Справа № 761/21992/24
№ апеляційного провадження: 22-ц/824/3665/2025
Головуючий у суді першої інстанції: Притула Н.Г.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Крижанівська Г.В.
13 травня 2025 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:
судді-доповідача Крижанівської Г.В.,
суддів Оніщука М.І., Шебуєвої В.А.,
при секретарі Шпирук Ю.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року, постановлену у складі судді Притули Н.Г., за результатами розгляду заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» про заміну сторони виконавчого провадження з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року у справі № 761/21992/24 за позовом Публічного акціонерного товариства «Мегабанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У червні 2024 року Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Форінт» (далі по тексту - ТОВ «ФК «Форінт») звернулося до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження. Зазначало, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором в розмірі 663 461,21 грн., судовий збір в розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього 665 281,21 грн. Вказане рішення набрало законної сили та 19 травня 2011 року на виконання останнього було видано виконавчі листи.
27 травня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Форінт» укладено договір №GL3N225744 про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстровим №801, згідно якого ТОВ «ФК «Форінт» набуло право вимоги за кредитним договором №07-п/2008 від 05 лютого 2008 року та договором поруки №07-п/2008-п від 05 лютого 2008 року. Згідно з умовами даного договору та у відповідності до ст. 512 ЦПК України, ТОВ «ФК «Форінт» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги до боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 . Оскільки до заявника перейшло право вимоги, у відповідності до положень ст. 442 ЦПК України ТОВ «ФК «Форінт» просило замінити АТ «Мегабанк» його правонаступником ТОВ «ФК «Форінт» у виконавчих провадженнях на виконання виконавчих листів №2-8112/10 від 19 травня 2011 року, виданих на примусове виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року заяву ТОВ «ФК «Форінт» задоволено.
Замінено стягувача АТ «Мегабанк» на його правонаступника ТОВ «ФК «Форінт» у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року у справі №2-8112/10 за позовом ПАТ «Мегабанк» до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором щодо боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вказаною ухвалою суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Просив ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні заяви ТОВ «ФК «Форінт» про заміну сторони виконавчого провадження. Посилається на порушення норм матеріального і процесуального права, неповне встановлення судом обставини, що мають значення для справи. Зазначає, що питання про заміну сторони виконавчого провадження його правонаступником підлягає вирішенню лише до закінчення виконавчого провадження та до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Суд першої інстанції не врахував, що виконавчі листи №2-8112/10 від 19 травня 2011 року були повернуті стягувачу на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з прийняттям Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», проте даний мораторій не стосується його правовідносин з банком, оскільки кредит отримувався в національній валюті та було відсутнє забезпечення кредиту. Також звертає увагу на те, що виконавчі листи були повернуті стягувачу в зв'язку з відсутністю майна чи коштів, на які можливо звернути стягнення, що виключало можливість виконання відповідного рішення як тоді, так і наразі.
Адвокат Басула Б.І., який діє в інтересах ТОВ «ФК «Форінт», подала відзив на апеляційну скаргу. Просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін. Заперечує проти доводів ОСОБА_1 , вважає їх необґрунтованими, а апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню.
В судовому засіданніадвокат Басула Б.І., який діє в інтересах ТОВ «ФК «Форінт», проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив скаргу залишити без задоволення з огляду на її безпідставність, а ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Представник ПАТ «Мегабанк», Гніденко Л.К., Гніденко М.І. в судове засідання не з'явилися, про час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, а тому колегія суддів відповідно до вимог ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала за можливе слухати справу за їх відсутності.
Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої ухвали, заслухавши суддю-доповідача, пояснення особи, яка з'явилася в судове засідання, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 14 грудня 2010 року стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 на користь ПАТ «Мегабанк» заборгованість за кредитним договором №07-п/2008 від 05 лютого 2008 року в розмірі 663 461,21 грн., судовий збір в розмірі 1 700,00 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 120,00 грн., а всього 665 281,21 грн.
На підставі вказаного рішення Шевченківським районним судом м. Києва 19 травня 2011 року видано виконавчі листи, які було пред'явлено для примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції.
15 жовтня 2014 року старшим державним виконавцем органу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції Куашовою К.В. винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувану на підставі п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (т.1, а.с. 166, 167).
27 травня 2024 року між АТ «Мегабанк» та ТОВ «ФК «Форінт» було укладено договір №GL3N225744 про відступлення права вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстровим №801, згідно якого ТОВ «ФК «Форінт» набуло право вимоги за кредитним договором №07-п/2008 від 05 лютого 2008 року та договором поруки №07-п/2008-п від 05 лютого 2008 року.
З'ясувавши обставини справи, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «Форінт» про заміну стягувача у виконавчому провадженні. Постановляючи вказану ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №07-п/2008 від 05 лютого 2008 року та договором поруки №07-п/2008-п від 05 лютого 2008 року, що підтверджується Договором №GL3N225744 про відступлення права вимоги та додатками до нього (Реєстром договорів від 27.05.2024 року), сторона стягувача підлягає заміні у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року у справі №2-8112/10.
Колегія суддів не вбачає підстав для скасування такої ухвали суду першої інстанції.
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
Відповідно до частини першої, другої, п'ятої статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець. Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 15 Закону України «Про виконавче провадження», з урахуванням положень статті 442 ЦПК України, заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва тощо, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
Заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником може відбуватися як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження, тобто може бути проведена на будь-якій стадії процесу. Без заміни сторони виконавчого провадження правонаступник позбавлений процесуальної можливості ставити питання про відкриття виконавчого провадження та вчиняти інші дії згідно із Законом України «Про виконавче провадження».
При цьому відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України і судове рішення є обов'язковим до виконання. Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду та ефективного захисту сторони у справі, що передбачено статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Як вбачається з матеріалів справи, 27 травня 2024 року між АТ «Міжнародний резервний банк» та ТОВ «ФК «Форінт» було укладено договір №GL3N225744 про відступлення права вимоги, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Малим О.С. за реєстровим №801, згідно якого ТОВ «ФК «Форінт» набуло право вимоги за кредитним договором №07-п/2008 від 05 лютого 2008 року та договором поруки №07-п/2008-п від 05 лютого 2008 року.
Згідно правової позиції Верховного Суду, викладеної в постановах від 31 жовтня 2018 року у справі №2-а-3494/11 та від 27 серпня 2020 року у справі №804/536/18, заміна сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір (процесуальне правонаступництво), можлива на будь-якій стадії судового процесу, як на стадії розгляду справи, так і на стадії виконання судового рішення, яке набрало законної сили, і відбувається виключно за відповідним рішенням суду, а не державного виконавця (що стосується заміни сторони виконавчого провадження), незалежно від того, чи виданий судом виконавчий лист на момент звернення із заявою про правонаступництво та чи пред'явлений він (виконавчий лист) до примусового виконання.
У таких висновках необхідно керуватися принципом обов'язковості судового рішення та тим, що виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду та завершальною стадією судового провадження, а незабезпечення виконання рішення суду призведе до порушення прав, гарантованих ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Сам лише факт правонаступництва у матеріальних правовідносинах, без відповідного судового рішення про процесуальне правонаступництво, не забезпечує повної реалізації прав такої особи на виконання судового рішення, адже лише стягувач має право на отримання виконавчого листа та пред'явлення його до виконання. Таким чином, у правовій ситуації, коли у матеріальних правовідносинах відбулося правонаступництво, проте суд відмовляє у заміні у виконавчому листі сторони стягувача його правонаступником відбувається порушення принципу обов'язковості судового рішення та нівелюється правова мета звернення особи до суду, адже завдання цивільного судочинства - ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 16 червня 2021 року у справі № 0417/7776/2012 (провадження № 61-5419св21).
Відтак, до ТОВ «ФК «Форінт» перейшли усі права та обов'язки АТ «Мегабанк», в тому числі і право вимоги до ОСОБА_2 , ОСОБА_1 за виконавчими листами Шевченківського районного суду м. Києва №2-8112/10 від 19 травня 2011 рокупро солідарне стягнення з них заборгованості на загальну суму 665 281,21 грн.
Також, з матеріалів справи вбачається, що виконавчі листи Шевченківського районного суду м. Києва №2-8112/10 від 19 травня 2011 рокубули пред'явлені для примусового виконання до Відділу державної виконавчої служби Обухівського міськрайонного управління юстиції, проте 15 жовтня 2014 року повернуті стягувачу на підставі положень п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» - у зв'язку з прийняттям Верховною Радою України Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».
Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції чинній станом на 15.10.2014 року) було визначено, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо наявна встановлена законом заборона щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, якщо у нього відсутнє інше майно чи кошти, на які можливо звернути стягнення, а також щодо проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, що виключає можливість виконання відповідного рішення.
У разі повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку з неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника, - з моменту закінчення дії відповідної заборони (ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження» в редакції чинній станом на 15 жовтня 2014 року).
Така заборона була встановлена Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» № 1304-VII від 03.06.2014 року, який втратив чинність 23 вересня 2021 року.
Отже, з наведеного вбачається, що оскільки Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» втратив чинність 23 вересня 2021 року, строк пред'явлення виконавчих листів №2-8112/10 від 19 травня 2011 року до виконання встановлений до 23 вересня 2024 року, тобто на момент звернення до суду із заявою, не пропущений, а тому доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 щодо необґрунтованого задоволення судом першої інстанції заяви про заміну стягувача, у зв'язку з пропуском строку пред'явлення виконавчих листів до виконання, є безпідставними.
Таким чином, оскільки відбулось відступлення права вимоги за кредитним договором №07-п/2008 від 05 лютого 2008 року та договором поруки №07-п/2008-п від 05 лютого 2008 року, що підтверджується Договором №GL3N225744 про відступлення права вимоги та додатками до нього (Реєстром договорів від 27.05.2024 року), суд першої інстанції дійшов законного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК «Форінт» про заміну сторони стягувача у виконавчому провадженні з примусового виконання рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 14 грудня 2010 року у справі №2-8112/10.
Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції по суті вирішення скарги.
Судом першої інстанції правильно застосовано норми матеріального і процесуального права.
Враховуючи викладене, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а ухвала Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року залишенню без змін.
Керуючись ст. 268, 367, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 04 жовтня 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Повне судове рішення складено 16 травня 2025 року.
Суддя-доповідач
Судді