19 травня 2025 року м. Київ №320/46872/23
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Жукової Є.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «ДАРТ УКРАЇНА»
до1. Головного управління ДПС у м. Києві; 2. Державної податкової служби України
провизнання протиправними та скасування рішень, зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДАРТ УКРАЇНА" (далі - позивач) звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - відповідач-1), Державної податкової служби України (далі - відповідач-2), в якому просить суд:
- визнати протиправним та скасувати рішення регіональної комісії від 07.06.2023 №8949931/42434280.
- визнати протиправним та скасувати рішення центральної комісії від 28.06.2023 №53162/42434280/2.
- зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати податкову накладну №10 від 05.05.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач вважає Рішення прийняті відповідачами протиправними та такими, що не відповідають нормам діючого законодавства та наявної судової практики.
Поряд з цим, звертає увагу суду, що контролюючому органу були надані усі можливі документи які властиві для даного виду господарських правовідношень та які б підтверджували правомірність формування та подання податкової накладної № 10 від 05.05.203.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.01.2024 позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2024 року відкрито провадження у справі №320/46872/24, суд ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов.
28 березня 2024 року до Київського окружного адміністративного суду надійшов відзив на позовну заяву від Головного управління ДПС у м. Києві та Державної податкової служби України.
Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав правомірності спірних рішень, прийнятих у межах наданих повноважень, з огляду на надання платником податку копій документів, складених із порушення законодавства.
Відповідач-2 проти задоволення позовних вимог заперечує та зазначає, у разі наявності у суб'єкта владних повноважень законодавчо закріпленого права адміністративного розсуду при вчиненні дій/прийнятті рішення та встановлення у судовому порядку факту протиправної поведінки відповідача, зобов'язання судом суб'єкта прийняти рішення конкретного змісту є втручанням у дискреційні повноваження.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд,-
Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРТ УКРАЇНА» (код ЄДРПОУ 42434280) зареєстровано як юридичну особу 04 вересня 2018 року про що внесено запис в Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських організацій номер 10671020000029487.
За даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань видами економічної діяльності позивача є: 46.76 Оптова торгівля іншими проміжними продуктами (основний); 82.99 Надання інших допоміжних комерційних послуг, н.в.і.у.; 82.30 Організування конгресів і торговельних виставок; 73.20 Дослідження кон'юнктури ринку та виявлення громадської думки; 70.22 Консультування з питань комерційної діяльності й керування; 46.90 Неспеціалізована оптова торгівля; 46.12 Діяльність посередників у торгівлі паливом, рудами, металами та промисловими хімічними речовинами; 46.49 Оптова торгівля іншими товарами господарського призначення; 46.19 Діяльність посередників у торгівлі товарами широкого асортименту; 46.18 Діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; 46.13 Діяльність посередників у торгівлі деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічними виробами; 46.71 Оптова торгівля твердим, рідким, газоподібним паливом і подібними продуктами.
Єдиним засновником та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРТ УКРАЇНА» є громадянин України ОСОБА_1 .
Для ведення господарської діяльності позивач має в оренді приміщення за адресою: м. Київ, вул. Новокостянтинівська, 22/15, на підтвердження зазначеного позивачем додано позовної заяви договір оренди №40-2022 від 01.10.2022.
22 жовтня 2018 року між позивачем та іноземним підприємством «MATAHARI» укладено договір № 22/10/18.
Іноземне підприємством «MATAHARI» є основним постачальником Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРТ УКРАЇНА». Про обсяги розрахунків з іноземним постачальником вугілля свідчить оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за період з 01.11.2022 по 22.05.2023 (додаток № 18 позовної заяви).
30 листопада 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАРТ УКРАЇНА» (підприємство) та Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНЗАНА-ФУД» (замовник) було укладеного договір купівлі-продажу товарів і послуг № 1.
Предметом вищезазначеного договору є: підприємство зобов'язується передати у власність замовника, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити товар (вугілля - далі за текстом - «товар/товари») у кількості, асортименті та за цінами відповідно до замовлень,рахунків-фактур та видаткових накладних, які є невід'ємною частиною даного договору.
Порядок розрахунків та умови поставки визначені в пунктах 4 договору купівлі-продажу товарів і послуг № 1 від 30.11.2022, а саме оплата товарів та послуг здійснюється замовником за визначеною у рахунку-фактурі ціною та у визначений пунктом 3.3. договору строк шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача, вказаний у пункті 9 договору №1.
05 травня 2023 року керівником Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРТ УКРАЇНА» було виписано рахунок на оплату № 21 за договором № 1 від 30.11.2022 на загальну суму 199000,80 грн ( 165834,00 грн + 33166,80 грн. ПДВ).
Отримання товару, передбаченого договором № 1 від 30.11.2022, контрагентом позивача (Товариством з обмеженою відповідальністю «МАНЗАНА-ФУД») підтверджується наявною в матеріалах справи товарно-транспортної накладної № 1 від 05.05.2023.
За отриманий товар Товариство з обмеженою відповідальністю «МАНЗАНА-ФУД» перерахувало грошові кошти на рахунок позивача 05 травня 2023 року в сумі 90000,00 грн та 08 травня 2023 року в сумі 109000,80 грн. (додатки № 16 та 17 до позовної заяви).
У зв'язку з чим, на виконання вимог податкового законодавства, позивачем було складено та направлено на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних податкову накладну № 10 від 05.05.2023.
За наслідками реєстрації податкової накладної в ЄРПН Товариством з обмеженою відповідальністю «ДАРТ УКРАЇНА» було отримано електронну квитанцію, в якій було зазначено - «Відповідно до п.201.16 ст.201 Податкового кодексу України, реєстрація податкової накладної від 05.05.2023 №10 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. ПН складена та подана платником податку, який відповідає п.8 Критеріїв ризиковості платника податку. Додатково повідомляємо: показник "D'-3.6890%, "Р"=0 Пропонуємо надати пояснення та копії документів, достатніх для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.».
29 травня 2023 року позивачем було направлено до Головного управління ДПС у м. Києві Повідомлення № 1 про подання додаткових пояснень та/або документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
До вищезазначеного повідомлення було додано: Витяг з ЄДРПОУ; Договір №22/10/18 від 22.10.2018 р. з іноземним постачальником MATAHARI; Додаткова угода №1 від 23.10.201 S) р. до договору №22/10/18 з іноземним постачальником MATAHARI; Оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за період з 01.01.2023 по 22.05.2023 р.; Договір оренди складського приміщення №40-2022 від 01.10.2022 р. з ТОВ «Легхарчопром»; Оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 за період з 01.01.2023 по 22.05.2023 р.; ВМД №389814 за 20.09.2022 р.; Договір купівлі-продажу товарів і послуг №1 від 30.11.2022 р. з покупцем ТОВ «МАНЗАНА-ФУД»; Рахунок на оплату товару №21 від 05.05.2023 р.; Накладна на відвантаження товару №20 від 20.05.2023 р.; Квитанція №1 про зупинення реєстрації ПН від 16.05.2023; Товарно-транспортна накладна №1 від 05.05.2023 р.; Платіжка на часткове отримання коштів за товар від 05.05.2023; Платіжка на часткове отримання коштів за товар від 08.05.2023 р.; Рішення про відповідність/невідповідність платника на додану вартість ТОВ «МАНЗАНА-ФУД» критеріям ризиковості платника податку №6516 від 26.04.2023 р.; Оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за період з 01.11.2022 по 22.05.2023 р.
07 червня 2023 року рішенням комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних про реєстрацію/відмову у реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8949931/42434280 було відмовлено у реєстрації податкової накладної №10 від 05 травня 2023 року з підстав - «надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства».
Додатково було зазначено: «Первинні документи на постачання товару».
19 червня 2023 року позивачем подано в адміністративному порядку оскарження скаргу на рішення № 8949931/42434280 від 07.06.2023, до якої повторно додано копії підтверджуючих документів.
За результатами розгляду скарги Рішенням комісії з питань зупинення реєстрації ПН/РК в ЄРПН № 53162/42434280/2 від 28 червня 2023 року залишено скаргу без задоволення та рішення комісії регіонального рівня про відмову в реєстрації ПН/РК в ЄРПН без змін з підстав: «ненадання платником податку копій первинних документів, щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складських документів (інвентаризаційні описи), у т.ч. рахунки-фактури/ інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг), з урахуванням наявності і певних типових форм галузевої специфіки, накладних».
Вважаючи рішення про відмову у реєстрації податкової накладної протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся з даним позовом до суду.
Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Відповідно до пункту 187.1 статті 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;
б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.
Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України на дату виникнення податкових зобов'язань платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановлений цим Кодексом термін.
За приписами пункту 201.7 статті 201 цього ж Кодексу податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).
Відповідно до п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.
Якщо надіслані податкові накладні/розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених пунктом 201.1 цієї статті та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, а також у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування відповідно до пункту 201.16 цієї статті, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді або зупинення їх реєстрації із зазначенням причин.
Квитанція про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування надсилається одночасно продавцю та покупцю платнику податку.
Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, або зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Згідно з абзацом першим пункту 5 Порядку № 1165 платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2).
Пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника податку на додану вартість, які є додатком 1 до Порядку № 1165, перебачено, що у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній/розрахунку коригування.
За змістом пунктів 6, 10, 11 Порядку № 1165 у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено податкову накладну/розрахунок коригування, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування зупиняється.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації.
У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються:
1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування;
2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку;
3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.
Відповідно до абзацу другого пункту 25, абзацу першого пункту 26 Порядку №1165 Комісії регіонального рівня приймають рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації, врахування або неврахування таблиці даних платника податку, відповідність/невідповідність платника податку критеріям ризиковості платника податку.
Комісія регіонального рівня діє в межах повноважень, визначених цим Порядком та Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим Мінфіном.
Механізм прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - Реєстр), реєстрацію яких відповідно до пункту 201.16 статті 201 ПК України зупинено в порядку та на підставах, визначених Кабінетом Міністрів України, визначено Порядком прийняття рішень про реєстрацію/відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 520 від 12.12.2019 (далі - Порядок № 520).
Пунктами 2-5, 11 Порядку № 520 передбачено, що прийняття рішень про реєстрацію/ відмову в реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено, здійснюють комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі головних управлінь Державної податкової служби України в областях, м. Києві та Офісу великих платників податків ДПС (далі - комісія регіонального рівня).
Комісія регіонального рівня протягом п'яти робочих днів, що настають за днем отримання пояснень та копій документів, поданих відповідно до пункту 4 цього Порядку, приймає рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі та надсилає його платнику податку в порядку, встановленому статтею 42 Кодексу.
У разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі платник податку має право подати копії документів та письмові пояснення стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі.
Перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію / відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:
- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;
- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;
- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;
- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;
- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.
Письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до пункту 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі в разі: ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.
Відповідно до абзацу одинадцятого статті 1, статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХIV первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг.
Ведення зазначених документів передбачено Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88.
З огляду на приписи пункту 187.1 статті 187 та пункту 201.7 статті 201 ПК України обов'язок подання податкової накладної на реєстрацію у платника податків виникає після кожного отримання коштів, в тому числі, як попередньої оплати (аванс) або після кожної поставки товару незалежно від наявності інших первинних документів, що позивачем виконано шляхом подання всіх спірних податкових накладних для їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних за правилом першої події.
Матеріалами справи підтверджено, що позивач надавав контролюючому органу первинні документи, які, на його думку, підтверджують та розкривають суть, внутрішню сторону господарських операцій, на виконання яких складено спірні податкові накладні.
Судом встановлено, що у квитанціях про зупинення реєстрації спірної податкової накладної контролюючий орган не зазначив, яким саме критеріям оцінки ступеня ризиків відповідають останні, які саме документи складені з порушенням законодавства та яких саме документів не вистачає для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної.
Натомість платником податків надано до податкового органу первинні документи на підтвердження реальності господарських операцій.
Зупинення реєстрації податкових накладних без переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не надало позивачу можливості надати достатній обсяг підтверджуючих документів.
Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення фіскальним органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.
Вживання податковим органом загального посилання на пункт 8 Критеріїв оцінки, без наведення відповідного підпункту, є неконкретизованим та призводить до необґрунтованого обмеження права платника податків бути повідомленим про необхідність надання документів за вичерпним переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не будь-яких на власний розсуд.
Аналогічна правова позиція вже неодноразово висловлена Верховним Судом, зокрема, у постановах від 21.05.2019 у справі № 0940/1240/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 18.06.2020 у справі № 824/245/19-а, від 14.12.2022 у справі № 560/11825/21.
Верховний Суд у постанові від 05.01.2021 у справі № 640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов'язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Верховний Суд у справі № 360/2460/20 за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.
Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Отже, за загальними вимогами, які висуваються до акта індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Прийняття протиправного рішення про зупинення реєстрації податкової накладної зупинення реєстрації податкової накладної є передумовою прийняття відповідного рішення Комісії.
Вказана правова позиція неодноразово викладена у постановах Верховного Суду у постановах від 23.10.2018 (справа № 822/1817/18), від 04.12.2018 (справа № 821/1173/17), від 25.06.2019 (справа № 1940/1950/18), від 02.02.2021 (справа № 805/3956/18-а), від 16.09.2022 (справа № 380/7736/21), від 14.12.2022 (справа № 560/11825/21), від 04.01.2023 (справа № 240/12428/19).
Водночас, оскаржуване рішення містить лише загальну фразу про те, що причиною його прийняття є надання платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства.
Натомість, позивачем подано до контролюючого органу пояснення та відповідні документи для підтвердження реальності здійснення господарської операції, за результатом якої була сформована спірна ПН.
Зі спірного рішення, ні з відзиву відповідача-1 не вбачається, що вказаним документам надавалась належна оцінка, з врахуванням специфіки господарських операцій.
Також, контролюючим органом не надано доказів фіктивності вищевказаних господарських операцій, хоча підставою для зупинення податкових накладних є наявність об'єктивних ознак неможливості здійснення операції з постачання товарів/послуг, дані про яку зазначено у такій податковій накладній та/або ймовірності уникнення платником податку на додану вартість виконання свого податкового обов'язку.
Таким чином, контролюючим органом не надано жодних доказів, які слугували б підставою для прийняття оскаржуваних рішень про відмову у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, як і не надано доказів, які б вказували на наявність ознак відповідності позивача Критеріям ризиковості платника податку.
Верховний Суд у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 640/11321/20 зауважив, що хоча затверджена Порядком №1165 форма рішення і не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1 - 8 критеріїв ризиковості платника податку, вказана обставина не скасовує обов'язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого частиною другою статті 77 КАС України.
Слід звернути увагу, що загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як акта правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акта індивідуальної дії призводить до його протиправності.
Отже, суд дійшов висновку, що надіслані позивачем письмові пояснення з копіями первинних та інших документів повністю відображають зміст господарської операції позивача із його контрагентом та були достатніми для прийняття податковим органом рішення про реєстрацію податкових накладних.
У цьому контексті, суд зазначає, що факт зупинення реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних не спростовує факту здійснення платником податків господарської операції, що підтверджується первинними документами, на підставі яких складається податкова накладна/розрахунок коригування.
Враховуючи сукупність викладених обставин, суд доходить висновку, що спірні рішення про відмову у реєстрації податкових накладних носять протиправний характер та підлягають скасуванню.
Щодо посилань Головного управління ДПС у м. Києві у відзиві на позовну заяву на те що, контролюючим органом не було отримано достатніх доказів для визнання реальності господарської операції, а тому відповідачем-1 було прийнято відповідне рішення, що відповідає чинному законодавству, суд дані посилання відхиляє, та зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Судом встановлено, що позивачем на підтвердження господарської операції з контрагентом було надано до контролюючого органу наступні документи, а саме: Витяг з ЄДРПОУ; Договір №22/10/18 від 22.10.2018 р. з іноземним постачальником MATAHARI; Додаткова угода №1 від 23.10.201 S) р. до договору №22/10/18 з іноземним постачальником MATAHARI; Оборотно-сальдова відомість по рахунку 632 за період з 01.01.2023 по 22.05.2023 р.; Договір оренди складського приміщення №40-2022 від 01.10.2022 р. з ТОВ «Легхарчопром»; Оборотно-сальдова відомість по рахунку 281 за період з 01.01.2023 по 22.05.2023 р.; ВМД №389814 за 20.09.2022 р.; Договір купівлі-продажу товарів і послуг №1 від 30.11.2022 р. з покупцем ТОВ «МАНЗАНА-ФУД»; Рахунок на оплату товару №21 від 05.05.2023 р.; Накладна на відвантаження товару №20 від 20.05.2023 р.; Квитанція №1 про зупинення реєстрації ПН від 16.05.2023; Товарно-транспортна накладна №1 від 05.05.2023 р.; Платіжка на часткове отримання коштів за товар від 05.05.2023; Платіжка на часткове отримання коштів за товар від 08.05.2023 р.; Рішення про відповідність/невідповідність платника на додану вартість ТОВ «МАНЗАНА-ФУД» критеріям ризиковості платника податку №6516 від 26.04.2023 р.; Оборотно-сальдова відомість по рахунку 361 за період з 01.11.2022 по 22.05.2023 р.
Проте, податковим органом жодним чином не надано оцінки наданим документам та не спростовано того, що надані позивачем документи в повній мірі підтверджують інформацію зазначену в податкових накладних. Як і під час розгляду справи такі пояснення та документи податковим органом з наведенням належного і переконливого обґрунтування не спростовано.
Натомість аналіз поданих позивачем документів дозволяє зробити висновок, що надіслані платником податків письмові пояснення з копіями первинних та інших документів відображають зміст спірних господарських операцій та є достатніми для прийняття рішення про реєстрацію податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних.
Відтак, зважаючи на наявність передбачених законодавством документів, які свідчать про проведення господарських операцій між позивачем та його контрагентом, а також враховуючи, що такі документи надавалися контролюючому органу, суд доходить висновку, що у відповідача не було достатніх правових підстав для відмови у реєстрації податкових накладних.
Разом із тим суд наголошує, що в цій справі не надається оцінка реальності здійснення господарської операції, на підставі якої позивач склав податкові накладні, оскільки це питання має досліджуватись під час здійснення податкового контролю, що включає в себе систему заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, зокрема, шляхом здійснення перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Вказаний висновок підтверджується постановою Верховного Суду від 07 грудня 2022 року у справі № 500/2237/20, згідно з якою, приймаючи рішення про реєстрацію податкової накладної, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарських операцій може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки платника податків, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. Предметом розгляду у цій справі є виключно стадія правильності та правомірності зупинення та відмови в реєстрації податкової накладної, а не реальність та товарність здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом.
Відповідно до ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Оцінюючи вищевикладені обставини, суд приходить до висновку, що оскаржувані рішення відповідача-1 про відмову у реєстрації податкових накладних є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Щодо посилань ДПС України на дискреційність таких повноважень, суд такі посилання відповідача-2 відхиляє та зазначає, що вказаний спосіб захисту порушеного прав позивача узгоджується з практикою Європейського Суду з прав людини.
Так, у пункті 110 рішення від 23.07.2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та «Вуліч проти Швеції» суд визначив, що «... адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень податкового управління, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі і поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення податкових штрафів має саме податкове управління».
В даному випадку, зобов'язання відповідача 2 зареєструвати в Єдиному реєстрі податкову накладну є дотриманням судом гарантій на те, що спір між сторонами буде остаточно вирішений, та є належним способом захисту порушеного права.
Наведена позиція не суперечить правовим висновкам Верховного Суду, викладеним у постановах від 03 листопада 2021 у справі № 360/2460/20, від 27 квітня 2020 у справі №360/1050/19, від 18 лютого 2020 у справі №360/1776/19.
Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправним та скасувати рішення центральної комісії від 28.06.2023 №53162/42434280/2, суд зазначає наступне.
Згідно з підпунктом 17.1.7 пункту 17.1 статті 17 ПК України платник податків має право оскаржувати в порядку, встановленому цим Кодексом, рішення, дії (бездіяльність) контролюючих органів (посадових осіб), у тому числі надану йому у паперовій або електронній формі індивідуальну податкову консультацію, яка йому надана, а також узагальнюючу податкову консультацію.
Порядок оскарження рішень контролюючих органів врегульовано приписами статті 56 Податкового кодексу України.
Відповідно до вимог пункту 56.1 статті 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов'язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, такий платник має право звернутися із скаргою про перегляд цього рішення до контролюючого органу вищого рівня (пункт 56.2 статті 56 Податкового кодексу України).
Згідно з абзацами першим, третім пункту 56.3 статті 56 ПК України скарга подається до контролюючого органу вищого рівня у письмовій формі (за потреби - з належним чином засвідченими копіями документів, розрахунками та доказами, які платник податків вважає за потрібне надати з урахуванням вимог пункту 44.6 статті 44 цього Кодексу) протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання платником податків податкового повідомлення-рішення або іншого рішення контролюючого органу, що оскаржується. Скарги на рішення територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, подаються до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику.
Рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, та рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику, прийняті за розглядом скарги платника податків, є остаточними і не підлягають подальшому адміністративному оскарженню, але можуть бути оскаржені в судовому порядку (пункт 56.10 статті 56 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Завданням адміністративного судочинства згідно з частиною першою статті 2 КАС України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Частиною першою статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Таким чином, обов'язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб'єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражені права чи інтереси особи, яка стверджує про їх порушення.
При цьому, неодмінною ознакою порушення права особи є зміна стану її суб'єктивних прав та обов'язків, тобто припинення чи неможливість реалізації її права та/або виникнення додаткового обов'язку.
Отже, рішення суб'єкта владних повноважень є таким, що порушує права і свободи особи в тому разі, якщо, по-перше, таке рішення прийнято владним суб'єктом поза межами визначеної законом компетенції, а по-друге, оспорюване рішення є юридично значимим, тобто таким, що має безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки особи шляхом позбавлення можливості реалізувати належне цій особі право або шляхом покладення на цю особу будь-якого обов'язку.
Платниками податків до суду можуть бути оскаржені рішення, дії, бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які порушують права, свободи та інтереси. Втім, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті позовні вимоги, які відновлюють фактично порушені права, свободи та інтереси особи у сфері публічно-правових відносин.
Суд зауважує, що оскаржуване рішення № 53162/42434280/2 від 28.06.2023 за результатами розгляду скарги самі по собі не є юридично значимими для позивача, оскільки не мають безпосередній вплив на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, не містять приписів вчинити обов'язкові дії позивачу та не створюють для нього жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни чи припинення прав позивача, не порушують права свободи та інтереси позивача у сфері публічно-правових відносин, відтак безпосередньо не порушують права та інтереси позивача.
Зазначена правова позиція неодноразово висловлювалась Верховним Судом, зокрема, в постановах від 26 червня 2020 року у справі№826/15059/16, від 03 вересня 2020 року у справі №810/5742/15, від 08 вересня 2020 року у справі №826/24880/15, від 08 квітня 2021 року у справі №640/16779/19.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправним та скасувати рішення центральної комісії від 28.06.2023 №53162/42434280/2.
Частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню
Відповідно до частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
З матеріалів справи вбачається, що позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру.
Таким чином, при зверненні до суду з даним позовом позивачем сплачений судовий збір, в розмірі 5368,00 грн.
Отже, в силу положень частини третьої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, судовий збір у розмірі 2684,00 підлягає відшкодуванню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів солідарно.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242-246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРТ УКРАЇНА» задовольнити частково.
2. Визнати протиправними та скасувати рішення Комісії з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних № 8949931/42434280 від 07.06.2023.
3. Зобов'язати Державну податкову службу України зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну № 10 від 05.05.2023 фактичною датою направлення на реєстрацію.
4. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРТ УКРАЇНА» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1342,00 грн (одна тисяча триста сорок дві гривні, 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.
5. Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДАРТ УКРАЇНА» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1342,00 грн (одна тисяча триста сорок дві гривні, 00 коп.) за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Жукова Є.О.