Справа № 212/923/25
2/212/1533/25
15 травня 2025 року м. Кривий Ріг
Покровський районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючого судді - Колочко О.В., за участі секретаря судового засідання Савінської А.О., за участю представника відповідача Савельєвої Т.Д., розглянувши в режимі відеоконференції у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кривого Рогу, в порядку спрощеного позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві,
29 січня 2025 року позивач ОСОБА_1 (далі- Позивач, ОСОБА_1 ), в інтересах якої діє представник - адвокат Повалій О.В., звернулась до суду з позовом до відповідача Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» (далі - Відповідач, ПрАТ «ЦГЗК») про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю чоловіка на виробництві.
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що позивач є дружиною ОСОБА_2 , з яким ІНФОРМАЦІЯ_1 на території Петрівського кар'єру публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» стався нещасний випадок внаслідок якого чоловік помер. Зазначає, що за фактом смерті чоловіка позивач на підприємстві відповідача було проведено розслідування нещасного випадку, та складено Акт яким нещасний випадок було визнано таким, що не пов'язаний з виробництвом. В подальшому після проведення повторного спеціального розслідування нещасного випадку, було складено Акт, згідно якого нещасний випадок, що стався з ОСОБА_2 визнаний таким, що пов'язаний з виробництвом. Зазначила, що у зв'язку із трагічною загибеллю чоловіка у 2013 році позивач пережила глибокі моральні страждання. Раптова смерть чоловіка стала для позивачки важким емоційним ударом, який призвів до тривалого стану горя, почуття втрати та незахищеності. Через несправедливі висновки комісії з розслідування нещасного випадку у 2013 році у позивачки виникли відчуття несправедливості та безпорадності. Зазначила, що через те, що відповідальність за нещасний випадок була покладена на її загиблого чоловіка позивачка відчула на собі осуд і осудливе ставлення з боку родичів іншої загиблої, що додатково посилювало її емоційний біль та почуття сорому. Також зазначила, що починаючи з 2021 року позивачка була змушена брати участь у тривалих судових процесах, оскаржуючи висновки комісії, що також завдало великих емоційних та фізичних зусиль, і постійного повернення до травматичних спогадів про обставини смерті чоловіка. Моральна шкода завдана позивачці полягає у пережитих душевних стражданнях, пов'язаних зі смертю чоловіка, емоційному виснаженні, тривалому почутті провини, порушенні емоційної рівноваги. Просила стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 750 000 гривень без утримання податку з доходу фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
Ухвалою судді від 03 лютого 2025 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
12 лютого 2025 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на те, що з матеріалів розслідування вбачається, що підприємство відповідача вжило всіх необхідних заходів для того щоб нещасного випадку не відбулося, організувало дорожній рух, розмістило знаки, не доступило будь-яких порушень і тому події, внаслідок яких трапилася смерть ОСОБА_2 та смерть іншої особи внаслідок цього ДТП пов'язані саме з ОСОБА_2 . Зазначив, що з урахуванням 100% вини ОСОБА_2 у настанні з ним та його пасажиром нещасного випадку, розмір шкоди повинен бути зменшений до 5% від заявленої суми.
В судовому засіданні представник позивача Повалій О.В. позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити з підстав викладених у ньому. В подальшому у судове засідання не з'явилася, подала заяву в якій просила розглядати справу за відсутності позивача, та за її відсутності.
Статтями 43, 211 ЦПК України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, просила відмовити у задоволенні позову з підстав викладених у письмовому відзиві на позов.
Суд, заслухавши представника позивача, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали цивільної справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є дружиною ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_1 (а.с.12).
ОСОБА_2 , станом на 02 червня 2013 року, працював водієм автотранспортних засобів автоколони №2 автотранспортного цеху публічного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», правонаступником якого є відповідач.
ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 виданого 04 червня 2013 року (а.с.14).
Відповідно до Акту розслідування (спеціального розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався 02 червня 2013 року о 12:00 годині, затвердженого 21 січня 2025 року, встановлено, що 17 січня 2025 року комісія провела розслідування (спеціальне розслідування) нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, що стався (сталося/сталася) на перевантажувальному пункті екскаваторів ЕКГ-81 господарчий № НОМЕР_3 та ЕКГ-10 господарчий №7 горизонту +110 метр в маркшейдерських вісях 200-220, базис 600-800 Петрівського кар'єру ПАТ «ЦГЗК» зі смертельним наслідком, зокрема з потерпілим ОСОБА_2 (а.с. 54-77).
Згідно зазначеного Акту видом події зазначена дорожньо-транспортна пригода на території підприємства, причиною настання нещасного випадку вказано: організаційна - інші: порушення Правил дорожнього руху України, порушено: вимоги дорожнього знаку 3.21 Правил дорожнього руху України; п. 1.10 розділу 1, підпункт б) п.2.3 розділу 2, п.10.1 розділу 10, п.12.3 розділу 12 Правил дорожнього руху України.
Також у п. 8 вказаного Акту зазначено, що особами, які допустили порушення вимог законодавства з охорони та гігієни праці є ОСОБА_2 - водій автотранспортних засобів автотранспортного цеху ПАТ «ЦГЗК», який порушив вимоги дорожнього знаку 3.21 ПДР України «В'їзд заборонено», а також порушив вимоги п.1.10 розділу 1, підпункт б) п.2.3 розділу 2 п.10.1 розділу 10, п.12.3 розділу 12 ПДР України, частині: не визначив дану дорожню ситуацію, як небезпечну для подальшого руху, не був уважним, не стежив за дорожньою обстановкою, не реагував на її зміну; перед початком руху, перестроюванням та зміною напрямку руху не переконався, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; при виникненні небезпеки для руху або перешкоди, яку він об'єктивно був спроможний виявити не вижив негайно заходів для зменшення швидкості аж до зупинки транспортного засобу, або безпечного для інших учасників руху об'їзду перешкоди; ОСОБА_4 - водій автотранспортних засобів ( зайнятий на транспортуванні гірничої маси в технологічному процесі у кар'єрі) ПАТ «ЦГЗК», який порушив вимоги п.1.10 розділу 1, підпункт б) п.2.3 розділу 2, п.10.1 розділу 10, п.12.3 розділу 12 ПДР України.
Статтею 3 Конституції України передбачається, що Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Частина 4 статті 43, частина 1 статті 46 Конституції України передбачають, що кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Згідно з ч. 2 ст. 1168 ЦК України, моральна шкода, завдана смертю фізичної особи відшкодовується її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживають з нею однією сім'єю.
Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку з між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.
Згідно зі статтями 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого порушеного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Відповідно до положень статті 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.
Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтво, ушкодження здоров'я або смерть фізичної особи.
Позивач ставить питання про відшкодування моральної шкоди, заподіяної їй смертю фізичної особи, тому право на відшкодування зазначеної шкоди виникло у позивача на підставі ч. 2 ст. 1168 ЦК України, яка передбачає відшкодування моральної шкоди, завданої смертю фізичної особи членам її сім'ї.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.10.2008 року № 20-рп/2008 (справа про страхові виплати) визначено, що саме право громадян на відшкодування моральної шкоди не порушено, оскільки ст. 237-1 КЗпП України (для потерпілих) та ст. 1167 ЦК України (для членів сімей потерпілих) їм надано право відшкодовувати моральну шкоду за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).
На думку суду відповідач ПрАТ «ЦГЗК» є особою, що несе відповідальність по відшкодуванню моральної шкоди дружині померлого, оскільки у зв'язку зі смертю чоловіка ОСОБА_2 внаслідок нещасного випадку при виконанні трудових обов'язків, вона переносить моральні страждання, зі смертю чоловіка змінився ритм її життя, зі смертю чоловіка вона перенесла психоемоційний стрес і усвідомлення безповоротності втрати неодмінно завдало позивачу душевного болю.
Встановити ціну людського життя, повернути близьку людину неможливо. Моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як немає, і не може бути точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз.
Розмір моральної шкоди визначається судом з урахуванням роз'яснень п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», відповідно до якого, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачам моральних і фізичних страждань, з урахуванням в кожному конкретному випадку ступеня вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, істотність вимушених змін у їх життєвих стосунках, конкретних обставин по справі і наслідків, що наступили.
Так, дружина втратила чоловіка, який безумовно займав важливе місце в родині. Його смерть спричинила психологічну травму позивачу. Смерть чоловіка однозначно спричинила втрату важливого життєвого зв'язку, який поновлений бути не може та відповідно завдає довготривалих та глибоких душевних страждань.
Позивачу завдана моральна шкода, яка полягає у душевних стражданнях у зв'язку із втратою близької людини, було порушено її нормальний спосіб життя, що потребував докладання додаткових зусиль для організації життя і побуту.
Вирішуючи питання щодо розміру моральної шкоди, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, суд враховує наявність вини ОСОБА_2 у настанні нещасного випадку, характер і тривалість моральних страждань позивача, зокрема те, що з часу смерті чоловіка позивача пройшло понад 12 років, істотність вимушених змін у її життєвих стосунках, тавважає, що справедливою компенсацією перенесених позивачем моральних страждань, пов'язаних із втратою близької людини та зміною звичного ритму життя, буде стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 450 000 гривень, тим самим задовольняючи позов частково.
Відповідно до положень ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 2 ч.1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», суд стягує з відповідача ПрАТ «ЦГЗК» на користь держави судовий збір у розмірі 4 500 гривень.
Керуючись ст. 23, 1167 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 76-81, 141, 263-265, 274, 279 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю працівника на виробництві задовольнити частково.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 450 000 (чотириста п'ятдесят тисяч) гривень без урахування утримання податку з доходів фізичних осіб та інших обов'язкових платежів.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат» на користь держави судовий збір в розмірі 4 500 гривень.
На рішення суду може бути подана апеляційна скарга безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів після проголошення рішення.
Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом тридцяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене).
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Приватне акціонерне товариство «Центральний гірничо-збагачувальний комбінат», ЄДРПОУ 00190977, юридична адреса: 50066, Дніпропетровська область м. Кривий Ріг.
Повне рішення складено 19 травня 2025 року.
Суддя: О. В. Колочко