Справа № 320/18263/24 Суддя (судді) першої інстанції: Щавінський В.Р.
16 травня 2025 року м. Київ
Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого судді Оксененка О.М.,
суддів: Ганечко О.М.,
Кузьменка В.В.,
розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Київської митниці на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Акустик Інжиніринг» до Київської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Акустик Інжиніринг» звернулось до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Київської митниці, в якому просило: визнати протиправним та скасувати рішення про коригування митної вартості №UA100100/2024/000008/2 від 09.02.2024.
Заявлені вимоги обґрунтовано тим, що під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару декларант надав усі наявні в нього документи, однак відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та відмовлено у митному оформлені товару.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року адміністративний позов задоволено.
Визнано протиправним та скасовано рішення про коригування митної вартості №UA100100/2024/000008/2 від 09.02.2024.
В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати вказане судове рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що оскільки наданий до митного оформлення рахунок на оплату від 01.02.2024 № 22 (одержувач ФОП ОСОБА_1 ) містить посилання на транспортний договір від 09.06.2023 № 09/06, який відсутній серед наданих документів.
Крім того, на думку апелянта, ненадання передбачених законодавством та договором - замовленням на транспортне обслуговування від 30.01.2024 № 23/01 акту виконаних робіт та банківських платіжних документів щодо оплати транспортних послуг не дає можливості упевнитись в повноті наданих перевізником послуг та понесених при цьому витрат, тому спірне рішення є правомірним та не підлягає скасуванню.
У відзиві на апеляційну скаргу позивачем зазначено проте, що доводи митного органу, які слугували підставою для ухвалення рішення про коригування митної вартості, заявленої позивачем, є безпідставними, так як митним органом не доведено заявлення неповних та/або недостовірних відомостей про митну вартість імпортованих товарів, та що у документах, поданих позивачем до митного оформлення, були відсутні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомості щодо ціни, що була фактично сплачена.
Згідно пункту 3 частини першої статті 311 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) також у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).
З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.
Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю «Акустик Інжиніринг», на виконання зовнішньоекономічного договору від 15.05.2023 №UA150523-01, укладеного із компанією Vibrofix GMBH, на митну територію України ввезено та заявлено до декларування за ЕМД 24UA100100023697U4 від 09.02.2024, товари «Мембрани з етиленпропілендієнового каучуку (EPDM), у вигляді листів, Lamix 5KG (1200x1200) FP00232 HLE178 - 2800 шт. (для виробництва звукоізоляційних екранів) виробник AIT Polska Sp.z.0.0 торгівельна марка АІТ».
Відповідно до пункту 1 контракту Продавець продає, а покупець купує звукоізоляційні матеріали, іменовані надалі Товар.
Кількість і ціни Товару для кожної поставки зазначаються в Специфікаціях і Інвойсах, які є невід'ємною частиною цього контракту.
Згідно до пункту 2 контракту загальна вартість товару складає суму 900 000 євро всіх партій товару, вказаних в Інвойсах до цього контракту.
У відповідності до пункту 3 контракту продавець здійснює поставку товару на умовах вказаних в Специфікації або інвойсі згідно Інкотермс 2000.
Одразу з митною декларацією позивачем, у відповідності до частини другої статті 53 Митного кодексу України були надано наявні документи: 1) контракт №UA150523-01 від 15.05.2023 та специфікація до контракту №7 на суму 15 120 EUR від 30.01.2024; 2) рахунок-фактура (інвойс) №241101 на суму 15 120 EUR від 30.01.2024; 3) довідка про транспортні витрати №01-02/24 від 01.02.2024; 4) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 22 від 01.02.2024; 5) договір замовлення на транспортне обслуговування №23/01 від 30.01.2024; 6) копія митної декларації країни відправлення Nє24PL331020E0102932 від 01.02.2024; 7) договір транспортного експедирування №1502/01 від 15.02.2019; 8) Заявка №PM00-000022 ві 31.01.2024 до договору №1502/01; 9) митна декларація країни відправлення 24PL331020E0102932 від 02.02.2024.
У подальшому, декларантом на виконання вимог митного органу надав додаткові документи: договір транспортного експедирування №1502/01 від 15.02.2019; заявка №PM00-000022 від 31.01.2024 до договору №1502/01; проформа-інвойс фабрики-виробника AIT Polska Sp.z.0.0 №SO24-0045 від 15.01.2024 на суму 13160 EUR; бухгалтерські документи на продаж продукції, що розглядається (копії видаткових та податкових накладних на користь українських контрагентів на внутрішньому ринку); банківські платіжні документи, що стосуються оплати ідентичного вантажу минулого періоду (платіжна інструкція №7 від 07.11.2023 та інвойс №231111 від 23.11.2023); інформація з мережи інтернет що до вартісних характеристик; додаткова технічна інформація та інформація щодо комерційної назви товару (розпорядження від 30.10.2023); висновок експерта що до вартісних характеристик №24/1/031 від 09.02.2024.
Однак, за результатами розгляду документів, відповідачем відмовлено у митному оформленні задекларованого товару та прийнято рішення про коригування митної вартості товару UA100100/2024/000008/2 від 09.02.2024.
Не погоджуючись з такими рішеннями відповідача та вважаючи свої права порушеними, позивач звернувся з цим позовом до суду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до висновку, що оскільки в оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відповідач не навів обґрунтованих підстав для висновку про наявність розбіжностей числових значень складових митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, тому позовні вимоги підлягають до задоволення.
Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VІ (далі - МК України, у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено порядок визначення митної вартості імпортованих товарів та правила її декларування.
Відповідно до частини першої статті 246 МК України, метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
За правилами статті 248 Митного кодексу України митне оформлення розпочинається з моменту подання митному органу декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання митним органом від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
У відповідності до статей 49, 50 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відомості про митну вартість товарів використовуються, зокрема, для нарахування митних платежів.
Згідно з частиною першою статті 51, частиною першою статті 52 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу; заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
У силу вимог частини другої статті 52 Митного кодексу України, декларант зобов'язаний: заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом; подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.
У відповідності до частин першої, другої статті 53 Митного кодексу у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Частиною третьої статті 53 Митного кодексу України передбачено, що у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною п'ятою статті 54 Митного кодексу України закріплено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відтак, митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом.
У той же час, у частині п'ятій статті 53 Митного кодексу України встановлено заборону вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Дана норма кореспондується з положеннями частини третьої статті 318 МК України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Згідно з частиною першою статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Системний аналіз наведених правових норм вказує на те, що митні органи мають право витребовувати додаткові документи на підтвердження задекларованої митної вартості у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що є обов'язковою обставиною, з якою закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом із тим, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України.
Приймаючи рішення про коригування митної вартості, відповідач виходив з того, що декларантом заявлено неповні відомості про митну вартість товару, в документах поданих до митного оформлення наявні розбіжності, а також документально не підтверджено числові значення складових митної вартості, які є обов'язковими при її обчисленні та на вимогу митного органу не подано документів, що підтверджують митну вартість товару згідно частини третьої статті 53 МК України.
Так, статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 (визначення митної вартості за ціною договору щодо ідентичних товарів) і 60 (визначення митної вартості за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів) Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 (визначення митної вартості на основі віднімання вартості) Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 (визначення митної вартості товарів на основі додавання вартості (обчислена вартість) Кодексу.
При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
З аналізу вищенаведених норм вбачається, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). При цьому, вказаний метод не підлягає застосуванню, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірно та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Як свідчать матеріали справи, для підтвердження митної вартості товару було подано наступні документи: 1) контракт №UA150523-01 від 15.05.2023 та специфікація до контракту №7 на суму 15 120 EUR від 30.01.2024; 2) рахунок-фактура (інвойс) №241101 на суму 15 120 EUR від 30.01.2024; 3) довідка про транспортні витрати №01-02/24 від 01.02.2024; 4) рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг № 22 від 01.02.2024; 5) договір замовлення на транспортне обслуговування №23/01 від 30.01.2024; 6) копія митної декларації країни відправлення Nє24PL331020E0102932 від 01.02.2024; 7) договір транспортного експедирування №1502/01 від 15.02.2019; 8) Заявка №PM00-000022 ві 31.01.2024 до договору №1502/01; 9) митна декларація країни відправлення 24PL331020E0102932 від 02.02.2024.
У подальшому, декларантом на виконання вимог митного органу надав додаткові документи: договір транспортного експедирування №1502/01 від 15.02.2019; заявка №PM00-000022 від 31.01.2024 до договору №1502/01; проформа-інвойс фабрики-виробника AIT Polska Sp.z.0.0 №SO24-0045 від 15.01.2024 на суму 13160 EUR; бухгалтерські документи на продаж продукції, що розглядається (копії видаткових та податкових накладних на користь українських контрагентів на внутрішньому ринку); банківські платіжні документи, що стосуються оплати ідентичного вантажу минулого періоду (платіжна інструкція №7 від 07.11.2023 та інвойс №231111 від 23.11.2023); інформація з мережи інтернет що до вартісних характеристик; додаткова технічна інформація та інформація щодо комерційної назви товару (розпорядження від 30.10.2023); висновок експерта що до вартісних характеристик №24/1/031 від 09.02.2024.
Однак, не зважаючи на вказане, під час митного оформлення товару та визначення митної вартості товарів, підставою для висновку відповідача про неможливість визначення митної вартості імпортованого товару за ціною договору стала наявність у документах, наданих декларантом, розбіжностей, зокрема, неможливість встановити умови оплати за товар, відсутні всі відомості, що б підтверджували числові значення складових митної вартості.
Як наслідок, спірним рішенням про коригування митної вартості товарів митна вартість товарів визначена за резервним методом.
Так, у спірному рішенні митний орган дійшов до висновку, що:
1) до митного оформлення наданий рахунок на оплату від 01.02.2024 №22 від ФОП ОСОБА_1 та, в транспортній накладній CMR від 02.02.2024 №02/02/2024 є відмітка особи, що залучалась до перевезення ФОП ОСОБА_2 . На момент митного оформлення не надані документи від суб'єкта ФОП ОСОБА_2 , що був залучений до перевезення та які могли б документально підтвердити числові значення;
2) до митного оформлення надано зовнішньоекономічний договір (контракт) від 15.05.2023 №UA150523-01, укладений між ТОВ «Акустик Інжиніринг» та Vibrofix GMBH , однак виробником товару в митній декларації зазначено - «AIT Polska Sp.z.o.0.», що свідчить про залучення третіх осіб стосовно здійснення зовнішньоекономічної діяльності. Крім цього, відповідно до інформації з відкритих джерел інтернет ресурсів, одним з учасників-засновників німецького підприємства Vibrofix GMBH є ОСОБА_4 , (Kyіv, Ukraine). Даний оцінюваний товар реалізується на ринку України під торговельною маркою «Vibrofix», експортер якого є також Vibrofix GMBH. Однак, згідно відкритих джерел та документів, які були надані декларантом, в каталозі на продукцію є наступні суб'єкти: Vibrofix GMBH, ТОВ «Акустик трафік» та ТОВ «Акустик Інжиніринг». У свою чергу, особа ОСОБА_4 (Київ, Україна) є учасником обох підприємств Vibrofix GMBH та ТОВ «Акустик трафік».
Щодо виникнення у митного органу сумнівів щодо заявленої митної вартості товару з огляду на ненадання документів від суб'єкта ФОП ОСОБА_2 , що був залучений до перевезення та які могли б документально підтвердити числові значення, слід вказати наступне.
Як свідчать матеріали справи, декларантом до митного оформлення надавався договір між ТОВ «Акустик інжиніринг» та ФОП ОСОБА_1 щодо транспортного обслуговування №23/01 від 30.01.2024, а також додатковий договір між ФОП ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 .
Числові значення вартості послуг з перевезення за маршрутом Sosnowiec-Ягодин (кордон України) зазначені у відповідній довідці, виданої ФОП ОСОБА_1 .
У даному випадку ФОП ОСОБА_1 виступає в якості експедитора та відповідно до статті 932 Цивільного кодексу України має право залучати до надання послуг третіх осіб.
Крім того, як встановлено статтею 929 Цивільного кодексу України, положення кодексу про транспортне експедирування поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.
У зв'язку з чим, ФОП ОСОБА_1 залучив до надання послуг перевізника ФОП ОСОБА_2 .
Таким чином, наданими декларантом митному органу документами документально підтверджується витрати щодо перевезення вантажу за вказаним маршрутом.
Стосовно посилань митного органу на залучення третіх осіб стосовно здійснення зовнішньоекономічної діяльності, слід вказати таке.
Так, Київська митниця в обґрунтування наявності взаємозв'язку у зовнішньоекономічній операції декларанта посилається на записи в торговому Реєстрі Німеччини щодо компанії Vibrofix GMBH та в Єдиному державному реєстрі України щодо ТОВ «Акустик Трафік», та як наслідок припускає наявність єдиної фізичної особи (ОСОБА_4), яка має відношення до обидвох вказаних підприємств, через що, на думку митниці, існує наявність взаємозв'язку Продавця і Покупця у розумінні статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд в своїх постановах (наприклад, постанова від 22 квітня 2021 року у справі 826/3094/16) у спорах із митними органами, за наявності достатніх підстав вважати, що відносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, вплинули на ціну оцінюваних товарів, орган доходів і зборів повинен надати декларанту або уповноваженій ним особі свої письмові обґрунтування, що такий вплив мав місце.
У разі відсутності обґрунтувань з боку органу доходів і зборів необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій цієї статті, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Отже, обов'язок доведення того, що пов'язаність між продавцем та покупцем вплинула на митну вартість задекларованого товару, покладається на орган доходів і зборів. У разі якщо орган доходів і зборів не справляється із цим обов'язком, то необхідно вважати, що взаємовідносини, зазначені у частині дванадцятій статті 58 Митного кодексу України, не вплинули на ціну оцінюваних товарів.
Так, згідно статті 15 Угоди про застосування статті VII Генеральної угоди про тарифи й торгівлю 1994 року, для її цілей особи вважаються пов'язаними між собою, тільки якщо: а) вони є службовцями або директорами підприємств один в одного; b) вони юридично визнані партнерами по бізнесу; с) вони є роботодавцем і працівником; d) будь-яка особа безпосередньо чи опосередковано володіє, контролює або утримує 5 чи більше відсотків випущених акцій, що дають право голосу, або акцій обох з них; е) один з них безпосередньо або опосередковано контролює іншого; f) обидва безпосередно або опосередковано контролюються третьою особою; g) разом вони безпосередно або опосередковано контролюють третю особу; h) вони є членами однієї й тієї самої сім'ї.
Разом з тим, оскільки жодна із вказаних умов не виконується (зокрема, ТОВ «Акустик трафік» не є учасником зовнішньоекономічної угоди ТОВ «Акустик інжиніринг» з Vibrofix GMBH ), відтак взаємозв'язок між Продавцем та Покупцем відсутній.
Крім того, фізична особа ОСОБА_4 не є учасником (чи будь-яким іншим чином контролює/має вплив - кінцевим бенефіціарним власником) або здійснює управління декларанта - ТОВ «Акустик інжиніринг».
Щодо посилань на іншу ціну товару, вказану в декларації країни декларації країни відправлення від 02.02.2024 №24PL331020E0102932, оскільки вказана вартість товару в польських злотих 66 158,00, що в єквіваленті в євро на дату експортної становить 15 306 євро, у той час як в рахунку фактурі зазначено 15 120 євро, слід вказати таке.
У відповідності до Постанови Міністерства фінансів Республіки від 22.04.2004 щодо обмінного курсу, який використовується для визначення митної вартості, з метою визначення митної вартості використовуються середні обмінні курси валют, встановленні Національним Банком Республіки Польща щомісячно.
Як свідчать матеріали справи, у відповідності до інвойсу DE815422291 від 30.01.2024 вартість товару складає 15120,00 Евро.
Середній валютний курс, який використовується Польщею для визначення митної вартості у період з 01.02.2024 по 29.02.2024 за один євро становив 4,3755 польських злотих.
У зв'язку з чим, рівень митної вартості, заявлений в митній декларації країни відправлення №24PL331020E0102932 від 2.02.2024 має становити: 15120 євро * 4,3755 = 66 158 польських злотих.
Ця сума відповідає той, що зазначена в митній декларації країни відправлення.
Стосовно тверджень відповідача, що банківський платіжний документ SWIFT 07.11.2023 стосовно здійснення оплати на користь Vibrofix GMBH , що був наданий декларантом, стосується вартості товару на суму 15120 євро, однак в призначенні платежу відсутнє посилання на документ, що містить відомості стосовно цієї вартості, тому неможливо прив'язати дану оплату до товару, що оцінюється, слід зазначити таке.
Так, у відповідності до листа до митниці №09/02 від 09.02.2024, цей банківський платіжний документ SWIFT 07.11.2023 стосовно здійснення оплати на користь Vibrofix GMBH стосується оплати ідентичного вантажу минулого періоду.
Тобто, того товару, який є ідентичним та поставлявся на виконання укладеного зовнішньоекономічного договору №UA150523-01 від 15.05.2023.
При цьому, на день декларування, по якому винесено спірне рішення про коригування митної вартості, не був оплачений, тому відповідний платіжний документ був відсутній.
Виходячи з наведеного, доводи, які зазначені відповідачем у рішенні про коригування митної вартості не є підставою для коригування митної вартості товару, оскільки в документах відсутні розбіжності, що впливають на митну вартість, або ознаки підробки. Надані позивачем до митного оформлення документи містять всі необхідні реквізити та відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, відомостей щодо ціни, що була сплачена за ці товари.
При цьому, у разі здійснення коригування митної вартості за резервним методом, у рішенні про коригування митний орган обов'язково повинен був зазначити докладну інформацію та джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості за шостим (резервним) методом. Разом з тим, у спірному рішенні про коригування митної вартості такі дані відсутні.
У той же час, у рішенні про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Враховуючи правову позицію Верховного Суду, викладену у постановах від 12.03.2019 у справі № 826/2313/16 та 13.06.2019 у справі № 820/6315/15 колегія суддів зауважує, що вимоги частин третьої та четвертої статті 53 та частини другої статті 58 МК України зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності. Встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Таким чином, судом першої інстанції вірно встановлено, що під час митного оформлення задекларованого товару позивач подав митному органу усі документи, що необхідні для визначення митної вартості та її підтверджують, у наданих декларантом документах суд не виявив розбіжності, документи містять повну інформацію про митну вартість та її складові частини.
Будь-яких переконливих аргументів та доказів, які б викликали обґрунтовані сумніви у достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору відповідачем не наведено та не надано, a інших обставин, які б впливали на ціну задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів доходить висновку, що позивачем під час митного оформлення та на вимогу відповідача надано усі необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів за ціною договору, водночас відповідач не довів наявність у митниці обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за основним методом, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару.
Отже, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог.
Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.
Інші доводи апеляційної скарги не спростовують докази, досліджені та перевірені в суді першої інстанції та не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні.
За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.
Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.
За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,
Апеляційну скаргу Київської митниці - залишити без задоволення.
Рішення Київського окружного адміністративного суду від 24 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п'ятої ст. 328 КАС України.
Головуючий суддя О.М. Оксененко
Судді О.М. Ганечко
В.В. Кузьменко