19 травня 2025 року ЛуцькСправа № 140/13755/24
Волинський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого-судді Волдінера Ф.А.,
розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» до Волинської митниці про визнання протиправним та скасування рішення,
До суду надійшов адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» (далі - ТОВ «ТІР МАРКЕТ», позивач) до Волинської митниці, в якому просить суд визнати протиправним та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товарів №UА205030/2024/000061/2 від 27.08.2024.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 27.08.2024 Волинською митницею були прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UА205030/2024/000061/2 та визначено вартість товарів за резервним методом та видана картка відмови №UA205030/2024/000217 в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення.
Позивач не погоджується із вказаним рішенням та карткою відмови, оскільки надані декларантом документи є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару; в рішенні про коригування митної вартості товарів митним органом не було наведено належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребовування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Ухвалою суду від 09.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за вказаним позовом та ухвалено розгляд справи проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
У відзиві на позовну заяву представник відповідача позовні вимоги заперечив та у їх задоволенні просив відмовити. В обґрунтування цієї позиції вказав, що під час перевірки документів, поданих декларантом в митних цілях, встановлено розбіжності та неточності, відтак у митного органу виникли сумніви щодо достовірності заявленої митної вартості товару. Оскільки позивачем не було надано достатніх документів на запит митного органу, які б підтверджували або визначили кількісно і достовірно складові митної вартості, митна вартість не могла бути визначена за основним методом визначення митної вартості. У зв'язку з цим декларанта повідомлено про намір прийняття рішення про коригування митної вартості товару та після проведення консультацій із декларантом, зважаючи на неможливість застосування наступних методів визначення митної вартості з причини відсутності у митного органу та декларанта відповідної інформації, митну вартість згідно зі статтею 64 Митного кодексу України визначено за резервним методом.
З наведених підстав відповідач вважає, що оскаржуване рішення про коригування митної вартості є законним та обґрунтованим.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних мотивів та підстав.
Судом встановлено, що 10.07.2023 між ТОВ «ТІР МАРКЕТ» укладено договір №AKISTM1 з компанією AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. (Турецька Республіка), предметом якого є купівля-продаж запасних частин до вантажних автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів згідно рахунків-фактур, оформлених на кожну окрему партію товару (п.1.1 даного Договору).
Відповідно до пунктів 2.1-2.2, 2.4 Договору №AKISTM1 за спільною домовленістю сторін, ціна, кількість та асортимент товару визначається на кожну окрему партію товару та вказані у рахунках-фактурах, які є невід'ємною частиною договору. Ціни на товар встановлені у валюті - дол.США. Загальна вартість договору складає суму всіх поставок орієнтовно 5 000 000 дол.США.
За цим договором продавець робить відвантаження товару за адресою: Конья, Туреччина, або будь-яке інше місто Туреччини за вибором покупця, на умовах поставки EXW Інкотермс 2010 (звичайний імпорт), FCA Інкотермс 2010, FOB Інкотермс 2010. Датою відвантаження товару вважається дата зазначена на печатці продавця в міжнародній накладній (СMR). Товар поставляється партіями, узгодженими сторонами (п.3.1, п.3.2 даного Договору).
Згідно з пунктами 5.1, 5.3 даного Договору оплата за товар проводиться у доларах США у формі 100% передоплати згідно з рахунками-фактурами, окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу. Датою оплати вважається дата списання коштів банківською установою з валютного рахунку покупця.
Товар вважається переданим продавцем і прийнятим покупцем: по якості - згідно пункту 4.1. договору, по кількості - згідно з кількістю, поданою у товарно-супровідних документах. Разом з товаром покупцеві передаються супровідні документи: рахунок-фактура у 2 екземплярах; специфікація у двох екземплярах; пакувальний лист у 2 екземплярах та міжнародна товарно-транспортна накладній (СMR) (п.6.1 - 6.2 даного Договору).
На виконання умов договору, 18.07.2024 компанія AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI виставила позивачу проформу-інвойс №2024-1807, згідно з яким вартість товару - гальмівні диски, гальмівний барабан в кількості 518 шт становить 22 499,00 дол.США. Спосіб оплати: 30% при підтвердження замовлення, 70% решти перед відвантаженням. Строк дії пропозиції: 3 тижні.
Відповідно до платіжної інструкції в іноземній валюті №700 від 05.08.2024 позивач сплатив турецькій компанії 21228,50 дол.США з призначенням платежу: передоплата за запасні частини до автомобілів відповідно до контракту №AKISTM1 від 10.07.2023.
На підставі комерційного інвойса від 19.08.2024 позивачу поставлено товар (гальмівні диски, гальмівні барабани) на суму 22 499,00 дол.США.
З метою митного оформлення імпортованого товару 26.08.2024 декларант ТОВ «ТІР МАРКЕТ» подав до Волинської митниці електронну митну декларацію, якій присвоєно номер №24UA205030019076U2.
До митної декларації для підтвердження митної вартості додано: пакувальний лист від 07.08.2024, рахунок-проформа від 18.07.2024 №2024-1807, рахунок-фактура (інвойс) від 19.08.2024 №АКА2024000008756, міжнародна товаро-транспортна накладна від 20.08.2024 №019081, сeртифікат про походження товару від 20.08.2024 №В1712706, рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконання договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги від 26.08.2024 №139, зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, договір про надання послуг митного брокера від 02.01.2019 №02/19, договір про перевезення від 07.10.2022 №1, митну декларацію країни відправлення від 20.08.2024 №24341300ЕХ00678930.
Здійснюючи митний контроль правильності визначення декларантом митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення, в електронному повідомленні декларанту митницею запропоновано подати такі документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) банківськіи платіжні документи, що підтверджують оплату транспортних послуг; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржовик організацій про вартість товару або сировини.
Волинська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів від 15.10.2024 №UA205030/2024/000077/2.
У графі 33 оскаржуваного рішення зазначено, що митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, не може бути визнана у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом, та містять наступні розбіжності: одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт б частини другої статті 53 Митного кодексу України). Декларантом фактично не надано договір на перевезення від 07.10.2022 №1. Декларантом надано рахунок на оплату від 26.08.2024 №139 від ФОП-підприємець ОСОБА_1 , тоді як перевізник відповідно до графи 16 CMR-PE IHOR MJRUK; умови поставки EXW передбачають, що на покупця покладені обов'язки з оплати вантажно-розвантажувальних робіт, доставки, страхування. В рахунку на оплату від 26.08.2024 №139 вказана сума транспортних витрат за маршрутом перевезення. В графах 21, 22 ДМВ відсутня інформація про витрати на навантаження та страхування. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості; згідно п.5.1 зовнішньоекономічного контракту № AKISTM1 від 10.07.2023 оплата за товар здійснюється у дол. США у формі 100% передоплати згідно з рахунком фактурою. Декларантом до митного оформлення не надано документи про оплату.
Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості було встановлено, що декларантом заявлено митну вартість основним методом самостійно.
Згідно із статтею 54 МК України митниця під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару зобов'язана здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товару шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, а також містять розбіжності позивачу запропоновано згідно статей 53, 54 МК України в 10-ти денний термін надати додаткові документи.
Додатково декларантом подано лист від 27.08.2024 №б/н про відсутність додаткових документів та не врахування 10-ти денного терміну.
За умови надання, згідно із частиною третьою статті 53 МК України документів, витребуваних митницею, які містять достовірну, об'єктивну інформацію, яка підлягає обчисленню (в тому числі складових митної вартості) і підтверджує правильність обрання методу визначення митної вартості, митну вартість може бути визнано. У зв'язку з вищевикладеним та керуючись положеннями Угоди про застосування статті VII ГАТТ 1994 року, МК України, також, вимогами частини шостої статті 54 МК України передбачено, що у зв'язку із неподанням декларантом документів згідно з переліком, та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 МК України митниця може відмовити у визнанні заявленої декларантом митної вартості. У зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а (стаття 59 МК України) та методу 2б (стаття 60 МК України) з причини відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (статті 62 МК України) та методу 2г (стаття 63 МК України) з причини відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості в митного органу та декларанта. У зв'язку з тим, що документи подані для підтвердження митної вартості товарів не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості, та містять вищевказані розбіжності, а також в зв'язку з спрацюванням ризиків АСУР, митницею відповідно до положень статей 55, 57 МК України з декларантом проведена письмова консультація щодо вибору методу визначення митної вартості товару. Митну вартість товарів визначено за резервним методом згідно зі статтею 64 МК України, рівень митної вартості визначено згідно рівня на подібні/ідентичні товари інформація про які міститься в ЄАІС Держмитслужби, а саме: товар 1 - 4,23 дол.США/кг. за МД №UA100390/24/408825 від 29.05.2024; товар 2-1,79 дол.США/кг. За МДМІІА500500/23/45242 від 20.12.2023.
Одночасно із прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів Волинська митниця видала картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000217.
Крім того, 06.11.2024 позивач в порядку частини восьмої статті 55 МК України подав митному органу заяву про надання додаткових документів та просив скасувати рішення про коригування митної вартості товару №UА205030/2024/000061/2 від 27.08.2024. До заяви позивач додав наступні документи: договір про організацію міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.10.2022 №1; довідка про транспортно-експедиційні витрати від 26.08.2024 №5/н; платіжна інструкція в іноземній валюті №656 від 04.06.2024 та №700 від 05.08.2024; відомості по взаєморозрахунках з AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI.
Однак, листом від 15.11.2024 №7.3-2/15-02/14112618 Волинська митниця повідомила позивача про відсутність підстав для скасування рішення про коригування митної вартості товару №UА205030/2024/000061/2 від 27.08.2024.
При вирішенні спору суд застосовує такі нормативно-правові акти.
Згідно із частиною четвертою статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов'язаний: здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
виписку з бухгалтерської документації;
ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
копію митної декларації країни відправлення;
висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Згідно ч. 6 ст. 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:
1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;
2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій-четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;
3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;
4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Зі змісту наведених норм вбачається, що передбачене ч. 5 ст. 54 Митного кодексу України право митного органу на витребування у декларанта додаткових документів реалізується виключно з підстав, які передбачені цим кодексом, а саме ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України надання декларантом документів, які містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Тобто, наведені приписи зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
На підтвердження обґрунтованості заявленої у МД №24UA205030009067U2 митної вартості товарів та обраного методу її визначення разом з декларацією декларант надав митному органу документи, які посвідчують підстави придбання товару, його кількісні та якісні характеристики, цінове та вартісне обґрунтування, а саме: пакувальний лист від 07.08.2024 б/н; рахунок-проформу від 18.07.2024 №2024-1807; рахунок-фактуру (інвойс) від 19.08.2024 №АКА2024000008756; міжнародну товарно-транспортну накладну від 20.08.2024 №019081; сертифікат про походження товару від 20.08.2024 В1712706; рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контакту) про транспортно-експедиційні послуги від 26.08.2024 №139; зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов'язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів від 10.07.2023 №AKISTM1; договір про надання послуг митного брокера від 02.01.2019 №02/19; договір (контракт) про перевезення від 07.10.2022 №1; копія митної декларації країни відправлення від 20.08.2024 №24341300ЕХ00678930.
Наявність зазначених документів на момент оформлення митної вартості товару за митною декларацією №24UA205030009067U2 підтверджується карткою відмови в прийнятті митної декларації, у митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA205030/2024/000217.
Наведені вище документи підтверджували заявлену декларантом митну вартість І. товару і не мали жодних розбіжностей.
Незважаючи на відсутність будь-яких розбіжностей у поданих документах митним органом було сформовано повідомлення декларанту, в якому вимагались додаткові документи, для підтвердження митної вартості керуючись ст. ст.53, 54 Митного кодексу України, а саме: документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваного товару (договір на перевезення, документально підтвердити витрати на навантаження); якщо здійснювалось страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товару, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформацію біржових організацій про вартість товару (сировини).
Хоч декларантом були надані усі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості товару.
Щодо розбіжності, яку відповідач зазначив в оскаржуваному рішенні, а саме: «Одними із основних документів, що підтверджують митну вартість товарів, є транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів (пункт 6 частини другої статті 53 Митного кодексу України). Декларантом фактично не надано договір на перевезення від 07.10.2022 МІ. Декларантом надано рахунок на оплату від 26.08.2024 МІ39 від ФОП-підприємець ОСОБА_1 , тоді як перевізник відповідно до графи 16 CMR-PE1HOR MIRUK» суд зазначає таке.
Між ТОВ «ТІР МАРКЕТ» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (експедитор) укладено договір про організацію міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.10.2022 №1, за умовами якого замовник доручає і надає для перевезення вантаж, а експедитор зобов'язується здійснити перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародному сполученні до умов заявок замовника, а замовник зобов'язується сплатити погоджену сторонами провізну плату.
Виконання перевезення може виконуватись експедитором як особисто, так і іншими, залученими експедитором особами перевізниками, договори з якими експедитор може укладати від свого імені.
В обґрунтування заявлених транспортних витрат декларантом до митного контролю було подано договір транспортного експедирування №1 від 07.10.2022, рахунок на оплату від 26.08.2024 №139 від виконавця цього договору, довідку про транспортні витрати від 26.08.2024 №б/н, автотранспортну накладну №019081 від 20.08.2024, що відображено і у картці відмови в митному оформленні товарів №UA205030/2024/000217.
Предметом договору транспортного експедирування №1 від 07.10.2022 є саме надання позивачу транспортно-експедиторських послуг. Відповідно ФОП ОСОБА_1 є експедитором, а не перевізником, і, не маючи власних транспортних засобів залучає для виконання своїх зобов'язань перед ТзОВ «ТІР МАРКЕТ» третіх осіб, у цьому випадку РЕ IHOR MIRUK.
Отже, зазначення в автотранспортній накладній перевізником підприємства, яке не є стороною договору транспортного експедирування, не вважається порушенням договірних зобов'язань чи митного законодавства і не може бути підставою для невизнання митної вартості товару та її коригування.
Та обставина, що рахунок на оплату про транспортні послуги від 26.08.24 №139 виданий ОСОБА_1 , а перевізником згідно міжнародної товарно-транспортної накладної (CMR) від 20.08.2024 №019081 є PE IHOR MIRUK жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару.
Позивач до митного оформлення надав усі наявні у нього документи на підтвердження витрат з перевезення товару та з цих документів чітко вбачається вартість таких витрат.
Відповідач також у рішенні про коригування митної вартості зазначає, що «Умови поставки EXW передбачають, що на покупця покладені обов'язки з оплати вантажно- розвантажувальних робіт, доставки, страхування. В рахунку на оплату від 26.08.2024 №139 вказана сума транспортних витрат за маршрутом перевезення. В графах 21, 22 ДМВ відсутня інформація про витрати на навантаження та страхування. Вказане свідчить про наявність ризиків заявлення до митного оформлення неповних відомостей стосовно складових митної вартості».
З цього приводу суд зазначає наступне.
Відповідно до Наказу Міністерства фінансів України від 30.05.2012 №651, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14 серпня 2012 за №1372/21684 «Про затвердження Порядку заповнення митних декларацій за формою єдиного адміністративного документа» в графі 21 МД зазначаються відомості про транспортний засіб (транспортні засоби), на якому (яких) здійснюватиметься перетин митного кордону при вивезенні товарів за межі митної території України. При використанні комбінації з декількох транспортних засобів зазначаються відомості про активний транспортний засіб.
У лівому підрозділі графи зазначаються ідентифікаційні відомості про транспортний засіб. Залежно від виду транспортного засобу в графі мають зазначатися такі ідентифікаційні відомості: автомобільний транспорт - реєстраційний номер автомобіля та (у разі наявності) причепа (напівпричепа).
У правому підрозділі проставляється літерний код альфа-2 відповідно до Переліку кодів країн світу країни реєстрації транспортного засобу або активного транспортного засобу, якщо перевезення товарів здійснюється комбінацією з декількох транспортних засобів.
У лівому підрозділі графи 22 наводиться відповідно до класифікації валют літерний код валюти, у якій складено рахунки-фактури (інвойси) або інші документи, що визначають вартість товару.
У правому підрозділі графи 22 зазначається сума наведених у графах 42 ЄАД і додаткових аркушів МД фактурних вартостей задекларованих товарів у валюті, код якої зазначений у лівому підрозділі графи.
Якщо у фактурну вартість товарів включені також понесені продавцем витрати на транспортування, навантаження, страхування тощо, які визначені в рахунку в іншій валюті, ніж та, в якій визначена вартість товару, їх значення перераховується у валюту, зазначену в лівому підрозділі графи, за курсом відповідно до курсів гривні до цих іноземних валют, установлених Національним банком України на дату подання декларації до оформлення.
Як вбачається з митної декларації, графа 21 МД містить інформацію щодо транспортного засобу, а саме реєстраційний номер автомобіля: BK3221IK/ НОМЕР_1 , а також код країни реєстрації: UA.
У графі 22 МД зазначена валюта і загальна вартість товару за рахунком в сумі 22 499,00 USD (Доларів США), що відповідає інвойсу від 19.08.2024 №АКА2024000008756.
Надані під час митного оформлення товару документи підтверджували заявлені до митної вартості витрати пов'язані із транспортуванням (в довідці про транспортно-експедиційні витрати від 26.08.2024 №б/н міститься інформація про те, що страхування вантажу не проводилось, а вартість навантажувальних та розвантажувальних робіт включена у вартість перевезення).
Так, відповідно до довідки про транспортно-експедиційні видатки від 26.08.2024 №б/н, транспортно-експедиційні видатки вантажу автомобілем MAN TGX 18.440, державний номер НОМЕР_2 / НОМЕР_1 за маршрутом м. Конья, Туреччина - м. Луцьк, Україна через м/п Порубне складають 111 120,70 грн., в тому числі: м. Конья - м/п Порубне - 77 784,49 грн.; м/п Порубне - м. Луцьк - 33 336,21 грн., в т.ч. експедиторські послуги. Крім того, в довідці зазначено про те, страхування вантажу не проводилось, а вартість навантажувальних та розвантажувальних робіт включена у вартість перевезення.
Верховний Суд неодноразово у постановах від 31 травня 2019 року у справі №804/16553/14, від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18, від 13 січня 2022 року у справі № 520/11061/2020 наголошує, що якщо законом не визначено доказ (докази), виключно яким (-ми) повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення, то такі витрати можуть підтверджуватися будь-якими доказами. Митний кодекс України не визначив вид доказів, якими повинен підтверджуватися розмір витрат на перевезення товарів (не вказав, що такими доказами можуть бути лише фінансові та/або бухгалтерські документи), а тому довідка про транспортні витрати є допустимим доказом на підтвердження витрат на перевезення товарів.
Після завершення митного оформлення та завершення перевезення між сторонами було підписано акт надання послуг від 27.08.2024 №139. За надані транспортні послуги ТОВ «ТІР МАРКЕТ» здійснило оплату в повному обсязі, що підтверджується платіжною інструкцією від 20.09.2024 №30861758.
Транспортно-експедиційні витрати були включені декларантом до вартості товарів та зазначені в графі 12 ДМВ.
Таким чином, зазначені документи не мали між собою жодних розбіжностей і були достатніми для завершення митного оформлення за першим заявленим декларантом методом.
Суд також не погоджується із твердженнями відповідача щодо того, що згідно п.5.1 зовнішньоекономічного контракту JSoAKISTMl від 10.07.2023 оплата за товар здійснюється у дол. США у формі 100% передоплати згідно з рахунком фактурою. Декларантом до митного оформлення не надано документи про оплату. Банківський платіжний документ, що стосується товару від 24.08.2024 №240805/001376482 на суму 21228.5 дол.США не можливо ідентифікувати з оцінюваним товаром», а тому зазначає наступне.
Між Позивачем, як Покупцем, та компанією AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. (Продавець) було укладено Договір №AKISTM1 від 10.07.2023, відповідно до якого, предметом даного Договору є купівля-продаж запасних частин до вантажних автомобілів, сідельних тягачів, причепів та напівпричепів, згідно рахунків-фактур, оформлених на кожну окрему партію товару.
Відповідно до п.5.1. Контракту оплата за товар проводиться у USD у формі 100% передоплати згідно з рахунками-фактурами, окремо на кожну партію товару, у вигляді безготівкового переказу.
Як вбачається з рахунку-фактури (інвойсу) від 19.08.2024 №АКА2024000008756, компанія AKIS ASANSOR МАКША MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STL продала TOB «TIP МАРКЕТ» товар, згідно з Контрактом №AKISTM1 від 10.07.2023, на загальну суму 22 499,00 доларів США.
Згідно відомості по взаєморозрахунках з AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI. по Контракту №AKISTM1 від 10.07.21023 складена на підставі бухгалтерських документів 3712, 632 за період з 22.05.2024 по 31.08,2024 вбачається, що оплата за поставку партії товару, що відбувалася 27.08.2024, підтверджується згідно платіжних доручень №656 від 04.06.2024 та №700 від 05.08.2024.
З вищезазначеної відомості вбачається, що оплата, згідно платіжного доручення №700 від 05.08.2024 була здійснена позивачем з врахуванням переплати, згідно платіжного доручення №656 від 04.06.2024.
Отже, оплата відбувалася наступним чином: сума переплати, згідно платіжної інструкції №656 від 04.06.2024 становить 1 270,50 USD та оплата, згідно платіжної інструкції №700 від 05.08.2024 в сумі 21 228,50 USD. В платіжних інструкціях в іноземній валюті №656 від 04.06.2024 та №700 від 05.08.2024 в графі «Призначення платежу» зазначено, згідно Контракту № AKIS ТМ1 від 10.07.2023
Тобто фактична оплата за товар була здійснена Позивачем, відповідно до рахунку- проформи №2024-1807 від 18.07.2024 на умовах 100% передоплати. При, цьому, митному органу під час здійснення митного оформлення товару був наданий зазначений рахунок- проформа, що не заперечується відповідачем, відповідно до картки відмови в митному оформленні товарів №UA205030/2024/000217.
Крім того, заява про купівлю іноземної валюти №675 від 05.08.2024, сума в якій відповідає сумі в платіжній інструкції в іноземній валюті №700 від 05.08.2024 містить посилання на Контракт №AKISTM1 від 10.07.2023 року, а також на рахунок-проформу №2024-1807 від 18.07.2024, що дає можливість ідентифікувати з оцінюваним товаром.
Отже, вказаними документами підтверджується, що вартість оцінюваного товару становить 22 499,00 доларів США, яка в повному обсязі сплачена Позивачем.
Відповідно до ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.
06.11.2024 позивачем, з врахуванням ч. 8 ст. 55 МК України, митному органу були направлені додаткові документи, які підтверджували вартість товару, а саме: договір про організацію міжнародного перевезення вантажів автомобільним транспортом від 07.10.2022 №1; довідка про транспортно-експедиційні витрати від 26.08.2024 №б/н; платіжна інструкція в іноземній валюті №656 від 04.06.2024 та №700 від 05.08.2024; відомість по взаєморозрахунках з AKIS ASANSOR MAKINA MOTOR DOKUM SANAYI VE TICARET LTD. STI.
Однак, Волинська митниця, опрацювавши заяву ТОВ «ТІР МАРКЕТ» від 06.11.2024 про надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів позивачу надала відповідь від 15.11.2024 №7.3-2/15-02/14/12618, згідно якої рішення про коригування митної вартості №UA205030/2024/000061/2 від 27.08.2024 не підлягає скасуванню.
Так, відповідно до частини п'ятої статті 58 Митного кодексу України ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Поданими при митному оформленні документами не підтверджується, що позивач поніс (чи повинен понести) витрати, що можуть бути включені до митної вартості імпортованого товару.
Таким чином, сумніви митного органу щодо складових митної вартості товару ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Як вказано в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду викладеної від 29.05.2019 року, справа №818/6493/13-а однієї лише вказівки на наявність розбіжностей та недоліків у поданих документах, без роз'яснення, в чому такі розбіжності полягають, який їхній вплив на митну вартість оцінюваного товару і чому без їх усунення заявлена митна вартість не може бути визнана, недостатньо для висновку про неможливість застосування основного методу визначення митної вартості.
Не наведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів обставин, про які зазначено вище, свідчить про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.
Згідно з пунктом 2.1 Правил заповнення рішення про коригування' митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року №598, у рішенні вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59-61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів); посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів. з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії Ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо. У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні, Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.
Відповідно до пунктів 2, 4 частини другої статті 55 Митного кодексу України прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
Отже, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
При цьому, рішення про коригування митної вартості товарів таких відомостей не містить.
Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості. Відповідно до пункту 2 параграфу (Ь) статті VII цієї угоди під "дійсною вартістю" слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції. Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (Ь) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.
Статтею 57 МК України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Також слід зазначити, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу. За правилами частини третьої, восьмої згаданої статті кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина четверта статті 57 Митного кодексу України).
Таким чином, відповідач при виборі методу визначення митної вартості повинен проводити консультації з декларантом, обмінюючись наявною у кожного з них інформацією. При цьому застосування резервного методу відповідно до вимог, встановлених статтею 64 Митного кодексу України можливе лише за наявності обґрунтованих підстав незастосування попередніх п'яти.
Однак, відповідач не проводив відповідні консультації. Саме лише посилання на проведення консультації не можна вважати таким, що відповідає нормам закону.
З огляду на викладене, вважаємо, що рішення митного органу про коригування митної вартості товарів від 27.08.2024 №UA205030/2Q24/Q00061/2 є протиправним.
Згідно частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Оцінюючи подані сторонами докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, з урахуванням обставин зазначених вище, суд прийшов до переконання про доведеність позивачем заявлених вимог та необхідності задоволення адміністративного позову.
Відповідно до статті 244 КАС України суд під час ухвалення рішення вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Згідно із частиною першою та третьою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судовий збір в розмірі 6518,00 грн, сплачений згідно з платіжними інструкціями від 26.11.2024 №30862075 та від 03.12.2024 №30862117.
При вирішенні питання щодо стягнення витрат на правничу допомогу, які заявлені до стягнення у розмірі 20000,00 грн, суд враховує такі положення КАС України та правові висновки Верховного Суду.
Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частинами першою, третьою статті 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, пов'язані зі сплатою судового збору, витрати на професійну правничу допомогу.
Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Виходячи з аналізу вищевказаних правових норм, слід дійти висновку про те, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі. Сторона, яка хоче компенсувати судові витрати, повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо не співмірності розміру таких витрат. Розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об'єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому надані послуги повинні бути обґрунтованими, а доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі. Суд з урахуванням конкретних обставин може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи та не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої було ухвалено рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір витрат, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним чи необґрунтованим щодо іншої сторони спору.
З матеріалів справи слідує, що 03.01.2023 між ТОВ «ТІР МАРКЕТ» та адвокатом Гарбар Ю.Р. укладено договір №03/01/23-1 про надання правничої допомоги, відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов'язання надавати правничу допомогу при провадженні адміністративних, господарських, цивільних справ, справ з приводу оскарження дій державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які стосуються клієнта, використовуючи передбачені в законодавчих актах засоби, способи і методи захисту прав та інтересів Клієнта, в обсязі та на умовах, передбачених даним договором.
Відповідно до акту №22/11/24 приймання-передачі наданих послуг від 22.11.2024 згідно з договором про надання правничої допомоги №03/01/23-1 від 03.01.2023 адвокат надав, а клієнт прийняв наступні роботи/послуги: написання, підготовка та оформлення позовної заяви про визначення протиправним і скасування рішення про коригування митної вартості від 27.08.2024 №UA205030/2024/000061/2 (9,5 год) - 20000,00 грн.
Згідно із платіжною інструкцією №30862078 від 26.11.2024 позивач сплатив адвокату Гарбар Ю.Р. кошти в загальній сумі 29000,00 грн на оплату правової допомоги.
Разом з тим, розділом 4 договору про надання правничих послуг від 03.01.2023 №03/01/23-1 передбачено, що розмір винагороди за написання, підготовку та оформлення позовної заяви до суду складає 20000,00 грн. Розрахунки за надані послуги здійснюються клієнтом у готівковому або безготівковому порядку, шляхом перерахування коштів на рахунок адвоката протягом 10 календарних днів з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг (п.4.3 даного Договору).
У постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі №910/12155/22 зазначено, що у випадку встановлення фіксованого розміру гонорару фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, не обчислюється. Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини.
При цьому у постанові від 20.06.2023 у справі №280/5922/21 Верховний Суд вказав, що обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина сьома статті 134 КАС України).
Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказала про виключення ініціативи суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку такої сторони.
У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу застосувала відповідний підхід, надавши оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона мала заперечення.
Представник відповідача не погодився із заявленою до стягнення сумою витрат на правничу допомогу, подав клопотання про зменшення витрат на професійну правову допомогу, у якому вказав, що адвокатом вже не одноразово надавалася правова допомога ТОВ «ТІР МАРКЕТ» щодо визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів у судовому порядку. При цьому, по деяким із даних справ митне оформлення здійснювалось за тими самими контрактами та договорами про перевезення, що, зважаючи на досвід адвоката щодо представництва інтересів даного суб'єкта ЗЕД у вказаній категорії справ, значним чином спрощувало його роботу, а тому визначені години на складання позовної заяви та їх вартість є завищеними. При цьому правове обґрунтування протиправності рішення митного органу, обґрунтування витрат, пов'язаних із наданням правничої допомоги, у вищевказаних справах є незмінним, що також значним чином полегшувало підготовку позовної заяви. Підготовка даної справи не вимагала великого обсягу юридичної та технічної роботи, а тому не потребувала значних затрат часу та коштів, які заявлені позивачем як витрати на правову допомогу.
Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу та пропорційності їх складності правовому супроводу даної справи, суд погоджується з доводами представника відповідача про неспівмірність витрат на правову допомогу зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг позивачу та часом, необхідного адвокату для виконання відповідних робіт (послуг).
Суд, враховуючи складність справи (справу розглянуто за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін) та значення справи для сторін, а також заперечення відповідача, виходячи із принципів співмірності витрат, обґрунтованості та пропорційності їх розміру, зважаючи на заперечення представника відповідача щодо обґрунтованості та співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, дійшов висновку про те, що на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача необхідно стягнути 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу, надану в суді першої інстанції.
З урахуванням наведеного, на користь позивача підлягають до стягнення судові витрати в загальному розмірі 11518,00 грн (з них: судовий збір в сумі 6518,00 грн та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000,00 грн.
Керуючись статтями 243-246 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Митного кодексу України, суд
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправними та скасувати рішення Волинської митниці про коригування митної вартості товару №UА205030/2024/000061/2 від 27.08.2024.
Стягнути на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» за рахунок бюджетних асигнувань Волинської митниці судові витрати у розмірі 11518 (одинадцять тисяч п'ятсот вісімнадцять) гривень 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «ТІР МАРКЕТ» (43021, Волинська область, місто Луцьк, вулиця Стрілецька, 31, ідентифікаційний код юридичної особи 42561253).
Відповідач: Волинська митниця (44350, Волинська область, село Римачі, вулиця Призалізнична, 13, ідентифікаційний код юридичної особи 43958385).
Суддя Ф.А. Волдінер