Справа № 569/9472/25
1-кс/569/3789/25
12 травня 2025 року м. Рівне
Рівненський міський суд Рівненської області в особі слідчого судді ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , з участю прокурора - ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , захисників підозрюваного - адвокатів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання старшого слідчого третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому ОСОБА_4 , яке погоджене прокурором відділу Рівненської обласної прокуратури ОСОБА_3 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, -
Слідчий, у рамках кримінального провадження №42025180000000015 від 21.03.2025 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, звернувся в суд із вказаним клопотанням, яке погоджене з прокурором про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
В обґрунтування клопотання зазначає, що ОСОБА_5 відповідно до наказу Головного управління Національної поліції в Рівненській області від 16.07.2024 № 167 о/с призначений на посаду поліцейського офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділення поліції № 6 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області (надалі за текстом - ВП № 6 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області).
Також, відповідно до наказу начальника ГУНП в Рівненській області від 31.07.2024 № 186о/с ОСОБА_5 присвоєно спеціальне звання - капітан поліції.
Таким чином ОСОБА_5 , маючи спеціальне звання капітан поліції, згідно з абз. 1 п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» є працівником правоохоронного органу, у зв'язку з чим постійно здійснює функцію представника влади та відповідно до пункту 1 примітки до ст. 364 КК України є службовою особою.
Згідно з приписами Закону України «Про Національну поліцію» до завдань та функцій поліцейських входить запобігання кримінальним, адміністративним правопорушенням; попередження, виявлення та припинення кримінальних та адміністративних правопорушень, а також виявлення причин та умов, що сприяють їх учиненню.
24.02.2022 Указом Президента України № 64/2022, у зв'язку з військовою агресією «рф» проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» введено воєнний стан на всій території України, який в подальшому було неодноразово продовжено у встановленому законодавством України порядку.
З урахуванням викладеного, поліцейський офіцер громади сектору взаємодії з громадами ВП № 6 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 у силу займаної посади та досвіду службової діяльності, яка пов'язана у сприянні державним органам та Збройним Силам України у проведенні мобілізаційних заходів, був достовірно обізнаними про особливий правовий режим воєнного стану, який введено в Україні з 24.02.2022 у зв'язку зі збройною агресією «рф», та настанням з моменту оголошення рішення про мобілізацію особливого періоду, який передбачено ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оборону України» та ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Пунктами 1, 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зобов'язано громадян з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період; під час мобілізації з'явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин.
Пунктом 2 статті 26 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено настання відповідальності громадян за невиконання своїх обов'язків щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Також, згідно з ч. 5 ст. 24 Закону України «Про Національну поліцію», за зверненням територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, органи та підрозділи, що входять до системи поліції, беруть участь у здійсненні заходів щодо оповіщення військовозобов'язаних та резервістів спільно з представниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, а також здійснюють адміністративне затримання та доставлення до цих центрів та органів призовників, військовозобов'язаних та резервістів, які вчинили адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210, 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Однак, офіцер громади сектору взаємодії з громадами ВП № 6 Рівненського РУП ГУНП в Рівненській області ОСОБА_5 , за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, але не пізніше березня 2025 року, чітко усвідомлюючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки зі здійснення мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс в суспільстві, у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, достовірно знаючи, що ОСОБА_8 перебуває у розшуку як особа що ухиляється від мобілізації висловив вимогу останньому про надання неправомірної вигоди в сумі 1200 доларів США за невжиття заходів щодо розшуку ОСОБА_8 .
Так, на виконання вказаної вимоги 10.05.2025 близько 11 години 45 хвилин ОСОБА_8 ., перебуваючи в автомобілі «Ауді А6» поблизу торговельного центру «HAPPY MALL», що у м. Рівне по вулиці Чорновола, 91, передав, а ОСОБА_5 отримав неправомірну вигоду у сумі 1200 доларів США за невжиття заходів щодо розшуку ОСОБА_8 .
Після цього, о 12 год 50 хв офіцера громади сектору взаємодії з громадами відділення поліції № 6 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області ОСОБА_5 затримано в порядку ст. 208 КПК України працівниками правоохоронних органів, предмет неправомірної вигоди в сумі 1200 доларів США вилучено, чим протиправну діяльність ОСОБА_5 припинено.
10.05.2025 о 11 год. 55 хв. ОСОБА_5 затриманий працівниками Державного бюро розслідувань за підозрою у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Того ж дня, 10.05.2025 слідчим за погодженням з прокурором, ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 до вчинення інкримінованого йому злочину, підтверджується зібраними у ході досудового розслідування матеріалами, а саме: заявою та протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , рапортом про вчинення кримінального правопо рушення, протоколом обшуку транспортного засобу «Ауді А6» д.н.з НОМЕР_1 , протоколом затримання ОСОБА_5 , а також іншими матеріалами кримінального провадження у їх сукупності.
Покликаючись на викладене, наявність ризиків, передбачених у п.п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий вказує на необхідність застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 .
Запобігти вказаним ризикам неможливо шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою тому, що реалізувати вказані ризики можливо лише перебуваючи на свободі.
Прокурор та слідчий в судовому засіданні повністю підтримали клопотання щодо застосування щодо підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, просили його задоволити з підстав викладених у ньому.
Підозрюваний та його захисники в судовому засіданні заперечували щодо задоволення клопотання та просили застосувати щодо ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту, однак у разі застосування запобіжного заходу тримання під вартою зментиши розмір застави до 20 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб.
Заслухавши думку учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання підлягає до задоволення з наступних підстав.
В судовому засіданні встановлено, що слідчими третього слідчого відділу (з дислокацією у м. Рівному) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Хмельницькому здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42025180000000015 від 21.03.2025, за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
За вищевказаних обставин, 10.05.2024 ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 КПК України зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до якого, зокрема, відноситься: верховенство права.
Згідно ч. 2 ст. 8 КПК України принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.
Узагальнююче визначення «обґрунтованість підозри» у вчиненні кримінального правопорушення, доведення якої, як одного з трьох обов'язкових елементів, визначених КПК України для можливості взагалі обрання запобіжного заходу, покладено на прокурора, сформульовано у правових позиціях Європейського суду з прав людини.
У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року вказав, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. ЄСПЛ в даному рішенні наголошує, що вимога, що підозра має ґрунтуватись на обґрунтованих підставах, є значною частиною гарантії недопущення свавільного затримання і тримання під вартою.
Крім того, як зазначено у матеріалі ВССУ від 11.07.2016р. «захист прав людини у кримінальному провадженні: доказування та докази», передумовою для подання клопотання стороною обвинувачення про застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри про те, що особа вчинила кримінальне правопорушення. Слідчий, прокурор зобов'язані з належним обґрунтуванням викласти обставини, що дають підстави підозрювати, обвинувачувати особу у вчиненні кримінального правопорушення, і посилання на матеріали, що підтверджують ці обставини. Європейський суд з прав людини неодноразово у своїх рішеннях зазначив, що абстрактна можливість перешкоджання кримінальному провадженню, знищення, сховати або спотворити річ, яка має істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, ризик незаконного впливу на свідків, вчинити інше кримінальне правопорушення є недостатньою для обґрунтування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Згідно рішення Європейського суду з прав людини, у справі «Бойченко проти Молдови» №41088/05, рішення від 11 липня 2006 року - «одне тільки посилання судів на відповідну норму закону без вказівки підстав з яких вони вважають обґрунтованими твердження про те, що ніби заявник може перешкоджати провадженню в справі, переховуватись від правосуддя або скоювати нові злочини, не є достатнім для ухвалення рішення про обрання запобіжного заходу».
Згідно ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Згідно п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.
Як передбачено ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, законним та обґрунтованим визнається арешт особи, коли він є необхідним для запобігання вчиненню нею правопорушення чи її втечі після його вчинення, а також для забезпечення виконання будь-якого обовязку, встановленого законом.
Згідно п. п. 3, 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод і практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу та особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм застосування більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин кримінального правопорушення та особливості підозрюваного і його поведінки.
Враховуючи, що поняття «обґрунтована підозра» не визначене у національному законодавстві та, виходячи з положень ч. 5 ст. 9 КПК України, слід взяти до уваги позицію Європейського суду з прав людини, відображену у пункті 175 рішення від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України», відповідно до якої «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series A, №182), те що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення (рішення у справі «Мюррей проти Об'єднаного Королівства» від 28 жовтня 1994 року, «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Ілійков проти Болгарії» від 26.07.2001, суд зазначив, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів; а у справі «Летельє проти Франції» від 26.06.1991 суд вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув'язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.
Так, слідчий, звертаючись з клопотанням про застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у виді тримання під вартою та прокурор при розгляді клопотання довели про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_9 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.
Потреба у застосуванні відносно ОСОБА_9 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1-4 ч. 1 ст. 177 КПК України.
Так, ОСОБА_9 обґрунтовано підозрюються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, у сфері службової діяльності, за скоєння якого законом передбачено безальтернативне покарання у виді позбавлення волі строком від 5 до 10 років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, з безальтернативною конфіскацією майна.
Обґрунтуванням того, що ОСОБА_9 може переховуватись від органу досудового розслідування являється те, що кримінальне правопорушення, вчинене підозрюваним, відноситься до категорії тяжких злочинів. Усвідомлюючи відповідальність за вчинений ним тяжкий злочин та покарання передбачене санкцією інкримінованої йому статті у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, свідчить про те, що в разі обрання ОСОБА_9 більш м'якого запобіжного заходу, останній з метою уникнення покарання, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Необхідно зазначити, що у разі доведення вини ОСОБА_9 йому загрожує покарання у виді позбавлення волі, що вже само по собі може бути підставою та мотивом для підозрюваного переховуватись від суду.
На даний час органом досудового розслідування проводять слідчі (розшукові) дії та встановлюють обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, до скоєння яких, можливо, причетні інші особи. Всі докази, в тому числі речові, ще не встановлені (відшукані) і відповідно не досліджені. Відтак, у разі застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою, останній, будучи обізнаний про обставини кримінального правопорушення, матиме реальну можливість вчинити дії, спрямовані на знищення, приховання або спотворення речей чи документів, що мають важливе значення для досудового розслідування та відомості, які в них містяться, можуть бути доказами під час судового розгляду.
Осікільки встановлено, що ОСОБА_9 тривалий час працював в органах поліції, наявність в нього численних зв'язків серед інших співробітників правоохоронних органів, які за його проханням чи вказівками можуть сприяти в уникненні від кримінальної відповідальності у різноманітних формах.
Відповідно, він має широке коло знайомств серед співробітників різних державних установ, підприємств, експертних установ, правоохоронних органів. А тому, є достатні підстави вважати, що як особисто, так і через колег по роботі, може вживатися заходи, основною ціллю яких є запобігання здійснення кримінального судочинства у цілому, зокрема здійснення повного та об'єктивного досудового розслідування та судового розгляду.
У такий спосіб ОСОБА_9 , як особисто, так і через інших осіб, шляхом умовлянь, чиненням тиску, погрозами та/або будь-яким іншим чином може вплинути на свідків, які є підлеглими чи колегами останнього, з метою, серед іншого, зміни показань про обставини провадження, або взагалі відмови, як на стадії досудового розслідування, так і під час судового розгляду.
ОСОБА_9 також може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, а саме шляхом неприбуття та несвоєчасного прибуття на виклики слідчого, прокурора, суду, що в подальшому може позбавити можливості забезпечити досудове розслідування та судове провадження у розумні строки.
З урахуванням наведеного, є необхідним застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_9 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Даних, які б вказували на неможливість застосування до підозрюваного вказаного запобіжного заходу, не встановлено.
Разом з тим, відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбаченихчастиною четвертоюцієї статті.
Отже, задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя вважає за необхідне визначити підозрюваній розмір застави.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України, щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, розмір застави визначається від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні; рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Таким чином суд, визначаючи розмір застави бере до уваги обставини, встановлені ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від слідства та суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні, а тому вважає, що підозрюваному ОСОБА_9 слід визначити заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, оскільки саме така сума співмірна з наявними ризиками та може забезпечити виконання процесуальних обов'язків.
Саме такий розмір застави, на думку слідчого судді, є справедливим, здатний забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права підозрюваного, та підстав вважати його завідомо непомірним для підозрюваного суд не вбачає.
Окрім цього, застосовуючи альтернативний запобіжний захід у виді застави, слідчий суддя вважає за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відповідно до ч. 4 ст. 202 КПК України, підозрюваний, обвинувачений звільняється з-під варти після внесення застави, визначеної слідчим суддею, судом в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, якщо в уповноваженої службової особи місця ув'язнення, під вартою в якому він перебуває, відсутнє інше судове рішення, що набрало законної сили і прямо передбачає тримання цього підозрюваного, обвинуваченого під вартою.
На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 131-132, 176, 177, 181, 183, 194, 196, 199, 205 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання задоволити.
Застосувати відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком 60 днів тобто до 08.07.2025.
Утримувати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в Державній установі "Рівненський слідчий ізолятор" - м. Рівне, вул. Дворецька, 116.
Одночасно визначити заставу у розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень, у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) за наступними реквізитами: Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 26259988, Банк отримувача, ДКСУ, м. Київ, Код банку отримувача (МФО) 820172, Рахунок отримувача UA048201720355229002000010559.
Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом дії ухвали.
Покласти обов'язки на підозрюваного у разі внесення застави:
- прибувати за викликом до слідчого, прокурора та суду;
- не відлучатись із населеного пункту, в якому він зареєстрований, проживає, без дозволу слідчого або прокурора;
- повідомляти слідчого, або прокурора про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд і в'їзд в Україну.
Роз'яснити підозрюваному, що у разі внесенні застави у визначеному у даній ухвалі розмірі, оригінал документу з відміткою банку, який підтверджує внесення на депозитний рахунок має бути наданий уповноваженій особі Державній установі «Рівненський слідчий ізолятор».
У разі внесенні застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов'язаний виконувати покладені на нього обов'язки, пов'язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.
З моменту звільнення з-під варти у зв'язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.
Визначити строк дії ухвали та строк дії покладених обов'язків, у разі внесення застави встановити до 08.07.2025.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Копію ухвали направити на виконання уповноваженій особі ДУ "Рівненський слідчий ізолятор", вручити учасникам судового розгляду.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Слідчий суддя -