П'ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
19 травня 2025 р.м. ОдесаСправа № 420/27647/24
Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції: м. Одеса;
Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:
07.01.2025 року;
Головуючий в 1 інстанції: Бездрабко О.І.
П'ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:
Головуючого судді - Єщенка О.В.
суддів - Крусяна А.В.
- Яковлєва О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:
визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України стосовно несвоєчасного остаточного розрахунку (невиплати індексації грошового забезпечення) на день виключення із списків особового складу та усіх видів забезпечення у зв'язку із звільненням з військової служби ОСОБА_1 ;
зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України сплатити ОСОБА_1 його середнє грошове забезпечення за весь час затримки остаточного розрахунку (невиплати індексації грошового забезпечення) за період з 23.06.2018 р. по 23.12.2018 р. включно відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.
В обґрунтування позову зазначено, що позивач у період з 16.07.2015 р. по 21.10.2016 р. та з 01.12.20147 р. по 22.06.2018 р. проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 та даний час виключений зі списків особового складу.
На момент виключення зі списків особового складу із позивачем не був проведений повний розрахунок грошового забезпечення, у тому числі не було виплачено індексацію грошового забезпечення у встановлених розмірі та порядку. Своє право на виплату вказаного грошового забезпечення позивач був вимушений захищати в судовому порядку та відповідні розрахунки грошового забезпечення проводились відповідачем на виконання судового рішення.
У зв'язку із чим, з огляду на положення статей 116, 117 КЗпП України та фактичну затримку повного розрахунку при звільненні з військової служби, наполягає на відшкодуванні за рахунок відповідача середнього грошового забезпечення за відповідний період.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року адміністративний позов задоволено частково.
Суд визнав протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні.
Стягнув з НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України на користь ОСОБА_1 середнє грошове забезпечення за час затримки розрахунку при звільненні у сумі 46711,34 грн.
В решті позовних вимог відмовив.
Стягнув з НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 1211,20 грн.
Вирішуючи спір по суті та частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов'язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені у статті 116 КЗпП України, при цьому, визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
Отже, оскільки повний розрахунок із позивачем не був проведений у день виключення зі списків особового складу та поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, він має право на виплату середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного (повного) розрахунку.
При цьому, суд встановив, що відповідач зобов'язаний виплатити позивачу середній заробіток за період затримки остаточного розрахунку при звільненні з військової служби з 23.06.2018 р. по 01.08.2024 р., проте під час визначення суми середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, суд враховав межі позовних вимог ОСОБА_1 з 23.06.2018 р. по 23.12.2018 р., що становить 184 календарні дні.
В апеляційній скарзі Військова частина НОМЕР_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позову у повному обсязі.
Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що спірні правовідносини врегульовані виключно приписами Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України №1115/2009 та на них не поширюються вимоги КЗпП України, у тому числі, що стосуються порядку відшкодування працівникові середнього заробітки за час затримки таких виплат.
Також зазначив, що індексація грошового забезпечення, яка виплачується військовослужбовцям - не є складовою місячного грошового забезпечення (заробітної плати) військовослужбовців, вона має особливий і не постійний вираз виплати, і нараховується лише за сукупності певних умов.
Відзив на апеляційну скаргу від ОСОБА_1 у визначений апеляційним судом строк не надійшов.
Судом першої інстанції з'ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, ОСОБА_1 з 16.07.2015 р. по 21.10.2016 р. та з 01.12.2017 р. по 22.06.2018 р. проходив військову службу в НОМЕР_2 прикордонному загону (військова частині НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України.
Згідно витягу із наказу начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби від 22.06.2018 р. № 146-ОС "Про особовий склад" сержанта ОСОБА_1 з 22 червня 2018 року виключено зі списків особового складу загону та знято з усіх видів забезпечення.
Під час проходження військової служби позивачу не виплачувалася індексація грошового забезпечення, у зв'язку з чим ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.05.2024 р. у справі № 420/7074/24, яке набрало законної сили 30.07.2024 р., визнано протиправною бездіяльність НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 20.10.2016 р. та з 01.12.2017 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року; зобов'язано НОМЕР_2 прикордонний загін (військова частина НОМЕР_1 ) Державної прикордонної служби України нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 р. по 20.10.2016 р. та з 01.12.2017 р. по 28.02.2018 р. включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення - січень 2008 року.
На виконання даного судового рішення на розрахунковий рахунок позивача 02.08.2024 р. перерахована сума 35382,01 грн.
01.08.2024 р. позивач звернувся до начальника НОМЕР_2 прикордонного загону Державної прикордонної служби України із заявою, в якій серед іншого, просив виплатити середній заробіток за час затримки виплати з 23.06.2018 р. (наступний день після звільнення) по 23.12.2018 р.
Листом від 10.08.2024 р. № 09/Б-512/518 2 відповідач повідомив, що рішенням судів першої та апеляційної інстанції по справі № 420/7074/24 не визначено обов'язку НОМЕР_2 прикордонного загону (військова частина НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Враховуючи те, що предметом судового розгляду був саме спір з приводу перерахунку індексації грошового забезпечення, стягнення середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок військовослужбовця може бути здійснено лише з урахуванням всіх обставин на підставі окремого рішення суду, яке набере законної сили. Таким чином, наразі у НОМЕР_2 прикордонного загону відсутні підстави для нарахування та виплати середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок.
Водночас, посилаючись на те, що обов'язок по нарахуванню та виплаті середнього грошового забезпечення за час затримки вказаного розрахунку відповідачем не виконано, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.
Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.
За правилами пункту 293 Положення про проходження громадянами України військової служби в Державній прикордонній службі України, затвердженого Указом Президента України від 29.12.2009 року №1115/2009, особа, звільнена з військової служби, на день виключення із списків особового складу органу Держприкордонслужби розраховується за всіма видами належного їй на день звільнення матеріального та грошового забезпеченням.
У разі спору про розмір сум, належних військовослужбовцю при звільненні, йому в день виключення із списків особового складу виплачується сума, не оспорювана керівництвом органу Держприкордонслужби, у якому проходив службу цей військовослужбовець.
Судом першої інстанції вірно враховано, що питання відповідальності за затримку розрахунку при звільненні військовослужбовців та прирівняних до них осіб (зокрема, затримку виплати грошового забезпечення) не врегульовані положеннями спеціального законодавства про порядок, умови, склад, розміри виплати грошового забезпечення. В той же час такі питання врегульовані КЗпП України.
Відповідно до частини 1 статті 47 КЗпП України (в редакції, яка діяла на момент виключення позивача зі списків особового складу) власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.
Так, відповідно до статті 116 КЗпП України (в редакції, яка діяла на момент виключення позивача зі списків особового складу) при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану нею суму.
За правилами статті 117 КЗпП України (в редакції, яка діяла на момент виключення позивача зі списків особового складу та до 19.07.2022 року - до дати набрання чинності Закону №2352-IX від 01.07.2022 року) в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
Стаття 116 КЗпП оперує поняттям «всі суми, що належать працівнику», а стаття 117 цього Кодексу передбачає санкцію за невиплату відповідних сум при звільненні.
Умовами застосування частини 1 статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу (роботодавця) у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Цими нормами на підприємство, установу, організацію покладено обов'язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов'язку настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв'язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
У разі невиплати повного грошового забезпечення на день звільнення військовослужбовця зі служби, підлягає застосуванню відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України.
У справі, яка розглядається, відповідач провів фактичний розрахунок із позивачем щодо виплати суми грошового забезпечення поза межами строку, встановленого статтею 116 КЗпП України, тому в цьому випадку є підстави для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, а саме виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Виходячи із застережень у статті 117 КЗпП України про «належні звільненому працівникові суми», тобто про усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для відповідної категорії осіб, а також із підтвердження в судовому порядку права позивача на виплату індексації та її не нарахування відповідачем, не знаходять свого правового підґрунтя висновки суду першої інстанції про непоширення вказаних правил трудового законодавства стосовно несвоєчасного розрахунку військовослужбовця індексацією грошового забезпечення на момент виключення зі списків особового складу.
Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованими підстави звернення із цим позовом, а саме пов'язані із не проведенням відповідачем усіх належних позивачу виплат на момент виключення зі списків особового складу.
Разом з цим, індексація грошового забезпечення є однією з основних державних гарантій, яка є обов'язковими для всіх підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, а тому є частиною грошового забезпечення та належить до складу належних звільненому працівникові сум у розумінні статті 116 КЗпП України, що спростовує доводи апеляційної скарги.
Судом першої інстанції також правильно встановлено та як не заперечується відповідачем, остаточний перерахунок грошового забезпечення відповідачем здійснено 02.08.2024 року, тобто поза межами строків, встановлених пунктом 293 Положення №1115/2009 та статтею 116 КЗпП.
Згідно з пунктом 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року №100, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов'язана відповідна виплата.
Так, згідно довідки від 07.09.2024 р. за №148 розмір середньоденного грошового забезпечення позивача становить 253,86 гривень.
Таким чином, середнє грошове забезпечення, за період затримки розрахунку, охоплене періодом у шість місяців, враховуючи межі позовних вимог, складає 46711,34 гривень (253,86 гривень * 184 днів), а отже є правильним висновок суду про наявність підстав для часткового задоволення позову.
Враховуючи викладене, оскільки висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що відповідно до статті 316 КАС України рішення суду підлягає залишенню без змін.
Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Керуючись ст.ст. 139, 308, 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,-
Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 07 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття, але може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.
Головуючий-суддя: О.В. Єщенко
Судді: А.В. Крусян
О.В. Яковлєв