справа № 362/878/25 Головуючий у суді І інстанції: Лебідь-Гавенко Г.М.
провадження №22-ц/824/8214/2025 Головуючий у суді ІІ інстанції: Сушко Л.П.
14 травня 2025 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:
Головуючого судді: Сушко Л.П.,
суддів: Музичко С.Г., Болотова Є.В.,
секретар судового засідання: Дуб С.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Київського апеляційного суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою адвоката Юхименка Юрія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2025 року про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Нечипорук Алла Михайлівна про визнання договору купівлі-продажу нерухомого майна недійсним та скасування запису про державну реєстрацію права власності,
04.02.2025 року через систему «Електронний суд» до суду надійшла заява від представника ОСОБА_1 - адвоката Юхименко Ю.Ю. про забезпечення позову, що подана до пред'явлення до суду позову, в якій просив накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,1326 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221487001:01:006:0010, вид цільового призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , та яка на праві власності належить ОСОБА_3 , на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.01.2025 року, що зареєстрований в реєстрі за №137 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нечипорук А.М., накласти арешт на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який на праві власності належить ОСОБА_3 , на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.01.2025, що зареєстрований в реєстрі за №137 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нечипорук Аллою Михайлівною.
Свої вимог заявник обґрунтовує тим, що 15 вересня 1979 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб. Під час шлюбу, як подружжям, за спільні кошти, позивачем та відповідачем ОСОБА_2 було придбано земельну ділянку, площею 0,1326 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221487001:01:006:0010, та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Станом на дату подачі позову шлюб не розірвано. Земельна ділянка площею 0,1326 га з кадастровим номером 3221487001:01:006:0010 зареєстрована за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.05.2014 року державним реєстратором Степанець І.В., реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 390351632214. Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2016 державним реєстратором Тернюк Є.В., приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1129435732214.
Втім, 28.01.2025 року позивачу стало відомо, що земельна ділянка та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 відчужені ОСОБА_3 , від імені якого діяла ОСОБА_4 на підставі довіреності від 22.01.2025 року, посвідченої приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В. та зареєстрованою в реєстрі за №175. Відчуження здійснено на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.01.2025 року, укладеного між відповідачем ОСОБА_2 та відповідачем ОСОБА_3 , та зареєстрованого в реєстрі за №137 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нечипорук А.М. У відповідності до п. 2.3 вказаного Договору - цей договір укладено згодою дружини Продавця (відповідача ОСОБА_2 ) - ОСОБА_1 , справжність підпису якої засвідчено 06.12.2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ракул О.В. за реєстровим №4283. Зазначають, що 30.12.2024 року позивачем підготовлено нотаріально завірено заяву, якою повідомлено ОСОБА_2 про те, що в подальшому Заявник не надає згоди на укладення/підписання ним будь-яких правочинів. Цією заявою також повідомлено відповідача ОСОБА_2 про те, що воля позивача змінилась і раніше оформлені заяви про надання згоди на укладення та підписання будь-яких правочинів не можуть бути застосовані. Заява, 30.12.2024 року, засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №711, №712. Оригінал нотаріально посвідченої заяви позивача про ненадання згоди на подальше укладення будь-яких правочинів, згідно ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу України, 02.01.2025 року направлено на адресу відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) цінним листом з описом вкладення за №0216608025033. Крім того, копія нотаріально посвідченої заяви позивача про ненадання згоди на подальше укладення будь-яких правочинів, 03.01.2025 року направлена на адресу Міністерства юстиції України цінним листом з описом вкладення за №01042000070020. Разом з копією цієї заяви Міністерству юстиції України направлено інформаційний лист з проханням довести до відома державних реєстраторів, що для укладення відповідачем ОСОБА_2 договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна має бути подана письмова згода позивача. Втім, всупереч вказаному, відповідач ОСОБА_2 протиправно попри заборони/ заперечення позивача, відчужив земельну ділянку, площею 0,1326 га кадастровий номер земельної ділянки 3221487001:01:006:0010, та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належали позивачу та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Такими діями відповідач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 порушили право власності позивача на вище згадане майно. Оскільки відповідачем ОСОБА_3 незаконно набуто право власності на земельну ділянку та житловий будинок, це може заподіяти шкоду інтересам позивача, оскільки відповідач може відчужити це майно іншим особам, передавати в заставу, вселяти в житловий будинок інших осіб, проникати та входити до нього, що призведе до неможливості виконання рішення (у випадку задоволення позову), утрудниться вирішення справи по суті, та виконання рішення суду.
Більш того, 03.02.2025 року між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №113, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Н.В., за умовами якого земельна ділянка, площею 0,1326 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221487001:01:006:0010, та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 передано в Іпотеку з метою виконання основного зобов'язання. Основним зобов'язанням за умовами даного Договору є грошові кошти у розмірі 9 600 000,00 гривень які відповідач ОСОБА_3 зобов'язаний буде повернути ОСОБА_5 у строк до 03.02.2028 року.
Таким чином, враховуючи підстави й предмету позову, заявник вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звертатиметься до суду, а тому заяву про забезпечення позову слід задовольнити та накласти арешт на оспорюване майно.
Ухвалою Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2025 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову, що подана до пред'явлення до суду позову відмовлено.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, адвокат Юхименко Ю.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, в якій просив її скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задовольнити.
Доводи апеляційної скарги про те, що земельна ділянка, площею 0,1326 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221487001:01:006:0010, та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 належали позивачу та відповідачу ОСОБА_2 па праві спільної сумісної власності. Втім неправомірно, без згоди на те позивача відчужені відповідачем ОСОБА_2 - відповідачу ОСОБА_3 ..
Наразі право власності на оспорюване майно зареєстровано за відповідачем - ОСОБА_3 .
Тобто, відповідач ОСОБА_3 наразі має всі повноваження на безперешкодне володіння та розпорядження спірним майно.
Оскільки відповідачем ОСОБА_3 незаконно набуто право власності на земельну ділянки та житловий будинок, це може заподіяти шкоду інтересам Позивача, оскільки відповідач ОСОБА_3 може відчужити це майно іншим особам, передавати в заставу, вселяти в житловий будинок інших осіб, проникати та входити до нього, що призведе до неможливості виконання рішення (у випадку задоволення позову), утрудниться вирішення справи по суті, та виконання рішення суду.
В обгрунтування доводів апеляційної скарги також посилався на те, що 03.02.2025 року між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №113, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Наталією Володимирівною, за умовами якого земельна ділянка, площею 0,1326 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221487001:01:006:0010, та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 передано в Іпотеку з метою виконання основного зобов'язання. Основним зобов'язанням за умовами даного Договору є грошові кошти у розмірі 9 600 000,00 гривень які відповідач ОСОБА_3 зобов'язаний буде повернути ОСОБА_5 у строк до 03.02.2028 року.
Скаржник вважає, що такі дії відповідача ОСОБА_3 прямо вказують, що він має намір вільно розпорядитись оспорюваним майном, навіть не зважаючи на існування спору щодо даного майна.
Представник скаржника звернув увагу суду, що вперше заяву про забезпечення позову щодо спірного майна, позивачем було подано до Фастівського міськрайонного суду Київської області 30.01.2025 року. Фастівським районним судом Київської області 31.01.2025 року винесено ухвалу якою повернуто подану заяву про забезпечення позову та роз'яснено, що позивач повинен звернутись до Васильківського міськрайонного суду Київської області.
Тобто, відповідачеві ОСОБА_3 було відомо про те, що виник спір щодо майна яке зареєстровано за ним на праві власності. Втім, дана обставина не завадила йому укласти 03.02.2025 року Договір іпотеки.
Зауважив, що Договір іпотеки від 03.02.2025 року зареєстрований в реєстрі за №113, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Наталією Володимирівною не містись застереження щодо неможливості Відповідачем погасити основне зобов'язання раніше 03.02.2028 року.
За таких обставин, на переконання представника скаржника, відповідач ОСОБА_3 має безперешкодну можливість здійснити виплату основного зобов'язання ОСОБА_5 будь-якого дня, та вчиняти будь-які інші дії щодо розпорядження майном, зокрема його відчуження.
Таким чином, враховуючи підстави й предмету позову, представник скаржника вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а також унеможливити ефективний захист прав та інтересів позивача, за захистом яких вона звернулась до суду.
01 квітня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_3 - адвоката Леськова Валерія Петровича апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.
У відзиву на апеляційну скаргу представник відповідача - адвоката Леськов В.П. просив поновити строк на подачу відзиву як пропущеного з поважних причин, посилаючись на те, що ОСОБА_3 не зареєстрований у підсистемі «Електронний Суд», ухвалу Київського апеляційного суду від 06.03.2025 року про відкриття апеляційного провадження та копії апеляційної скарги станом на 24.03.2025 року не отримував, а його представник - адвокат Леськов В.П. 24.03.2025 року ознайомився з матеріалами справи № 362/878/25 у Київському апеляційному суді та у 3-денний строк подав даний відзив.
З матеріалів справи вбачається, що ухвалою Київського апеляційного суду від 06 березня 2025 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Юхименка Юрія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 на ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2025 року та роз'яснено учасникам справи право на подачу відзиву на апеляційну скаргу, встановивши строк на його подачу до 13 березня 2025 року (а.с. 81).
06 березня 2025 року супровідним листом направлено відповідачу ОСОБА_3 копію ухвали про відкриття апеляційного провадження та копію апеляційної скарги, на поштову адресу, а саме: АДРЕСА_3 (а.с. 82), однак вказані документи відповідач не отримав, поштове відправлення повернулось до суду апеляційної інстанції без вручення, з зазначення причин повернення: «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 150).
Поміж тим, адвокат Леськов В.П., який діє в інтересах ОСОБА_3 24 березня 2025 року звернувся до Київського апеляційного суду з заявою про ознайомлення з матеріалами справи, та в той же день був з ними ознайомлений (а.с. 86).
Суд апеляційної інстанції зазначає, що відзив на апеляційну скаргу подано протягом трьох діб з дня ознайомлення з матеріалами цивільної справи № 362/878/25, в тому числі зі змістом апеляційної скарги позивача, що свідчить про бажання сторони відповідача ОСОБА_3 скористатись своїм правом на подачу відзиву.
Суд апеляційної інстанції вважає наведені у відзиві обставини, як підставу пропуску строку поважними та приходить до висновку про поновлення строку представнику ОСОБА_3 - адвокату Леськову Валерію Петровичу для подання відзиву на апеляційну скаргу.
16 квітня 2025 року до Київського апеляційного суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу від представника ОСОБА_1 - адвоката Юхименка Юрія Юрійовича.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову до подачі позовної заяви, суд першої інстанції обгрунтовував свої висновки тим, що заявником не доведено, що його права можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не надано доказів реального наміру саме вже ОСОБА_5 , якій не залучений до розгляду у справі або відповідачем ОСОБА_3 відчужити спірне майно, яке перебуває на даний час під застереженням згідно ЗУ «Про іпотеку» та бажання навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у разі задоволення позову, а також, не зазначено в заяві ціни позову щодо визначення співмірності заходу забезпечення позову.
Однак такі висновки суду не відповідають обставинам справи та вимогам закону.
Відповідно до ч.ч.1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено, що 15 вересня 1979 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено шлюб.
Під час шлюбу на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 26 березня 2004 року було придбано земельну ділянку, площею 0,1326 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221487001:01:006:0010, та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 . Земельна ділянка площею 0,1326 га з кадастровим номером 3221487001:01:006:0010 зареєстрована за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 21.05.2014 року державним реєстратором Степанець І.В., реєстраційна служба Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 390351632214. Житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровано за ОСОБА_2 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 19.12.2016 року державним реєстратором Тернюк Є.В., приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області. Реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1129435732214.
28.01.2025 року позивачу стало відомо, що земельна ділянка та житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 відчужені ОСОБА_3 , від імені якого діяла ОСОБА_4 на підставі довіреності від 22.01.2025 року, посвідченої приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Набокою Ю.В. та зареєстрованою в реєстрі за №175. Відчуження здійснено на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.01.2025 року, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , та зареєстрованого в реєстрі за №137 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нечипорук А.М. У відповідності до п. 2.3 вказаного Договору - цей договір укладено згодою дружини Продавця ( ОСОБА_2 ) - ОСОБА_1 , справжність підпису якої засвідчено 06.12.2016 року приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Ракул О.В. за реєстровим №4283. Зазначено, що 30.12.2024 року позивачем підготовлено нотаріально завірено заяву, якою повідомлено ОСОБА_2 про те, що в подальшому заявник не надає згоди на укладення/підписання ним будь-яких правочинів. Цією заявою також повідомлено відповідача ОСОБА_2 про те, що воля позивача змінилась і раніше оформлені заяви про надання згоди на укладення та підписання будь-яких правочинів не можуть бути застосовані. Заява, 30.12.2024 року, засвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Курасовою О.В. та зареєстрований в реєстрі за №711, №712.
Оригінал нотаріально посвідченої заяви позивача про ненадання згоди на подальше укладення будь-яких правочинів, згідно ч. 3 ст. 65 Сімейного кодексу України, 02.01.2025 року направлено на адресу відповідача ОСОБА_2 ( АДРЕСА_2 ) цінним листом з описом вкладення за №0216608025033. Крім того, копія нотаріально посвідченої заяви позивача про ненадання згоди на подальше укладення будь-яких правочинів, 03.01.2025 року направлена на адресу Міністерства юстиції України цінним листом з описом вкладення за №01042000070020. Разом з копією цієї заяви Міністерству юстиції України направлено інформаційний лист з проханням довести до відома державних реєстраторів, що для укладення відповідачем ОСОБА_2 договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна має бути подана письмова згода позивача.
Втім, всупереч вказаному, відповідач ОСОБА_2 протиправно попри заборони/заперечення позивача, відчужив земельну ділянку, площею 0,1326 га кадастровий номер земельної ділянки 3221487001:01:006:0010, та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належали позивачу та відповідачу ОСОБА_2 на праві спільної сумісної власності. Такими діями відповідач ОСОБА_2 та відповідач ОСОБА_3 порушили право власності позивача на вище згадане майно.
Заявник вважає, що оскільки відповідачем ОСОБА_3 незаконно набуто право власності на земельну ділянку та житловий будинок, це може заподіяти шкоду інтересам позивача, оскільки відповідач може відчужити це майно іншим особам, передавати в заставу, вселяти в житловий будинок інших осіб, проникати та входити до нього, що призведе до неможливості виконання рішення (у випадку задоволення позову), утрудниться вирішення справи по суті, та виконання рішення суду.
03.02.2025 року між відповідачем ОСОБА_3 та ОСОБА_5 укладено Договір іпотеки, зареєстрований в реєстрі за №113, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Звєрьковою Н.В., за умовами якого земельна ділянка, площею 0,1326 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221487001:01:006:0010, та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 передано в Іпотеку з метою виконання основного зобов'язання. Основним зобов'язанням за умовами даного Договору є грошові кошти у розмірі 9 600 000,00 гривень які відповідач ОСОБА_3 зобов'язаний буде повернути ОСОБА_5 у строк до 03.02.2028 року.
Відповідно до частин 1,2 ст. 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.
Відповідно до ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.
Відповідно до ч.2 ст.150 ЦПК України суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.
Відповідно до ч. 3 ст. 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.
Відповідно до ч.10 ст.150 ЦПК України не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що: «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам».
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2023 року у справі № 641/6173/21 (провадження № 61-12662св22) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 (провадження № 12-90гс20), зазначено, що: «Під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об'єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».
Оскільки, між сторонами виник спір щодо правомірності укладення договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28 січня 2025 року, а саме земельної ділянки, площею 0,1326 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221487001:01:006:0010 та житловий будинок, що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , власником якого на теперішній час є ОСОБА_3 , а також наявності іпотечного договору від 03 лютого 2025 року в якому ОСОБА_3 є іпотекодавцем, суд апеляційної інстанції вважає, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в майбутньому.
Разом з тим, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вжиття заходів забезпечення позову в частині накладення арешту на житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 , задоволенню не підлягає, оскільки заявником не було надано документів на підтвердження права власності на зазначеним будинок, його площі вартості.
Водночас суд апеляційної інстанції вважає, що обраний заявником вид забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку, площею 0,1326 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221487001:01:006:0010, вид цільового призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , узгоджується з заявленими позовними вимогами і необхідність застосування такого заходу забезпечення випливає з фактичних обставин справи. Крім того, суд апеляційної інстанції вважає, що спірна земельна ділянка є предметом договору, що оспорюється заявником.
Такі заходи забезпечення позову є співмірними із вимогами, заявленими позивачем, та не порушують права інших осіб.
За таких обставин, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення вимог заяви про забезпечення позову.
Відтак, доводи апеляційної скарги частково заслуговують на уваги суду апеляційної інстанції, а заява позивача про забезпечення позову підлягає частковому задоволення.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення заяв про забезпечення позову, і не дотримався положень ст. 149, 150 ЦПК України при постановленні оскаржуваної ухвали.
Відповідно до ч. 1 ст. 157 ЦПК України ухвала суду про забезпечення позову є виконавчим документом та має відповідати вимогам до виконавчого документа, встановленим законом. Така ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Відповідно до частини першої статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги частково заслуговують на увагу, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням норм процесуального права, і підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення заяви адвоката Юхименка Ю.Ю., який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви у відповідності до ст. 376 ЦПК України.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.374, 376 ЦПК України, суд,
Апеляційну скаргу адвоката Юхименка Юрія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Васильківського міськрайонного суду Київської області від 05 лютого 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Заяву адвоката Юхименка Юрія Юрійовича, який діє в інтересах ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви задовольнити частково.
Накласти арешт на земельну ділянку, площею 0,1326 га, кадастровий номер земельної ділянки 3221487001:01:006:0010, вид цільового призначення земельної ділянки: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_1 та яка на праві власності належить ОСОБА_3 , на підставі Договору купівлі-продажу нерухомого майна від 28.01.2025 року, що зареєстрований в реєстрі за № 137 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Нечипорук Аллою Михайлівною.
В іншій частині вимог заяви відмовити.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня виготовлення повного тексту постанови.
Реквізити сторін:
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_4 .
Відповідач: ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_5 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_3 .
Повний текст постанови складено «16» травня 2025 року.
Головуючий суддя Л.П. Сушко
Судді С.Г. Музичко
Є.В. Болотов