Справа №361/7185/24Головуючий у І інстанції: ОСОБА_1
Провадження №11-кп/824/3976/2025
08 травня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
з участю секретаря ОСОБА_5 ,
учасників судового провадження:
обвинуваченого ОСОБА_6 ,
захисника ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали контрольного провадження, сформованого з кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024110000000357, по обвинуваченню:
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ст.358, ч.2 ст.345 КК України, за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2025 року,
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 08 червня 2025 року, без альтернативи внесення застави.
В поданій апеляційній скарзі захисник ОСОБА_7 просить оскаржувану ухвалу суду скасувати, вважаючи її незаконною, через невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження.
В обґрунтування апеляційних вимог зазначає, що судом належним чином не перевірено обґрунтованість клопотання прокурора, та за відсутності передбачених законом підстав, продовжено застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Звертає увагу на необґрунтованість пред'явленої ОСОБА_6 підозри у вчиненні кримінальних правопорушень, оскільки кваліфікація дій обвинуваченого за ч.4 ст.296 та ст.358 КК України є помилковою та такою, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження. На переконання апелянта, наявними в матеріалах справи доказами не доводиться винуватість ОСОБА_6 у вчиненні злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ст.358 та ч.2 ст.345 КК України.
За доводами апелянта, наведені прокурором у клопотанні дані про продовження існування ризиків переховування обвинуваченого від суду та впливу на свідків і потерпілих, не підтверджуються будь-якими доказами.
Зокрема, як вважає апелянт, ризик переховування обвинуваченого від суду нівелюється наявними в матеріалах справи документами, що характеризують його особу. Просить врахувати, що обвинувачений має міцні соціальні зв'язки, на його утриманні перебуває дружина та неповнолітня дитина, раніше не судимий, є військовослужбовцем, за місцем служби характеризується виключно позитивно. Як стверджує захисник, судом також не враховано стан здоров'я обвинуваченого, а саме те, що у нього діагностований закритий уламковий перелом основи ІІ-Г та ІV-Г п'ясних кісток правої кисті, що у свою чергу позбавляє його можливості, в умовах слідчого ізолятора, отримати належну медичну допомогу.
Зазначає, що ризик впливу на потерпілого у кримінальному провадженні відсутній, оскільки потерпілий ОСОБА_8 повідомив суду, що будь-якого незаконного впливу на нього не здійснюється. При цьому потерпілий зауважив про можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який. Також матеріали провадження не містять заяв та повідомлень свідків у кримінальному провадженні про здійснення на них незаконного впливу зі сторони обвинуваченого.
За твердженнями апелянта, судом при обґрунтуванні наявності інших ризиків в даному кримінальному провадженні, в тому числі ризику вчинення іншого кримінального правопорушення, не враховано, що обвинувачений ОСОБА_6 раніше не судимий, в розшуку за вчинення як інкримінованих кримінальних правопорушень, так і інших злочинів, не перебував, заходи процесуального примусу до обвинуваченого за останні 14 років не застосовувались, є військовослужбовцем та учасником бойових дій, з перших днів широкомасштабного вторгнення РФ став на захист України, виключно позитивно характеризується військовим командуванням та побратимами, що спростовує висновки суду про високий ступінь його схильності до неправомірної поведінки.
Неспроможними вважає доводи прокурора про те, що оскільки обвинувачений є діючим військовослужбовцем та може бути задіяний в зоні ведення бойових дій, направлений за державний кордон України для навчання або у відпустку, це унеможливить встановлення істини у кримінальному провадженні та виконання завдань кримінального провадження, передбаченого ст.2 КПК України.
Також вважає, що судом першої інстанції не наведено обґрунтованих даних, які свідчать про неможливість застосування до обвинуваченого більш м'яких видів запобіжних заходів.
За результатами апеляційного перегляду просить скасувати оскаржувану ухвалу суду та постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора та застосувати до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту, або обрати обвинуваченому заставу у розмірі 80 розмірів прожиткових мінімумів для працездатних осіб, або обрати забіжний захід у виді особистої поруки.
В судове засідання прокурор не з'явився, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений належним чином, клопотання про неможливість розгляду провадження у його відсутності не подавав.
В суді апеляційної інстанції обвинувачений та його захисник не наполягали на розгляді їх апеляційної скарги за участі сторін та вважали за можливе проводити розгляд поданої апеляційної скарги за відсутності прокурора, який належним чином повідомлений про судовий розгляд, що дає суду апеляційної інстанції, відповідно до положень ч.4 ст.422-1 КПК України, підстави розглядати справу у відсутності прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення обвинуваченого ОСОБА_6 та його захисника ОСОБА_7 на підтримку поданої апеляційної скарги, вивчивши матеріали сформованого контрольного провадження та проаналізувавши апеляційні доводи, колегія суддів дійшла наступного висновку.
Як вбачається з наданих до апеляційного суду матеріалів контрольного провадження, на розгляді Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024110000000357, по обвинуваченню ОСОБА_6 у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.4 ст.296, ст.358, ч.2 ст.345 КК України.
Під час підготовчого судового засідання в суді першої інстанції прокурором подано клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, обґрунтовуючи це тим, що на даний час продовжують існувати заявлені раніше ризики, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.
В обґрунтування поданого клопотання прокурор зазначає, що на даний час продовжують існувати ризики того, що ОСОБА_6 може переховуватись від суду, з огляду на тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання його винуватим у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, здійснювати вплив на потерпілих та свідків, які у свою чергу надали під час досудового розслідування викривальні показання стосовно дій обвинуваченого та якому відомі їх анкетні данні, вчинити інше кримінальне правопорушення з огляду на те, що ОСОБА_6 при вчиненні хуліганських дій та заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень, а саме після затримання, здійснював погрози у застосуванні до працівників поліції та інших учасників події фізичного насильства та погроз застосування вогнепальної зброї.
Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2025 року задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 08 червня 2025 року, без альтернативи внесення застави.
В обґрунтування прийнятого рішення про продовження строку тримання під вартою суд послався на те, що наведені у клопотанні дані, які підтверджуються матеріалами кримінального провадження, свідчать про продовження існування ризиків, передбачених ст.177 КПК України, зокрема переховування обвинуваченого від суду, незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, які ще не допитані судом, вчинення іншого кримінального правопорушення.
Суд також навів обставини, які ним були враховані при продовженні запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_6 , а саме тяжкість злочинів та міра покарання, яка загрожує обвинуваченому у разі доведення його винуватості.
Колегія суддів погоджується з рішенням суду про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою, з огляду на наступне.
Відповідно до положень ч.2 ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Європейський суд з прав людини неодноразово в своїх рішення наголошував, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд у відповідності до вимог ст.178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до положень ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Колегія суддів вважає, що ухваливши рішення про продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд обґрунтовано врахував тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких він обвинувачується та які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, інші обставини,передбачені ст.178 КПК України, які в сукупності свідчать про існування ризиків того, що обвинувачений може переховуватися від суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, які судом наразі не допитані, та вчинення іншого кримінального правопорушення.
Колегія суддів із врахуванням обставин, передбачених ст.178 КПК України і оцінених в сукупності, вважає доведеним існування ризиків переховування обвинуваченого від суду, зважаючи на тяжкість кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 та які відповідно до ст.12 КК України відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів, за вчинення яких передбачено основне покарання у виді позбавлення волі на строк до 15 років або довічне позбавлення волі.
Колегія суддів також погоджується із наявністю ризику впливу обвинуваченого на свідків та потерпілих у даному кримінальному провадженні з тих підстав, що останні ще не допитані судом. При цьому підлягає врахуванню і те, що ОСОБА_6 при вчиненні хуліганських дій та заподіянні потерпілому тілесних ушкоджень, а саме після його затримання, здійснював погрози у застосуванні до працівників поліції та інших учасників події фізичного насильства та застосування вогнепальної зброї.
Доводи сторони захисту про відсутність даного ризику, оскільки потерпілий ОСОБА_8 повідомив в суді першої інстанції про можливість зміни обвинуваченому запобіжного заходу на більш м'який, не знаходять свого підтвердження, з огляду на представлені до апеляційного суду матеріали контрольного провадження. Більше того, як вбачається із оскаржуваної ухвали, потерпілі ОСОБА_8 та ОСОБА_9 під час розгляду клопотання про продовження строку тримання під вартою ОСОБА_6 підтримали позицію прокурора в повному обсязі.
На переконання колегії суддів, підстави для застосування до обвинуваченого альтернативного запобіжного заходу у виді застави, на даному етапі відсутні. При цьому, за приписами пункту 1 частини 4 статті 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_6 .
Таким чином, застосування на даному етапі до обвинуваченого іншого запобіжного заходу, окрім тримання під вартою, не зможе запобігти існуючим ризикам та може негативно відобразитися на здійсненні судового розгляду, у тому числі щодо належного виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов'язків.
Апеляційні доводи сторони захисту щодо стану здоров'я обвинуваченого та неможливість отримання ним належної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора, не знайшли свого підтвердження в суді апеляційної інстанції. При цьому, із відповіді ДУ «Центру охорони здоров'я ДКВС України» в м.Києві та Київської області №67/24 від 03.06.2024 року вбачається, що в особовій справі обвинуваченого наявний консультативний висновок КНП «ББКЛ» від 09.05.2024 про результати огляду та обстеження ОСОБА_6 , та діагностовано множинні садна на лиці, на правій руці гематома. На момент огляду гострої терапевтичної патології не виявлено. Накладено гіпсову пов'язку на променево-зап'ясний суглоб. Дозволено тримання в умовах ІТТ та СІЗО. Будь-яких рекомендацій щодо необхідності у госпіталізації чи амбулаторного лікування не надавалось. За час перебування в установі ОСОБА_6 за медичною допомогою до медичного персоналу Київської міської медичної частини самостійно не звертався.
У зв'язку із адвокатським запитом, 30.05.2024 ОСОБА_6 був обстежений рентгенологічно (рентгенографія правого променево-зап'ястного суглобу) та консультований лікарем-хірургом-травматологом. При огляді гіпсова пов'язка на променево-зап'ястному суглобі відсутня, самовільно знята пацієнтом. Будь яких пояснень своїх дій ОСОБА_6 відмовився надати в категоричній формі. Скарг на стан здоров'я не виказував.
Встановлено діагноз: консолідований перелом II п'ястної кістки правої кисті та шиловидного відростку. Рекомендовано симптоматичне амбулаторне лікування. Стан здоров'я ОСОБА_6 на даний час розцінюється як задовільний. Термінової госпіталізації як до стаціонару Київської міської медичної частини, так і до лікарняних закладів МОЗ України він не потребує (а.с.71).
Щодо апеляційних доводів захисника на підтримку відсутності в діях ОСОБА_6 складу злочинів, передбачених ч.4 ст.296, ст.358 та ч.2 ст.345 КК України, колегія суддів вважає зазначити наступне.
Виходячи з рішення Конституційного суду України №4-р/2019 від 13 червня 2019 року у справі за конституційною скаргою ОСОБА_10 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини другої статті 392 Кримінального процесуального кодексу України, предметом апеляційного розгляду в даному провадженні є лише ухвала суду про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті.
В даному рішенні Конституційний Суд України констатував, що положення статей 3, 21, 29 Конституції України у системному зв'язку з частиною першою її статті 55 зобов'язують орган законодавчої влади при здійсненні регулювання обмеження права особи на свободу та особисту недоторканність у кримінальному судочинстві гарантувати такій особі право на судовий захист, у тому числі можливість оскарження в апеляційному порядку будь-яких форм та способів обмеження її конституційного права на свободу та особисту недоторканність, з обов'язковим збереженням справедливого балансу між інтересами особи та суспільства, дотриманням вимог процесуальної дієвості, ефективності, швидкості процесу тощо.
За таких обставин, переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в частині продовження обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на стадії судового розгляду, суд апеляційної інстанції в межах апеляційного розгляду не може вдаватися до оцінки обґрунтованості висунутого обвинувачення, яке вже є предметом розгляду судом першої інстанції, а також вирішення питань, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочинів.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена у відповідності до вимог ст.370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачає.
Керуючись ст.ст.376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК, колегія суддів,-
Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 10 квітня 2025 року, якою задоволено клопотання прокурора та продовжено строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_6 до 08 червня 2025 року, без альтернативи внесення застави, залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_7 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_6 - без задоволення.
Ухвала в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Судді:
________________ ________________ _______________
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4