14.05.2025 року м.Дніпро Справа № 904/4405/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Чус О.В., Іванова О.Г.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: Пясецький Д.В.
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні
в режимі відеоконференції апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024р.
(суддя Ярошенко В.І., м. Дніпро, повний текст рішення складено 05.12.2024р.)
у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг", м. Київ
до Українського державного університету науки і технологій, м. Дніпро
про стягнення
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Українського державного університету науки і технологій пені у розмірі 3 497 960, 26 грн., 3% річних у розмірі 292 117, 01 грн. та інфляційних втрат у розмірі 132 745, 15 грн.
Позов обґрунтований порушенням Відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу № 03-2395/22-БО-Т від 05.12.2022 у частині своєчасного розрахунку за поставлений Позивачем у період січень-березень 2023 року природний газ, що є підставою для нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат у вказаному вище розмірі.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024р. у справі №904/4405/24 позов задоволено частково. Стягнуто з Українського державного університету науки і технологій на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" пеню у розмірі 1 748 980, 13 грн., 3 % річних, у розмірі 292 117, 01 грн., інфляційні втрати, у розмірі 132 745, 15 грн. та витрати зі сплати судового збору, у розмірі 44 528, 60 грн.. В іншій частині позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати у частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення пені у розмірі 1 748 980,13 грн. та ухвалити у цій частині нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що Відповідач був обізнаний з тим, що за неналежне виконання умов договору на нього буде покладено відповідальність відповідно до умов договору.
Апелянт стверджує, що судом першої інстанції не враховано тієї обставини, що постановою Кабінету Міністрів України від 9 грудня 2020 р. № 1236 було зобов'язано забезпечити безумовне відновлення газопостачання бюджетних установ. При цьому Позивач забезпечує галузі національної економіки і населення природним газом, є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки, суспільства і безпеки держави. Відсутність можливості вчасно розраховуватись за природний газ і, як наслідок, відсутність можливості вчасно надати послуги з постачання природного газу спричинить значні соціально та економічно негативні наслідки для всієї України. Розмір дебіторської заборгованості постійно зростає, через відсутність платіжної дисципліни з боку споживачів, між тим несвоєчасність оплати контрагентів прямо перешкоджає виконанню покладених на Позивача державою обов'язків, погіршує фінансове становище, впливає на якість та своєчасність надання послуг з поставки газу для інших споживачів природного газу.
За доводами Скаржника, у силу приписів ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання зобов'язання за будь-яких обставин. Виконання умов Договору не ставиться в залежність від виконання будь-яких зобов'язань з боку третіх осіб, зокрема кінцевих споживачів, відсутності коштів на рахунках тощо. Важкий фінансовий стан також не є винятковою обставиною для зменшення розміру неустойки або уникнення відповідальності. Крім того, Відповідач не обмежений у способах та шляхах виконання своїх зобов'язань, зокрема, шляхом перенесення оплати, взаємозаліку, залучення кредитних коштів, зменшення власних витрат тощо.
Отже, на думку Апелянта, при ухваленні оскаржуваного рішення місцевим господарським судом порушено норми статей 236 та 238 ГПК України, що стало підставою для ухвалення незаконного рішення у частині зменшення пені.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Відповідач у поясненнях, що надійшли у системі Електронний суд 13.05.2025, зазначає, що ним, хоча із значним простроченням, однак здійснено оплату за переданий у січні-березні 2023 року газ у повному обсязі до пред'явлення позову, що у тому числі було враховано судом.
Окрім цього у відзиві йдеться про те, що судом першої інстанції було обґрунтовано враховано, що Відповідач є закладом вищої освіти та бюджетною установою, взято до уваги належну поведінку Відповідача під час розгляду справи судом.
При цьому Відповідач вважає, що суд першої інстанції при винесенні рішення правомірно вказав, що пеня є лише санкцією за невиконання зобов'язання, а не основним боргом і будувати на цих платежах свої доходи та видатки Позивач не може, тому при зменшенні розміру пені Позивач не несе значного негативного наслідку в своєму фінансовому стані.
За доводами Відповідача, враховуючи що Український державний університет науки і технологій перебуває у процесі стабілізації своєї діяльності, так як через процедуру реорганізації зіткнувся з численними труднощами організаційного, кадрового, правового та технічного характеру, що істотно впливають на внутрішню діяльність закладу та стабільність його функціонування , покладення на нього такого великого тягаря у вигляді сплати пені у розмірі 50% не є доцільним, а додаткове збільшення штрафних санкцій є надмірним та нерозумним в даному випадку.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.12.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Іванов О.Г..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 23.12.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/4405/24.
Матеріали справи № 904/4405/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 07.01.2025 відкрито апеляційне провадження у справі та призначено апеляційну скаргу до розгляду в судове засідання на 14.05.2025.
Ухвалою від 12.05.2025 задоволено заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" та призначено судове засідання за його участю у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.
У судовому засіданні 14.05.2025 представник Позивача надав пояснення у справі.
Представник Відповідача у судове засідання не з'явився.
Беручи до уваги, що неявка Відповідача належним чином повідомленого про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представника Відповідача.
У судовому засіданні 14.05.2025 була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
05.12.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (Постачальником) та Українським державним університетом науки і технологій (Споживачем) було укладено договір № 03-2395/22-БО-Т, відповідно до п.1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ за ДК 021:2015 код 09120000-6 "Газове паливо" (природний газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Пунктом 2.1 договору сторони встановили, що Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з 01.01.2023 року по березень 2023 року (включно), в кількості 1 750 тис. куб. метрів куб. метрів), в тому числі по місяцях (далі також - розрахункові періоди) (тис. куб. м.):
Постачальник передає Споживачу у загальному потоці природний газ у внутрішній точці виходу з газотранспортної системи.
Право власності на природний газ переходить від Постачальника до Споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ Споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов'язану з правом власності на природний газ (п. 3.1 договору).
Згідно з п. 4.1 договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
ціна природного газу за 1000 куб м газу без ПДВ -13 658, 33 грн,
крім того податок на додану вартість за ставкою 20%,
ціна природного газу за 1000 куб. м з ПДВ - 16 390, 00 грн;
крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124, 16 грн без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді нарівні 1, 10 умовних, одиниць, всього з коефіцієнтом - 136, 576 грн, крім того ПДВ 20% - 27, 315 грн, всього з ПДВ - 163, 89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1 000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 16553, 89 грн.
Загальна вартість цього договору на дату укладання становить 2 414 089, 58 грн, крім того ПДВ - 4 828 217, 92 грн, разом з ПДВ 28 969 307, 50 грн (п. 4.3 договору).
Відповідно до п. 5.1 договору оплата за природний газ за відповідний розрахунковий період (місяць) здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту-приймання передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Споживач має право здійснити оплату та/або передоплату за природний газ протягом періоду поставки або до початку розрахункового періоду.
Згідно з п.5.3 договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору.
Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору.
Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови оплати Споживачем 100% вартості природного газу, замовленого на попередній розрахунковий період, та 100% оплати вартості фактично переданого природного газу у попередні розрахункові період.
За умовами п.7.2 договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Даний договір набирає чинності з « 01» січня і діє в частині поставки газу до « 31» березня 2023 року включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
На виконання умов зазначеного договору, у період січень-березень 2023 року, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 14 757 256, 75 грн, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу.
Відповідач оплату за переданий газ здійснив у повному обсязі у розмірі 14 757 256, 75 грн (підтверджується витягом з електронних виписок), але із значним простроченням, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги п. 5.1 Договору.
Вищезазначені обставини стали підставою для нарахування Позивачем пені у розмірі 3 497 960, 26 грн, 3 % річних у розмірі 292 117, 01 грн та інфляційних втрат у розмірі 132 745, 15 грн.
Неоплата Відповідачем вказаних вище сум пені, річних та інфляційних втрат стала підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення.
Рішення обґрунтовано порушенням Відповідачем зобов'язань за договором у частині своєчасної оплати поставленого газу та, у зв'язку з цим, наявністю підстав для стягнення з нього пені, річних та інфляційних втрат.
Одночасно суд вважав наявними підстави для зменшення пені, нарахованої Позивачем, на 50%.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині зменшення розміру пені на 50% та відмови у позові про її стягнення у сумі 1748980,13грн, тому відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
За нормою ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Крім того, згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
У даному випадку, як зазначалось раніше, у п. 7.2. договору сторони передбачили, що у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1. та/або строків оплати за пунктом 8.4. договору, споживач зобов'язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За прострочення виконання зобов'язання, на підставі п. 7.2. договору, Позивач нарахував та просить стягнути з Відповідача пеню за загальний період прострочення з 16.03.2023 по 15.11.2023 у сумі 3 497 960,26грн.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені, зробленого Позивачем, та встановлено, що під час його проведення останнім було вірно визначено суми заборгованості та періоди прострочення, арифметично розрахунок проведено також вірно.
Заперечення саме щодо здійснених Позивачем розрахунків сум пені Відповідачем не надані.
Водночас, Відповідач у суді першої інстанції у відзиві просив зменшити заявлену Позивачем до стягнення суми пені на 99,99%.
Згідно з положеннями 551 ЦК України суд має право зменшити штрафні санкції або неустойку, якщо їх розмір значно перевищує збитки кредитора. Таке зменшення санкцій має ґрунтуватися на різних факторах, зокрема на виконанні зобов'язання боржником, майновому стані сторін та наявності інших істотних обставин. Водночас неустойка має подвійну правову природу - це і спосіб забезпечення виконання зобов'язання, і міра відповідальності за його порушення, покликана захистити інтереси кредитора і стимулювати боржника до належного виконання.
Згідно з принципами цивільного права (ст. 509 ЦК України), зобов'язання повинні ґрунтуватися на добросовісності, розумності та справедливості. Якщо неустойка є надмірною і призводить до несправедливого тягаря для боржника, суд може її зменшити, щоб уникнути зловживання правом. Цей підхід підтверджений судовою практикою, зокрема постановою Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 918/116/19, що підкреслює важливість справедливості в цивільних відносинах.
Таким чином, суди мають право зменшувати неустойку або штрафні санкції за умови, що їх розмір не відповідає реальним збиткам і суперечить принципам справедливості, добросовісності та розумності. Це допомагає забезпечити баланс інтересів сторін і запобігти зловживанню правом.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду.
Так, за сталою практикою Верховного Суду, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення розміру штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно із статтею 86 ГПК України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (правові висновки Верховного Суду у постановах від 05.03.2019 у справі № 923/536/18, від 10.04.2019 у справі № 905/1005/18, від 06.09.2019 у справі № 914/2252/18, від 14.07.2021 у справі № 916/878/20).
Саме суди першої та апеляційної інстанцій користуються певною можливістю розсуду щодо зменшення розміру штрафних санкцій (неустойки), оцінюючи наявність та розмір збитків та інші обставини, які мають істотне значення (правові висновки Верховного Суду у постановах від 03.03.2021 у справі № 925/74/19, від 02.06.2021 у справі №5023/10655/11 (922/2455/20)).
Цієї позиції притримується і Верховний Суд у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, зазначивши, що у питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватися з положеннями статті 233 ГК України і частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України
Щодо досліджуваної справи, то місцевий господарський суд ухвалюючи оскаржуване рішення прийняв до уваги:
ступінь виконання зобов'язання Відповідачем, а саме той факт, що до звернення Позивача з позовом Відповідачем у добровільному порядку оплачена заборгованість у повному обсязі;
поведінку Відповідача під час розгляду справи судом - останній не заперечував прострочення, а лише просив врахувати обставини, які ускладнили виконання зобов'язань;
що пеня є санкцією, а не частиною основного боргу, тому її зменшення не завдасть значної шкоди фінансовому стану Позивача.
Одночасно, судом були враховані інтереси Позивача, який мав правомірні очікування щодо оплати поставленого ним природного газу у строки, узгоджені сторонами в договорі, а також те, що діяльність ТОВ "ГК "Нафтогаз Трейдинг" має важливе значення для надійного і безпечного функціонування газотранспортної системи.
Отже, з урахуванням положень наведених норм, фактичних обставини справи, характеру порушення та обставин, що вплинули на прострочення, врахувавши інтереси обох сторін, а також виходячи із засад справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності як складових елементів загального конституційного принципу верховенства права, колегія суддів вважає, що місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність, у даному випадку, виняткових підстав для реалізації права на зменшення розміру пені на 50 процентів та задоволення позовних вимог про її стягнення з Відповідача у сумі 1748908,13грн.
При цьому таке зменшення пені сприятиме досягненню розумного та оптимального балансу інтересів сторін у спорі, що дозволить уникнути негативних наслідків як для Позивача, так і для Відповідача.
Слід зазначити, що пеня не являється основним доходом Позивача, тому будувати на цих платежах свої доходи та видатки Позивач не може.
Крім того, вимоги Позивача про стягнення з Відповідача трьох процентів річних та інфляційних втрат задоволено місцевим господарським судом і таке стягнення у певній мірі компенсує знецінення несвоєчасно сплачених Відповідачем коштів, про що також було зазначено в оскаржуваному рішенні.
З огляду на вищевикладене, позовні вимоги про стягнення пені правомірно та обґрунтовано задоволено судом першої інстанції частково, у сумі 1748908,13грн.
У скарзі Апелянт, у тому числі, посилається на те, що при визначенні умов договору сторони передбачили розмір пені і Відповідач був обізнаний з наслідками неналежного виконання ним зобов'язань за цим договором.
У цьому зв'язку суд зазначає, що тлумачення ст. 627 ЦК України свідчить, що свобода договору має декілька складових, зокрема, свобода укладання договору; у виборі контрагента, виду договору, визначенні умов договору, форми договору. При реалізації принципу свободи договору слід враховувати вимоги ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, розумності та справедливості. Тобто законодавець, закріплюючи принцип свободи договору, встановив і його обмеження.
При цьому правом на зменшення розміру штрафних санкцій суд наділений у силу приписів чинного законодавства України та, за умови наявності підстав, таке зменшення не свідчить про порушення прав сторін щодо свободи договору.
Доводи Скаржника, що суд не врахував важливість своєчасного виконання зобов'язань для стабільності газотранспортної системи України, колегія суддів відхиляє, оскільки при прийнятті рішення судом були враховані інтереси обох сторін, і зменшення пені на 50% є збалансованим та обґрунтованим кроком, який сприяє досягненню справедливого результату. Як зазначено вище, суд також врахував, що пеня є лише санкцією, а не основним боргом, а тому її зменшення не має суттєво негативного впливу на фінансове становище Позивача.
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що у сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги .
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного рішення не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
Керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз Трейдинг" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 03.12.2024р. у справі № 904/4405/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 19.05.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В. Чус
Суддя О. Г. Іванов