19 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/39259/24
П'ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
судді-доповідача: Димерлія О.О.,
суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І.,
розглянувши заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І. від розгляду справи №420/39259/24
У провадженні П'ятого апеляційного адміністративного суду знаходиться справа №420/39259/24 за апеляційною скаргою Міністерства оборони України на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07.04.2025.
Ухвалою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 08.05.2025 відкрито провадження у справі №420/39259/24.
У межах десятиденного строку ОСОБА_1 до суду апеляційної інстанції скеровано заяву про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І. від розгляду справи №420/39259/24.
Обґрунтовуючи вказане звернення позивач вказує, що колегією суддів в апеляційному порядку переглядалось питання стосовно забезпечення позову. Також, ОСОБА_1 зауважує, що суддя Шляхтицький О.І. здійснював розгляд справи №420/16547/24 за подібним предметом спору та правовідносинам щодо розподілу житлових приміщень (38 квартир) в будинку 40 корпус 1 по вул.Івана Франка в м.Одесі. На думку позивача, судді є упередженими та необ'єктивними.
Надаючи оцінку заяві ОСОБА_1 про відвід колегії суддів, у системному зв'язку із положеннями чинного процесуального законодавства, апеляційний адміністративний суд уважає за необхідне зазначити таке.
Законодавчо передбачені підстави для відводу (самовідводу) судді визначено статтею 36 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об'єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Згідно із ч.ч.1, 3 ст.39 КАС України за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.
За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи.
Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Апеляційний адміністративний суд зазначає, що головна мета відводу - гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими.
Саме тому не може бути підставою для відводу судді заява, яка містить тільки припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними та допустимими доказами.
Частиною першою статті 129 Конституції України передбачено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права.
В контексті означеного слід відмітити, що стандарт безсторонності ґрунтується, насамперед, на тому, що судді мають розглядати справи на основі фактів та згідно із законом, без жодних обмежень, неналежного впливу, спонукання, тиску, погроз чи втручань, прямих чи непрямих, з будь-чийого боку або з будь-якої причини. Також, неупередженість стосується способу мислення або ставлення суду до питань і сторін у конкретній справі. Тож слово «неупереджений» передбачає виключення (усунення) розумних та обґрунтованих сумнівів щодо упередженості судді, як реальної, так і суб'єктивної.
Варто зауважити, що жодна норма національного права не визначає зміст нормативної конструкції «неупередженість» («безсторонність») судді», а тому під час з'ясування основних критеріїв неупередженості суддя уважає за потрібне керуватися джерелами міжнародного права, зокрема, принципами, які сформульовано у практиці Європейського суду з прав людини.
Згідно із усталеною практикою Європейського суду з прав людини обґрунтованість підстав для надання висновку щодо безсторонності суду для мети пункту 1 статті 6 Конвенції має встановлюватися згідно з:
(і) «об'єктивним критерієм», який передбачає, що встановлення наявності упередженості суду (суддів) має бути визначено окремо від поведінки судді, тобто має бути з'ясовано, чи є очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Своєю чергою вирішальне значення має саме наявність відповідних обставин, підтверджених належними та допустимими доказами, які свідчать про обґрунтованість сумніву в неупередженості суду, а позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною;
(іі) «суб'єктивним критерієм», який вимагає оцінки реальних дій окремого судді під час розгляду конкретної справи і тільки після встановлення фактів у поведінці судді, які можна кваліфікувати як прояв упередженості, можливо поставити під сумнів його безсторонність. Тому особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів іншого.
Отже, для підтвердження порушення (або можливого порушення) суддею принципу неупередженості, заявнику потрібно довести наявність відповідних зазначених вище суб'єктивних та/або об'єктивних елементів стандарту неупередженості (зокрема, але не винятково, йдеться про такі ознаки як особисте переконання та поведінка конкретного судді, що вказують на його безпосередню зацікавленість у результатах розв'язання справи, неналежне забезпечення конкретним судом та його складом, визначеним для розгляду справи, дотримання процесуальних прав і свобод сторін та осіб, які беруть участь у справі тощо).
Поряд з цим, слід відмітити, що не можуть бути підставою для відводу судді заява, яка містить лише припущення про існування відповідних обставин, не підтверджених належними, достатніми, достовірними і допустимими доказами. Тому відвід має бути вмотивований, тобто в ньому неодмінно мають бути наведені аргументи, а до самої заяви долучені відповідні докази, які підтверджують наявність підстав для відводу.
За наслідком дослідження заяви ОСОБА_1 слід вказати, що в такому зверненні не наведено та до апеляційного адміністративного суду не подано жодних належних та допустимих доказів на підтвердження упередженості чи небезсторонності колегії суддів, яка здійснює перегляд справи №420/39259/24 в апеляційному порядку.
Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відводу колегії суддів, у контексті наведених ОСОБА_1 обґрунтувань, колегія суддів зазначає таке.
03.03.2025 колегією суддів у складі судді-доповідача Димерлія О.О., суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І. в апеляційному порядку здійснено перегляд питання щодо наявності підстав для забезпечення позову ОСОБА_1 .
Постановою П'ятого апеляційного адміністративного суду від 03.03.2025 у справі №420/39259/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 19.12.2024 у справі №420/39259/24 про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову - без змін.
Суд апеляційної інстанції вказує, що вирішення питання щодо вжиття заходів забезпечення позову є суто процесуальним питанням.
Відповідно до ч.4 ст.36 КАС України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Оскільки, викладені позивачем в досліджуваній заяві доводи зводяться до незгоди із прийнятою колегією суддів постановою від 03.03.2025 у справі №420/39259/24, суд апеляційної інстанції зазначає, що означене не може бути підставою для відводу.
Стосовно доводу ОСОБА_1 про те, що суддя Шляхтицький О.І. здійснював розгляд справи №420/16547/24 слід відмітити таке.
Так, 01.04.2025 колегією суддів у складі судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г. у справі №420/16547/24 прийнято постанову.
За наслідком дослідження змісту вказаного судового акту установлено, що в справі №420/16547/24 не зроблено жодного висновку в контексті розподілу житлових приміщень (38 квартир) в будинку АДРЕСА_1 , який може свідчити про упередженість та необ'єктивність судді Шляхтицького О.І. під час розгляду даної справи.
Навпаки, здійснюючи розгляд справи №420/16547/24 судом апеляційної інстанції виключено з мотивувальної частини рішення окружного адміністративного суду висновок про те, що алгоритм визначення пропорції Інструкція не містить та свідчить про дискреційну складову в аспекті прийняття відповідного рішення комісією. Як вказано колегією суддів, такий висновок суду першої інстанції легалізує рішення комісій під час здійснення повноважень щодо розподілу житла у іншому спорі, у разі звернення позивача із відповідним позовом.
Відтак, припущення ОСОБА_1 не ґрунтується на об'єктивних фактах чи конкретних діях колегії суддів, які можуть свідчити про їх необ'єктивність та упередженість.
Згідно із ч.1, 3, 4 ст.40 КАС України питання про самовідвід судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі.
Питання про відвід судді вирішується судом, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
З урахуванням наведеного, заяву ОСОБА_1 про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І. від розгляду справи №420/39259/24, у порядку, встановленому статтею 31 КАС України, необхідно передати судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу.
Керуючись ст.ст.31, 36, 38, 40, 248, 321, 325, 328 КАС України, апеляційний адміністративний суд
Визнати необґрунтованим заявлений ОСОБА_1 відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І.
Справу №420/39259/24 для вирішення питання про відвід колегії суддів у складі: судді-доповідача Димерлія О.О., суддів: Осіпова Ю.В., Шляхтицького О.І. передати судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, та визначається в порядку, встановленому частиною першою статті 31 КАС України.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач О.О. Димерлій
Судді Ю.В. Осіпов О.І. Шляхтицький