частини НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Призовної комісії Кременчуцького району Полтавської області, ІНФОРМАЦІЯ_2
про визнання протиправними та скасування розпорядження, рішення, пункту наказу, визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до суду із позовом, у якому просив:
- визнати протиправним та скасувати розпорядження начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 № 1/2/2/2435 від 24.04.2024 у частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати рішення Призовної комісії Кременчуцького району Полтавської області, яке оформлене протоколом № 8 від 26.04.2024, у частині, що стосується зарахування ОСОБА_1 у запас;
- визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 "Про призов військовозобов'язаних на військову службу до Збройних Сил України під час мобілізації" від 07.05.2024 №152 у частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправним та скасувати пункт 12 наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 07.05.2024 № 130 у частині, що стосується ОСОБА_1 ;
- визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо призову ОСОБА_1 на військову службу під час мобілізації;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 повернути ОСОБА_1 його військовий квиток НОМЕР_2 та інші документи позивача, які можуть знаходитись у розпорядженні військової частини НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 утриматись від дій, що перешкоджають ОСОБА_1 залишити військову частину НОМЕР_1 .
Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.09.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, яку призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2024, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі №440/9674/24, відмовлено у задоволенні позову.
Не погоджуючись із цими судовими рішеннями, скаржник звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до статті 327 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
В касаційній скарзі позивач просить скасувати рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі №440/9674/24, та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.
Перевіривши касаційну скаргу та додані до неї матеріали Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху з наступних підстав.
Відповідно до частини першої статті 328 КАС України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Імперативними приписами частини четвертої статті 328 КАС України обумовлено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.
Згідно з пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України, у касаційній скарзі зазначаються підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.
У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини четвертої статті 328 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.
У разі подання касаційної скарги на судове рішення, зазначене у частинах другій і третій статті 328 цього Кодексу, в касаційній скарзі зазначається обґрунтування того, в чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень).
Згідно усталених висновків Верховного Суду щодо форми і змісту касаційної скарги в частині належного обґрунтування підстав касаційного оскарження, задля встановлення чітких та зрозумілих меж касаційного оскарження, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України (відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах) скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано неправильно, а також обґрунтувати у чому полягає помилка судів при застосуванні відповідної норми права та як, на думку скаржника, відповідна норма повинна застосовуватися.
Це дозволяє суду касаційної інстанції чітко визначити межі касаційного оскарження та на виконання вимог статті 341 КАС України перевірити правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права у конкретній справі.
При цьому, суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, так само, як і норму права, щодо якої, на думку скаржника, відсутній висновок Верховного Суду. Такий обов'язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення.
Тож, саме по собі посилання на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, за відсутності мотивованих аргументів неправильного застосування певної норми права, не є підставою для відкриття касаційного провадження.
Верховний Суд звертає увагу, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.
Отже, системний аналіз положень КАС України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у частині першій статті 328 КАС України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов'язково наводитись у взаємозв'язку із посиланням на відповідний пункт частини четвертої статті 328 КАС України, як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.
Підставою перегляду оскаржуваних судових рішень позивач, окрім іншого, зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та вказує на відсутність висновків Верховного Суду щодо питань застосування у подібних правовідносинах положень частини четвертої статті 35 Конституції України, статті 9 Пакту (Міжнародного пакту про громадські та політичні права), статті 18 Конвенції (Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод), Закону України «Про альтернативну службу».
В контексті цих підстав касаційного оскарження, у змісті касаційної скарги позивач зазначає, що суди попередніх інстанцій:
процитували, але фактично не застосували положення Закону, який підлягав застосуванню, зокрема, статті 35 Конституції України, статті 9 Конвенції та статті 18 Пакту;
застосували положення Закону, який не підлягав застосуванню - Закону України «Про альтернативну (невійськову) службу», оскільки він не регулює спірні правовідносини тощо.
Відтак, в даному випадку має місце неточність, відображена скаржником в змісті касаційної скарги, щодо відсутності висновків Верховного Суду з питання застосування статті 9 Пакту, статті 18 Конвенції, натомість щодо неправильного застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, позивач указує про положення статті 9 Конвенції та статті 18 Пакту.
Верховний Суд звертає увагу, що посилаючись на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про відсутність правового висновку Верховного Суду скаржник також не конкретизує, який, на його думку, правовий висновок повинен бути висловлений у цій справі та який, одночасно, відсутній у рішеннях Верховного Суду та як відповідні норми права необхідно застосовувати, на думку, скаржника, а також не обґрунтував необхідність такого висновку у взаємозв'язку з посиланням на обставини справи.
З огляду на викладене Суд вважає необґрунтованими посилання скаржника на пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України як на підставу касаційного оскарження.
Згідно з частиною другою статті 332 КАС України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу.
Таким чином, відповідно до частини другої статті 332 КАС України касаційна скарга підлягає залишенню без руху з наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом надання до суду уточненої касаційної, в якій навести передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку, з урахуванням висновків, викладених в цьому судовому рішенні.
Керуючись статтями 169, 329, 330, 332 КАС України,
1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 05.11.2024 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 01.04.2025 у справі №440/9674/24 залишити без руху.
2. Надати скаржнику строк у десять днів з дня вручення копії цієї ухвали для усунення недоліків касаційної скарги, шляхом надання до Суду:
- уточненої касаційної скарги, в якій навести передбачені частиною четвертою статті 328 КАС України підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.
3. Роз'яснити, що у разі невиконання вимог ухвали суду про залишення касаційної скарги без руху в установлений судом строк, касаційну скаргу буде повернуто скаржнику.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.
...........................
...........................
...........................
А.В. Жук
Ж.М. Мельник-Томенко
Н.М. Мартинюк,
Судді Верховного Суду