Справа № 757/57514/24-а Суддя (судді) першої інстанції: Литвинова І.В.
14 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Ганечко О.М.,
суддів Кузьменка В.В.,
Василенка Я.М.,
за участі секретаря судового засідання Фищук Н.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,
ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просив визнати протиправною і скасувати постанову № 523 за справою про адміністративне правопорушення від 26 листопада 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у виді штрафу у розмірі 1500 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 25500 грн.
В обґрунтування позовних вимог вказано, що оскаржувана постанова є протиправною і підлягає скасуванню, посилаючись на те, що при підготовці до розгляду справи ним не було з'ясовано чи належить до його компетенції розгляд даної справи; чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; під час розгляду справи не було оголошено посадової особи, яка розглядає справу, посадовою особою відповідача не було роз'яснено позивачу його права і обов'язки. Працівники відповідача разом з співробітниками НПУ не вручили повістку, а отримавши від позивача його паспортні дані виписали в громадському місці позивачу, який перебував та перебуває на військовому обліку повістку № 1/26.11.24 від 26 листопада 2024 року про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_6 з метою проходження медичної комісії. Акт відмови від отримання повістки № 1/26.11.24 від 26 листопада 2024 року відповідач також не доводив до відома, що підтверджується відсутністю в матеріалах адміністративної справи будь-яких відеозаписів доведення акта відмови від її отримання.
У відзиві на позовну заяву, представник відповідача вказав на те, що під час перевірки документів працівниками поліції та групою оповіщення позивачем для перевірки був пред'явлений паспорт громадянина України з Дія. Паперовий Військово-обліковий документ наданий для перевірки не був. ІНФОРМАЦІЯ_7 наданий для перевірки не був. У зв'язку з чим, була здійснена перевірка даних за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів («ІНФОРМАЦІЯ_8»). В результаті перевірки відомостей виявилось, що в Реєстрі відсутні відомості щодо проходження Позивачем військово-лікарської комісії, та її результатів. Саме це стало підставою передбаченою абз. 2 п. 69 Порядку, згідно з якою особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію. Відповідно, були підстави у працівників відповідача вручити позивачу повістку з метою звірки даних/проходження медичної комісії, що і було зроблено. Позивачу було виписано повістку, але підпис у розписці позивач ставити відмовився, у зв'язку з цим, членами групи оповіщення було складено акт про відмову від отримання повістки. Повістка відповідає формі зразку, що є Додатком 1 до Порядку, та містить всі необхідні відомості що визначені ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та зразку Додатку 1 до Порядку. Позивач розумів, що саме ця повістка стосується саме нього, вимога з'явитися для проходження BЛK була позивачем виконана в той же день, що зазначений у повістці.
Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2025 року позов залишено без задоволення.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує на неповне з'ясування всіх обставин справи та порушення норм матеріального/процесуального права, тому, просить рішення суду скасувати та постановити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.
Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.05.2025 відкрито апеляційне провадження та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні на 14.05.2025.
У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримала у повному обсязі, просила їх задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився.
Заслухавши суддю доповідача, вислухавши пояснення представника апелянта, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги позивача, колегія суддів зазначає таке.
Вважаючи постанову про накладення адміністративного стягнення протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з позовом.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого складено оспорювану постанову, містить підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності щодо роз'яснення змісту ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Крім того, з протоколу вбачається, що другий примірник вручено позивачу, що стверджується його підписом. Порушень прав позивача під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та складення оспорюваної постанови судом не встановлено, з огляду на що, суд першої інстанції дійшов висновку, що оспорювана постанова, ухвалена уповноваженою посадовою особою, у порядку та спосіб, встановлені законодавством, стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення.
Доводи апеляційної скарги позивача:
- суд першої інстанції не правильно визначив об'єктивну сторону адміністративного правопорушення, оскільки відмова від отримання повістки та відмова від проходження ВЛК це різні правові категорії;
- суд першої інстанції не врахував, що відповідач допустив порушення порядку розгляду справи, оскільки ухвалив оскаржувану постанову через одну годину після складання протоколу, а отже, недотримався законодавчої вимоги щодо повідомлення на менш ніж за три дні до розгляду справи, що позбавило апелянта можливості подати докази, сформувати позицію, звернутися до адвоката за правничою допомогою. Так, матеріали справи містять протокол № 523 від 26.11.2024, складений працівниками відповідача о 9:30 год., яким призначено розгляд справи про притягнення апелянта до адміністративної відповідальності на 26.11.2024 о 10:30 год. в приміщенні відповідача;
- відповідачем недотримана імперативна вимога чинного законодавства щодо обов'язку повідомити особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Розгляд справи відповідачем про притягнення апелянта до адміністративної відповідальності через одну годину після складання протоколу, без сумніву вплинуло на неспроможність апелянта реалізувати права передбачені ст. 268 КУпАП зокрема, але не виключно щодо підготовки для надання пояснень, подання доказів, заявлення клопотань, скористуватися правовою допомогою, тощо, що в свою чергу, суперечить основним завданням та засадам адміністративного судочинства;
- суд першої інстанції не врахував аргументацію апелянта про те, що сам факт відмови від отримання повістки, не утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Як вбачається з матеріалів справи працівники відповідача разом з співробітниками НПУ не вручили повістку, а отримавши від апелянта його паспортні дані, який перебуває на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 , вписали їх в пустий бланк повістки № 1/26.11.24 від 26.11.2024 про необхідність з'явитися до ІНФОРМАЦІЯ_1 з метою проходження медичної комісії, в подальшому, здійснили затримання та доставлення для складення адміністративних матеріалів.
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
За приписами ст. 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Повторне протягом року вчинення порушення, передбаченого частиною першою цієї статті, за яке особу вже було піддано адміністративному стягненню, - тягне за собою накладення штрафу на громадян від п'ятисот до семисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від однієї тисячі п'ятисот до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Об'єктивна сторона правопорушення виражається у порушенні законодавства України про військовий обов'язок і військову службу.
Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022, в Україні введено воєнний стан, який триває на теперішній час.
Відповідно Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан. З цієї дати діє воєнний стан, а тому, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію є підставою для притягнення до відповідальності, зокрема, за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Стаття 280 КУпАП, встановлює, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Водночас, колегія суддів при розгляді апеляційної скарги звертає увагу на приписи статті 251 КУпАП, якими передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Таким чином, суб'єкт владних повноважень зобов'язаний довести правомірність своїх рішень, дій чи бездіяльності, а позивач повинен заперечувати проти доводів суб'єкта владних повноважень.
Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що за змістом постанови № 523 від 26 листопада 2024 року, 26 листопада 2024 року під час проведення заходів оповіщення працівниками ІНФОРМАЦІЯ_1 спільно із співробітниками НПУ на території Печерського району м. Києва , а саме на вул. Еспланадна, 17 , ОСОБА_1 виписано повістку № 1/26.11.24 від 26 листопада 2024 року, для проходження медичної комісії, на підставі Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» о 09:30 26 листопада 2024 року. Однак, ОСОБА_1 відмовився отримувати та ставити підпис у розписці, про що складено акт відмови від отримання повістки.
Протилежного суду не доведено.
Як вказано у постанові № 523 від 26 листопада 2024 року, ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності за скоєння адміністративного правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 210-1 КУпАП, а саме, у зв'язку із відмовою від проходження медичного огляду, тим самим порушив вимоги ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», що вчинено в особливий період.
З роздруківки мобільного застосунку ІНФОРМАЦІЯ_7 встановлено, що позивач уточнював свої дані 26 листопада 2024 року, однак у ІНФОРМАЦІЯ_2 , де перебуває на обліку, як військовозобов'язаний, військово-лікарську комісію не проходив, висновок щодо придатності до військової служби відсутній.
За пунктом 68 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, особи, які не проходили медичний огляд або в яких закінчився строк дії рішення (постанови) про придатність до військової служби, направляються на військово-лікарську комісію. Громадяни України, які перебувають на військовому обліку та з набранням чинності Указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, прибули до ІНФОРМАЦІЯ_6 для уточнення своїх облікових даних (адреси місця проживання, номерів засобів зв'язку, адреси електронної пошти (за наявності) та інших персональних даних), можуть бути направлені на медичний огляд шляхом вручення їм повісток за наявності підстав для проходження медичного огляду відповідно до відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі призовників, військовозобов'язаних та резервістів (зокрема у разі відсутності дійсного рішення військово-лікарської комісії про ступінь придатності військовозобов'язаного до військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період та/або під час дії правового режиму воєнного стану та/або наявності інших підстав, передбачених законодавством), а також направлені на такий огляд у разі, коли такі громадяни самостійно виявили бажання пройти медичний огляд.
Відповідно до пункту 21 Порядку, за викликом районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6 (Центрального управління або регіонального органу СБУ, відповідного підрозділу розвідувальних органів) резервісти та військовозобов'язані зобов'язані з'являтися у строк та місце, зазначені в повістці, для взяття на військовий облік, уточнення своїх персональних даних, даних військово-облікового документа з військово-обліковими даними Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних, резервістів (ІНФОРМАЦІЯ_6), проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби.
Згідно з пунктом 31 Порядку, повістки мають право вручати представники ІНФОРМАЦІЯ_6 - в межах адміністративної території, на яку поширюється повноваження відповідного ІНФОРМАЦІЯ_6.
Колегія суддів констатує, що під час розгляду даного спору в суді першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду, позивачем не було надано доказів того, що позивач, на виконання вимог статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», пройшов ВЛК з врахуванням його медичної документації, а не відмовився від її проходження взагалі.
У відповідності до пункту 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», громадяни зобов'язані проходити медичний огляд для визначення придатності до військової служби згідно з рішенням військово-лікарської комісії чи відповідного районного (міського) ІНФОРМАЦІЯ_6, закладів охорони здоров'я Служби безпеки України, а у розвідувальних органах України - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону.
Згідно з санкцією, передбаченою частиною третьою статті 210-1 КУпАП, порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об'єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п'ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Протокол про адміністративне правопорушення, на підставі якого складено оспорювану постанову, містить підпис особи, що притягається до адміністративної відповідальності щодо роз'яснення змісту ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП. Крім того, з протоколу вбачається, що другий примірник вручено позивачу, що підтверджується його підписом. Порушень прав позивача під час складання протоколу про адміністративне правопорушення та складення оспорюваної постанови судом не встановлено.
У контексті доводів апелянта про те, що розгляд справи відповідачем про притягнення позивача до адміністративної відповідальності через одну годину після складання протоколу, що вплинуло на неспроможність апелянта реалізувати права передбачені ст. 268 КУпАП, колегія суддів зазначає, що протокол про адміністративне правопорушення не містить приміток про ненадання позивачу реалізувати свої права, зокрема, на надання правничої допомоги, при цьому, позивачем клопотань про відкладення розгляду справи заявлено не було.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції по суті спору про те, що оскаржувана постанова була ухвалена уповноваженою посадовою особою, у порядку та спосіб, встановлені законодавством, а стягнення накладено в межах санкції статті КУпАП та з дотриманням строків накладення адміністративного стягнення, з огляду на що, підстави для задоволення позовної заяви відсутні.
Крім того, позивач не був позбавлений можливості зібрати всі необхідні медичні документи та прибути до ІНФОРМАЦІЯ_6 для проходження ВЛК, при цьому, станом на час розгляду справи в суді апеляційної інстанції докази проходження позивачем ВЛК у матеріалах справи відсутні. При цьому, процедурних порушень, що мали б реальний вплив на вирішення даного спору, колегією суддів не встановлено, з урахуванням предмету даного спору, питання оповіщення, затримання та доставлення до ІНФОРМАЦІЯ_6, не є предметом розгляду даного спору.
Ураховуючи зазначене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про законність оскаржуваної постанови та скоєння позивачем адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Щодо посилань апелянта на неврахування судом, що відзив на позовну заяву було подано з порушенням встановленого КАС України строку, колегія суддів зазначає, що згідно норм ч. 4 ст. 9 КАС України, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тому, судом першої інстанції було оцінено надані стороною відповідача матеріали у сукупності, з наданими позивачем доказами по справі, що є дотриманням принципу рівності сторін та офіційного з'ясування всіх обставин справи.
Аналізуючи наведене, колегія суддів вважає, що відмова позивача від отримання повістки про виклик для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби підтверджує наявність у діях правопорушника складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. За таких обставин, апеляційний суд вважає доведеним факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Доводи позивача про те, що його дії щодо відмови від отримання повістки самі по собі не утворюють склад правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, колегія суддів відхиляє, оскільки відмова від отримання повістки про виклик для проходження медичного огляду для визначення придатності до військової служби і є відмовою від проходження медичного огляду та проходження військово-лікарської комісії. Доводи позовної заяви та апеляційної скарги є суб'єктивними та фактично зводяться до уникнення відповідальності за правопорушення, при цьому, доказів, які в вказували на відсутність або події, або складу правопорушення, позивачем не надано.
Відповідно до Положення про ІНФОРМАЦІЯ_6, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 №154, керівник ІНФОРМАЦІЯ_6 має право, зокрема, розглядати справи про адміністративні правопорушення, визначені статтею 235 Кодексу України, і накладати адміністративні стягнення.
ІНФОРМАЦІЯ_6 відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов'язаних та резервістів СБУ та розвідувальних органів): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).
Колегія суддів звертає увагу, що про необхідність пройти ВЛК позивача було повідомлено уповноваженою особою, коли він безпосередньо перебував у спілкуванні з позивачем. Виклик повісткою передбачає класичний варіант, тобто за відсутності особи. Разом з тим, законодавство не забороняє вручити повістку/направлення на ВЛК безпосередньо, коли особа перебуває у спілкуванні з групою оповіщення чи у ІНФОРМАЦІЯ_6.
Крім того, у разі незгоди із направленням на медичний огляд ВЛК позивач мав право оскаржити його у встановленому чинним законодавством порядку.
Так, факт здійснення відповідачем дій щодо вручення позивачу повістки та відмови останнього від її отримання підтверджується наявними у справі доказами, при цьому, зі сторони позивача жодним чином не спростовані. Позивач вказує, що не відмовлялся від отримання повістки для проходження медичного огляду, як від такого, проте, колегія суддів вважає ці доводи такими, що не заслуговують на увагу у суді апеляційної інстанції, оскільки не були зазначені у якості обгрунтування позовних вимог у суді першої інстанції.
Разом з тим, доводи позивача про вручення повістки в той же день, коли необхідно пройти медичний огляд також не заслуговують на увагу, оскільки це мало бути підставою для окремих зауважень при отриманні повістки, а не підставою для відмови від її отримання.
За наслідками розгляду апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість її доводів та відсутність підстав для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.
Згідно ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.
У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України.
Керуючись ст. ст. 243, 272, 286, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Печерського районного суду міста Києва від 10 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя О.М. Ганечко
Судді В.В. Кузьменко
Я.М. Василенко