СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. КИЄВА
ун. № 191/3941/24
пр. № 2/759/1970/25
27 березня 2025 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:
головуючого - судді - Журибеда О.М.
за участю секретаря - Хвостенко О.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-
У серпні 2025 року ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» звереувся до суду із позовом до ОСОБА_1 в якому просить: стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача заборгованість за кредитним договором у розмірі 37854, 74 грн.; стягнути з відповідача на користь ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» судовий збір у 3028, 00 грн. 9200, 00 грн.
Позовні вимоги мотивує тим, що 25.04.2018 між АТ «Альфа Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Лім кредитної лінії к розмірі 200000, 00 грн. Процентна ставка 35,99 % річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менша 50 грн. АТ "Альфа-банк" виконав умови кредитного договору. В свою чергу відповідач не виконав умови кредитного договору щодо повернення коштів, у зв'язку з чим станом на 23.02.2021 року виникла заборгованість у розмірі 37854, 74 грн.
22.02.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК «Форт» було улкадено договір факторингу, за умовами якого права вимоги за кредитним догвором відповідача перейшло до ТОВ «ФК «Форт».23.02.2021 року між ТОВ «ФК «Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» було улкдаено договір факотрингу, за умова якого права виомги за крединим договором від 25.04.2018 року перейшло до ТОВ « Фк «Еліт Фінанс».
Ухвалою Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 22.08.2024 року цивільну справу передано за підстудністю до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 17.10.2024 року цивільну справу передано до Святошинського районного суду м. Києва.
Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 27.12.2024 року у српаві відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
17.02.2025 року від відповідача ОСОБА_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній просить вдімовити в задоволенні позовних вимог, посилаючись на обставини зазначені у відзиві.
Від представника позивача 26.02.2025 року до суду надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в яких останній заперечував проти довідоів відповідача, з підстав зазначених у відповіді.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
Судом встановлено, що 25.04.2018 року АТ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 шляхом акцептування банком пропозиції клієнта (оферти) уклали угоду про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії. Мета кредиту для особистих потреб. Ліміт кредитної лінії у розмірі 200 000 грн. Процентна ставка 35, 99% річних. Тип процентної ставки фіксований. Обов'язковий мінімальний платіж запропоновано встановити у розмірі 5% від суми загальної заборгованості за кредитною лінією, але не менше 50 грн.
АТ «Альфа банк» прийняв пропозицію відповідача на укладення угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії, яка є невід'ємною частиною договору про банківське обслуговування фізичних осіб в АТ «Альфа-Банк».
Тобто відповідач погодився на приєднання до публічної пропозиції, підтвердив акцептування публічної пропозиції на укладення зазначеного договору і приєднання до умов договору, погодився з усіма умовами обраної програми кредитування в редакції, що діяла на час його підписання.
Також до матеріалів позову долучено Паспорт споживчого кредиту, в якому ОСОБА_1 своїм власноручним підписом підтвердив факт ознайомлення 25.04.2018 із основними умовами кредитування, у тому числі із інформацією про сплату процентів за користування кредитними коштами.
22.02.2021 року між АТ «Альфа-Банк» та ТОВ «ФК Форт» укладено договір факторингу №1, відповідно до умов якого ТОВ «ФК Форт» набуло право вимоги за кредитним договором від 25.04.2018 року до відповідача.
23.02.2021 року між ТОВ «ФК «Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладено договір факторингу №01-23-02/21, віцдповідно до якого ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» набуло право виомги за договором від 25.04.2018 року укладеного між ТОВ «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 . Тобто ТОВ " ФК "Еліт Фінанс" набуло статусу кредитора за вказаним кредитним договором, заперечень з приводу чого від сторони відповідача не надходило.
На підтвердження позовних вимог позивач долучив до позовної заяви виписки АТ "Сенс Банк" по особовим рахункам з 22.12.2018 року по 22.02.2021 року, з яких встановлено, що 25.04.2018 року (як це визначено в оферті) на рахунок НОМЕР_1 , збільшено ліміт 11000, 00 грн.
Згідно із розрахунком заборгованості за кредитом у гривні, станом на 23.02.2021 року ОСОБА_1 має заборгованість в розмірі 37854, 74 гривень. При цьому суд звертає увагу на те, що у вказаному розрахунку заборгованості визначені розміри помісячних сум, належних до сплати за тілом кредиту та за відсотками. Відповідачем не надано суду доказів на спростування зазначеного розрахунку заборгованості чи будь-якого контррозрахунку.
Окрім того, як вбачається з реєстру договорів з додатку до договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021 року, заборгованість відповідача становить 37854, 62 грн., з яких: залишок по тілку кредиту - 32620, 62 грн.; залишок заборгованості за штрафними санкціями у розмірі 5234, 12 грн.
Таким чином, між сторонами виник спір щодо належного/неналежного виконання умов кредитного договору та підставності для такого виконання.
Відповідно до ч. 1, 3 ст. 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 205 ЦК України, правочин може вчинитися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.
Відповідно до положень ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною першою ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Згідно із ч. 1, 2 ст. 639 ЦК України, договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У ст. 3 Закону України "Про електронну комерцію" зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства (ч. 7 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію").
Відповідно до ч.ч. 3-6, 8 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
У ч. 1, 3 ст. 509 ЦК України вказано, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (у тому числі сплатити гроші), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.
Частиною 1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Суд встановив, що 25.04.20218 відповідно до Закону України "Про електронну комерцію" між АТ "Альфа-Банк" та ОСОБА_1 шляхом формування оферти та її акцептування в електронній формі була укладена угода про обслуговування кредитної картки та відкриття відноалювальної лінії,, що має силу договору, укладеного в письмовій формі та підписаного сторонами, що узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 14.06.2022 по справі № 757/40395/20-ц.
На підставі укладеної угоди АТ "Альфа-Банк" 25.04.2018 надало відповідачу кредитні кошти шляхом встановлення кретиної ліії у розмрі 200000, 00 грн., що підтверджується відповідною випискою по особовим рахункам.
Виписка з банківського рахунку - це документ, що видається фінансовою установою, в якому містяться відомості про рух грошових коштів та має статус первинного документу, який містить інформацію про рух коштів на балансі карткового рахунку відповідача, операції за картковим рахунком (з визначенням дати проведення операції та визначенням проведеної операції, зазначенням суми на балансі рахунку після поведеної операції). Банківська виписка має статус первинного документу, що підтверджено Переліком типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5.
Банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором. Відповідний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25.05.2021 у справі № 554/4300/16-ц.
Тобто факт надання вказаного ліміту АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 знайшов своє підтвердження під час розгляду даної справи. Натомість доказів протилежного стороною відповідача не надано.
Таким чином, з огляду на вищевикладене, АТ "Альфа-Банк" виконав умови кредитного договору від 25.04.2018 року. Проте таких, за твердженнями позивача, не дотримався ОСОБА_1 , тому в нього перед першим виникла заборгованість в розмірі 37854, 74 грн.
22.02.2021 року між АТ "Альфа-Банк" та ТОВ "ФК Форт" було укладено договір факторингу № 1, згідно із умовами якого АТ "Альфа-Банк" відступило ТОВ "ФК Форт" право грошової вимоги у тому числі до ОСОБА_1 за кредитним договором від 25.04.2018 року.
Відповідно до реєстру договорів та реєстру боржників до договору факторингу №1 від 22.02.2021 року заборгованість відповідача становить в загальному розмірі 37854, 74 грн.
23.02.2021 року між ТОВ «ФК Форт» та ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» укладео договір факотрингу №01-23-02/21, відповідно до якго ТОВ «ФК «Форт» відсткпило ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» право грошової виомги у тому числі до ОСОБА_1 .
Згідно з реєстром договорів та боржників до договору факторингу №01-23-02/21 від 23.02.2021 року заборгованість ОСОБА_1 становить 37854, 74 грн.
А отже доводи сторони відповідача щодо відстуності вкзаних реєстрів боржників та підтвердження розміру заборгованості останнього спростовуються матерілами справи.
Згідно зі ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Частиною 1 ст. 1082 ЦК України встановлено, що боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Згідно із ч. 2 ст. 516 ЦК України, наслідком неповідомлення боржника про проведену заміну кредитора у зобов'язанні є лише те, що боржник може виконати свої зобов'язання первісному кредитору і таке виконання буде вважатися належним.
Отже, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. Тобто неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку погашення кредиту взагалі. Про що, в тому числі, вказав Верховний Суд України у своїй постанові від 23.09.2015 у справі №6-979цс15.
Як встановлено з матеріалів справи, на день відступлення права вимоги, а 23.02.2021 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором від 25.04.2018 становила 37854, 74 гривень, з яких 32620, 62 грн - заборгованість за тілом кредиту; 5234, 12 грн - штрафні санції. Тобто після отримання права вимоги до відповідача, ТОВ "ФК "Еліт Фінанс" не здійснювало нарахування штрафних санкцій на суму заборгованості останнього за угодою про надання кредиту, як і не нараховувало процентів, а пред'явило вимогу на ту суму, яка була передана ТОВ «ФК Форт» від АТ «Альфа-Банк». Також доводи сторони відповідача щодо нарахування штрафних санкцій позивачем, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи.
Відповідно до ст. 526, 527 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.
Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним договором.
Проаналізувавши встановлені фактичні обставини у справі, оцінивши представлені в силу ст. 81 ЦПК України докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про те, що боржник отримавши на його користь кредитні кошти, не повернув їх, як і не сплатив відсотки за користування ними, чим належним чином не виконує взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у нього наявна заборгованість у розмірі 92019,42 грн, складові якої описані вище. Відповідачем не спростовано належними засобами доказування наявності заборгованості перед позивачем у вказаному розмірі, будь-якого контррозрахунку заборгованості він суду не надав.
Таким чином, позов ТОВ "Фінансова компанія "Еліт Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитим договором слід задовольнити повністю.
Питання судових витрат суд вирішує за правилами ст. 141 ЦПК України, при цьому враховує, що до судових витрат, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи, останній відносить оплату судового збору у розмірі 3028, 00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №3657 від 01.08.2024 року.
Беручи до уваги, що суд прийшов до висновку про задоволення позову, то, з урахуванням п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь позивача слід стягнути 3028, 00 грн сплаченого судового збору.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
На підтвердження понесених витрат на правову допомогу та їх відшкодування позивачем надано: копію договору про надання юридичних послуг від 03.07.2024 року № 03-07/24, копію акта приймання-передачі наданих послуг від 15.07.2024 року № 1 та копію платіжної інструкції від 29.07.2024 року № 3588.
Тому суд, на підставі поданих позивачем доказів та враховуючи обґрунтованість розміру понесених витрат, а також критерій розумності їх розміру, приймає до уваги конкретні обставини справи, складність даної справи та ціну позову в ній, обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, приходить до висновку, що витрати ТОВ «ФК «Еліт Фінанс» на професійну правничу допомогу підлягають відшкодуванню у розмірі 9200, 00 грн.
На підставі викладеного, ст. 205, 207, 509, 526, 527, 610, 626, 628, 638, 639, 1054, 1077, 1078, ст. 3, 11, 12 Закону України "Про електронну комерцію", та керуючись ст. 258, 259, 264, 265, 268 ЦПК України, суд
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , адреса внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО 40340222, адреса: м. Київ, пл. Солом'янська 2) заборгованість за кредитним договором у розмірі 37854 (тридцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят чотири) грн. 74 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 , адреса внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» (ІКЮО 40340222, адреса: м. Київ, пл. Солом'янська 2) судовий збір у розмірі 3028 грн. 00 коп. та витрати на професійну правову допомогу у розмірі 9200 грн. 00 коп.
Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.М. Журибеда