ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2025Справа № 910/947/25
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого - судді Лиськова М.О.,
при секретарі судового засідання Осьмаку Ю.Р.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
за позовом Керівника Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони
Центрального регіону (36003, м. Полтава, майдан Незалежності,
буд. 1- Б; ідентифікаційний код: 38347014)
в інтересах держави в особі Міністерства оборони України
(03168, м. Київ, вул. Повітряних Сил, буд. 6;
ідентифікаційний код: 00034022)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд"
(04071, м. Київ, вул. Костянтинівська, буд. 15-А;
ідентифікаційний код: 37333587)
про визнання недійсними п.п. 1.1 та 3.1 Договорів та стягнення 832031,82 грн.
За участі представників учасників справи згідно протоколу судового засідання
Керівник Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону (далі-прокуратура) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (далі - позивач) з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд" (далі - відповідач) визнання недійсними п. п. 1.1 та 3.1 Договору №286/1/22/86 та №286/1/22/89 від 15.11.2022 та стягнення безпідставно сплачених коштів в загальному розмірі 832 031,82 грн.
Позовні вимоги прокурор обґрунтовує тим, що між Міністерством оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-ТРЕЙД" укладено два договори про постачання для державних потреб хімічної продукції для техніки спеціального призначення та постачання для державних потреб мастильних засобів для техніки спеціального призначення, а саме: Договори №286/1/22/86 та №286/1/22/89 від 15.11.2022, які в свою чергу, містять положення про включення до договірної ціни податку на додану вартість, що суперечить пп. "г" пп. 195.1.2. п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України, Постанові Кабінету Міністрів від 02.03.2022 №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану", в зв'язку з чим прокурор просить суд визнати відповідні пункти договорів недійними, стягнути з відповідача безпідставно сплачені кошти в сумі 684 104,26 грн, інфляційні втрати у розмірі 108 961,73 грн та 3% річних в сумі 38 965,83 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.01.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче засідання та встановлено сторонам строки на подання заяв по суті справи.
12.02.2025 відповідачем подано до суду відзив, в котрому проти задоволення позовних вимог заперечує з підстав недоведеності та необґрунтованості. Зокрема, відповідачем у відзиві вказано, що Договори №286/1/22/86 та №286/1/22/89 від 15.11.2022 не є такими, що укладені на виконання мобілізаційного завдання; на відносини з укладання та виконання сторонами умов вищевказаних договорів не розповсюджується дія норм підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України та Постанови Кабінету міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - Постанова № 178), оскільки договір укладено не на виконання мобілізаційного завдання (замовлення); замовником товару є МО України, а не суб'єкт, визначений Постановою № 178; цільове призначення товару не відповідає призначенню, вказаному у Постанові № 178. Крім того, на виконання вимог податкового законодавства ТОВ «КСМ-Трейд» на кожну відповідну партію поставки товару склало податкову накладну, зареєструвало її в Єдиному реєстрі податкових накладних та здійснило оплату (перерахування) до Державного бюджету податку на додану вартість, що спростовує позицію прокурора про можливість застосування до відповідача ст. 1212 Цивільного кодексу України. На підтвердження правомірності нарахування ТОВ «КСМ-Трейд» податкових зобов'язань з ПДВ при постачанні товарів в період 2022 року за договорами про постачання для державних потреб мастильних засобів (09210000-4) для техніки спеціального призначення (за кошти Державного бюджету України), зокрема, Договорів №286/1/22/86 та №286/1/22/89 від 15.11.2022, відповідачем надано Висновок економічного дослідження за результатами дослідження господарських операцій ТОВ «КСМ-Трейд» від 13.09.2024 № 13/09-2024, зроблений ТОВ «Аудиторська компанія «ПРО ВЄРО» та Висновок експерта за результатами проведення судової економічної експертизи від 14.11.2024 № 10462/24-72, зроблений Київським науково-дослідним інститутом судових експертиз (КНДІСЕ). На переконання відповідача, Керівник Полтавської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону не надав доказів, які б підтверджували факт, що спірні договори суперечать нормам законодавства України, отже позовні вимоги є необґрунтованими та не доведеними.
17.02.2025 прокуратурою подано відповідь на відзив.
За результатом підготовчого засідання 19.02.2025 судом було відкладено розгляд справи до 05.03.2025.
Протокольною ухвалою суду від 05.03.2025 розгляд справи у підготовчому провадженні відкладено на 19.03.2025.
19.03.2025 відповідачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи письмових доказів.
Протокольною ухвалою суду від 19.03.2025 судом закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2025.
У судовому засіданні 16.04.2025 судом заслухано вступне слово учасників справи. Судом здійснювалось з'ясування обставин справи та дослідження доказів, після чого суд перейшов до судових дебатів, в яких представники сторін виступили з промовами (заключним словом). В судовому засіданні представник прокурора позовні вимоги підтримав, представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог.
Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 16.04.2025 було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи та надав їм правову оцінку, вважає що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Після запровадження правового режиму воєнного стану в Україні між Міністерством оборони України та Товариства з обмеженою відповідальністю "КСМ-ТРЕЙД" укладено 2 договори про постачання для державних потреб товарів для техніки спеціального призначення від 15.11.2022 № 286/1/22/86 (охолоджуючої рідини ОЖ-40), від 15.11.2022 № 286/1/22/89 (мастило ЦИАТИМ-201).
Прокурор вказує, що ці договори є однотипними, здійснення їх фінансування передбачено за рахунок коштів Державного бюджету України в межах бюджетної програми 2101020 «Забезпечення діяльності Збройних Сил України, підготовка кадрів і військ, медичне забезпечення особового складу, ветеранів військової служби та членів їхніх сімей, ветеранів війни».
Пунктами 1.1 указаних договорів погоджено, що Постачальник зобов'язується поставити у 2022 році товари (мастило та охолоджуючу рідину) для потреб Міністерства оборони України згідно зі специфікацією, а Замовник - забезпечити приймання товару та його оплату в асортименті, кількості, у строки і за цінами згідно зі специфікацією. Відповідно до п. 2.2 зазначених договорів одержувачами товарів є військові частини згідно з рознарядкою Міністерства оборони України (додаток 12.2 до цих договорів).
3 Указаним додатком 12.2 до договорів МО України та ТОВ «КСМ-Трейд» визначили конкретні військові частини, що є отримувачами товарів, їх місцезнаходження та обсяги постачання кожній.
Так, Специфікацією, наведеною в п. 1.1 договору №286/1/22/86, Замовник і Постачальник погодили найменування товару - Охолоджуюча рідина ОЖ-40 (61-000-7229), строк його постачання 15.12.2022 включно, а також загальну кількість товару - 100 тонн.
Ціна за одиницю товару без ПДВ, погоджена в цій специфікації, склала 41 610, 00 грн, вартість товару - 4 161 000,00 грн, крім того, ПДВ - 832 200, 00 грн, а загальна вартість товару - 4 993 200,00 гривень.
Пунктом 3.1 договору №286/1/22/86 між сторонами погоджено, що ціна договору становить: без ПДВ - 4 161 000, 00 грн, крім того, ПДВ - 832 200, 00 гривень.
Ціна вказаного договору, що підлягає сплаті, склала 4 993 200,00 гривень. Таким чином, п.п. 1.1, 3.1 договору №286/1/22/86 передбачена сплата ПДВ у сумі 832 200, 00 грн, що становить 20% вартості товару.
Отже, договір №286/1/22/86 містить положення про сплату МО України на користь ТОВ «КСМ-Трейд» коштів як ПДВ у розмірі 832 200,00 грн, або 20% вартості товару, встановленої специфікацією до цього договору.
Крім того, Специфікацією, наведеною в п. 1.1 договору №286/1/22/89, Замовник і Постачальник погодили найменування товару - Мастило ЦИАТИМ-201 (61-000-7171), строк його постачання 15.12.2022 включно, а також загальну кількість товару - 5 тонн. Ціна за одиницю товару без ПДВ, погоджена в цій специфікації, склала 299 900, 00 грн, вартість товару - 1 499 500,00 грн, крім того, ПДВ - 299 900, 00 грн, а загальна вартість товару - 1 799 400, 00 гривень.
Пунктом 3.1 договору №286/1/22/89 між сторонами погоджено, що ціна договору становить: без ПДВ - 1 499 500,00 грн, крім того, ПДВ - 299 900, 00 гривень. Ціна вказаного договору, що підлягає сплаті, склала 1 799 400,00 гривень. Таким чином, п.п. 1.1, 3.1 договору №286/1/22/89 передбачена сплата ПДВ у сумі 299 900, 00 грн, що становить 20% вартості товару.
Отже, договір №286/1/22/89 містить положення про сплату МО України на користь ТОВ «КСМ-Трейд» коштів як ПДВ у розмірі 299 900,00 грн, або 20% вартості товару, встановленої специфікацією до цього договору.
Прокурор вказує, що договори №286/1/22/86 та №286/1/22/89 містять положення про сплату МО України на користь ТОВ «КСМ-Трейд» коштів як ПДВ у загальному розмірі 1 132 100, 00 грн, або 20% вартості товару, встановлених специфікаціями до цих договорів.
На виконання договірних зобов'язань за договором №286/1/22/86 ТОВ «КСМ-Трейд» здійснило постачання загалом 49,771 тонни охолоджуючої рідини ОЖ-40 (61-000-7229) для військових частин НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , НОМЕР_6 (згідно з Рознарядкою, додаток №12.2 до Договору). Господарські операції з постачання зазначеного товару формалізовано підписанням між сторонами відповідних актів приймання-передачі продукції та видаткових накладних. Також Постачальником надавалися акти прийманняпередачі, підписані отримувачами товару (військовими частинами), та рахункифактури на оплату.
Міністерство оборони України на виконання своїх зобов'язань з оплати договору №286/1/22/86 перерахувало на користь Постачальника на підставі платіжного доручення (інструкцій) від 24.02.2023 № 286/1/80, яке виконано 27.02.2023, кошти в сумі 2 485 165, 57 грн, у тому числі ПДВ - 414 194, 26 гривень.
На виконання договірних зобов'язань за договором №286/1/22/89 ТОВ «КСМ-Трейд» здійснило постачання загалом 4,5 тонни Мастила ЦИАТИМ-201 (61-000-7171) для військових частин НОМЕР_5 , НОМЕР_7 , НОМЕР_8 , НОМЕР_9 , НОМЕР_6 , НОМЕР_10 (згідно з Рознарядкою, додаток №12.2 до Договору).
За твердженням Прокурора, господарські операції з постачання зазначеного товару формалізовано підписанням між сторонами відповідних актів приймання-передачі продукції та видаткових накладних.
Також Постачальником надавалися акти приймання-передачі, підписані отримувачами товару (військовими частинами), та рахунки-фактури на оплату.
Міністерство оборони України на виконання своїх зобов'язань з оплати договору №286/1/22/89 перерахувало на користь Постачальника на підставі платіжного доручення (інструкцій) від 24.02.2023 № 286/1/83, яке виконано 27.02.2023, кошти в сумі 1 619 460, 00 грн, у тому числі ПДВ - 269 910,00 гривень. Таким чином, Замовником за договорами №286/1/22/86 та №286/1/22/89 перераховано Постачальнику загалом 4 104 625, 57 грн, у тому числі ПДВ - 684 104, 26 гривень.
Як вказує Прокурор, листом Державної податкової служби України від 28.12.2022 № 12537/5/99-00-21-03- 02-05, отриманим Державною аудиторською службою України під час проведення в МО України заходу державного фінансового контролю, повідомлено, що нульова ставка ПДВ відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2022 № 178 «Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану» (далі - Постанова № 178) застосовується як до операцій з постачання пального (товар для заправки), так і до операцій з постачання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (наприклад, але не виключно, інші пально-мастильні матеріали, запасні частини для ремонту автомобільної техніки, комплектуючі, автомобільні шини, охолоджуючі рідини, паливний, повітряний та масляні фільтри, свічки запалювання, акумуляторні батареї для автомобілів, номерні знаки на колісні транспортні засоби, фарба автомобільна, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами тощо) за умови, що такі операції з постачання здійснюються категоріями суб'єктів, які визначені Постановою № 178.
Крім того, за зверненнями МО України, Державна податкова служба України в індивідуальній податковій консультації від 07.06.2023 № 1372/ІПК/99-00-04-02-03-05 роз'яснила, що відповідно до пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 розд. V ПК України нульова ставка ПДВ до операцій з постачання товарів, які використовуються для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту визначеним категоріям отримувачів, що беруть участь у забезпеченні оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, застосовується при дотриманні вимог, установлених Постановою № 178.
Аналогічне роз'яснення викладено й у листі Державної податкової служби України від 21.08.2023 № 10244/5/99-00-08-01-04-05, наданому на запит Офісу Генерального прокурора від 14.08.2023 № 11/3/1-186вих-23.
Крім того, Державна аудиторська служба України звернулася до Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону з листом від 13.11.2023 № 000800-17/13124-2023 щодо результатів проведення перевірок закупівель у МО України з питань дотримання законодавства під час їх здійснення, укладання та виконання договорів 2022 року із ТОВ «КСМ-Трейд». Повідомивши, про укладання у порушення пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 ст. 195 ПК України, п. 1 Постанови № 178 договорів між МО України та ТОВ «КСМ-Трейд» з урахуванням в їхній вартості податку на додану вартість, Державна аудиторська служба України інформувала про відсутність реагування за вимогою з боку МО України та просила ініціювати пред'явлення позову про відшкодування матеріальних збитків.
Полтавська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Центрального регіону листом від 23.12.2024 № 43-5051вих-24 повідомила Замовника про те, що має місце випадок укладення оборонним відомством договору про постачання паливно-мастильних матеріалів за кошти Державного бюджету України з оплатою контрагенту ПДВ, що суперечить вимогам Постанови № 178 і свідчить про неефективне використання бюджетних коштів та спричинення істотної шкоди державним інтересам в умовах воєнного стану.
Оскільки, на думку Прокурора, до ціни спірного договору безпідставно було включено суму ПДВ у розмірі 684 104,26 грн, вказане зумовлює існування підстав для визнання в судовому порядку такого договору недійсним у частині включення ПДВ до загальної ціни договору та, як наслідок, для повернення покупцю на підставі статті 1212 ЦК України безпідставно набутих відповідачем коштів у вказаному розмірі.
Посилаючись на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю "КСМ-Трейд", як сторона договору, та Міністерство, на яке покладено функції з контролю за ефективністю використання фінансових ресурсів, не вжили достатніх заходів щодо повернення безпідставно сплачених бюджетних коштів, Прокурор в інтересах держави звернувся з даним позовом до суду.
У ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) визначено право кожної особи на захист її цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів особи.
Абзацами 1-3 ч. 2 ст. 20 Господарського кодексу України (далі - ГК України) встановлено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом.
Загальні умови недійсності правочину передбачені ст. 215 ЦК України, за ч.ч. 1, 3 якої підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1 ст. 203 цього Кодексу.
Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Зміст правочину не може суперечити, зокрема, цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства (ч. 1 ст. 203 ЦК України).
Частиною 1 ст. 627 ЦК України урегульовано, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).
Статтею 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» визначено, що вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором.
Згідно з пп. 14.1.178 п. 14.1 ст. 14 ПК України ПДВ - це непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розд. V цього Кодексу.
Відповідно до пп. «а» п. 185.1 ст. 185 та п. 188.1 ст. 188 ПК України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України.
База оподаткування операцій з постачання товарів визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. Таким чином, за своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоутвореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Розміри ставок ПДВ урегульовано п. 193.1 ст. 193 ПК України, згідно з яким ставки податку встановлюються від бази оподаткування в таких розмірах: 20 відсотків; 0 відсотків; 7 відсотків; 14 відсотків.
Зміст ст. 194 ПК України свідчить, що ставка ПДВ у розмірі 20% є основною ставкою, що застосовується до операцій, крім тих, які не є об'єктом оподаткування, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка та 7 і 14 відсотків.
У свою чергу, операції, що підлягають оподаткуванню ПДВ за нульовою ставкою, визначено ст. 195 ПК України, згідно з пп. «г» пп. 195.1.2 п. 195.1 якої за нульовою ставкою оподатковуються операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України у випадках, передбачених законодавством. Пунктом 1 Постанови № 178 установлено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються ПДВ за нульовою ставкою. Ця постанова набрала чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022 (п. 2 Постанови № 178).
Водночас, у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2024 по справі №910/20125/23 викладено правову позицію у подібних правовідносинах, яка полягає у наступному.
З метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України, КМУ 02.03.2022 прийнято постанову № 178, згідно з пунктом 1 якої зазначено, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Ця постанова набирає чинності з дня її опублікування (02.03.2022) і застосовується з 24.02.2022 (пункт 2).
Відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством.
З наведеного вбачається, що ПК України чітко передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції для заправки (дозаправки) або забезпечення наземного військового транспорту чи іншого спеціального контингенту Збройних Сил України, що бере участь у миротворчих акціях за кордоном України, або в інших випадках, передбачених законодавством. Такі операції для визначених постановою КМУ № 178 категорій суб'єктів оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, незалежно від того був сформований постачальником чи ні податковий кредит за операціями з придбання пального (товар для заправки), так і за операціями з придбання будь-яких інших товарів, що використовуються для забезпечення транспорту (інші паливно-мастильні матеріали, запасні частини, комплектуючі, охолоджуючі рідини, інструменти та додаткове обладнання, визначені відповідними нормативними та технічними документами).
Оскільки режим застосування нульової ставки не є тотожним режиму звільнення від оподаткування ПДВ, нарахування податкових зобов'язань з ПДВ за правилами, встановленими пунктом 198.5 статті 198 ПК України, постачальником при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою ПДВ, не здійснюється.
Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку.
Якщо замовником (покупцем) товару за договором є суб'єкт, визначений постановою КМУ № 178, і договір укладено після прийняття КМУ цієї постанови, включення до ціни договору ПДВ у розмірі 20% суперечить положенням пункту 1 постанови КМУ № 178, яка прийнята відповідно до підпункту «г» підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 ПК України, що є підставою для визнання недійсним договору в частині умови, згідно з якою закупівельна ціна визначена з урахуванням 20% ПДВ, а не за нульовою ставкою.»
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до частини першої статті 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відтак, обов'язковою умовою застосування постанови КМУ №178 є включення покупця, як сторони договору купівлі-продажу (поставки), до переліку, вказаному у самій постанові.
Суд зауважує, що у спірних договорах замовником (покупцем) 4,5 тонни Мастила ЦИАТИМ-201 (61-000-7171) та 49,771 тонни охолоджуючої рідини ОЖ-40 (61-000-7229) виступало Міністерство оборони України, яке на день укладення спірних договорів не було суб'єктом, визначеним постановою Кабінету Міністрів України №178.
Як замовник (покупець) Міністерство оборони України внесено до Постанови №178 на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 18.07.2024 № 831 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 2 березня 2022 р. № 178», яка набрала законної сили лише 01.08.2024.
Відповідно до статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Згідно з висновками Конституційного Суду України щодо тлумачення змісту статті 58 Конституції України, викладеними у рішеннях Конституційного Суду України від 13.05.1997 № 1-зп, від 09.02.1999 №1-рп/99, від 05.04.2001 №3-рп/2001, від 13.03.2012 №6-рп/2012, закони та інші нормативно-правові акти поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності; дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється із втратою ним чинності, тобто до певного юридичного факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце; дія закону та іншого нормативно-правового акта не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися до набрання чинності цим законом або іншим нормативно-правовим актом.
КМУ на підставі Постанови №178 (в редакції на момент укладення договору поставки) постановив з метою виконання мобілізаційних завдань в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", та відповідно до підпункту "г" підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України установити, що до припинення чи скасування воєнного стану операції з постачання товарів для заправки (дозаправки) або забезпечення транспорту Збройних Сил, Національної гвардії, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Державної прикордонної служби, Міністерства внутрішніх справ, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, інших утворених відповідно до законів військових формувань, їх з'єднань, військових частин, підрозділів, установ або організацій, що утримуються за рахунок коштів державного бюджету, для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави обкладаються податком на додану вартість за нульовою ставкою. Визначено, що постанова набирає чинності з дня її опублікування і застосовується з 24.02.2022.
З аналізу положень постанови Постанови КМУ № 178 вбачається, що встановлення нульової ставки ПДВ є заходом, спрямованим на створення правових передумов для своєчасного та безперешкодного постачання товарів, необхідних для забезпечення національної безпеки та оборони України, захисту населення та інтересів держави в умовах воєнного стану.
Відповідно, правозастосування у цій сфері має базуватися на цільовому призначенні відповідних товарів, що передбачає гнучке використання механізмів пільгового оподаткування з урахуванням функціонального підходу.
Зміст Постанови КМУ № 178 свідчить про те, що її дія охоплює не лише правовідносини, у яких сторонами таких договорів поставки є суб'єкти, прямо зазначені у постанові, а й випадки, коли характер товару та його цільове призначення об'єктивно зумовлюють використання в інтересах оборони та безпеки держави.
Відповідно до підпункту 195.1.2 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України, операції з постачання товарів, що використовуються для забезпечення національної безпеки та оборони, підлягають обкладенню ПДВ за нульовою ставкою. При цьому пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України визначає, що об'єктом оподаткування є операції з постачання товарів на митній території України, за умови їх документального підтвердження.
У цьому контексті особливого значення набуває принцип "substance over form" (превалювання суті над формою), відповідно до якого юридична оцінка операції має ґрунтуватися на її реальному економічному змісті, а не виключно на формальних аспектах правочину.
Суд враховує необхідність оцінки податкових наслідків з урахуванням реального змісту правовідносин, їх цільового спрямування та фактичних наслідків. У зв'язку з цим обґрунтування податкових зобов'язань повинно відбуватися з урахуванням не лише буквального тлумачення норми, а й мети, яку вона покликана забезпечити.
Системний аналіз Постанови КМУ №178 у поєднанні з нормами податкового законодавства дає підстави для висновку, що нульова ставка ПДВ може бути застосована за умови документального підтвердження фактичного використання товару для забезпечення потреб національної безпеки та оборони. При цьому визначення кінцевого отримувача товару має значення виключно в контексті підтвердження його фактичного використання за призначенням.
Проте, умови укладених договорів взагалі не містять посилань про закупівлю товару для потреб забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави, а вказано, що останній накуповується для потреб Міністерства оборони України. Прокурором та позивачем не було доведено обставин використання отриманого від відповідача товару саме на потреби забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.
Аналогічним чином Верховним Судом надавалась оцінка змісту умовам договору у постанові від 22.01.2025 по справі №908/2672/23, де навпаки, мало місце включення до преамбули договору поставки посилання на відповідну Програму, спрямовану на забезпечення обороноздатності підрозділів Головного управління Національної поліції у Луганській області під час воєнного стану, що визнано судом ключовим аспектом, який підкреслює специфіку поставленого товару та особливості відповідної господарської операції, а відповідач мав можливість врахувати зазначене ще при формуванні умов договору поставки.
Водночас, як вказує відповідач, та не заперечується сторонами у справі, жоден з договорів не містить посилання на Постанову Кабінету Міністрів від 02.03.2022 №178 "Деякі питання обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою у період воєнного стану".
Таким чином до спірних правовідносин не можуть бути застосовані норми Постанови №178, які передбачають ставку ПДВ у розмірі 0% для операцій з постачання товарів для заправки (дозаправки) транспорту.
Аналогічна за змістом правова позиція міститься у Постанові Верховного суду від 22.01.2025 по справі №908/2672/23.
Окрім того, з матеріалів справи судом встановлено, що платіжні доручення МО України, які включали оспорювані прокурором суми ПДВ, проведені Казначейством. При цьому порушень бюджетного законодавства Казначейство не виявило.
Також, як вказував відповідач, ДПС України здійснило перевірку кожної податкової накладної під час реєстрації, погодилася із правильністю застосування відповідачем ставки ПДВ (20%) жодна податкова накладна не заблокована, реєстрація не зупинена рішення про відмов у реєстрації зі сторони ДПС України не прийнято.
Таким чином, Міністерство оборони України, яке виступає позивачем, самостійно включило до ціни товарів ПДВ, самостійно сплатило ціну товарів із ПДВ, а тепер намагається стягнути сплачений ПДВ за рахунок коштів відповідача.
За висновками суду, у даному випадку задоволення позовних вимог призведе до порушення принципів належного урядування, заборони суперечливої поведінки та втручання держави в право на мирне володіння майном - грошовими коштами відповідача. В контексті означеного суд наголошує, що спірні правовідносини стосуються саме податку на додану вартість, а не ціни товару, за рахунок якої формується прибуток товариства.
Слід зауважити, що у статті 180 Господарського кодексу України деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин 1, 3 цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними.
Відповідно до статті 11 Закону України "Про ціни і ціноутворення" вільні ціни встановлюються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін.
За змістом підпунктів "а" і "б" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів/послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 Податкового кодексу України.
Датою виникнення податкових зобов'язань зі сплати ПДВ з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, перелічених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України.
За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг).
Тобто, правова природа спірної суми - це обов'язковий платіж, який вноситься до державного бюджету постачальником за рахунок коштів замовника. Ніякого збагачення за рахунок цього у відповідача не відбувається.
За висновками суду специфіка даного спору полягає в тому, що держава через Міністерство оборони України сплатила грошові кошти відповідачу, який у даному випадку виступає податковим агентом, та здійснив перерахування цих коштів до Державного бюджету України у формі податку.
Тобто, фактично у даному спорі прокурор намагається стягнути кошти, які були отримані з Державного бюджету України та до Державного бюджету України і були сплачені.
Таким чином, задоволення позовних вимог призведе до подвійного стягнення, оскільки відповідач задекларував та сплатив вказаний ПДВ до Державного бюджету, що підтверджується податковими деклараціями та іншими документами, що подані відповідачем.
Разом із цим, Прокурором не надано жодних належних та допустимих доказів того, що поставлений відповідачем за договором товар підпадав під дію вищевказаних норм ПК України.
Окрім того, жодних повідомлень від контролюючого органу про порушення відповідачем або його контрагентом вимог податкового законодавства, у тому числі щодо порядку справляння ПДВ, а також щодо зазначення ним недостовірної інформації у відповідній податковій звітності матеріали справи не містять.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що як на час укладання спірного договору, так і нас час поставки спірного товару, правові підстави для звільнення зазначеного товару від оподаткування ПДВ були відсутні.
Судом також враховано, що прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, у чому саме полягає порушення інтересів держави та необхідність їх захисту.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного цивільного суду від 4 квітня 2023 року в справі № 676/6112/19.
У своєму позові Прокурор вказав, що внаслідок протиправних дій відповідача щодо включення суми ПДВ до вартості спірного товару, держава втратила кошти на загальну суму 684 104,26 грн.
Однак, як зазначалося судом, ПДВ - це непрямий податок, який входить в ціну товарів (робіт, послуг) та сплачується покупцем, але його облік та перерахування до державного бюджету здійснює продавець (податковий агент).
Відповідно до статті 18 ПК України податковим агентом визнається особа, на яку цим Кодексом покладається обов'язок з обчислення, утримання з доходів, що нараховуються (виплачуються, надаються) платнику, та перерахування податків до відповідного бюджету від імені та за рахунок коштів платника податків. Податкові агенти прирівнюються до платників податку і мають права та виконують обов'язки, встановлені цим Кодексом для платників податків.
Як зазначалося відповідачем та не спростовано іншими учасниками під час розгляду даної справи, Товариство виконало свої зобов'язання зі справляння до державного бюджету України спірної суми ПДВ. Доказів порушення відповідачам вимог податкового законодавства за спірними господарськими операціями сторонами та Прокурором надані не були і такі докази в матеріалах справи відсутні.
Відтак, посилання Прокурора на порушення інтересів держави внаслідок вибуття з її володіння спірної суми коштів у розмірі 684 104,26 грн є необґрунтованим, оскільки, як вже було зазначено такі кошти були сплачені відповідачем державі Україна, як податковим агентом МО, у формі податку до державного бюджету України.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду в даній справі.
У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.
Відповідно до частин 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається у якості підтвердження або заперечення вимог. При цьому, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за таким підходом сама концепція змагальності втрачає сенс (постанова Верховного Суду у від 23.10.2019 року у справі № 917/1307/18).
Суд зазначає, що відповідач не спростував у встановленому законом порядку та належними засобами доказування викладені позивачем у позові аргументи та надані ним докази.
Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За таких обставин у задоволенні позову Прокурора, пред'явленого в інтересах держави в особі Міністерства, слід відмовити.
Судові витрати зі сплати судового збору залишаються за Прокурором та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
У задоволенні позовних вимог - відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.
Повний текст рішення складено та підписано 16.05.2025
Суддя М.О. Лиськов