19.05.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4506/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Дарміна М.О. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Кощеєва І.М.
розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 у справі №904/4506/24 (суддя Фещенко Ю.В.)
за позовом Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ)
до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" (м. Дніпро)
про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів у загальному розмірі 125 644 грн. 24 коп.
Короткий зміст позовних вимог та рішення суду першої інстанції:
Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" плату за користування вагонами та збір за зберігання вантажів у загальному розмірі 125 644 грн. 24 коп., з яких:
- 121 734 грн. 72 коп. - плата за користування вагонами.
- 3 929 грн. 52 коп. - збір за зберігання вантажів.
Позовні вимоги обґрунтовані наступним:
- відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-05393056/2020-0001 від 30.06.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом. Отже, ПрАТ "Дніпровський металургійний завод" було приєднано АТ "Українська залізниця" до договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом;
- у жовтні 2023 року на адресу відповідача на станцію Діївка Придніпровської залізниці по накладним №№ 36391, 36389, 36388, 36395 надійшли власні порожні вагони (вантаж на своїх вісях) №№ 50743178, 70552930, 70553771, 70734868. Перевізні документи були розкредитовані вантажоодержувачем 27.10.2023, проте вагони (вантаж на своїх вісях) тривалий час не забиралися з колій станції. Спірні вагони відповідно до актів загальної форми №№ 1281, 1368, 1108 були затримані на коліях станції Діівка Придніпровської залізниці з вини ПРАТ "Дніпровський металургійний завод". Вагони були забрані 24.11.2023 о 15:30 год., що підтверджується пам'яткою про подавання вагонів № 886;
- за час знаходження вищевказаних вагонів на коліях станції Діївка була нарахована плата за користування вагонами у розмірі 101 445 грн. 60 коп. (без ПДВ), яка була включена до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 23119014, 23119015, 23119016, 28119017 та збір за зберігання вантажу у розмірі 3 274 грн. 60 коп. (без ПДВ) по накопичувальній картці № 26119001. Загальна сума нарахувань склала 125 644 грн. 24 коп. (з ПДВ);
- відомості плати за користування вагонами та накопичувальна картка були підписані представником відповідача із запереченнями, щодо того, що цистерни прибули з розукомплектованими приборами гальмівної магістралі та простоювали на станції Діївка в очікуванні видачі акту форми ВУ-25М. Проте позивач із запереченнями відповідача не погоджується, оскільки порожні власні вагони прибували на станцію Діївка, як вантаж на своїх вісях і тому несвоєчасне забирання з колій станції одержувачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог, передбачених пунктом 33 Правил видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивести вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом. По станції Діївка були складені Повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагона № 8376, 8375, 8378, 8377 від 28.10.2023, проте вагони стороною відповідача не забирались зі станційних колій, що є безпідставним, та як наслідок враховуючи вимоги Статуту залізниць України, Правил перевезень вантажів відповідно були нараховані належні залізниці платежі. Відмова відповідача здійснити оплату зазначених сум стало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.
Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 року у справі № 904/4506/24 у задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" про стягнення плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів у загальному розмірі 125 644 грн. 24 коп. - відмовлено у повному обсязі.
Приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що:
- під час розгляду справи як позивач так і відповідач підтверджували факт виявлення 28.10.2023 на станції Діївка Придніпровської залізниця у спірних вагонах №№ 50743178, 70552930, 70553771, 70734868, які надійшли по накладним №№ 36391, 36389, 36388, 36395, факту розукомплектування в процесі перевезення певних вузлів;
- у Повідомленнях форми ВУ-23М № 8376, № 8375, № 8377 та № 8378 у розділі найменування несправностей зазначено "розукомплектування ручного стоянкового гальма" (а.с.81-82 на звороті);
- в матеріалах справи наявне листування між позивачем та відповідачем (а.с.83, 88, 89-93), з якого вбачається, що з приводу вказаного факту розукомплектування вагонів в період з 30.10.2023 по 21.11.2023 між позивачем та відповідачем відбувалось документальне його оформлення та узгоджувались виявлені під час опису факту розукомплектування розбіжності. Так, з огляду на те, що спірні вагони є власністю третіх осіб, а у відповідача вагони перебували на праві користування, відповідачем на запит позивача (лист № 1153 від 07.11.2023), надавались позивачу відповідні докази правомірності перебування спірних вагонів у відповідача. Листами від 30.10.2023 № 1190/647, від 08.11.2023 № 1190/666/1, від 13.11.2023 № 08/675 та від 21.11.2023 № 68/683 відповідач просив позивача оформити та надати відповідачу Акти про пошкодження вагонів форми ВУ-25М (а.с.89, 91, 92, 93). При цьому в листі від 09.11.2023 № 1162 позивач підтвердив, що оформити і надати оригінали форми ВУ-25М не має можливості (а.с.88);
- суд також враховує, що з наявних в матеріалах справи доказів вбачається, що тривалість оформлення документів щодо розукомплектування спірних вагонів була зумовлена також розбіжністю у формулюваннях у різних документів, а саме: як було зазначено вище, у Повідомленнях форми ВУ-23М № 8376, № 8375, № 8377 та № 8378 у розділі найменування несправностей зазначено "розукомплектування ручного стоянкового гальма" (а.с.81-82 на звороті). У той же час, в Актах про пошкодження вагонів форми ВУ-25М в розділі "Перелік пошкоджень вагона" зазначено - "Розукомплектування головної частини повітророзподільника" (а.с.97-100). Вказані обставини також були описані відповідачем у листі від 21.11.2023 № 68/683, в якому позивач зазначив, що складені станцією Діївка ВУ-23М не відповідають дійсним пошкодженням, в Актах зазначено "пошкодження стояночного гальма", а насправді розукомплектовані прибори гальмівної магістралі (магістральні та головні частини); розбіжності в актах не дають можливості в подальшому коректно оцінити вартість ремонту розукомплектованої частини і направити у ремонт цистерни". Також у вказаному листі відповідач зазначав, що станом на 20.11.2023 Акт форми ВУ-25М та відповідь на лист № 08/675 від 13.11.2023 не надано; з 27.10.2023 по день складання вказаного листа розукомплектовані цистерни перебувають на станції Діївка в очікування коректно складених відповідних актів (а.с.93).
- в цілому позиція позивача у даній справі є суперечливою, оскільки під час розгляду справи позивач посилався на те, що всі документи щодо виявленого розукомплектування вагонів №№ 50743178, 70552930, 70553771, 70734868, які надійшли по накладним №№36391, 36389, 36388, 36395 були складені ним 28.10.2023, однак вказані доводи спростовуються зазначеними вище обставинами та наявними у справі доказами;
- проаналізувавши наявні у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що тривалість оформлення документів, а отже і перебування спірних вагонів в період з 28.10.2023 по 24.11.2023 була зумовлена саме діями позивача, який допустив суперечливе (неточне) відображення у складених ним документах опису виявленого розукомплектування. Таким чином, вина відповідача відсутня; причини, з яких спірні вагони в період з 28.10.2023 по 24.11.2023 не забирались відповідачем, не залежали від останнього.
З урахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Підстави, з яких порушено питання про перегляд судового рішення та узагальнені доводи апеляційної скарги:
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, з апеляційною скаргою звернулось Акціонерне товариство "Українська залізниця" (м. Київ), в якій просить рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 скасувати, прийнято нове яким позовні вимоги АТ “Українська залізниця» задовільнити в повному обсязі.
Узагальнення доводів апеляційної скарги:
Апеляційна скарга обґрунтована наступним:
Апелянт не погоджується із зазначеним рішенням, вважає його таким, що ухвалене з порушенням норм процесуального права, допущеними судом порушеннями принципів рівності учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності та об'єктивності господарського судочинства та, як наслідок, неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи.
Апелянт вказує на те, що у жовтні 2023 на адресу Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" по накладним № 36391, 36389, 36388, 36395 надійшли власні порожні вагони (вантаж на своїх вісях) № 50743178, 70552930, 70553771, 70734868.
Апелянт зауважує, що перевізні документи були розкредитовані вантажоодержувачем 27.10.23р., але незважаючи на це Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" вагони (вантаж на своїх вісях) тривалий час не забиралися з колій станції. Спірні вагони відповідно до актів загальної форми №№ 1281, 1368, 1108 були затримані на коліях станції Діівка Придніпровської залізниці з вини Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод". За час знаходження вищевказаних вагонів на коліях станції Діївка відповідно до ст.ст. 119,46 Статуту залізниць України та Правил користування вагонами та контейнерами та Правил зберігання вантажів станцією була нарахована плата за користування вагонами у розмірі 101445,60 грн. (без ПДВ), яка була включена до відомостей плати № 23119014, 23119015, 23119016, 28119017 та збір за зберігання вантажів у розмірі 3274,60 грн.(без ПДВ) по накопичувальній картці № 26119001.
Вищевказані документи підписані були з зауваженнями представником Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" який посилається на те, що цистерни прибули з розукомплектованими приборами гальмівної магістралі та простоювали на станції Діївка в очікуванні видачі акту форми ВУ-25М.
Апелянт звертає увагу, що порожні власні вагони прибували на станцію Діївка, як вантаж на своїх вісах і тому несвоєчасне забирання з колій станції одержувачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог передбачених пунктом 33 Правил видачі вантажів та статтями 46,47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивести вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом.
Апелянт зауважує, що складені станцією Діївка акти загальної форми № форми ф. ГУ- 23 №1281, 1368, 1108, підтверджують факт затримки вагонів № 50743178, 70552930, 70553771, 70734868 з вини ПрАТ «ДМЗ» після прибуття їх на станцію призначення Діївка, посилання відповідача стосовно того, що він очікував видачу актів форми ВУ-25М і тому не забирав вагони є безпідставним та необґрунтованим, так як Правилами перевезень вантажів, ані будь якими іншими нормативними документами не передбачено право вантажоодержувача відмовитись від приймання вантажу до видачі актів форми ВУ-25 М.
Також апелянт звертає увагу суду на те, що статтею 121 та пунктом 16 вищевказаних Правил передбачений вичерпний перелік, звільнення вантажовласника від нарахованої плати за користування вагонами. Таким чином, підстави, які б звільнили відповідача від нарахованої плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів в даному випадку відсутні.
Тому нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів по вказаним вагонам проводилось у повній відповідності до Правил користування вагонами та контейнерами та Правил зберігання вантажів.
Суд першої інстанції дійшовши висновку про відмову у задоволенні позовних вимог фактично зневілював норми Статуту залізниць України, Правил користування вагонами та контейнерами та Правил зберігання вантажів.
Питання підстав складання актів форми ВУ-25 М, розслідування випадку розукомплектування порожніх вагонів-цистерн, стягнення збитків за розукомплектування вагонів не є предметом розгляду даної справи, й фактично у відповідача не було жодних підстав не забирати вагони з колій станції вчасно.
Узагальнені доводи інших учасників провадження у справі:
Приватним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний завод" (м. Дніпро) подано відзив на апеляційну скаргу, в якому останній не погоджується з доводами, викладеними позивачем у апеляційній скарзі, вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області по справі № 904/4506/24 від 03.12.2024 є законним, обґрунтованим та таким, в якому повно з'ясовано обставини, що мають значення для вирішення справи, в зв'язку з чим, апеляційна скарга Відповідача є такою, що не підлягає задоволенню.
Відповідно до п. 20 Правил № 334 Акт про пошкодження вагона (контейнера) (форма ВУ-25М) складається у разі пошкодження вагона (контейнера) під час перевезення, навантаження, вивантаження вантажу, виконання маневрових робіт, а також в інших випадках для засвідчення обставин і розмірів пошкодження і є підставою для матеріальної відповідальності винних у пошкодженні згідно із статтею 124 Статуту.
Згідно пункту 2 статті 126 Статуту за пошкодження залізницею вагонів або контейнерів, що належать підприємствам, залізниця несе матеріальну відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди.
Так, спірні вагони-цистерни 27.10.2023 на станцію Діївка Придніпровської залізниці за залізничними накладними №№ 36391, 36389, 36388, 36395 зі станції Вояни, Словакія (приймаюча станція Ужгород УЗ) прибули вагони - цистерни №50743178, № 70552930, № 70553771, № 70734868 прибули з розукомплектованими приборами гальмівної магістралі (магістральні та головні частини).
Для засвідчення зазначених обставин представником Позивача та Відповідача складено Акт загальної форми ГУ-23 від 27.10.2024.
Акти загальної форми №№ 1281, 1368, 1108 на які посилається Позивач, взагалі не підписані представником Відповідача.
Акціонерним товариством «Українська залізниця» подано відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій останній не погоджується з доводами, викладеними відповідачем у відзиві, просить задовольнити апеляційну скаргу АТ «Укрзалізниця» на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 шляхом його скасування, та прийняти нове яким позовні вимоги АТ «Українська залізниця» задовільнити в повному обсязі.
Посилання відповідача на порушення Позивачем п.20 Правил складання актів, а також єдиної процедури оформлення, розслідування та повідомлення про факти розукомплектування вантажних вагонів доведеної до відома Відповідача телеграмою № Ц-4-83/1145-20 від 24.06.2020 не здійснило належне розслідування випадку розукомплектування порожніх вагонів-цистерн, які прибували на адресу Відповідача, який є їх суборендарем, та як наслідок не встановлено винних осіб у розукомплектуванні вагонів.
Посилання на те, що Позивач не здійснив належне розслідування випадку розукомплектування порожніх вагонів-цистерн, які прибували на адресу Відповідача є безпідставними та необґрунтованими, так як предметом даного спору є стягнення плати за користування вагонами та контейнерами та збору за зберігання вантажів, а не стягнення збитків за розукомплектування вагонів. Таким чином, доводи Відповідача в цій частині взагалі не стосуються суті спору.
Щодо відповіді на відзив, колегія суддів виходить з наступного:
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 22.01.2025 по справі № 904/4506/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 у справі №904/4506/24, для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
Відповідачу було запропоновано протягом п'яти днів з дня вручення ухвали про відкриття апеляційного провадження надати відзив на апеляційну скаргу. Позивач, в свою чергу, має право подати до суду відповідь на відзив, а Відповідач - заперечення на відповідь протягом п'яти днів з дати отримання цих документів.
Відповідно до Довідки Центрального апеляційного господарського суду про доставку електронного листа, ухвалу про відкриття апеляційного провадження від 22.01.2025 по справі №904/4506/24 було доставлено сторонам по справі до їх електронних кабінетів - 22.01.2025 об 22:46.
Враховуючи вищевикладене та норми матеріального права, які регулюють порядок обчислення строків, строк сплив 28.01.2025.
Як зазначалося вище, з часу винесення ухвали від 22.01.2025 у суду апеляційної інстанції не виникало додаткових питань до сторін спору щодо обставин даної справи.
Рішень щодо надання учасникам справи додаткового строку на подання будь-яких процесуальних документів судом апеляційної інстанції не приймалося.
В пунктах 20,21 постанови Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2018 року у справі № 904/5995/16 викладено наступний правовий висновок:
20. Відповідно до частини першої статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Згідно з частиною четвертою цієї статті одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.
21. Отже, пропущений учасником процесуальний строк може бути поновлений судом за умови вчинення учасником процесуальної дії, для вчинення якої було встановлено строк, подання учасником заяви про поновлення процесуального строку та визнання причин пропуску строку поважними, крім випадків, коли ГПК України встановлено неможливість такого поновлення.
Колегія суддів констатує, що текст відповіді на відзив не містить звернень до суду апеляційної інстанції з клопотанням про поновлення пропущеного строку на подання заяви.
Відповідно, відсутня процесуальна передумова для розгляду зазначеної заяви.
При цьому колегія суддів зауважує, що відповідно до частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.
Поняття “справедливе правосуддя» в сучасному розумінні має два аспекти:
- матеріальна справедливість, яка полягає в тому, що кожне судове рішення має бути справедливим по суті (тобто при вирішенні спірного питання повинні бути справедливо визначені права і обов'язки тих, хто звернувся до суду, або завдяки судовому рішенню має бути відновлена порушена справедливість);
- процесуальна справедливість, яка передбачає розгляд справи відповідно до певних судових процедур.
В аспекті зазначеного колегія суддів апеляційного господарського суду звертається до практики Європейського суду з прав людини, який у своїх рішеннях вказує на те, що "при застосуванні процедурних правил, національні суди повинні уникати як надмірного формалізму, який буде впливати на справедливість процедури, так і зайвої гнучкості, яка призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом (див. рішення у справі "Walchli v. France", заява № 35787/03, п. 29, 26.07.2007; "ТОВ "Фріда" проти України", заява № 24003/07, п. 33, 08.12.2016).
Відповідно, можливе прийняття судом апеляційної інстанції будь-яких додаткових заяв, клопотань, додаткових пояснень у поза визначений процесуальним законом спосіб призведе до нівелювання процедурних вимог, встановлених законом.
Вищенаведене дозволяє колегії суддів не приймати до уваги відповідь на відзив, як таку, що подано у поза встановлений процесуальним законом спосіб.
Процедура апеляційного провадження в апеляційному господарському суді:
Згідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 у даній справі визначена колегія суддів у складі: головуючий, доповідач суддя Дармін М.О., судді: Чус О.В., Кощеєв І.М.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 14.01.2025р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/4506/24. Розгляд питання про залишення апеляційної скарги без руху, про повернення апеляційної скарги, відмову у відкритті апеляційного провадження або про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 у справі №904/4506/24 відкладено до надходження матеріалів оскарження до суду апеляційної інстанції.
17.01.2025р. матеріали справи № 904/4506/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою суду від 22.01.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 у справі №904/4506/24. Призначено розгляд апеляційної скарги у порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення учасників справи, за наявними у справі матеріалами, в порядку письмового провадження.
Як вірно встановлено місцевим господарським судом, підтверджено матеріалами справи і не оспорюється сторонами спору:
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до електронного повідомлення про укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 45-05393056/2020-0001 від 30.06.2020 АТ "Укрзалізниця" засвідчило прийняття від Приватного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний завод" заяви про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом (далі - договір, а.с.14-20).
У жовтні 2023 року на адресу відповідача на станцію Діївка Придніпровської залізниці по накладним №№ 36391, 36389, 36388, 36395 надійшли власні порожні вагони (вантаж на своїх вісях) №№ 50743178, 70552930, 70553771, 70734868.
Перевізні документи були розкредитовані вантажоодержувачем 27.10.2023, проте вагони (вантаж на своїх вісях) тривалий час не забиралися з колій станції.
Спірні вагони відповідно до Актів загальної форми №№ 1281, 1368, 1108 були затримані на коліях станції Діївка Придніпровської залізниці з вини ПрАТ "Дніпровський металургійний завод". Вагони були забрані 24.11.2023 о 15:30 год., що підтверджується пам'яткою про подавання вагонів № 886.
За час знаходження вищевказаних вагонів на коліях станції Діївка позивачем була нарахована плата за користування вагонами у розмірі 101 445 грн. 60 коп. (без ПДВ), яка була включена до відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 23119014, 23119015, 23119016, 28119017 та збір за зберігання вантажу у розмірі 3 274 грн. 60 коп. (без ПДВ) по накопичувальній картці № 26119001. Загальна сума нарахувань склала 125 644 грн. 24 коп. (з ПДВ).
Відомості плати за користування вагонами та накопичувальна картка були підписані представником відповідача із запереченнями, щодо того, що цистерни прибули з розукомплектованими приборами гальмівної магістралі та простоювали на станції Діївка в очікуванні видачі акту форми ВУ-25М.
Проте позивач із запереченнями відповідача не погоджується, оскільки порожні власні вагони прибували на станцію Діївка, як вантаж на своїх вісях і тому несвоєчасне забирання з колій станції одержувачем вантажів, які прибули на його адресу, є, на думку позивача, порушенням вимог, передбачених пунктом 33 Правил видачі вантажів та статтями 46, 47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивести вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом.
По станції Діївка були складені Повідомлення про ремонт або технічне обслуговування вагона № 8376, 8375, 8378, 8377 від 28.10.2023, проте вагони стороною відповідача не забирались зі станційних колій.
Відмова відповідача здійснити оплату зазначених сум і стала підставою для звернення до суду із даним позовом.
Обставини справи, встановлені судом апеляційної інстанції та оцінка апеляційним господарським судом доводів учасників провадження у справі і висновків суду першої інстанції:
Заслухавши доповідь судді-доповідача щодо змісту судового рішення, перевіривши повноту встановлення господарським судом обставин справи та докази у справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку, а також доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 269 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів апеляційного господарського суду встановила, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню в силу наступного:
Предметом розгляду у даній справі є стягнення з Відповідача плати за користування (простоювання) вантажними вагонами-цистернами №50743178, №70552930, №70553771, №70734868, наданих за договором суборенди та прибулих на станцію Діївка 27.10.2023, основним предметом спору є визначення причин простою зазначених вагонів і наявність або відсутність вини Відповідача в цьому.
Відповідно до статті 307 Господарського кодексу України, положення якої кореспондуються із положеннями статті 909 Цивільного кодексу України, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини 2 статті 908 та статтею 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Згідно з частинами 1, 2 статті 8 Закону України "Про залізничний транспорт", перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти залізничним транспортом загального користування здійснюється на договірних засадах. Для забезпечення виконання договірних зобов'язань здійснюється перспективне та поточне планування перевезень. Умови та порядок організації перевезень, у тому числі в прямому змішаному сполученні за участю залізничного та інших видів транспорту, нормативи якості вантажних перевезень (терміни доставки, безпека перевезень, схоронність вантажів) та обслуговування пасажирів, відправників і одержувачів вантажів визначаються Статутом залізниць України, Правилами перевезень вантажів та Правилами перевезень пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457 затверджений Статут залізниць України (далі - Статут), який згідно зі статтею 2 визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Статтею 3 Статуту визначено, що його дія поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування.
Згідно зі статтею 17 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).
Відповідно до підпункту 8 пункту 6 розділу 1 Статуту залізниць України (далі - Статут), накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача. Накладна супроводжує вантаж на всьому шляху перевезення до станції призначення.
При цьому, Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом (стаття 2 Статуту).
На підставі цього Статуту затверджені Міністерством транспорту Правила перевезень вантажів, які є обов'язковими для всіх юридичних осіб (стаття 5 Статуту).
Правилами перевезень вантажів, а саме пунктом 1.1. Правил оформлення перевізних документів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 21.11.2000 № 644, а також статтею 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів).
Накладна згідно з вказаними Правилами може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису). Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
З матеріалів справи вбачається, що 27.10.2023 вагони прибули на станцію Діївка у розукомплектованому стані. Це зафіксовано Актом загальної форми ГУ-23, підписаним обома сторонами. Позивач не оформив належним чином Акт про пошкодження (ВУ-25М) в установлені строки. Відповідач неодноразово звертався до вагонного депо Кам'янське з вимогою оформити такі акти. Відповідні акти були надані лише 23.11.2023, тобто через майже місяць після виявлення пошкоджень. У всіх Акті ВУ-25М не зазначено винної сторони, не оцінено вартість пошкоджень, і не заповнено інші обов'язкові графи.
Статтею 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу; терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами; вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби; цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача; за зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.
Згідно з пунктом 2 Правил користування вагонами і контейнерами затверджених наказом Міністерства України від 25.02.1999 № 113 за користування вагонами і контейнерами вантажовідправники, вантажоодержувачі, власники під'їзних колій, порти, організації, установи, фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності (далі - вантажовласники) вносять плату.
Відповідно до пункту 3 Правил користування вагонами і контейнерами облік часу користування вагонами і контейнерами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46 (додаток 1), Відомістю плати за користування контейнерами форми ГУ-46к (додаток 11), які складаються на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 (додаток 2), Пам'яток про видачу/приймання контейнерів форми ГУ-45к (додаток 8), Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами (додаток 12), Актів про затримку вагонів форми ГУ-23а (додаток 3), Актів загальної форми ГУ-23 (додаток 6). За договором між вантажовласником і залізницею всі ці документи можуть оформлятися і надаватися в електронному вигляді. Порядок здійснення електронного документообігу під час перевезення вантажів залізничним транспортом у внутрішньому сполученні регламентується додатком до договору про організацію перевезень вантажів і проведення розрахунків за перевезення та надані залізницею послуги.
Згідно з пунктом 4 Правил користування вагонами і контейнерами відомості плати за користування вагонами, контейнерами складаються на вагони, контейнери, що подаються під навантаження та вивантаження, є документами обліку часу перебування вагонів, контейнерів у пунктах навантаження та вивантаження та на під'їзних коліях і містять розрахунки платежів за користування вагонами, контейнерами. Відомості плати за користування вагонами (контейнерами) мають підписуватися працівником станції і вантажовласника щоденно або в періоди пред'явлення їх станцією до розрахункового підрозділу, що встановлюються начальником залізниці. У разі непогодження даних, зазначених у відомості, представник вантажовласника зобов'язаний підписати відомість із зауваженнями.
Плата за користування нараховується за кожний вагон і контейнер після прийняття його залізницею від вантажовласника. У разі неповернення залізниці вантажовласником вагона (контейнера) протягом 15 діб після прийняття їх вантажовласником плата за користування за ці 15 діб, а потім за кожні 5 діб стягується, не очікуючи повернення вагона (контейнера) (пункт 5 Правил).
Пунктом 6 Правил користування вагонами і контейнерами встановлено, що час користування обчислюється окремо для кожного вагона і контейнера за його номером. Номерному обліку часу користування підлягають усі вагони і контейнери, подані під вантажні операції на місцях загального користування, а на місцях незагального користування - вагони і контейнери парку залізниць України й інших держав, передані на під'їзні колії або орендовані ділянки колій.
Усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, що знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника.
У відповідності до пункту 12 Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година. Причини, які є підставою для нарахування плати за користування вагонами в разі затримки їх на підходах до припортових станцій призначення, зазначаються в актах про затримку вагонів.
Розмір плати за користування вагонами в залежності від часу користування встановлюється згідно з чинним законодавством (пункт 14 Правил користування вагонами і контейнерами).
Статтею 119 Статуту передбачено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянам - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50% зазначених розмірів плати.
Вантажовласники, порти відшкодовують залізницям плату за користування вагонами інших держав від часу прийому цих вагонів від залізниці до повернення їх після виконання вантажних операцій у порядку, визначеному Укрзалізницею відповідно до міжнародних договорів України з цих питань.
Статтями 46, 47, 119, 125 Статуту залізниць України визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що прибув на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом (договором, контрактом, замовленням, нарядом тощо). За несвоєчасне забирання вантажу справляються відповідні плата і збори.
Збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї, на прикордонних, припортових станціях тощо).
Термін безоплатного зберігання обчислюється: якщо на станції призначення вивантаження здійснюється засобами: залізниці - з 24-ої години дати вивантаження вантажів, одержувача - з 24-ої години дати подавання вагонів під вивантаження; при переадресування - після двох годин з моменту повідомлення про прибуття вантажу; при затримці - з моменту затримки (пункт 8 Правил зберігання).
Розмір плати за зберігання вантажу визначається за тарифами, встановленими у пункті 2.1 розділу ІІІ Збірника тарифів.
Так, після закінчення терміну безоплатного зберігання при зберігання вантажів у вагонах (у тому числі контейнерах) нараховується збір за кожну добу в розмірі 4,0 грн. за одну тону вантажу. Збір за зберігання власного (орендованого) рухомого складу на своїх осях (з одиниці) справляється в розмірі 5,9 грн. за добу. У всіх випадках неповна доба зберігання вантажів округляється до повної.
Відповідно до наказу Міністерства транспорту та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 в редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 22.06.2022 № 441 до плати за користування вагонами та контейнерами, що вказана в розділі V Збірника тарифів, та збору за зберігання вантажів, що вказані в розділі ІІІ Збірника тарифів, застосовується коефіцієнт 5,139.
Положеннями Збірника тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом у межах України та пов'язані з ними послуги (Тарифне керівництво №1), затвердженого наказом Міністерства та зв'язку України від 26.03.2009 № 317 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 15.04.2009 за № 340/16356, встановлені розміри плати за користування вагонами, зберігання вантажів та інші додаткові операції.
Колегія суддів зауважує на тому, що відповідно до статті 46 Статуту залізниць України, одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти вантаж, що надійшов на його адресу, навіть якщо постачання не передбачене планом. Затримка вивезення вантажу з колій станції Діївка є порушенням цього обов'язку.
Враховуючи, що затримка з оформленням документів сталася з вини Позивача, а не Відповідача, останній не може нести відповідальності за період простою вагонів з 28.10.2023 по 24.11.2023.
Суд першої інстанції обґрунтовано визнав, що дії Позивача спричинили затримку у передачі вагонів, що виключає вину Відповідача.
Відсутність своєчасного належного документального оформлення пошкодження вагонів з боку Позивача, а також недотримання встановленої процедури розслідування і повідомлення, унеможливлюють покладення відповідальності за розукомплектування та наслідки простою вагонів на Відповідача.
Доводи Відповідача про неналежне розслідування випадку розукомплектування порожніх вагонів не стосуються предмета спору, оскільки Позивач не заявляє вимог про стягнення збитків, а лише про стягнення плати за користування вагонами.
Позивач надав усі необхідні документи, що підтверджують факт прибуття вагонів, затримку на станції призначення, облік часу перебування вагонів. Ці документи є належними, допустимими та достатніми для підтвердження позовних вимог. Натомість Відповідач не довів свою невинуватість у затримці, що суперечить вимогам ст. 74 ГПК України.
Тому колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та базуються на чинному законодавстві. Підстави для звільнення Відповідача від сплати плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу - відсутні.
З огляду на зазначене, доводи апелянта щодо неправомірності нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажу, не ґрунтуються на нормах законодавства та суперечать фактичним обставинам справи.
На підставі викладеного, колегія суддів відхиляє доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі “… у жовтні 2023 на адресу ПрАТ «ДМЗ» по накладним № 36391, 36389, 36388, 36395 надійшли власні порожні вагони (вантаж на своїх висах) № 50743178, 70552930, 70553771, 70734868. Слід зауважити, що перевізні документи були розкредитовані вантажоодержувачем 27.10.23, але незважаючи на це ПрАТ «ДМЗ» вагони (вантаж на своїх висах) тривалий час не забиралися з колій станції. Спірні вагони відповідно до актів загальної форми №№ 1281, 1368, 1108 були затримані на коліях станції Діівка Придніпровської залізниці з вини ПрАТ «ДМЗ». За час знаходження вищевказаних вагонів на коліях станції Діївка відповідно до ст.ст. 119,46 Статуту залізниць України та Правил користування вагонами та контейнерами та Правил зберігання вантажів станцією була нарахована плата за користування вагонами у розмірі 101445,60 грн. (без ПДВ), яка була включена до відомостей плати № 23119014, 23119015, 23119016, 28119017 та збір за зберігання вантажів у розмірі 3274,60 грн.(без ПДВ) по накопичувальній картці № 26119001.
Вищевказані документи підписані були з зауваженнями представником ПрАТ «ДМЗ» який посилається на те, що цистерни прибули з розукомплектованими приборами гальмівної магістралі та простоювали на станції Діївка в очікуванні видачі акту форми ВУ-25М.
Звертаємо увагу, що порожні власні вагони прибували на станцію Діївка, як вантаж на своїх вісях і тому несвоєчасне забирання з колій станції одержувачем вантажів, які прибули на його адресу, є порушенням вимог передбачених пунктом 33 Правил видачі вантажів та статтями 46,47 Статуту залізниць України, якими визначено, що одержувач зобов'язаний прийняти і вивести вантаж, що надійшов на його адресу, навіть поставка якого йому не передбачена планом.
Зауважимо, що складені станцією Діївка акти загальної форми № форми ф. ГУ- 23 №1281, 1368, 1108, підтверджують факт затримки вагонів № 50743178, 70552930, 70553771, 70734868 з вини ПрАТ «ДМЗ» після прибуття їх на станцію призначення Діївка, посилання відповідача стосовно того, що він очікував видачу актів форми ВУ-25М і тому не забирав вагони є безпідставним та необґрунтованим, так як Правилами перевезень вантажів, ані будь якими іншими нормативними документами не передбачено право вантажоодержувача відмовитись від приймання вантажу до видачі актів форми ВУ-25 М.
Звертаємо увагу суду на те, що статтею 121 та пунктом 16 вищевказаних Правил передбачений вичерпний перелік, звільнення вантажовласника від нарахованої плати за користування вагонами. Таким чином, підстави, які б звільнили відповідача від нарахованої плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів в даному випадку відсутні.
Тому нарахування плати за користування вагонами та збору за зберігання вантажів по вказаним вагонам проводилось у повній відповідності до Правил користування вагонами та контейнерами та Правил зберігання вантажів.
Суд першої інстанції дійшовши висновку про відмову у задоволенні позовних вимог фактично зневілював норми Статуту залізниць України, Правил користування вагонами та контейнерами та Правил зберігання вантажів.
Питання підстав складання актів форми ВУ-25 М, розслідування випадку розукомплектування порожніх вагонів-цистерн, стягнення збитків за розукомплектування вагонів не є предметом розгляду даної справи, й фактично у відповідача не було жодних підстав не забирати вагони з колій станції вчасно.
Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України, …
У статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, …..
Згідно з вимогами ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України…
Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, …..
Згідно із приписами ч. 1 ст. 526 Цивільного кодексу України …..
Частиною 1 статті 634 Цивільного кодексу України встановлено, що …..
Згідно з ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України ….
Таким чином, судом першої інстанції порушено норми матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваного рішення.
Справедливе застосування норм права -є- передусім недискримінаційний підхід, неупередженість.
Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.…», як такі, що не спростовують обґрунтованих висновків суду першої інстанції, оскаржуване рішення відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 у даній справі відсутні.
Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
Відповідно до п.1 ч.1 ст. 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Відповідно до частини 1 статті 276 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частин 1, 4 статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Під час розгляду справи, колегією суддів не встановлено порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення та неправильного застосування норм матеріального права.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006). Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі апеляційний суд дійшов висновку, що скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків суду першої інстанції, викладених в рішенні суду першої інстанції, яке є предметом апеляційного оскарження.
З урахуванням вищевикладеного, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 у справі №904/4506/24 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) на нього, відповідно, підлягає залишенню без задоволення.
Розподіл судових витрат:
У відповідності до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати за подання апеляційної скарги у сумі 3633,60 грн. покладаються на особу, яка подала апеляційну скаргу.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд,
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 у справі №904/4506/24 - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024 у справі №904/4506/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3633,60 грн. покласти на Акціонерне товариство "Українська залізниця" (м. Київ).
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено статтями 286-289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус
Суддя І.М. Кощеєв