Справа № 362/3331/22 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/2351/2025 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_2
13 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
при секретарі ОСОБА_5 ,
з участю прокурора ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого на вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2024 року, яким
ОСОБА_7 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Магадан, РРФСР, без громадянства, РНОКПП НОМЕР_1 , має середню освіту, не працює, неодружений, проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимий, востаннє вироком Васильківського міськрайонного суду Київської області від 03 лютого 2016 року за частиною 3 статті 185, частиною 4 статті 70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 8 місяців, звільнений по відбуттю покарання,
засуджено за ч.4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. Вироком вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат.
За вироком суду, 19 травня 2022 року в обідній час доби, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_7 перебував у АДРЕСА_2 , та у нього виник умисел на таємне повторне викрадення чужого майна з проникненням у житло в умовах воєнного стану. Реалізуючи цей умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення, розуміючи, що на території України введено воєнний стан, пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, ОСОБА_7 проник на територію домоволодіння і через незачинені двері проник до будинку за вищезазначеною адресою. У одній з кімнат цього домоволодіння побачив коробку, у якій знаходився портативний зарядний пристрій (Power Bank) марки «Licorne» Solar Charger 36800 mAh, карабін та кабель живлення чорного кольору в комплекті. Взяв ці предмети та з місця вчинення кримінального правопорушення зник, а викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим завдав ОСОБА_8 матеріальної шкоди на загальну суму 2751,15 грн.
Крім того, 24 липня 2023 року близько 06:00, більш точного часу не встановлено, ОСОБА_7 , усвідомлюючи, що на території України діє воєнний стан, проходячи по АДРЕСА_3 , помітив, що на території подвір'я ніхто не перебуває, після чого у останнього виник прямий умисел на таємне викрадення чужого майна. Реалізуючи свій прямий злочинний умисел на таємне викрадення чужого майна, повторно, переслідуючи корисливий мотив та мету незаконного збагачення за рахунок чужого майна, ОСОБА_7 , пересвідчившись, що за його діями ніхто не спостерігає, підійшов до металевої хвіртки території домоволодіння АДРЕСА_1 . В подальшому, пересвідчившись, що за вище зазначеною адресою відсутні мешканці будинку, ОСОБА_7 , відкрив металеву засувку на хвіртці та проник на подвір'я домоволодіння, де через не зачинені двері проник до будинку. Перебуваючи всередині будинку, ОСОБА_7 таємно викрав мобільний телефон марки Тесnо Spark Go 2022 (KG5m) 2/32 Gb світло-блакитного кольору вартістю 2520 грн. та металевий ніж марки Skif Urbanite II SW вартістю 675 грн. 3 місця вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 , зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_9 , матеріальної шкоди на суму 3195,00 грн.
Таким чином, ОСОБА_7 визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, а саме у таємному викраденні майна (крадіжка), поєднаному з проникненням у житло, вчинене повторно, в умовах воєнного стану.
В апеляційній скарзі обвинувачений просить пом'якшити покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, застосувавши ст.75 КК України, та звільнити від відбування призначеного покарання з іспитовим строком тривалістю 1,5 роки з покладенням обов'язків, передбачених п.п. 1,2 ч.1 та п.2 ч.3 ст.76 КК України, а кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 185 КК України, за епізодом від 19.05.2022 року закрити на підставі п.1-2 ч.2 ст. 284 КПК, оскільки втратив чинність закон, яким встановлювалася кримінальна протиправність діяння.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що покарання призначене судом першої інстанції є несправедливим і суворим, оскільки судом не прийнято до уваги тих обставин, що обвинувачений ОСОБА_7 щиро розкаявся, має на утриманні матір похилого віку та доглядає за нею, так як вона має проблеми з зором, за місцем проживання зарекомендував себе як добропорядний мешканець, алкогольні напої не вживає, претензії від потерпілих відсутні, необхідні висновки для себе зробив.
Вважає, що при призначенні покарання необхідно застосувати ст. 75 КК України, оскільки таке покарання буде відповідати принципу індивідуалізації покарання та положенням ст. 50,65 КК України, а також буде справедливим по відношенню до обвинуваченого, та сприятиме перевихованню та не вчиненню нових правопорушень у майбутньому.
Окрім того, посилається на ті обставини, що 09.08.2024 року набрав чинності Закон України №3886-ІХ від 18.07.2024 «Про внесення змін до Кодексу України про адміністративні правопорушення та деяких інших законів України щодо посилення відповідальності за дрібне викрадення чужого майна та врегулювання деяких інших питань діяльності правоохоронних органів», згідно з яким були внесені зміни до ст. 51 КУпАП України, якими посилена відповідальність за вчинення дрібного викрадення чужого майна, і з 01.01.2024 року визнано прожитковий мінімум на одну працездатну особу у розмірі 3028 грн., що тягне за собою закриття кримінального провадження за епізодом від 19.05.2022 року , за яким вартість викраденого майна не перевищує вказану величину.
На апеляційний розгляд обвинувачений не з'явився, про час та місце судового засідання повідомлений, про причини неявки не повідомив.
Заслухавши доповідь судді, прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
В апеляційному порядку не оскаржується правильність встановлення судом фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення, правильність кваліфікації дій обвинуваченого за ч.3 ст.185 КК України.
Згідно з вимогами ст.75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
Доводи апеляційної скарги обвинуваченого про безпідставне незастосування судом ст.75 КК України є необґрунтованими.
Як випливає із змісту вироку, суд першої інстанції вірно оцінив ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, що є тяжким злочином, врахував дані про особу, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за корисливі злочини, офіційно не працює, маючи тимчасові заробітки, відсутність обставин, що обтяжують покарання та обставину, що пом'якшує покарання у вигляді щирого каяття, та дійшов висновку що реальне покарання у виді 5 років позбавлення волі буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
З таким висновком колегія суддів погоджується, оскільки ОСОБА_7 має низку непогашених судимостей за вчинення корисливих злочинів, висновків для себе не зробив і його виправлення не можливе без ізоляції від суспільства.
Також матеріали справи не містять даних про перебування на утриманні обвинуваченого матері з вадами зору, про що згадується у апеляційній скарзі.
Також є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону і вимоги апеляційної скарги про декриміналізацію кримінального правопорушення за епізодом від 19.05.2022 року.
З матеріалів справи вбачається, що на час вчинення вищезазначеного кримінального правопорушення прожитковий мінімум для працездатних осіб становив 2481 грн., а вартість предмету посягання становить 2751,15 грн, тобто перевищував максимальний розмір, визначений для визначення дрібної крадіжки станом на 2022 рік.
Оскільки на момент здійснення кримінального правопорушення, з урахуванням вимог Закону України №3886-ІХ від 18.07.2024, вартість викраденого ОСОБА_7 майна перевищує два неоподатковуваних мінімуму доходів громадян, то відсутні підстави для закриття кримінального провадження відповідно до п.4-1 ч.1 ст.284 КПК України.
З огляду на наведене, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують.
Порушень вимог кримінального процесуального закону, які б могли слугувати безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин вирок є законним.
Керуючись ст.ст.404,405,407,419 КПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу обвинуваченого залишити без задоволення, а вирок Васильківського міськрайонного суду Київської області від 16 вересня 2024 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
На ухвалу може бути подана касаційна скарга до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
Суддя: Суддя: Суддя: