Рішення від 07.04.2025 по справі 910/14773/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.04.2025Справа № 910/14773/24

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Літвінової М.Є.

за участю секретаря судового засідання: Лобок К.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

За позовом фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича

до Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ"

про розірвання договору.

та

за зустрічною позовною заявою Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

до фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича

про стягнення 161 384,30 грн.

Представники учасників справи:

Від позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом: Жеброва І.Г.

Від відповідача за первісним позовом/позивача за зустрічним позовом: Шапошніков І.Б.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець Черних Максим Олександрович (далі-позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" (далі-відповідач) про розірвання договору поставки №53-122-01-24-15097 від 09.08.2024.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.12.2024 відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 15.01.2025.

20.12.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечив проти заявлених вимог, оскільки

- заявлена вимога ФОП Черних М.О. про розірвання договору, у зв'язку з істотною зміною обставин, є безпідставною та необґрунтованою;

- 29.07.2024 ФОП Черних М. О. визнано переможцем закупівлі, що підтверджується звітом про результати проведення процедури закупівлі UA-2024-07-04-001710-а; 05.08.2024 відповідач отримав договір поставки, який було підписано позивачем; в момент підписання 09.08.2024 договору останньою стороною, обом його сторонам уже було відомо або мало бути відомо про прийняття Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України наказу від 02.08.2024 № 95 Про включення АТ «НАЕК «Енергоатом» до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану. Тобто, станом на 09.08.2024 (момент укладення договору) сторони уже знали або мали знати про зміну обставин. Відповідно, позивач, як переможець закупівлі, за таких підстав мав можливість відмовитися від укладання договору. Крім того, прийнявши рішення про участь у процедурі закупівлі шин для транспортних засобів великої та малої тоннажності, оголошеної філією «ВП РАЕС» 04.07.2024, позивачу мало бути відомо про те, що у замовника закупівлі на той момент були відкриті виконавчі провадження, де філія «ВП РАЕС» є боржником. Таким чином, позивач повинен був оцінити усі можливі ризики для себе, пов'язані із наявністю відкритих виконавчих проваджень;

- відповідач не погоджується із твердження позивача про те, що особи, які уклали договори із АТ «НАЕК «Енергоатом» не можуть отримати належні їм грошові кошти через невиконання останнім у добровільному порядку своїх зобов'язань та неможливість стягнення таких коштів у примусовому порядку, акцентуючи увагу суду на тому, що вказані обставини є перебільшеними, передчасними та не відповідають дійсному стану розрахунків з контрагентами-постачальниками товарів/робіт/послуг як у АТ «НАЕК «Енергоатом», так і у філії «ВП РАЕС»;

- наявність в ЄДРСР судових проваджень або рішень, де АТ «НАЕК «Енергоатом» є відповідачем, не свідчить про абсолютне невиконання останнім своїх договірних зобов'язань;

- витяги з Єдиного реєстру боржників та Автоматизованої системи виконавчого провадження (АСВП), де зазначені відкриті та зупинені виконавчі провадження, в котрих боржником є саме АТ «НАЕК «Енергоатом» як юридична особа (код ЄДРПОУ 24584661), містять інформацію щодо заборгованостей як АТ «НАЕК «Енергоатом», так і усіх його 14 філій. Разом з тим, відповідач долучив витяг з АСВП станом на 17.12.2024 щодо філії «ВП «Рівненська АЕС» (код ЄДРПОУ 05425046) як боржника, з якого вбачається 28 виконавчих провадженнях, з яких станом на 17.12.2024 завершені 21 провадження, відмовлено у відкритті - 3, зупинено лише 4 виконавчі провадження;

- договір на поставку з позивачем укладено від імені АТ «НАЕК «Енергоатом» саме філією «ВП «Рівненська АЕС», а тому розрахунки за поставлену по договору продукцію здійснюватиме саме філія «ВП РАЕС»;

- на переконання відповідача, наявність виконавчих проваджень не є абсолютними підставами того, що філія «ВП «Рівненська АЕС» не розрахується за продукцію, яка передбачена Договором поставки;

- відповідач зазначив, що отримує стабільний прибуток від здійснення господарської діяльності, незважаючи на тимчасово втрачені потужності філії «ВП «Запорізька АЕС», належним чином виконує поточні розрахунки з контрагентами та сплачує заборгованість, у випадку звернення контрагентів до суду;

- ФОП Черних М. О., маючи намір здійснити поставку продукції (шини), був вільний у виборі умов договору та виборі контрагента, погодженні умов договору, а відтак дія обох учасників правочину № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024, які реалізували свої права на набуття цивільних прав та обов'язків шляхом укладання (підписання) цього правочину, відповідала внутрішній волі сторін. Також, відповідач звернув увагу суду на тому, що невиконання договору станом на грудень 2024 (тобто з порушенням запланованих у договорі строків) негативно вплинуло на роботу філії «ВП «Рівненська АЕС»;

- відповідач оголосив нову процедуру закупівлі з аналогічною продукцією, оскільки ФОП Черних М.О. порушив умови договору в частині своєчасної поставки продукції та необхідністю безперебійного виконання підприємством енергетики своїх виробничих завдань. Також, відповідач акцентував увагу суду на тому, що, оголосивши нову процедуру закупівлі, філією було враховано потреби щодо формування незнижувального запасу матеріалів на підприємстві, які регламентується внутрішніми локальними актами, а саме пунктом 2.4 Положення про порядок формування та використання незнижувального запасу для філій ВП АЕС АТ «НАЕК «Енергоатом»;

- на думку відповідача, позивач, при зверненні до суду з даним позовом, обрав спосіб захисту, який порушує співвідношення майнових інтересів обох сторін договору, як суб'єктів господарювання; позивачем не доведено наявність істотних змін обставин, що могли б стати підставою для розірвання договору № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024, у зв'язку із тим, що закон пов'язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених нормами ч. 2 ст. 652 ЦК України. Відповідно до п. 8) ч. 3 ст. 165 ГПК України, ВП «Рівненська АЕС» зазначає, що на час підготовки відзиву відповідач не поніс та не очікує на понесення судових витрат, проте у встановленому порядку, в межах даної судової справи, філією «ВП РАЕС» буде направлено зустрічний позов.

Крім того, відповідач долучив до відзиву на позов заяву про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

26.12.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в якій останній заперечив проти доводів та міркувань відповідача, у зв'язку з тим, що позивач звертався до відповідача з листами-пропозиціями щодо зміни або розірвання Договору через істотну зміну обставин, які склались (стали відомі) після укладення Договору; на моменту укладення договору позивачу не було відомо про наявність наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України №95 від 02.08.2024, оскільки вказаний наказ не був опублікований у загальному доступі; позивач не заперечує те, що йому було відомо про виконавчі провадження відповідача, однак ризики, які пов'язані із зверненням стягнення у примусовому порядку через виконавчу службу та із неможливістю примусового стягнення, в тому числі через виконавчу службу, є кардинально різними; позивач під час укладення Договору прийняв на себе ризики щодо можливої необхідності отримання оплати за поставлені товари у примусовому порядку, натомість останній не міг розраховувати, що будуть наявні, ризики, пов'язані із неможливістю примусового стягнення вартості поставлених за Договором товарів; на думку позивача, наявність судових рішень про стягнення суми основного боргу або штрафних санкцій підтверджує те, що відповідач не виконує належним чином договірні зобов'язання у добровільному порядку; на переконання позивача, не заслуговують на увагу витяги, надані відповідачем, оскільки боржником у більшості ВП є відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», а не відповідач; позивач, посилаючись на ч. 2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», вказав, що зобов'язання та наслідки невиконання зобов'язання несе саме юридична особа, а не її філія, стягнення коштів відбувається з рахунків юридичної особи, і це лише право, а не обов'язок виконавця здійснювати стягнення саме з рахунків філії юридичної особи; представник ФОП Черних вказав, що позивач не може надати актуальну інформацію щодо виконавчих проваджень, у яких боржником виступає відповідач, у зв'язку із кібератакою рф на реєстри, у тому числі АСВП, однак кількість таких виконавчих проваджень лише збільшилась, що підтверджується і збільшенням кількості судових рішень; на думку позивача, позиція відповідача щодо розірвання договору поставки є суперечливою, враховуючи те, що останнім оголошено нову процедуру закупівлі товару, який є аналогічним відносно продукції, визначеної специфікацією №1 до договору № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024; представника позивача також зазначає, що метою відповідача, враховуючи його дії та позицію у даній справі, є безпідставне збагачення за рахунок покладення на позивача штрафних санкцій за невиконання Договору, виконання якого відповідач не бажає; на переконання позивача, ним обґрунтовано, а відповідачем не спростовано, наявність одночасно 4 умов, передбачених ст. 652 ЦК України, для розірвання Договору, у зв'язку із істотною зміною обставин.

30.12.2024 через відділ діловодства суду від представника відповідача надійшла зустрічна позовна заява про стягнення з ФОП Черних М.О. штрафних санкцій у розмірі 161 384,30 грн, в яких пеня - 60 519,06 грн та штраф - 100 865,24 грн, у зв'язку із порушенням постачальником умов Договору № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024 в частині своєчасної поставки продукції.

08.12.2024 через відділ діловодства суду від представника позивача надійшла заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 задоволено заяву представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 14.01.2025 прийнято зустрічний позов Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2024 відкладено підготовче засідання на 03.02.2025.

29.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача за первісним позовом/відповідача за зустрічним позовом надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких останній надав пояснення щодо судових рішення про стягнення з АТ «НАЕК «Енергоатом» та ВП "Рівненська атомна електрична станція" грошових коштів та штрафних санкцій, вказавши про те, що у справах №918/1001/24, № 918/987/24, № 918/901/24, №918/966/24, № 910/5599/24 стягувачі не звертались до органів ДВС щодо примусового виконання судових рішень, котрі, на думку позивача, свідчили б про неможливість отримання грошових коштів за договірними зобов'язаннями, у яких філія «ВП РАЕС» та Компанія цвілому є замовниками товарів/робі/послуг. Крім того, відповідач вказав, що вказані обставини спростовують твердження позивача про абсолютне невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань.

30.01.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача за первісним позовом надійшов на зустрічну позовну заяву, в якому останній зазначив, що, укладаючи Договір поставки від 09.08.2024, розумів ризики, пов'язані із невиконанням відповідачем своїх зобов'язань у добровільному порядку, та очікував, що у разі порушення умов Договору в частині своєчасної оплати за поставлену продукцію, ФОП Черних М.О. зможе стягнути з позивача за зустрічним позовом грошові кошти у примусовому порядку; на дату укладення договору, ФОП Черних М.О. не був обізнаний про наказ Мінстратегпром №95 від 02.08.2024 та із положеннями пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» про накладення мораторію на примусове виконання рішень, боржником, в яких є позивач за зустрічним позовом; у автоматизованій системі виконавчих проваджень за період з 01.08.2024 по сьогодні наявні відомості про 70 виконавчих проваджень, боржником в яких є позивач за зустрічним позовом, яких лише 9 виконавчих проваджень закінчено; як вбачається з витягу АСВП більшість виконавчих проваджень, боржником яких є АТ «НАЕК «»Енергоатом, зупинені; на переконання представника ФОП Черних М.О., стягувачі знають, що рішення суду не буде виконано, а тому в більшості випадків не звертаються до органів державної виконавчої служби з виконавчими документами; представник ФОП Черних М.О. зазначив, що 14 листопада 2024 року на офіційному сайті публічних закупівель «Прозорро» (https://prozorro.gov.ua/tender/UA-2024-11-14-016545-а) було опубліковано новий тендер від АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі Філії «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» про закупівлю того ж товару: 34350000-5: Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (роздруківка з веб-сайту надається), за результатами якого 16.12.2024 між АТ «НАЕК «Енергоатом» в собі філії «ВП «Рівненська атомна електрична станція» та ТОВ «Гарант Буд Проект» було укладено договір поставки, який є аналогічним за предметом Договору; на думку відповідача за зустрічним позовом, підписавши вищевказаний договір поставки та отримавши аналогічний товар, позивача за зустрічним позовом відмовився в односторонньому порядку від Договору поставки від 09.08.2024; ФОП Черних М.О., враховуючи лист від 23.09.2024 про зупинення виконання зобов'язань, посилається на положення ч. 538 ЦК України та ст. 7.3.4. Принципів УНІДРУА, вказуючи те, що ФОП не відмовлявся від виконання зобов'язань, а намагався отримати запевнення від АТ «НАЕК «Енергоатом», що його зустрічне зобов'язання (оплата) буде виконане; на переконання відповідача за зустрічним позовом, починаючи із 23.09.2024 і зобов'язання за Договором поставки є зупиненими, а тому відступні підстави для стягнення з ФОП Черних М.О. штрафних санкцій. Крім того, представник відповідача за зустрічним позовом просив суд зменшити розмір штрафних санкцій на 90 %.

03.02.2025 через систему «Електронний суд» від представника позивача за зустрічним позовом надійшла відповідь на відзив на позовну заяву, в останній вказав, що вважає необґрунтованими та безпідставними висновки ФОП Черних М. О. про відсутність підстав для стягнення з нього штрафних санкцій за невиконання зобов'язання з поставки продукції, з його посиланням на норми ч. 3 ст. 538 ЦК України; відповідно до умов договору № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024, зобов'язання філії «ВП РАЕС» щодо проведення оплати за поставлену продукцію безпосередньо та виключно залежить від факту здійснення ФОП Черних М.О. поставки продукції, що є предметом укладеного між сторонами договору, а не навпаки, як зазначає постачальник; ФОП Черних М.О. використав право на зупинення виконання зобов'язання з поставки продукції, бо вважає, що є наявні очевидні підстави, котрі вказують на неспроможність філії «ВП РАЕС» в майбутньому виконати свій обов'язок з оплати у встановлений строк (термін) або виконати його в повному обсязі; стаття 538 ЦК України не містить положень щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, яке мало місце під час дії договору; філія «ВП РАЕС» відмітила необґрунтованість та передчасність висновків контрагента про можливість нездійснення в майбутньому замовником оплат за поставлену продукцію; підприємство зазначає, що не втратило інтерес в отриманні продукції за договором № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024, а тому пропозиція ФОП Черних М. О. про розірвання договору є неприйнятною; положення принципів УНІДРУА застосовується до тих договірних зобов'язань, де філія «ВП РАЕС» мала б виконати свої обов'язки першою, тобто у випадку передоплати продукції; проведення додаткової процедури закупівлі UA-2024-11-14-016545-а з аналогічним предметом було зумовлено необхідністю безперебійного виконання підприємством енергетики своїх виробничих завдань та потребою у формуванні незнижувального запасу матеріалів на підприємстві, що регламентується його внутрішніми локальними актами; до моменту звернення до суду із даним зустрічним позовом, підприємство вчиняло заходи для стимулювання контрагента ФОП Черних М. О. до належного виконання його договірного зобов'язання, а саме, - постачальнику направлялися листи та претензія з проханнями здійснити поставку; договір № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024 на поставку продукції був укладено за результатами проведення процедури закупівлі (відкриті торги), у зв'язку із цим документи, що були долучені ФОП Черних М. О., як єдиним учасником закупівлі до своєї тендерної пропозиції, містять лист-згоду від 11.07.2024 № 17 із проектом договору, як складової частини тендерної документації замовника; ФОП Черних М. О. не звертався до підприємства з пропозиціями зміни умов договору про закупівлю чи інших умов тендерної документації; твердження постачальника про навмисне створення філією «ВП РАЕС» договірних умов задля збагачення за рахунок постачальника продукції або висновки щодо нашої недобросовісної поведінки є абсолютно безпідставними та необґрунтованими; представник позивача за зустрічним заперечив проти клопотання представника ФОП Черних М.О. про зменшення розміру штрафних санкцій на 90 %.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.02.2025 підготовче засідання призначено на 17.02.2025.

11.02.2025 через систему «Електронний суд» від представника відповідача за первісним позовос надійшли заперечення на відповідь на відзив на позовну заяву, в яких постачальник, розуміючи те, що зустрічне зобов'язання (оплата вартості товарів) не буде здійснена після поставки, був би зобов'язаний поставити товари та залишитися без продукції й без коштів; обґрунтовуючи правову позицію щодо зустрічного позову, представник ФОП Черних М.О. посилається статті 7.3.3. та 7.3.4. Принципів УНІДРУА та зазначає, що у ч. 3 ст. 538 ЦК України, у нормах Принципів УНІДРУА не вказано про черговість виконання зобов'язань, натомість ці норми регулюють будь-які випадки, де внаслідок виконання обов'язку однією стороною настає обов'язок у іншої сторони; на переконання постачальника, ФОП Черних М.О. реалізував своє право щодо зупинення виконання зобов'язань за Договором до закінчення строків поставки, тобто не порушив зобов'язань, а отже, й підстави для стягнення штрафних санкцій відсутні.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.02.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 17.03.2024.

Представник позивача за первісним позовом/ відповідач за зустрічним позовом підтримав заявлені первісні позовні вимоги, проти задоволення зустрічного позову заперечували.

Представник відповідача за первісним позовом/ позивач за зустрічним позовом підтримав зустрічні позовні вимоги, заперечив проти задоволення первісного позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.03.2025 оголошено перерву у судовому засідання по розгляду справи по суті на 07.04.2025.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов'язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25 січня 2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Після судових дебатів суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення, оголошення перерви у судовому засіданні та час проголошення рішення в судовому засіданні 07.04.2025.

У судовому засіданні 07.04.2025 було проголошено вступну та резолютивну частини рішення та повідомлено, що повне рішення суду буде складено у термін, передбачений ч. 6 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України.

З'ясувавши обставини справи, на які учасники справи посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, та дослідивши в судовому засіданні докази, якими учасники справи обґрунтовували відповідні обставини, суд

ВСТАНОВИВ:

09.08.2024 між Акціонерним товариством "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" (далі-замовник) та фізичною особою-підприємцем Черних Максимом Олександровичем (далі-постачальника) укладено договір поставки № 53-122-01-24-15097, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити і передати у власність замовника продукцію, а замовник, в свою чергу зобов'язується оплатити продукцію за кількістю та за цінами, що передбачені у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору). Предметом поставки по даному договору є продукція 34350000-5 (Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності), яка передбачена специфікацією № 1 (додаток №1 до даного Договору).

Місцем виконання даного договору є місто Вараш Рівненської області (п. 1.4 Договору).

Відповідно до п. 2.1, 2.3 Договору, ціна продукції, що поставляється за цим Договором складає 1 440 932,00 грн. без ПДВ. Кількість продукції та ціна з одиницю продукції вказана у специфікації №l (додаток № l до даного Договору).

Відповідно до п.3.1. Договору сторонами погоджено, що продукція поставляється в період по 30.11.2024 р. Строк поставки продукції по даному договору вказаний у специфікації №1 (додаток №1 до даного Договору) та визначається кількістю календарних днів з дати оприлюднення даного договору на веб-порталі Уповноваженого органу згідно 3. сону України «Про публічні закупівлі». Продукція поставляється Постачальником на умовах DDP гідно «дикотермс-2010». Місце поставки та Вантажоодержувач - м. Вараш, склад Рівненського відділення філії «ВП «Складське господарство» АТ «НАВК «Енергоатом».

Оплата за поставлену продукцію здійснюється Замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії». Початок перебігу строку оплати починається з для, наступного за днем оформлення ярлика на придатку продукцію (п. 6.1 Договору).

Відповідно до п.8.4-8.5 Договору, датою поставки продукції є дата підписання видаткової накладної або накладної Вантажоодержувачем. Ризик випадкового пошкодження або знищення продукції переходить до Замовника з моменту поставки продукції. Перехід права власності на продукцію за договором відбувається в момент поставки продукції за умови наявності належним чином оформлених товарно-супровідних документів.

У випадку порушення строків поставки постачальник зобов'язаний сплатити замовнику пеню в розмірі 0,1% вартості непоставленої (недопоставленої) продукції за кожен день прострочення, при цьому, у випадку прострочення поставки (недопоставки) продукції понад тридцять днів, постачальник додатково сплачує замовнику штраф у розмірі 7% вказаної вартості. У випадку порушення постачальником взятих на себе зобов'язань по поставці продукції відносно якості або комплектності, постачальник сплачує замовнику штраф у розмірі 20% вартості неякісної (некомплектної) продукції. Сплата вказаних штрафних санкцій не звільняє постачальника від виконання зобов'язань по Договору. У випадку письмової відмови постачальника від виконання взятих на себе зобов'язань за договором, постачальник сплачує замовнику штраф в розмірі 20% від вартості невиконаних зобов'язань за договором (п. 9.1 Договору).

Відповідно до п. 9.2. Договору сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами про стягнення штрафних санкцій передбачених пунктом 9.1 даного договору становить 3 (три) роки.

Сторонами погоджено, що розмір процентів річних, які постачальник має право стягнути із замовника на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України у випадку порушення строків оплати за поставлену продукцію становить 0,1% від суми простроченого грошового зобов'язання (п. 9.3 Договору).

Відповідно до розділу 11 Договору, сторона звільняється від відповідальності за часткове, або повне невиконання зобов'язань по договору, коли неможливість виконання безпосередньо викликана дією обставин, що не залежать від волі сторони, які сторона не могла передбачити і застерегти розумними мірами (непереборна сила). До таких обставин належать: стихійні лиха, екстремальні погодні умови, пожежі, війни, страйки, військові дії, громадські безпорядки, дії органів державної влади тощо. Дія обставин непереборної сили автоматично продовжує термін дії даного договору. Але, якщо такі обставини перевищують два місяці, сторони приймають рішення про доцільність продовження виконання даного договору, про що підписується додаткова угода. Сторони зобов'язані повідомити про настання та припинення дії обставин непереборної сили в письмовій формі протягом 3-х днів з моменту виникнення або припинення дії обставин непереборної сили. Відповідним доказом наявності дії обставини непереборної сили та їх тривалості є сертифікат виданий Торгово-промисловою палатою України, регіональними торгово-промисловими палатами згідно Закону України «Про Торгово-промислові палати в Україні». Неповідомлення чи несвоєчасне повідомлення про настання або зупинення дії обставин непереборної сили, позбавляють сторону права посилатися на них.

Сторони погодили п. 12.1 Договору, що даний правочин вважається укладеним з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками (для контрагентів які застосовують початку). Строк дії даного договору - по 30.08.2025 р., а в частині виконання гарантійних зобов'язань Постачальника, що передбачені даним договором - до спливу гарантійних строків.

Укладений Сторонами договір оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Дата (момент) укладення договору зазначається у звіті про результати проведення процедури закупівлі який автоматично формується електронною системою закупівель та оприлюднюється протягом одного дня після оприлюднення Замовником договору про закупівлю на веб-порталі Уповноваженого органу (п. 12.2 Договору).

Сторони п. 12.3 Договору погодили, що даний договір може бути змінений, розірваний або визнаний недійсним на підставі передбаченій законом або за згодою сторін.

Специфікацією №1 (додаток №1 до договору) сторонами узгоджено асортимент продукції, кількість, строки (90 днів) її поставки та ціну продукції.

Як вбачається із додатку №2 до договору поставки, сторонами погоджено технічну специфікацію товару.

До матеріалів справи долучено лист-згоду № 17 від 11.07.2024, який підписано ФОП Черних М.О., про те, що останній погоджується з проектом Договору поставки.

16.08.2024 АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі філії «ВП РАЕС» скерувало лист №22-15261/041 про прискорення поставки шин, враховуючи гостру виробничу потребу в шинах для транспортних засобів великої та малої тоннажності та з метою забезпечення можливості підтримувати автотранспортну техніку у справному технічному стані, проходження обов'язкового технічного контролю транспортних та просило постачальника прискорити поставку по позиціям № 1 (4шт), 8, 10, 28 специфікації №1 до договору поставки від 09.08.2024 р. № 53-122-01-24-15097, строк для надання відповіді - 20.08.2024 р. Разом з тим, ФОП Черних не надав відповідь на лист від 16.08.2024 та матеріали справи не містять доказів поставки вищевказаної продукції.

23.09.2024 ФОП Черних М.О. звернувся до АТ «НАЕК «Енергоатом» філії «ВП «Рівненська атомна електрична станція» із листом-повідомленням, в якому повідомив про те, що AT «НАЕК «Енергоатом» включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану. Крім того, представника позивача за первісним зазначив, що Договором поставки встановлена післяплата АТ «НАЕК «Енергоатом»» за поставлені ФОП Черних М.О. товари, у зв'язку із цим у ФОП Черних М.О. наявні очевидні підстави вважати, що АТ «НАЕК «Енергоатом»» не виконає свого обов'язку щодо оплати у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі, однак законодавством встановлено заборону на вчинення виконавчих дій щодо АТ «НАЕК «Енергоатом»» (заборонено примусове виконання зобов'язань AT «HAEK «Енергоатом»»), а тому ФОП Черних М.О. повідомив відповідача за первісним позовом про зупинення виконання договірних зобов'язань в частині поставки товару. Крім того, ФОП Черних М.О. запропонував розірвати Договір на підставі ст. 188 ГК України без підписання додаткової угоди шляхом обміну листами.

01.10.2024 філія «ВП «Рівненська атомна електрична станція» надала відповідь на лист від 23.09.2024, в якому повідомила про те, що підприємство не втратило інтерес в отриманні продукції за Договором № № 53-122-01-24-15097 та не погодилось розірвати вказаний правочин.

03.10.2024 ФОП Черних М.О. повторно звернувся до АТ «НАЕК «Енергоатом» філії «ВП «Рівненська атомна електрична станція» із листом-повідомленням про внесення змін у п. 6.1 Договору поставки шляхом підписання додаткової угоди, виклавши пункт у наступній редакції:

« 6.1. Оплата за товари здійснюється на умовах повної передоплати замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. У разі невиконання замовником обов'язку щодо оплати до 30.11.2024 постачальник має право за власним вибором або притримати поставку товарів, або розірвати Договір в односторонньому порядку. Строк поставки не може бути меншим, ніж 15 днів з моменту оплати. У разі якщо залишок строку поставки, визначений у Специфікації №1, є меншим за 15 днів, строк поставки продовжується на 15 днів з моменту оплати замовником вартості товарів.»

11.10.2024 філія «ВП «Рівненська атомна електрична станція» надала відповідь на лист від 03.10.2024, в якому повідомила про те, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зазначених в пункті 19 постанови КМУ від 12.10.2022 р. № 1178. Крім того, філії «ВП «Рівненська атомна електрична станція» зазначив, що договір № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024 на поставку продукції було укладено за результатами проведення процедури закупівлі (відкриті торги), відповідно усі зміни до вказаного договору повинні вноситися з дотриманням законодавства про публічні закупівлі. Тобто, зміна умови договору, як зміна порядку здійснення розрахунку за поставлену продукцію, після визначення переможця процедури закупівлі та укладання із ним договору, буде розцінена контролюючим органом, як порушення законодавства про публічні закупівлі. Отже, філія «ВП РАЕС» не погодилась вносити зміни до укладеного договору № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024 та просила ФОП Черних М.О. повідомити про виконання поставки у відповідності до умов даного договору.

13.11.2024 філія «ВП «Рівненська атомна електрична станція» скерувала ФОП Черних М.О. лист про добровільну сплату штрафних санкцій, враховуючи умови п. 9.1 Договору поставки. Разом з тим, представник відповідача за первісним позовом просив постачальника прискорити виконання поставки та повідомити філію про рішення щодо добровільної сплати штрафних санкцій. На підтвердження направлення листа, підприємство долучило список №13.11.2024 згрупованих відправлень «рекомендований лист».

Надалі, 25.11.2024 філія «ВП «Рівненська атомна електрична станція» звернулась до постачальника із претензією №22-21980/001-юр про стягнення штрафних санкцій (пені) у розмірі 20 173,02 грн, у зв'язку із порушенням строку поставки продукції, передбачених умовами Договору № 53-122-01-24-15097. На підтвердження направлення листа, підприємство долучило список від 26.11.2024 згрупованих відправлень «рекомендований лист».

Однак, ФОП Черних М.О. не надав відповідь на лист від 13.11.2024 та претензію №22-21980/001-юр від 25.11.2024, не погасив суму штрафних санкцій (пені) у розмірі 20 173,02 грн.

В обґрунтування заявлених первісних вимог, представник позивача за первісним позовом вказав, що

- 09 серпня 2024 року між фізичною особою-підприємцем Черних Максимом Олександровичем та Акціонерним товариством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», від імені якого діяла Філія «Відокремлений підрозділ «Рівненська атомна електрична станція» було укладено Договір поставки №53-122-01-24-15097;

- 13.08.2024 на веб-сайті Українського національного інформаційного агентства «Укрінформ» з'явилась інформація про те, що відповідача внесли до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

- 22.08.2024 позивач отримав копію наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України №95 від 02.08.2024, відповідно до якого АТ «НАЕК «Енергоатом» внесено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, відповідно до вимог пункту 9 Порядку визначення підприємств оборонно-промислового комплексу, які боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2023 року №101.

- на переконання позивача, внаслідок істотної зміни обставин (внесення відповідача до числа осіб, за якими зупиняється примусове стягнення), ФОП Черних М.О не отримає грошових коштів, на які він розраховувала при укладенні Договору, у разі невиконанням відповідачем договірних зобов'язань у добровільному порядку.

- враховуючи положення частин 1, 2 статті 652 ЦК України, позивач звернувся до суду із позовом до АТ "НАЕК "ЕНЕРГОАТОМ" про розірвання договору поставки № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024.

Акціонерне товариство "НАЕК" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" звернулось до суду із зустрічним позов про стягнення із ФОП Черних М.О. штрафних санкцій у розмірі 161 384,30 грн, з яких пеня - 60 519,06 грн та штраф - 100865,24 грн, у зв'язку із порушенням постачальником умов Договору № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024 в частині своєчасної поставки продукції.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов наступних висновків.

Щодо первісних позовних вимог.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У відповідності до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

В силу ст. 20 Господарського кодексу України держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати: з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частиною 7 статті 179 Господарського кодексу України передбачено, що господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За змістом положень статей 626, 627, 628 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (частина 1).

Положення статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується з вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно із частинами 1, 2 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 2 статті 651 Цивільного кодексу України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Отже, за змістом частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, крім істотного порушення договору стороною такого договору, іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку, є, зокрема, випадки, встановлені договором або законом, і в разі настання таких випадків сторона договору може звернутися до суду з позовом про зміну чи розірвання договірних правовідносин.

Право сторони договору звернутися до суду з вимогою про розірвання договору за наявності відповідних умов, передбачених договором чи законом, не є тотожним із правом на таке розірвання, а свідчить про наявність спору про розірвання договору, який підлягає вирішенню судом з урахуванням усіх істотних обставин (подібний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2020 у справі № 920/418/19).

На переконання представника постачальника, на момент укладення Договору поставки №53-122-01-24-15097 від 09.08.2024, ФОП Черних М.О. не був обізнаний про наказ Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 02.08.2024 № 95, відповідно до якого АТ «НАЕК «Енергоатом» включено до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, у зв'язку із істотною зміною обставин наявні підстави для розірвання Договору від 09.08.2024.

Згідно із частиною 1, 2 статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 статті 652 Цивільного кодексу України).

З наведеного слідує, що положення статті 652 ЦК України застосовуються як при розгляді справ, предметом спору в яких є вимоги про зміну правочину, так і при подачі позову з вимогами про його розірвання.

Норма статті 652 ЦК України є універсальною, а її правозастосування - сталим та послідовним у судовій практиці, що підтверджується, зокрема змістом постанов Великої Палати Верховного Суду у справах № 910/15484/17, № 363/1834/17, Верховного Суду у справах № 910/13557/21, № 910/17639/21, № 920/475/23.

За висновками Великої Палати Верховного Суду, Верховного Суду у наведених справах при укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися.

Укладаючи договір сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 дійшла висновку, що припис абзацу 2 частини 1 статті 652 Цивільного кодексу України встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (пункт 3 частини 1 статті 3, частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України), є винятковим заходом.

Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (частина 4 цієї статті), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (близькі за змістом висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12.09.2019 у справі № 910/17469/18, від 19.11.2019 у справі № 910/9859/18, від 25.02.2020 у справі № 922/2279/19, від 19.07.2022 у справі № 910/14155/21).

У позовній заяві ФОП Черних М.О. зазначив, що наявність істотної зміни обставин (внесення відповідача до підприємств, за якими зупинено примусове стягнення) та сукупність чотирьох умов, визначених у частині 2 статті 652 Цивільного кодексу України, надаються позивачу можливість розірвати Договір поставки.

Обґрунтовуючи наявність таких умов, позивач вказав наступне:

1. позивач в момент укладення Договору не передбачав та не міг передбачити, що відповідача можуть внести в перелік підприємств оборонно-промислового комплексу та відповідно заборонити примусове стягнення щодо нього (п. 1 ч. 2 ст. 652 ЦК України);

2. зміна обставин (заборона примусового стягнення) зумовлена причинами, які позивач не міг усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від позивача вимагалися. Адже зміна обставин зумовлена діями (актами) законодавця та виконавчої влади (Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України), так як саме Верховною Радою України було внесено зміни до Закону України «Про виконавче провадження» Законом України №2455-1X від 27.07.2024, а Міністерством з питань стратегічних галузей промисловості України внесено Відповідача в перелік підприємств оборонно-промислового комплексу на підставі наказу №95 від 02.08.2024. При цьому варто звернути увагу, що вищезгаданий наказ не був опублікований на дату підписання договору поставки - 02.08.2024. Таким чином, при всій обачливості та турботливості позивач не міг знати про існування таких обставин та не міг усунути причини зміни обставин (п. 2 ч. 2 ст. 652 ЦК України).

3. враховуючи наявність наказу Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України №95 від 02.08.2024, особи, які уклали договори із відповідачем не можуть отримати належні їм грошові кошти через невиконання замовником у добровільному порядку своїх зобов'язань та неможливість стягнення таких коштів у примусовому порядку. Крім того, укладаючи Договір безумовно позивач, як і будь-який підприємець, розраховував отримати грошові кошти за поставлені ним товари, за рахунок яких були б погашені витрати, пов'язані із такою поставкою, а також отримано прибуток. Тобто, позивач внаслідок істотної зміни обставин (внесення Відповідача до числа осіб, за якими зупиняється примусове стягнення) позбавився того, на що він розраховувала при укладенні Договору (на отримання грошових коштів) (п. 3 ч. 2 ст. 652 ЦК України).

4. Із суті звичаїв ділового обороту випливає, що саме відповідач повинен нести наслідки зміни обставин, адже власником відповідача (частка 100%) є держава в особі Кабінету Міністрів України. Враховуючи, що державою були прийнятті вищезгадані рішення, які унеможливили примусове стягнення коштів з Відповідача, саме вона в особі Відповідача і повинна нести наслідки, пов'язані із прийняттям таких рішень. Натомість ні з Договору, ні з звичаїв ділового обороту не слідує, що ризики зміни обставин повинен нести Позивач (п. 4 ч. 2 ст. 652 ЦК України), адже рішення про заборону примусового стягнення прямо суперечить принципам res judicata ra pacta sunt servanda, а також ст. 129-1 Конституції України, яка встановлює, що судове рішення є обов'язковим до виконання.

Суд зазначає, що застосування статті 652 ЦК України є відображенням у договірних правовідносинах справедливості, добросовісності, розумності як загальних засад цивільного судочинства з огляду на ті обставини, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані фактори, що істотно порушують баланс інтересів сторін та суттєво знижують очікуваний результат для кожної зі сторін договору.

Як неодноразово наголошував Верховний Суд на тому, що існування одночасно чотирьох умов достатніх для внесення змін до договору, які відповідно до частини другої статті 652 ЦК України є необхідними для встановлення ускладнень у виконанні правочину, вимагає з'ясування судом змісту кожної окремо взятої умови.

Зокрема, першою умовою є умова про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. Відповідно до цієї умови події, що нібито викликали ускладнення у виконанні договору і які можна назвати "істотною зміною обставин", повинні мати місце або стати відомими заінтересованій стороні після укладення договору. Названа умова є відсутньою якщо буде встановлено, що заінтересована у розірванні/зміні умов договору сторона знала про ці події і могла взяти їх до уваги в момент укладення договору, а не легковажно ігнорувати їх. Легковажно проігноровані події, які й створили ускладнення, або іншими словами "істотну зміну обставин", роблять неможливим для сторони, яка заінтересована розірвати або змінити договір, покладатися на ускладнення.

Друга умова - це умова про те, що зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення за всієї турботливості та обачності, які від неї вимагалися. Зазначена умова, з одного боку, вказує на характер причин, які зумовили зміну обставин, з іншого - передбачає оцінку поведінки заінтересованої сторони: чи могла вона усунути зазначені причини. Згідно з вимогами добросовісності виконання зобов'язань кожна зі сторін договору повинна вживати заходів щодо досягнення мети зобов'язання; вчиняти дії, направлені на полегшення виконання зобов'язання та уникати вчинення дій, які можуть обтяжити виконання зобов'язанням чи взагалі унеможливити його; не допускати порушення прав іншої сторони тощо. Тобто сторони мають докладати усіх зусиль для належного виконання договірного зобов'язання. Для відповідного обґрунтування вказаної умови суду необхідно належним чином проаналізувати умови укладеного сторонами договору та встановити належним чином обставини, які свідчили б про те, що сторона договору дійсно не може усунути обставин, які для неї істотно змінилися.

Третьою необхідною умовою є умова, що виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Для встановлення цієї умови слід довести порушення еквівалентності у відносинах сторін. Майнові інтереси сторін мають перебувати в збалансованому стані. Виконання договору за істотної зміни обставин може призвести до порушення цього балансу. При цьому фактор порушення співвідношення майнових інтересів сторін виступає не як суб'єктивний, а як об'єктивний критерій, фіксація якого здійснюється на підставі не стільки оцінки самими сторонами договору балансу своїх інтересів, скільки комплексного аналізу судом питання адекватності такої оцінки в умовах, що склалися.

Четвертою необхідною умовою є умова про те, що із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона. Випадки ускладнення у виконанні договору не можуть мати місця, якщо потерпіла сторона прийняла на себе ризик зміни обставин. Прийняття на себе ризику зміни обставин не обов'язково повинно бути прямо відображено у договорі, такий висновок може випливати із самого характеру та змісту зобов'язання.

Саме позивач при зверненні до суду з вимогами про розірвання договору насамперед повинен довести факт наявності передбачених чинним законодавством підстав для його розірвання. Такі висновки містяться у постановах Верховного Суду від 27.02.2018 у справі № 910/5110/17, від 23.07.2019 у справі № 910/13249/17, від 01.08.2020 у справі № 910/16784/20.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов'язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у статті 652 ЦК України. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов'язання (абзац 1 частини першої статті 651 ЦК України). В абзаці 2 частини першої статті 652 ЦК України встановлено критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі статті 652 ЦК України договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.

Суд зважає на те, що оспорюваний ФОП Черних М.О. договір був укладений за результатами проведеної процедури закупівлі за державні кошти згідно із Законом України "Про публічні закупівлі".

Закон України "Про публічні закупівлі" від 25.12.2015 № 922-VIII установлює правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави.

Відповідно до статті 31 Закону України "Про публічні закупівлі" замовник відхиляє тендерну пропозицію із зазначенням аргументації в електронній системі закупівель у разі, якщо: 1) учасник процедури закупівлі: не відповідає кваліфікаційним (кваліфікаційному) критеріям, установленим статтею 16 цього Закону та/або наявні підстави, встановлені частиною першою статті 17 цього Закону; не відповідає встановленим абзацом першим частини третьої статті 22 цього Закону вимогам до учасника відповідно до законодавства; зазначив у тендерній пропозиції недостовірну інформацію, що є суттєвою при визначенні результатів процедури закупівлі, яку замовником виявлено згідно з частиною п'ятнадцятою статті 29 цього Закону; не надав забезпечення тендерної пропозиції, якщо таке забезпечення вимагалося замовником, та/або забезпечення тендерної пропозиції не відповідає умовам, що визначені замовником у тендерній документації до такого забезпечення тендерної пропозиції; не виправив виявлені замовником після розкриття тендерних пропозицій невідповідності в інформації та/або документах, що подані ним у своїй тендерній пропозиції, протягом 24 годин з моменту розміщення замовником в електронній системі закупівель повідомлення з вимогою про усунення таких невідповідностей; не надав обґрунтування аномально низької ціни тендерної пропозиції протягом строку, визначеного в частині чотирнадцятій статті 29 цього Закону; визначив конфіденційною інформацію, що не може бути визначена як конфіденційна відповідно до вимог частини другої статті 28 цього Закону; 2) тендерна пропозиція учасника: не відповідає умовам технічної специфікації та іншим вимогам щодо предмета закупівлі тендерної документації; викладена іншою мовою (мовами), аніж мова (мови), що вимагається тендерною документацією; є такою, строк дії якої закінчився; 3) переможець процедури закупівлі: відмовився від підписання договору про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації або укладення договору про закупівлю; не надав у спосіб, зазначений в тендерній документації, документи, що пі

Суд акцентує увагу на тому, що до матеріалів справи долучено лист-згоду № 17 від 11.07.2024, яку підписано ФОП Черних М.О., про те, що останній погоджується з проектом Договору поставки.

Тобто, Фізична особа-підприємець Черних Максим Олександрович на власний розсуд підписав договір про закупівлю відповідно до вимог тендерної документації та не відмовився від визначених замовником у тендерній документації умов договору, а відтак постачальник прийняв та погодився на усі його істотні умови, які були погоджені сторонами.

Відповідно до ч. 4,5 ст. 41 Закону України "Про публічні закупівлі" умови договору про закупівлю не повинні відрізнятися від змісту тендерної пропозиції/пропозиції за результатами електронного аукціону (у тому числі ціни за одиницю товару) переможця процедури закупівлі/спрощеної закупівлі або узгодженої ціни пропозиції учасника у разі застосування переговорної процедури, крім випадків визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті та/або випадків перерахунку ціни за результатами електронного аукціону в бік зменшення ціни тендерної пропозиції/пропозиції учасника без зменшення обсягів закупівлі. Істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків:

1) зменшення обсягів закупівлі, зокрема з урахуванням фактичного обсягу видатків замовника;

2) збільшення ціни за одиницю товару до 10 відсотків пропорційно збільшенню ціни такого товару на ринку у разі коливання ціни такого товару на ринку за умови, що така зміна не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю, - не частіше ніж один раз на 90 днів з моменту підписання договору про закупівлю/внесення змін до такого договору щодо збільшення ціни за одиницю товару. Обмеження щодо строків зміни ціни за одиницю товару не застосовується у випадках зміни умов договору про закупівлю бензину та дизельного пального, природного газу та електричної енергії;

3) покращення якості предмета закупівлі, за умови що таке покращення не призведе до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

4) продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю;

5) погодження зміни ціни в договорі про закупівлю в бік зменшення (без зміни кількості (обсягу) та якості товарів, робіт і послуг), у тому числі у разі коливання ціни товару на ринку;

6) зміни ціни в договорі про закупівлю у зв'язку зі зміною ставок податків і зборів та/або зміною умов щодо надання пільг з оподаткування - пропорційно до зміни таких ставок та/або пільг з оподаткування;

7) зміни встановленого згідно із законодавством органами державної статистики індексу споживчих цін, зміни курсу іноземної валюти, зміни біржових котирувань або показників Platts, ARGUS регульованих цін (тарифів) і нормативів, що застосовуються в договорі про закупівлю, у разі встановлення в договорі про закупівлю порядку зміни ціни;

8) зміни умов у зв'язку із застосуванням положень частини шостої цієї статті (Дія договору про закупівлю може бути продовжена на строк, достатній для проведення процедури закупівлі/спрощеної закупівлі на початку наступного року в обсязі, що не перевищує 20 відсотків суми, визначеної в початковому договорі про закупівлю, укладеному в попередньому році, якщо видатки на досягнення цієї цілі затверджено в установленому порядку).

З аналізу зазначених положень Закону України "Про публічні закупівлі" слідує те, що вони є спеціальними нормами, які визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, різновидом яких є тендерні закупівлі, та повинні застосовуватися пере важно щодо норм Цивільного кодексу України (статті 651) та Господарського кодексу України (стаття 188), які визначають загальну процедуру внесення змін до договору.

Відтак, якщо спеціальною нормою права (частиною 4 статті 41 Закону) заборонено укладення умов договору про публічні закупівлі, які відрізняються від умов тендерної пропозиції, та заборонено вносити зміни до договору, окрім певного переліку таких змін, то внесення змін до такого договору поза межами переліку, передбаченого частиною 4 статті 41 Закону, означатиме нікчемність таких змін до договору відповідно до частини 1 статті 43 Закону (відповідна правова позиція наведена у постанові Верховний Суду від 30.01.2018 у справі №916/1491/17).

Таким чином, Законом України "Про публічні закупівлі" встановлено імперативну спеціальну норму, згідно з якою зміна істотних умов договору про закупівлю може здійснюватися виключно у випадках, визначених статтею 41 Закону.

23.09.2024 ФОП Черних М.О. звернувся до АТ «НАЕК «Енергоатом» філії «ВП «Рівненська атомна електрична станція» із листом-повідомленням, в якому повідомив про те, що AT «НАЕК «Енергоатом» включено до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану. Крім того, представника позивача за первісним зазначив, що Договором поставки встановлена післяплата АТ «НАЕК «Енергоатом»» за поставлені ФОП Черних М.О. товари, у зв'язку із цим у ФОП Черних М.О. наявні очевидні підстави вважати, що АТ «НАЕК «Енергоатом»» не виконає свого обов'язку щодо оплати у встановлений строк або виконає його не в повному обсязі та законодавством встановлено заборону на вчинення виконавчих дій щодо АТ «НАЕК «Енергоатом»» (заборонено примусове виконання зобов'язань AT «HAEK «Енергоатом»»), а тому ФОП Черних М.О. повідомив відповідача за первісним позовом про зупинення виконання договірних зобов'язань в частині поставки товару. Крім того, ФОП Черних М.О. запропонував розірвати Договір на підставі ст. 188 ГК України без підписання додаткової угоди шляхом обміну листами.

11.10.2024 філія «ВП «Рівненська атомна електрична станція» надала відповідь на лист від 03.10.2024 в якому повідомила про те, що істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватись після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків зазначених в пункті 19 постанови КМУ від 12.10.2022 р. № 1178. Крім того, філії «ВП «Рівненська атомна електрична станція» зазначив, що договір № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024 на поставку продукції було укладено за результатами проведення процедури закупівлі (відкриті торги), відповідно усі зміни до вказаного договору повинні вноситися з дотриманням законодавства про публічні закупівлі. Тобто, зміна такої умови договору, як зміна порядку здійснення розрахунку за поставлену продукцію, після визначення переможця процедури закупівлі та укладання із ним договору, буде розцінена контролюючим органом, як порушення законодавства про публічні закупівлі. Отже, філія «ВП РАЕС» не погодилась вносити зміни до укладеного договору № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024 та просила ФОП Черних М.О. повідомити про виконання поставки у відповідності до умов даного договору.

Суд акцентує вагу на тому, що у відповідності п. 12.2 Договору, укладений сторонами договір оприлюднюється на веб-порталі Уповноваженого органу згідно Закону України «Про публічні закупівлі». Дата (момент) укладення договору зазначається у звіті про результати проведення процедури закупівлі який автоматично формується електронною системою закупівель та оприлюднюється протягом одного дня після оприлюднення Замовником договору про закупівлю на веб-порталі Уповноваженого органу.

Як було встановлено вище, ЗУ "Про публічні закупівлі" встановлено імперативну спеціальну норму, згідно з якою можуть бути внесені зміни до договору про закупівлю, у зв'язку із зміною істотних умов такого правочину.

Таким чином, статтею 41 Законом України "Про публічні закупівлі" не передбачено істотної умови, на підставі якої можуть бути внесені зміни до договору про закупівлю, як включення AT «НАЕК «Енергоатом» до переліку підприємств оборонно-промислового комплексу, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Суд повторно наголошує на тому, що згідно зі ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Крім того, філія «ВП «Рівненська атомна електрична станція» не погодилась із вимогою ФОП Черних М.О. про розірвання Договору поставки віл 09.08.2024, у зв'язку із цим матеріали справи не містять доказів дотримання сторонами вимог статті 188 Господарського кодексу України та вимог п. 12.3 Договору, а відтак Договір є діючим та не може вважатися розірваним.

Водночас судом суд акцентує увагу на тому, що, підписуючи договір поставки, відповідач усвідомлював, що п. 3.1 Договору сторонами узгоджено граничний термін постави товару - 30.11.2024, відповідно, ФОП Черних М.О. повинен був врахувати вказану обставину, оцінити ризики та можливі негативні наслідки для себе і контрагента за договором у випадку невиконання зобов'язання з поставки товару у визначений строк.

Отже, підписавши договір, позивач за первісним позовом погодив всі істотні умови правочину, враховуючи дату укладення договору, строк його дії та кінцевий термін виконання зобов'язання з поставки товару.

Суд відзначає те, що філія «ВП «Рівненська атомна електрична станція» АТ «НАЕК «Енергоатом» зверталась до ФОП Черних М.О. із листом лист №22-15261/041 про прискорення поставки шин, враховуючи гостру виробничу потребу в шинах для транспортних засобів великої та малої тоннажності та з метою забезпечення можливості підтримувати автотранспортну техніку у справному технічному стані, проходження обов'язкового технічного контролю транспортних засобів та для забезпечення безаварійної роботи та своєчасного виконання виробничих завдань по перевезенню пасажирів і вантажів, та просило постачальника прискорити поставку по позиціям № 1 (4шт), 8, 10, 28 специфікації №1 до договору поставки від 09.08.2024 р. № 53-122-01-24-15097, строк для надання відповіді - 20.08.2024 р.

Однак, ФОП Черних не надав відповідь на лист від 16.08.2024 та матеріали справи не містять доказів поставки вищевказаної продукції.

Відповідно до статей 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Отже, у разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від) таких дій.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі № 910/15484/17.

Враховуючи те, що в Україні з 5:30 год. 24 лютого 2022 року запроваджено воєнний стан, який станом на сьогодні продовжено, позивач за первісним позовом, укладаючи договір поставки з його контрагентом, зобов'язаний мати на увазі, що ризик можуть бути зумовлені не лише суб'єктивними, тобто залежними від волі суб'єкта господарювання, чинниками, а й такими факторами (обставинами), які виникають (настають) з об'єктивних, незалежних від нього причин.

Тобто, суд дійшов до висновку, що ФОП Черних М.О. беручи участь в процедурі публічної закупівлі, укладаючи Договір, мав враховувати всі ризики, діяти обачливо, та вчинити усі необхідні дії задля належного та своєчасного виконання своїх зобов'язань, враховуючи серед іншого і те, що товар поставляється стратегічному підприємству, діяльність якого має важливе значення для економіки та безпеки Держави.

Суд акцентує увагу на тому, що метою діяльності Акціонерного товариства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" та його відокремлених підрозділів є одержання прибутку від провадження господарської діяльності для задоволення потреб держави, юридичних і фізичних осіб в електричній енергії; забезпечення ефективної, безпечної експлуатації атомних електростанцій, безпеки під час будівництва, експлуатації та зняття з експлуатації ядерних установок.

Крім того, основними видами економічної діяльності товариства детально викладено у статуті, зокрема: підприємство утворено з метою виробництва електричної енергії, забезпечення безпечної експлуатації та підвищення ефективності роботи атомних електростанцій, безпеки під час будівництва, введення в експлуатацію та зняття з експлуатації ядерних установок, безперебійного енергопостачання суб'єктів господарювання та населення, а також у межах своєї компетенції забезпечення постійної готовності України до швидких ефективних дій у разі виникнення аварій на підприємствах атомної енергетики, радіаційних аварій у промисловості, дотримання вимог ядерного законодавства, норм та правил з ядерної та радіаційної безпеки.

На переконання суду, включення АТ «НАЕК «Енергоатом» до переліку підприємств, які є боржниками у виконавчих провадженнях, вчинення виконавчих дій за якими зупиняється у період воєнного стану, зумовлено тим, дане підприємство та його відокремлені підрозділи виконують державні контракти у сфері оборони або залучені до виконання такого контракту на підставі договорів, зокрема зовнішньоекономічних, або включені до електронного реєстру учасників відбору та виконавців державних контрактів (договорів).

Разом з тим, наказ №95 Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України від 02.08.2024 про внесення АТ «НАЕК «Енергоатом» в перелік підприємств оборонно-промислового комплексу жодним чином не вливає на платоспроможність та не обмежує замовника добросовісно та належним чином виконувати зобов'язання за Договором № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024.

Крім того, доводи ФОП Черних М.О. щодо систематичного невиконання відповідачем за первісним позовом договірних зобов'язань в частині своєчасних розрахунків за поставлений товар, на думку суду, є передчасними, оскільки в межах даних правовідносинах, спочатку постачальник здійснює поставку товару, аж потім замовник перераховує кошти за продукцію. Разом з тим, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів поставки товару в строки, які погоджені сторонами.

Також, суд критично відноситься до доводів представника позивача про те, що відповідач за первісним позовом не розраховує на виконання Договору від 09.08.2024 та не бажає припиняти зобов'язання за вказаним правочином, оскільки АТ «НАЕК «Енергоатом» в особі Філії «ВП «Рівненська атомна електрична станція» було опубліковано новий тендер про закупівлю товару, а саме: 34350000-5 Шини для транспортних засобів великої та малої тоннажності (Очікувана вартість закупівлі - 1 720 899,00 UAH без ПДВ), та вважає їх необґрунтованими та безпідставними.

Таким чином, суд вважає, що обставини, якими позивач за первісним позовом обґрунтовував пред'явлені у даній справі позовні вимоги, не є істотними для розірвання договору № 53-122-01-24-15097 від 09.08.2024. Також суд відзначає, що представником ФОП Черних М.О. не надано до суду належних засобів доказування наявності істотної зміни обставин, які б свідчили про одночасну наявність усіх чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України.

Отже, первісні позовні вимоги фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича до Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про розірвання договору поставки №53-122-01-24-15097 від 09.08.2024 не підлягають задоволенню.

Щодо зустрічного позову, суд зазначає наступне.

Згідно ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 712 Цивільного кодексу України, положення якої кореспондуються з приписами ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 662 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно зі статтею 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

За приписами ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:

1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;

2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Специфікацією №1 (додаток №1 до договору) сторонами узгоджено термін поставки продукції - 90 днів.

Таким чином, постачальник мав поставити замовнику продукцію на склад вантажоодержувача (м. Вараш, склад Рівненського відділення філії «ВП «Складське господарство» АТ «НАВК «Енергоатом») не пізніше 30.11.2024.

Разом з тим, матеріали справи не містять доказів передачі замовнику товару постачальником.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи, що ФОП Черних М.О., як постачальник, не виконав взяті на себе зобов'язання перед Рівненським відділенням філії «ВП «Складське господарство» АТ «НАВК «Енергоатом» за Договором поставки та передачі у власність товару (скріплення залізничного), який передбачено та погоджено сторонами Специфікацією №1 (додаток №1 до договору), у зв'язку із цим замова ком заявлено до стягнення 7% штрафу в розмірі 100 865,24 грн та пені в розмірі 60 519,06 грн.

Статтями 610, 612 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 ЦК України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За приписами ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Судом вище встановлено, що постачальник був зобов'язаний поставити товар за Договором на загальну суму 1 440 932,00 грн в строк не пізніше 30.11.2024, однак, ФОП Черних М.О. не виконав договірні зобов'язанні в частині своєчасної поставки продукції.

Перевіривши розрахунок пені та штрафу, суд встановив його правильність, відповідність умовам Договору та арифметичну вірність.

Щодо заперечень представника ФОП Черних М.О. проти зустрічних вимог, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.629 ЦК договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до ст.530 ЦК.

У ст.620 ЦК передбачені правові наслідки невиконання обов'язку передати річ, визначену індивідуальними ознаками. У разі невиконання боржником обов'язку передати кредиторові у власність або у користування річ, визначену індивідуальними ознаками, кредитор має право витребувати цю річ у боржника та вимагати її передання відповідно до умов зобов'язання (ч.1 ст.620 ЦК). Аналогічні приписи містяться у ст.665 ЦК щодо договору купівлі-продажу.

Кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку (частина перша статті 613 ЦК України).

Однак, матеріали справи не містять ані видаткової накладної, ані накладної вантажоодержувача, які підтверджують часткове або повне виконання договірних зобов'язань ФОП Черних М.О.

Разом з тим, суд відзначає, що сторонами п. 6.1 Договору погоджено, що оплата за поставлену продукцію здійснюється замовником шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника протягом 180 календарних днів з дати оформлення ярлика на придатну продукцію згідно СОУ НАЕК 038:2021 «Управління закупівлями продукції. Організація вхідного контролю продукції для ВП Компанії». Початок перебігу строку оплати починається з для, наступного за днем оформлення ярлика на придатку продукцію

У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення ст.538 ЦК (ч.1 ст.693 ЦК).

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 538 ЦК України виконання свого обов'язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов'язку, є зустрічним виконанням зобов'язання. При зустрічному виконанні зобов'язання сторони повинні виконувати свої обов'язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту. У разі невиконання однією із сторін у зобов'язанні свого обов'язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Оскільки договір поставки має двосторонній характер, тобто певні обов'язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, то у такому зобов'язанні кожна із сторін одночасно є боржником, та кредитором. З точки зору виконання такі зобов'язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов'язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов'язку. Виконання зустрічних зобов'язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов'язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов'язання не виконує свого обов'язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов'язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Частиною 2 статті 613 ЦК України передбачено, що якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Таким чином, виконання зобов'язання боржником може бути відстрочене на час прострочення кредитора, якщо останній не вчинив дій, необхідних для виконання. Тобто, в такому випадку боржник не буде вважатися таким, що прострочив, та не буде нести за це відповідальність до моменту вчинення кредитором передбачених договором, необхідних дій.

Суд відзначає, що сторони у Договорі від 09.08.2024 не погоджували порядок здійснення попередньої оплати товару.

Також, Договором поставки від 09.08.2024 встановлено, що спочатку постачальник зобов'язаний здійснити поставку продукції, а потім замовник перераховує останньому кошти на його поточний рахунок.

Отже, у даному випадку виконанню покупцем свого обов'язку оплатити товар передує обов'язок постачальника поставити цей товар, а не навпаки.

З огляду на імперативну вимогу частини 7 статті 193 Господарського кодексу України обставина невиконання або неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за іншими договорами у будь-якому випадку не свідчить про прострочення кредитора за спірним Договором та, відповідно, не обумовлює правомірність дій відповідача із зупинення виконання зобов'язання з поставки товару за цим Договором.

Таким чином, судом встановлено, що позивач за зустрічним позовом не здійснив оплату за фактом поставки продукції, оскільки ФОП Черних М.О. в обумовлені строки не поставив товар замовнику, порушивши умови Договору № 09.08.2024, у зв'язку із цим в останнього відсутні підстави для реалізації права на зупинення виконання зустрічного зобов'язання.

Суд акцентує увагу на тому, що преамбулою принципи УНІДРУА передбачено, що принципи підлягають застосуванню, якщо сторони домовились, що договір між ними регулюватиметься саме ними. Принципи можуть також застосовуватися, якщо сторони домовились, що до договору між ними застосовуватимуться загальні принципи права, lex mercatoria чи аналогічні положення; якщо сторони не обрали застосовне до договору право; для тлумачення і доповнення міжнародних уніфікованих правових документів; для тлумачення та доповнення національного законодавства; як модель для національних і міжнародних законодавців.

Щодо зменшення розміру штрафних санкцій на 90% до 16 138,43 грн, суд зазначає наступне.

Загальними засадами цивільного законодавства згідно зі ст. 3 ЦК України є не тільки судовий захист цивільного права та інтересу; свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом, а й справедливість, добросовісність та розумність.

Господарський суд об'єктивно повинен комплексно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання) тощо.

Зменшення розміру штрафних санкцій відповідач мотивує тим, що позивач за первісним позовом до закінчення строку поставки скористався своїм правом на зупинення виконання зобов'язань, у зв'язку із цим відсутні підстави для нарахування стягнення штрафних санкцій з ФОП Черних М.О. Крім того, на думку позивача, відповідачем за первісним позовом не було надано доказів щодо понесенням ним будь-яких збитків, розмір штрафних санкцій є необґрунтовано завищеними, відповідач за первісним позовом діяв недобросовісно та не був зацікавлений у поставці товару, маючи намір збагатитися за рахунок ФОП Черних М.О.

Суд зазначає, що відповідно до статті 233 Господарського кодексу України суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України).

З огляду на приписи частини 3 статті 551 Цивільного кодексу України приймаючи рішення господарський суд має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Правовий аналіз зазначених приписів свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.

Згідно з приписами частини 1 статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Отже, неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.

Метою застосування неустойки є в першу чергу захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.

Відтак, застосування неустойки має здійснюватися із дотриманням принципу розумності та справедливості.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Отже, питання про зменшення розміру штрафних санкцій суд вирішує на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто сукупності з'ясованих ним обставин, що свідчать про наявність підстав для вчинення зазначеної дії.

Суд звертає увагу, що ні у вище зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності.

Поряд із цим суд наголошує, що наявність обставин для зменшення штрафних санкцій повинна бути доведена належними та допустимими доказами саме відповідачем за зустрічним позовом.

Таким чином, законом надано право суду зменшити неустойку, яка є надмірною порівняно з наслідками порушення грошового зобов'язання, що спрямовано на встановлення балансу між мірою відповідальності і дійсного (а не можливого) збитку, що завданий правопорушенням, а також проти зловживання правом.

При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, за відсутності у законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Аналогічний висновок міститься у постанові Верховного Суду від 27.02.2019 у справі №910/9765/18.

Судом встановлено, що ФОП Черних М.О. є господарюючим суб'єктом і несе відповідний ризик під час здійснення своєї господарської діяльності.

Відповідно до статті 42 Господарського кодексу України підприємництвом є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Тобто ФОП Черних М.О., здійснюючи господарську діяльність, однією зі складових якої є укладення господарських договорів, мав передбачити пов'язані із цим ризики, зокрема, наявність реальної можливості виконання умов спірного правочину, а саме щодо здійснення фактичної оплати поставленого товару у строк, визначений умовами договору, виходячи з можливості фактичного виконання розрахунків та наявних вільних грошових ресурсів.

Постанова Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18 звертає увагу на те, що цивільні та господарські відносини повинні ґрунтуватись на засадах справедливості, добросовісності, розумності, як складових елементівпринципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне зобов'язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 ГК та ст. 551 ЦК, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними. Найчастіше судами враховувалися такі обставини (постанови Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 916/3211/16, від 26.01.2021 у справі № 922/4294/19, від 24.02.2021 у справі № 924/633/20, від 16.03.2021 у справі № 922/266/20): ступінь виконання зобов'язання боржником (співвідношення між сумою простроченого зобов'язання та загальною сумою зобов'язання); причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання; тривалість прострочення виконання; наслідки порушення зобов'язання для кредитора; поведінку боржника (системність порушення, чи навпаки - порушення з боку боржника мало винятковий характер; намагання/зусилля боржника погасити борг або погашення основної заборгованості на момент звернення до суду, намагання врегулювати спір в досудовому порядку, звернення з пропозиціями про реструктуризацію боргу до кредитора); поведінку кредитора; майновий стан кредитора та боржника (наявність збитків, заборгованості по виплаті заробітної плати); негативні наслідки стягнення неустойки з боржника, які можуть настати для нього та третіх осіб (трудового колективу, населення); ризики настання неплатоспроможності боржника; статус боржника, предмет діяльності боржника (забезпечення оборонних потреб, безпеки та здоров'я населення); майнові, а також інші інтереси сторін, які заслуговують на увагу.

Також, у відповідності до рішення Конституційного Суду України від 11.07.2013 № 7- рп/2013 штрафні санкції мають на меті, насамперед, стимулювати боржника до виконання основного зобов'язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків. Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 04.02.2020 у справі №918/116/19.

Зменшення (за клопотанням сторони) заявленої неустойки, яка нараховується за неналежне виконання стороною свої зобов'язань кореспондується із обов'язком сторони, до якої така санкція застосовується, довести згідно з приписами статті 74 Господарського процесуального кодексу України, статті 233 Господарського кодексу України те, що вона не бажала вчинення таких порушень, що вони були зумовлені винятковими обставинами та не завдали значних збитків контрагенту на підставі належних і допустимих доказів.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.02.2019 року у справі № 910/9765/18.

При цьому господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача за зустрічним позовом на ненадання позивачем доказів понесення збитків внаслідок прострочення виконання зобов'язань із поставки товару, оскільки обов'язок доведення наявності підстав для зменшення штрафних санкцій покладений саме на відповідача за зустрічним позовом.

Також, суд враховує, що розмір пені та штрафу не є надмірним, а визначено саме в тому розмірі, який передбачає нормами чинного законодавства України та укладеного між сторонами договору.

Відповідачем не доведено суду належними доказами об'єктивної неможливості поставки товару за Договором в обумовлений сторонами строк, а також не доведено невідповідності розміру стягуваної неустойки наслідкам порушення зобов'язання, у зв'язку із цим суд дійшов висновку про відсутність об'єктивних підстав для зменшення розміру штрафних санкцій, заявлених позивачем до стягнення з ФОП Черних М.О.

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об'єктивного з'ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідно до ч.ч. 1-5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з практикою Європейського Суду з прав людини, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, у рішеннях судів та органів, що вирішують спори, має бути належним чином викладено підстави, на яких вони ґрунтуються. Обсяг цього обов'язку щодо обґрунтовування рішення може бути різним залежно від характеру самого рішення і має визначатись з урахуванням обставин відповідної справи. Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.

За ст. 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. 77 ГПК України).

Згідно ст. 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа "Серявін проти України", § 58, рішення від 10.02.2010).

З огляду на вищевикладене, всі інші доводи та міркування учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З урахуванням вищевикладеного, оцінивши подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд відмовляє у задоволенні первісного позову фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича та повністю задовольняє зустрічний позов Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція"

Судовий збір покладається на фізичну особу-підприємця Черних Максима Олександровича (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Керуючись ст.ст. 74, 129, 236 - 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні первісних позовних вимог фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича відмовити.

2. Зустрічні позовні вимоги Акціонерного товариства "НАЦІОНАЛЬНА АТОМНА ЕНЕРГОГЕНЕРУЮЧА КОМПАНІЯ "ЕНЕРГОАТОМ" в особі філії "Відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція" задовольнити.

3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Черних Максима Олександровича на користь пеню у розмірі 60 519 грн. (шістдесят тисяч п'ятсот дев'ятнадцять) 06 коп., штраф у розмірі 100 865 грн. (сто тисяч вісімсот шістдесят п'ять) 24 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 3028 грн. (три тисячі двадцять вісім) 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 ГПК України, і може бути оскаржено в порядку та строк встановлені статтями 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано: 16.05.2025.

Суддя М.Є. Літвінова

Попередній документ

127419823

Наступний документ

127419825

Інформація про рішення:

№ рішення:	127419824
№ справи:	910/14773/24
Дата рішення:	07.04.2025
Дата публікації:	20.05.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів (крім категорій 201000000-208000000), з них; поставки товарів, робіт, послуг, з них

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено до судового розгляду (03.11.2025)
Дата надходження:	14.10.2025
Предмет позову:	про розірвання договору

Розклад засідань:

Минулі засідання (8)

15.01.2025 10:30	Господарський суд міста Києва
03.02.2025 10:45	Господарський суд міста Києва
17.02.2025 12:15	Господарський суд міста Києва
17.03.2025 10:15	Господарський суд міста Києва
07.04.2025 11:00	Господарський суд міста Києва
28.04.2025 12:45	Господарський суд міста Києва
07.08.2025 12:30	Північний апеляційний господарський суд
04.09.2025 13:30	Північний апеляційний господарський суд