Справа № 240/8550/24
Головуючий суддя 1-ої інстанції - Лавренчук О.В.
Суддя-доповідач - Шидловський В.Б.
19 травня 2025 року
м. Вінниця
Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого судді: Шидловського В.Б.
суддів: Боровицького О. А. Курка О. П. ,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії.
Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 12 серпня 2024 року, яке залишене без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2025, позов задовольнити частково: "Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок з 29.01.2020 по 07.03.2023 посадового окладу, окладу за військовим званням, грошової допомоги на оздоровлення за 2020, 2021, 2022 роки, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань за 2021, 2022 роки, обчисливши їх із розмірів посадового окладу та окладу за військове звання, визначених з урахуванням пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" (в редакції чинній з 29.01.2020) шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, а саме: встановленого Законом України від 14.11.2019 №294-ІХ «Про Державний бюджет України на 2020 рік» на 01.01.2020, Законом України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» на 01.01.2022 та Законом України від 03.11.2022 № 2710-ІХ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» на 01.01.2023 на відповідні тарифні коефіцієнти та провести їх виплату, з урахуванням раніше виплачених сум.".
До суду першої інстанції надійшла заява адвоката Дубка Сергія Миколайовича про ухвалення додаткового рішення. В обґрунтування заяви вказує, що предметом позовних вимог є перерахунок не тільки окремих складових грошового забезпечення (посадового окладу та окладу за військове звання), а усього грошового забезпечення. Однак в цій частині позовних вимог рішення судом не прийняте.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року відмовлено адвокату Дубку Сергію Миколайовичу - представнику ОСОБА_1 в ухваленні додаткового судового рішення в адміністративній справі №240/8550/24.
Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, у якій просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити подану заяву.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт послався на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення процесуального питання.
Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.304 КАС України.
Згідно із положеннями ч.3 ст.308 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Виходячи з приписів ст.ст.311, 263 КАС України, вищезазначена апеляційна скарга розглядається в порядку письмового провадження.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Приймаючи оскаржувану ухвалу, суд першої інстанції прийшов до висновку про відсутність правових підстав для прийняття додаткового судового рішення у справі.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції по суті спору, виходячи з наступного.
Частиною 1 статті 252 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:
1) щодо однієї із позовних вимог, з приводу якої досліджувалися докази, чи одного з клопотань не ухвалено рішення;
2) суд, вирішивши питання про право, не визначив способу виконання судового рішення;
3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Тобто, з вказаної статті слідує, що додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої залишилися невирішеними певні вимоги особи, яка бере участь у справі.
Так, звертаючись до суду із заявою, позивач вважав, що судом не ухвалено рішення щодо позовних вимог в частині перерахунку та доплата всіх складових грошового забезпечення, а не лише посадового окладу та окладу за військове звання.
Однак, судом першої інстанції зауважено, що при розгляді спору, що виник між сторонами, судом досліджувалась правомірність дій відповідача щодо визначення розміру посадового окладу, окладу за військовим званням позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, що, у свою чергу призвело до виплати у 2020-2023 роках грошового забезпечення та додаткових (одноразових) видів грошового забезпечення, а саме матеріальної допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, у меншому розмірі.
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд керувався нормою п.4 Постанови КМУ №704, яка діє із 29.01.2020 (набрання законної сили рішенням Шостого апеляційного адміністративного суду у справі №826/6453/18) у якій, зазначено, що "розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру....".
Колегія суддів звертає увагу, що рішення суду першої інстанції не оскаржувалося позивачем у суді апеляційної інстанції. Хоча фактично зі змісту заяви про ухвалення додаткового судового рішення можна дійти висновку, що позивач не згодний з мотивами суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог.
Із зазначеного слідує, що наведені позивачем доводи у поданій заяві не можуть бути підставою для ухвалення додаткового судового рішення, а обставини, на які посилається апелянт, не є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
Приписи ст.316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін.
Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд
апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року - без змін.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.
Головуючий Шидловський В.Б.
Судді Боровицький О. А. Курко О. П.