номер провадження справи 6/37/25
19.05.2025 Справа № 908/678/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько Олександри Анатоліївни, розглянув у спрощеному позовному провадженні без виклику представників сторін справу № 908/678/25
за позовом:Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (49038, м. Дніпро, пр. Дмитра Яворницького, 108)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (69008, м. Запоріжжя, Південне шосе, буд. 72, каб. 5)
про стягнення грошових коштів.
Процесуальні дії по справі.
19.03.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 742/08-07/25) Акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» про стягнення 10650,84 грн додаткових платежів за затримку вагона не з вини перевізника.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 19.03.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/678/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 20.03.2025 позовну заяву АТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» акціонерного товариства «Українська залізниця» (вхід.№742/08-07/25 від 19.03.2025) залишено без руху, надано позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
20.03.2025 від позивача надійшла заява про усунення недоліків (документ сформований в системі «Електронний суд» 20.03.2025), відповідно до якої на виконання вимог ухвали суду позивач надав докази сплати судового збору в установлених законом порядку та розмірі.
Ухвалою суду від 24.03.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/678/25 в порядку спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 6/37/25. Постановлено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі № 908/678/25. Запропоновано відповідачу протягом 15 днів з дня отримання даної ухвали надати суду відзив на позовну заяву разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача або визнання позовних вимог, якщо такі докази не надані позивачем. Встановлено позивачеві строк для подання до суду відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву.
Зазначену ухвалу відповідно до вимогст. 122 ГПК України офіційно оприлюднено в Єдиному державному реєстрі судових рішень. Її копію відповідно до ч. 5 ст.242 ГПК України направлено позивачу - АТ «Українська залізниця» та відповідачу - ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» в електронному вигляді до їхніх електронних кабінетів в підсистемі «Електронний суд» в ЄСІКС.
Згідно з ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Ухвала суду від 24.03.2024 доставлена до електронних кабінетів сторін 24.03.2025 о 18:05, що підтверджується довідками про доставку електронного листа, наявними в матеріалах справи.
Згідно з ч. 2, 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Отже, 23.04.2025 сплив тридцятиденний строк наданий сторонам на вчинення процесуальних дій, а тому суд вважає за можливе розглянути вказану справу по суті.
Згідно ст. 248 ГПК України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Суд визнав надані сторонами документи достатніми для всебічного та об'єктивного розгляду спору.
Ураховуючи приписи ч. 4 ст. 240 ГПК України, у зв'язку з розглядом справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує повне рішення без його проголошення - 19.05.2025.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилось.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначає, що за накладною від 14.09.2024 №32101 зі станції ПКП Славкув на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці було здійснено перевезення вагону №55278444 з вантажем кокс доменний, вантажоодержувач ПАТ «Запоріжсталь». ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» є платником провізних платежів по УЗ. На шляху прямування до станції Здолбунів Львівської залізниці вагон №55278444 було затримано у зв'язку з проведенням контрольного зважування через підозру перевантаження вантажу понад масу, зазначену в документі, про що надано телеграфне повідомлення на станцію відправлення від 17.09.2024 №137 та складено акт загальної форми ГУ-23 від 17.09.2024 №1332. При контрольному зважуванні було виявлено: брутто - 75050 кг, тара вагона - 22800 кг; нетто - 52250 кг, що більше маси, зазначеної в документі на 10150 кг, про що складено акт загальної форми від 19.09.2024 №8222, комерційний акт від 19.09.2024 №350002/60 та надано телеграфне повідомлення від 19.09.2024 №152. Зазначає, що вага вантажу у вагоні не перевищує вантажопідйомність - безпеці руху не загрожує, тому вагон №55278444 було відправлено за досильною накладною від 17.09.2024 №38147823 на станцію призначення.
За час затримки вагона №55278444 по станції Здолбунів Львівської залізниці з 17.09.2024 00 год. 05 хв. до 19.09.2024 09 год. 00 хв. на підставі Акту загальної форми ГУ-23 №67 від 19.09.2024 відповідачеві нараховані наступні платежі: плата за користування вагонами - 1023,20 грн; збір за зберігання вантажу у вагонах - 2137,80 грн; збір за маневрову роботу - 4511,10 грн; довідка про перевезення телеграфом - 386,50 грн та 20% податку на додану вартість, які не сплачені відповідачем, що стало підставою для звернення з позовом до суду.
У відзиві, який надійшов до суду 09.04.2025 (документ сформований в підсистемі Електронний суд 08.04.2025), відповідач заперечив проти заявлених позовних вимог. Вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Обґрунтовуючи свої заперечення зазначає, що обставини, що підлягають оформленню комерційним актом (виявлення невідповідності маси ватажу) були виявлені 17.09.2024. З урахуванням положень п. 4 Правил складання актів, комерційний акт повинен був складений не пізніше 18.09.2024. Разом з тим, комерційний акт складено лише 19.09.2024, тобто з порушенням вимог, встановлених для його складання. Отже вважає, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження обставин, на які він посилається у позовній заяві. Крім того відповідач зауважує, що за дві доби, які минули між датою виявлення нібито невідповідності маси вантажу даним, зазначеним в перевізному документі, та датою складання комерційного акта, до вагону було можливим потрапляння будь-яких інших предметів, у тому числі опадів, що може сприяти збільшенню ваги протягом тижневого знаходження вагону на станції. Вважає, що позивачем не обґрунтовано, що спірний вагон не міг бути перевезений ним через перепони, що від нього не залежать. Щодо розрахунку платежів, заявлених до стягнення зазначає, що нараховані позивачем плата за користування вагонами та збір за зберігання вантажу є необґрунтованими. Крім того, нарахований позивачем платіж «довідка про перевезення, телеграфом - 817,10 грн» не підтверджений жодним доказом. Просив відмовити у задоволенні позову.
28.04.2024 до суду надійшли письмові пояснення позивача (вх. №8680/08-08/25, документ сформований в підсистемі Електронний суд 25.04.2025), до яких додані копії письмових доказів: книги обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагоні ф.ГУ-78, телеграфних повідомлень №№156, 152, 137. За своїм змістом письмові пояснення є відповіддю на відзив, яка подана позивачем з порушенням строку, встановленого судом для її подання та за відсутності клопотання про продовження процесуального строку.
Так, частиною 2 ст. 251 ГПК України визначено, що позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.
В ухвалі про відкриття провадження у справі від 24.03.2024 позивачеві встановлено строк для подання до суду відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву. Відзив на позовну заяву направлений відповідачем позивачеві до його електронного кабінету 08.04.2025 та доставлений цієї ж дати о 16:38, про що свідчить квитанція №3140154. Відтак останнім днем строку для подання позивачем відповіді на відзив є 14.04.2025.
Згідно з частиною 5 ст. 13 ГПК України суд сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
З метою дотримання завдань господарського судочинства, суд, керуючись ч. 2 ст. 119 ГПК України, ухвалив продовжити позивачеві строк на подання відповіді на відзив до 28.04.2025 року та прийняти письмові пояснення позивача (вх. №8680/08-08/25) до розгляду по суті.
За змістом вказаних пояснень позивач зазначив, що фактичне зважування завантаженого вагона №55278444 здійснено по станції Здолбунів Львівської залізниці - 19.09.2024 об 01 год. 11 хв., що підтверджується записом у Книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагоні форми ГУ-78. Комерційний акт № 350002/60 від 19.09.2024 було складено на підставі акта загальної форми ГУ-23 № 8222 від 19.09.2024, в якому зафіксовані результати контрольного зважування спірного вагону 19.09.2024, що відповідає вимогам п. 4 Правил складання актів. Таким чином, комерційний акт складений у день фактичного зважування і відповідає вимогам чинного законодавства. Затримка завантаженого вагона № 55278444 на станції Здолбунів сталася з вини вантажовідправника з 00-05 год. 17.09.2024 до 09-00 год. 19.09.2024, що підтверджується актами загальної форми ГУ-23 на початок затримки - від 17.09.2024 № 1332, на кінець затримки - від 19.09.2024 № 67. Складений на шляху прямування комерційний акт від 19.09.2024 №350002/60 є підставою для матеріальної відповідальності відправника.
08.05.2025 на електронну пошту суду від позивача надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи листування з відповідачем щодо сплати додаткових зборів (вх. №9484/08-08/25), підписане електронним підписом представника позивача Серьогіної С.В.
Дослідивши вказане клопотання суд дійшов висновку, що воно не відповідає вимогам ст. 170 ГПК України з таких підстав.
Частиною 2 ст. 170 ГПК передбачено, що письмова заява, клопотання чи заперечення підписується заявником або його представником.
Адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку (ч. 6 ст. 6 ГПК).
Відтак, процесуальні документи в електронній формі мають подаватися до суду з використанням ЄСІКС в порядку, визначеному в Положенні про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (рішення Вищої ради правосуддя від 17.08.2021 №1845/0/15-21).
Суд зазначає, що альтернативою звернення учасників справи до суду, зокрема, з визначеними законом процесуальними документами в електронній формі через підсистему «Електронний кабінет», є звернення з такими документами, оформленими в паперовій формі та підписаними безпосередньо учасником справи або його представником, а не на адресу електронної пошти суду з накладенням електронного підпису.
Клопотання не містить відомостей про його підписання електронним цифровим підписом із застосування посиленого сертифіката відкритого ключа та доказів перевірки електронного цифрового підпису, накладеного на клопотання, із використанням підсистеми «Електронний суд», хоча позивач має зареєстрований електронний кабінет в даній системі, що позбавляє суд можливості встановити дотримання позивачем вимог щодо обов'язкового підписання процесуального документа особою, яка її подає, та свідчить про використання АТ «Укрзалізниця» непередбаченого чинним процесуальним законодавством способу звернення до суду.
З огляду на викладене, відповідно до частини 4 ст. 170 ГПК України, клопотання АТ «Укрзалізниця» (вх. №9484/08-08/25 від 08.05.2025) повертається судом без розгляду. Оскільки клопотання направлено до суду в електронному вигляді, воно на адресу позивача не направляється.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
Клопотань про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) від сторін суду не надходило.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
30.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (Замовник, відповідач у справі), шляхом приєднання уклало з Акціонерним товариством «Укрзалізниця» (Перевізник, позивач у справі) договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-31158623/2020-0001.
Відповідно до п. 1.1 договору предметом договору є організація перевезень вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажу у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах Перевізника, вагонах залізниць інших державних та/або вагонах Замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) власного вагона перевізника не є орендною платою.
Надання послуг за цим договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами (пункт 1.4 договору про надання послуг з організації перевезень).
Пунктом 1.5 договору встановлено, що договір є публічним договором, за яким Перевізник бере на себе обов'язок здійснювати надання послуг, пов'язаних з організацією та здійсненням перевезення вантажів залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться.
Договір з урахуванням змін до нього оприлюднюється перевізником як публічна пропозиція для укладення на веб-сайті http://uz-cargo.com/, з накладенням кваліфікованого електронного підпису (пункт 1.6 договору про надання послуг з організації перевезень).
Договір укладається шляхом надання перевізником пропозиції укласти договір (оферти) і прийняття в цілому пропозиції (акцепту) другою стороною. Приймаючи пропозицію укласти договір друга сторона засвідчує, що ознайомилась та згодна з усіма умовами договору (пункт 1.7 договору про надання послуг з організації перевезень).
Договір є укладеним з дня надання замовнику перевізником Інформаційного повідомлення про укладення договору, але не раніше дня введення його в дію відповідно до п. 12.1 договору (пункт 1.10 договору про надання послуг з організації перевезень).
Згідно з п. 2.1.5 договору Замовник зобов'язується відшкодувати Перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від Перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника.
Замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами Перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, що залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (пункт 3.4 договору про надання послуг з організації перевезення).
Розмір плати за користування власними вагонами перевізника встановлюється відповідно до п.3.4.2. договору.
Пунктом 3.4.2. передбачено, що плата за користування власними вагонами перевізника визначається за кожен вагон відповідно до їх типу за формулою.
Додатком 1-2 до цього договору встановлено Ставки плати за використання власних вагонів перевізника у вантажному і порожньому рейсах по території України та за межами України та коригуючи коефіцієнти.
У повідомленні від 30.06.2020 Перевізник (АТ «Укрзалізниця») повідомив Замовника (ТОВ «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ») про присвоєння кодів: відправника/одержувача: 8915; платника 8213334 та відкриття особового рахунку з ідентичним номером.
14.09.2024 на підставі накладної № 32101 зі станції ПКП Славкув (Польща) на станцію Запоріжжя-Ліве Придніпровської залізниці було здійснено відправку чотирьох вагонів масою 199700 кг з вантажем кокс доменний, вантажоодержувач ПАТ «Запоріжсталь». Платником провізних платежів по УЗ є ТОВ «Метінвест-Шіппінг» 8213334. Як убачається з даних, зазначених в графі 7 накладної та відомості, навантаження у вагони №59789065 - маса 50700 кг, №55278444 - маса 42100 кг; №62606785 - маса 54100 кг; №63896534 - маса 52800 кг, здійснено вантажовідправником.
На шляху прямування по станції Здолбунів Львівської залізниці вагон № 55278444, який прибув до станції 17.09.2025 о 00:05, було затримано цієї дати о 04:38 за підозрою перевантаження вантажу понад масу, вказану в перевізних документах, про що надано телеграфне повідомлення на станцію відправлення від 17.09.2024 №137 та складено акт загальної форми ГУ-23 №1332 від 17.09.2024. За змістом акта зазначено, що по прибуттю поїзда одночасному зважуванні електронній тензометричній вазі виявлено: вага брутто 75900 кг; з документа тара вагона 22800 кг, вага вантажу 42100 кг, що більше проти документа 11800 кг. Вагон відчеплений на переважування статичну вагу. За текстом акта вказано, що комерційну несправність виявлено 17.09.2024 р. о 04:38. Комерційну несправність не усунуто - вагон відчеплено для перевірки.
17.09.2024 о 05:01 на станції Здолбунів Львівської залізниці складено акт загальної форми №11405, в якому зазначено, що вагон №55278444 по комнесправності Акт ПКО №1332 від 17.09.2024 відчеплений від основної відправки по комбраку.
19.09.2024 р. о 09:15 складено акт загальної форми від 19.09.2024 №8222, яким встановлено, що при контрольному переважуванні вагона №55278444 на 150 тн. трьохплатформених електронних тензометричних вагах клеймо 2024 р. було виявлено: брутто - 75050 кг, тара вагона з ПД - 22800 кг, нетто - 52250 кг, нетто згідно документа 42100 кг, тобто вагон завантажений більше ніж вказано в документі на 10150 кг. Вантажопідйомність вагона 71 тн., вага вантажу не перевищує вантажопідйомності даного вагона. Спосіб визначення маси згідно документа - на динамічних вагах. Вагон затриманий для складання комерційного акта, надано оперативне повідомлення. Комерційну несправність виявлено 19.09.2024 о 07:20. Копія повідомлення від 19.09.2024 №152 наявна в матеріалах справи.
За час затримки вагона №55278444 по станції Здолбунів Львівської залізниці з 17.09.2024 00 год. 05 хв. до 19.09.2024 09 год. 00 хв. на підставі акту загальної форми ГУ-23 № 67 від 19.09.2024 позивачем були нараховані наступні платежі: користування вагоном 56 год. 55 хв. - 1023,20 грн; маневрова робота при затримці 10хв. - 1503,70 грн; маневрова робота при закінченні затримки 10 хв. - 1503,70 грн; маневрова робота на вазі (1 раз) 10 хв. - 1503,70 грн; зважування вагона 1 раз - 386,50 грн; телеграми 3 шт. - 817,10 грн; зберігання у вагоні (55250 кг) - 2137,80 грн; та надано телеграфне повідомлення від 19.09.2024 №156.
Невиконання відповідачем зобов'язань зі сплати додаткових зборів, нарахованих позивачем за час затримки вагона №55278444 по станції Здолбунів Львівської залізниці з 17.09.2024 00 год. 05 хв. до 19.09.2024 09 год. 00 хв. на підставі Акту загальної форми ГУ-23 №67 від 19.09.2024 стало підставою для звернення з позовом до суду, за яким відкрито провадження у даній справі.
Доказів погашення додаткових платежів за затримку вагона відповідач на час розгляду справи суду не надав.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до положень частини 5 ст. 307 ГК України, які кореспондуються з положеннями частини 2 ст. 908 та ст. 920 ЦК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
30.06.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТІНВЕСТ-ШІППІНГ» (Замовник, відповідач у справі), шляхом приєднання уклало з Акціонерним товариством «Укрзалізниця» (Перевізник, позивач у справі) договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №48-31158623/2020-0001.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про залізничний транспорт» законодавство про залізничний транспорт загального користування складається із законів України «Про транспорт», «Про особливості утворення акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», цього Закону, Статуту залізниць України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, та інших актів законодавства України.
Статтею 6 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 (далі - Статут залізниць України), визначено, що накладна є основним перевізним документом встановленої форми, оформленим відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони одержувача. Накладна одночасно є договором на заставу вантажу для забезпечення гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
За накладною від 14.09.2024 №32101 зі станції ПКП Славкув на станцію Запоріжжя Ліве Придніпровської залізниці було здійснено перевезення вагону №55278444 з вантажем кокс доменний, вантажоодержувач ПАТ «Запоріжсталь». Відповідач зазначений як особа, яка є платником провізних платежів по УЗ.
Нормативно-правові акти, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту і комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.
За змістом ч. 8 ст. 10 Закону України «Про залізничний транспорт» розрахунки відправників і одержувачів вантажу, вантажобагажу і пошти з підприємствами залізничного транспорту загального користування за перевезення, додаткові збори за вантажні операції і користування рухомим складом, а також за штрафи, пеню, неустойки здійснюються в порядку, передбаченому Статутом залізниць України, іншими актами законодавства України та міжнародними договорами.
Згідно з абз. 2 п. 124 Статуту залізниць України вантажовідправник, вантажоодержувач, порт, підприємство (організація) зобов'язані також відшкодувати залізниці збитки, завдані внаслідок пошкодження рухомого складу, перевантаження, неправильного навантаження, застосування неякісної упаковки або неправильного кріплення вантажу.
Відповідно до пункту 1.10 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644, платежі, збори, які виникли через затримку вагонів (контейнерів) з вантажами під час перевезення з вини відправника, оформляються станцією затримки відповідними документами, які надсилаються на станцію відправлення для стягнення цих платежів, зборів з відправника.
Розрахунки за перевезення вантажів експортно - імпортних здійснюються згідно з міжнародними угодами та чинним законодавством (п. 1.5 Правил розрахунків за перевезення вантажу).
Відповідно до частини 3 ГПК України, у разі, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.
Пунктом 4 Статуту встановлено, що перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення, зокрема - Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951 р. (абревіатура - СМГС), до якої Україна долучилась 05.06.1992р.
Порядок застосування умов цієї Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення (СМГС), а також спеціальні умови перевезень окремих видів вантажів встановлюються Правилами перевезень вантажів (додаток 1 до цієї Угоди) (§ 1 ст. 8 СМГС).
За відсутності відповідних положень в цій Угоді застосовується національне законодавство тієї Сторони, в якій уповноважена особа реалізує свої права ( ст. 5 СМГС).
Відповідно до договору перевезення перевізник зобов'язується за плату перевезти ввірений йому відправником вантаж до станції призначення за маршрутом, узгодженим відправником і договірним перевізником, і видати його одержувачу (§ 1 ст. 14 СМГС).
Укладення договору перевезення підтверджується накладною (§ 3 ст. 14 СМГС). Вагон для перевезення вантажу надає перевізник або відправник. Для перевезення надаються вагони, допущені до обігу в міжнародному сполученні (§ 6 ст. 14 СМГС).
У накладній повинні міститися такі відомості: найменування відправника і його поштову адресу; найменування одержувача і його поштову адресу; найменування договірного перевізника; найменування залізниці і станції відправлення; найменування залізниці і станції призначення; найменування прикордонних станцій переходів; найменування вантажу і його код; номер відправки; рід упаковки; кількість місць вантажу; маса вантажу; номер вагона (контейнера), ким надано вагон для перевезення вантажу (відправником або перевізником); перелік супровідних документів, прикладених відправником до накладної; про оплату провізних платежів; кількість і знаки пломб; спосіб визначення маси вантажу; дата укладення договору перевезення (§ 1 ст. 15 СМГС).
Особа, яка провадить навантаження, несе відповідальність за визначення придатності вагонів для перевезення конкретного вантажу, дотримання технічних вимог щодо розміщення та кріплення вантажів у вагонах, ИТЕ і АТС, а також за всі наслідки незадовільного навантаження (§ 3 ст. 19 СМГС).
Визначення маси вантажу здійснюється у відповідності з Правилами перевезення вантажів (§ 5 ст. 19 СМГС).
Перевізник має право перевірити, чи дотримані відправником умови перевезення і чи відповідає відправка відомостям, зазначеним відправником в накладній. Перевірка проводиться в порядку, встановленому національним законодавством (§ 1 ст. 23 СМГС).
У відповідності зі статті 31 Статуту залізниць України: придатність вагону для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.
Якщо відправником не дотримано умови перевезення або відправка не відповідає відомостям, зазначеним відправником в накладній, то в порядку, передбаченому статтею 31 «Сплата провізних платежів і неустойок» і статтею 32 «Додаткові витрати, пов'язані з перевезенням вантажу» цієї Угоди, перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, викликані перевіркою і підтверджені документально (§ 2 ст. 23 СМГС).
Перевізник складає комерційний акт, якщо при перевірці вантажу під час його перевезення або видачі констатує: невідповідність найменування, маси або кількості місць вантажу відомостям, зазначеним у накладній; невідповідність маркування на місцях вантажу відомостям, зазначеним у накладній про знаках (марках) місць вантажу, станцію і залізницю призначення, одержувача, кількості місць вантажу; пошкодження (псування) вантажу; відсутність накладної або окремих її листів з даного вантажу або вантажу по даній накладній (втрата) (§ 1 ст. 29 СМГС).
Провізні платежі обчислюються за тарифами, що застосовуються перевізниками, що здійснюють перевезення (§ 1 ст.30 СМГС).
Якщо угодою між учасниками перевезення не передбачено інше, сплата провізних платежів є обов'язком: відправника - перевізникам, що беруть участь у перевезенні вантажу, за винятком перевізника, що видає вантаж за здійснюване ними перевезення; одержувача - перевізнику, який видає вантаж за здійснюване ним перевезення.
Відносно неустойок діє такий же порядок (§ 1 ст. 31 СМГС).
Якщо відправник або одержувач виконання своїх обов'язків, передбачених в § 1 даної статті, покладає на третю особу, то ця особа має бути вказана відправником в накладній в якості платника та повинна мати договір з відповідним перевізником.
Провізні платежі і неустойки сплачуються перевізнику в порядку, передбаченому національним законодавством держави, в якому проводиться оплата (§ 5 ст. 31 СМГС).
Перевізнику повинні бути відшкодовані всі витрати, пов'язані з перевезенням вантажу, не передбачені застосовуваними тарифами і викликані причинами, не залежними від перевізника. Дані витрати встановлюються на дату їх виникнення окремо для кожної відправки і підтверджуються відповідними документами (§ 1 ст. 32 СМГС).
Відшкодування додаткових витрат здійснюється в порядку, передбаченому статтею 31 «Сплата провізних платежів і неустойок» (§ 2 ст. 32 СМГС).
Згідно з частиною 1 статті 26 Закону України «Про залізничний транспорт» обставини, які можуть слугувати підставою для майнової відповідальності перевізників, відправників та одержувачів вантажу, багажу, вантажобагажу, пасажирів, засвідчуються актами.
Відповідно до Правил складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, при перевезеннях у залежності від обставин, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, відправника, одержувача, пасажира складаються комерційні акти та акти загальної форми.
Пунктом 2 Правил складання актів, затвердженими наказом Міністерства транспорту України від 28.05.2002 № 334, зокрема, передбачено, що комерційні акти складаються для засвідчення таких обставин: невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Дані в комерційному акті зазначаються на підставі перевізних документів та виявлених обставин.
Пунктом 3 вказаних правил визначено, що акти загальної форми складаються для засвідчення обставин, які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, якщо при цьому не потрібне складання комерційного акта.
Акт загальної форми підписується особами, які беруть участь у засвідченні обставин, що стали підставою для складання акта, але не менше як двома особами.
Отже, з урахуванням вищенаведеного, належними та допустимими доказами неправильного зазначення у накладній маси вантажу, відправленого вантажовідправником залізницею до станції призначення для отримання вантажоодержувачем є належно складені працівниками залізниці комерційні акти за наслідком контрольного зважування вантажу, який було здано до перевезення залізницею.
Пунктом 4 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспортуУкраїни 28.05.2022 № 334 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.07.2002 № 567/6855, встановлено, що комерційні акти складаються: на місцях загального користування - у день вивантаження або в день видачі вантажуодержувачу; при вивантаженні на місцях незагального користування - у день здачі вантажуодержувачу, у цьому разі перевірка повинна здійснюватись до вивантаження або в процесі вивантаження чи зразу ж після нього.
У разі перевірки маси вантажу зважуванням на вагонних вагах, якщо маса тари приймається за трафаретом на вагоні, комерційний акт складається в день зважування вагона з вантажем; якщо маса тари вагона визначається зважуванням його після вивантаження, комерційний акт складається в день зважування порожнього вагона; на вантаж, що перебуває у дорозі - у день виявлення обставин, що підлягають оформленню комерційним актом.
У разі неможливості скласти комерційні акти в указані терміни вони складаються у всіх випадках не пізніше наступної доби.
Як свідчать матеріали справи 17.09.2024 об 04 год. 54 хв. на станції Здолбунів Львівської залізниці було складено Акт загальної форми ГУ-23 №1332. В описі обставин, що викликали складання акту зазначено наступне: комерційна несправність (код - 9190002) підозра перевантаження вантажу понад масу, вказану в документах - невідповідність маси вантажу, вказаної в перевізних документах (ТГНЛ) показанням ТДВВ. По прибуттю поїзда одночасному зважуванні електронній тензометричній вазі виявлено: вага брутто - 75900 кг, з документа тара вагону 22800 кг, вага вантажу 42100 кг, що більше проти документа 11800 кг. Вагон відчеплений на контрольне перевантаження статичну вагу. Комерційну несправність виявлено - 17.09.2024 об 04:38.
Цього ж дня працівниками залізниці складено Акт загальної форми №11405 форма ГУ-23 про відчеплення вагону №55278444 (накладна №32101 від 14.09.2024) від основної відправки по комбраку.
Із урахуванням вимог пункту 4 Правил складання актів, комерційний акт задля засвідчення обставини невідповідності маси наявного вантажу даним, зазначеним у перевізних документах, мав бути складений уповноваженими особами позивача не пізніше наступної доби від дня виявлення відповідної обставини.
Оскільки, як встановлено судом з матеріалів справи, перевищення маси вантажу, зазначеної в перевізних документах, було виявлено позивачем 17.09.2024 о 04:38 (акт форми ГУ-23 від 17.09.2024), комерційний акт мав бути складений не пізніше 18.09.2024.
Матеріали справи не містять доказів складання уповноваженими особами позивача протягом 17-18 вересня 2024 року комерційного акта, яким би засвідчувалась обставина невідповідності маси наявного вантажу у вагоні №55278444 даним, зазначеним у перевізних документах, та який відповідно до чинного законодавства є підставою для матеріальної відповідальності.
При контрольному зважуванні вагона №55278444 виявлено: брутто - 75050 кг, тара вагона з ПД - 22800 кг, нетто - 52250 кг, нетто згідно документа 42100 кг, тобто вагон завантажений більше документа на 10150 кг, про що о 09:15 складено акт загальної форми від 19.09.2024 №8222. Зазначено, що комерційну несправність виявлено 19.09.2024 о 07:20.
За текстом позову та додаткових пояснень позивач вказує, що фактичне зважування завантаженого вагона №55278444 здійснено на станції Здолбунів Львівської залізниці 19.09.2024 о 01:11 год, що підтверджується записом у книзі обліку контрольних зважувань та перевірки кількості вантажу у вагоні форми ГУ-78, а комерційний Акт №350002/60 від 19.09.2024 було складено на підставі Акта загальної форми №8222 від 19.09.2024, в якому, зафіксовані результати контрольного зважування спірного вагону 19.09.2024.
До позовної заяви позивачем додано в якості доказу «Коммерческий акт №350002/60, дата 19 сентября 2024», який складених іноземною (російською) мовою за відсутності перекладу на українську, на підставі якого неможливо встановити обставини, які входять в предмет доказування в даній справі.
Згідно зі статтею 10 Конституції України державною мовою в Україні є українська мова. Застосування мов в Україні гарантується Конституцією України та визначається законом.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» єдиною державною (офіційною) мовою в Україні є українська мова.
Згідно з частиною першою статті 12 Закону України «Про судоустрій та статус судів» судочинство і діловодство в судах України провадиться державною мовою.
Відповідно до статті 14 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» у судах України судочинство провадиться, а діловодство здійснюється державною мовою. У судовому процесі може застосовуватися інша мова, ніж державна, у порядку, визначеному процесуальними кодексами України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».
При цьому, згідно з частиною шостою ст. 13 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» органи державної влади, органи влади Автономної Республіки Крим та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації державної і комунальної форм власності беруть до розгляду документи, складені державною мовою, крім випадків, визначених законом.
Згідно з частинами першою, другою, четвертою, п'ятою статті 91 ГПК України письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
При цьому до письмових доказів, викладених недержавною мовою, повинні додаватися переклади українською мовою, засвідчені належним чином. Вірність перекладу документів юридичного характеру повинна бути нотаріально засвідченою в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат». Пунктом 2.1. глави 8 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України №296/5 від 22.02.2012, визначено, якщо нотаріус не знає відповідних мов (однієї з них), переклад документа може бути зроблено перекладачем, справжність підпису якого засвідчує нотаріус за правилами, передбаченими цим Порядком. Переклад має бути зроблений з усього тексту документа, що перекладається, і закінчуватися підписами. Під текстами оригіналу та перекладу вміщується підпис перекладача у разі здійснення перекладу перекладачем. Посвідчувальний напис викладається під текстами документа і перекладу з нього. Переклад, розміщений на окремому від оригіналу чи копії аркуші, прикріплюється до нього, прошнуровується і скріплюється підписом нотаріуса і його печаткою.
Таким чином, докази, не перекладені з російської мови (іноземної мови) на українську мову та не засвідчені належним чином в порядку статті 79 Закону України «Про нотаріат» не є належними документами, оскільки не оформлені в установленому законом порядку. Такої ж думки дотримується Верховий Суд у постанові від 12.03.2025 у справі № 910/20940/21 (910/19964/23), від 20.06.2019 у справі № 910/4473/17.
Близька за змістом позиція про те, що використання документів, викладених іноземною (російською) мовою без їх засвідченого у встановленому порядку перекладу українською мовою, суперечить положенням Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» та частини першої статті 9 ЦПК України (мова цивільного судочинства), міститься у постанові Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №751/1620/23.
У даній справі, судом встановлено, що документ: «Коммерческий акт №350002/60, дата 19 сентября 2024» не містить перекладу у встановленому законодавством порядку на державну мову, що унеможливлює для суду оцінку такого документу як доказу у справі, зокрема, достовірно встановити зміст такого документу та дії, які вчинені на підставі вказаного документу особами.
Крім того суд звертає увагу на наявність в матеріалах справи інших суперечливих аргументів позивача. Так, останнім зазначено, що 17.09.2024 виявлено, що вага вантажу у вагоні не перевищує вантажопідйомність - безпеці руху не загрожує, тому вагон №55278444 було відправлено за досильною накладною від 17.09.2024 №38147823 на станцію призначення. Разом з тим, за затримку вагона №55278444 з 17.09.2024 00 год. 05 хв. до 19.09.2024 09 год. 00 хв. на підставі акту загальної форми ГУ-23 № 67 від 19.09.2024 нараховує додаткові платежі. З огляду на наведене, ураховуючи твердження позивача про відправку вагона за досильною накладною на станцію призначення 17.09.2024, суд критично оцінює доводи позивача щодо неможливості перевезення вказаного вагона з вини відповідача та відповідно правомірності нарахування додаткових платежів по 19.09.2024.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст. ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що позивачем у справі не доведено належними та допустимими доказами, яким є комерційний акт, факт неправильного зазначення вантажовідправником маси вантажу у накладній. Отже, відсутні правові підстави для стягнення з відповідача нарахованих на підставі акту загальної форми ГУ-23 № 67 від 19.09.2024 додаткових платежів в сумі 10 650,84 грн. При цьому суд не перевіряє правильність розрахунку додаткових платежів, наведених позивачем, оскільки факт неправильного визначення вантажу відправником не підтверджено як такий.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, наведені Європейським судом з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. З огляду на вищевикладене, інші доводи та аргументи учасників судового процесу не досліджуються судом, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
Ураховуючи встановлені судом обставини, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову повністю.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
За результатами вирішення спору судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на Позивача відповідно до ст. 129 ГПК України.
Керуючись ст.ст.123, 129, 232,233, 236-241,326 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 19.05.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько